Рішення

від 10.04.2024 по справі 460/25280/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2024 року м. Рівне №460/25280/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С. за участю секретаря судового засідання Таргоній К.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник Федченко О.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма «АСТРА» доРівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма «АСТРА» звернулося до суду з позовом до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2023/000063/2 від 05.05.2023.

Позовна заява обґрунтована тим, що в травні 2023 року позивачем подано до митного органу декларацію з метою оформлення товарів разом з документами, які підтверджують митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору). Зазначено, що жодних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не було, а тому вимога митного органу про надання додаткових документів є необґрунтованою та безпідставною. Вважає, що рішення про коригування митної вартості, відповідно до яких скориговано митну вартість товарів за резервним методом визначення митної вартості, є протиправним та підлягає скасуванню. За таких обставин, просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою суду від 06.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

17.11.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. На обґрунтування заперечень зазначив, що подані позивачем до митного оформлення товару документи містили окремі неточності та митний орган володів інформацією щодо іншого цінового рівня товарів. Повідомлено, що оскільки декларантом не подано повного переліку додаткових документів, витребуваних відповідачем, то митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товару. Вважає оскаржуване рішення, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством, тобто правомірним та обґрунтованим. За таких обставин, просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду 20.11.2023 суд задовольнив клопотання представника відповідача, перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 06.12.2023.

22.11.2023 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 06.12.2023 задоволено клопотання представника відповідача та відкладено розгляд справи на 10.01.2024.

В підготовчому засіданні 10.01.2024 розгляд справи відкладено до 24.01.2024.

Ухвалою суду від 24.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі з 23.01.2024 на тридцять днів.

24.01.2024 підготовче засідання у справі відкладено до 14.02.2024.

В ході підготовчого провадження судом встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, визначених ст.ст. 160,161 КАС України. У зв`язку з цим, ухвалою суду від 14.02.2024 в порядку ч.13 ст.171 КАС України позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків - 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою суду від 21.02.2024 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.02.2024 продовжено розгляд справи та призначено підготовче засідання у справі на 28.02.2024.

Протокольною ухвалою суду від 28.02.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11.03.2024.

В судовому засіданні 11.03.2024 судом оголошено зміст позовної заяви та заслухано вступне слово представника відповідача, який просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві. Протокольною ухвалою від 11.03.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 27.03.2024.

В судовому засіданні 27.03.2024 судом оголошено перерву до 10.04.2024.

В судовому засіданні 10.04.2024 судом проголошено вступну та резолютивні частини судового рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, і які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

29.11.2019 між ТОВ БФ "Астра" (Україна), як Покупцем, та Shandong Castle International Trade Co.,LTD (Китай), як Продавцем, укладено Контракт №SDC120191129, з Додатковими угодами №1 від 17.06.2021, № 2 від 25.01.2022 та №6 від 08.03.2023, згідно з пунктом 1 якого Продавець зобов`язався продати, а Покупець зобов`язався придбати товар із характеристиками, у кількості, за ціною та на суму згідно Специфікації, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Кожна Специфікація відповідає окремій замовленій партії товару. Пунктом 2 Контракту №SDC120191129 від 29.11.2019 передбачено, що ціни встановлюються в доларах США індивідуально для кожної замовленої партії Товару та їх слід розуміти як FOB-Циндао, Китай (Інкотермс-2010). Ціна включає вартість виробництва, пакування, маркування, вантажних робіт у країні Продавця, доставки до порту відправлення, а також всі податки і збори у країні Продавця.

З метою митного оформлення придбаного товару (сталь (прокат зі сталі) оцинкована з полімерним покриттям в рулонах) за вказаними вище контрактом декларантом позивача подано до митного оформлення митну декларацію МД №23UA204020017790U5 від 05.05.2023.

Разом з митною декларацією декларантом митному органу також подано такі документи: Сертифікат якості №151С-Р від 24.02.2023; Пакувальний лист Б/Н від 24.02.2023; Рахунок-фактура (iнвойс) №151С від 24.02.2023; Коносамент № 225314727 від 03.03.2023; Домашній коносамент SZX230268799 від 03.03.2023, Накладна ЦІМ/УМВС №20776 від 30.04.2023, Заявка №24 від 17.02.2023; Заявка №56 від 07.04.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №927 від 13.03.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №961 від 01.05.2023; Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №323 від 03.04.2023; підтвердження вартості перевезення № 0180 від 03.05.2023; підтвердження вартості перевезення №300/3 від 31.03.2023; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 10.01.2023; Страховий поліс №015811Гг2пп/10 від 01.03.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 17.06.2021; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 25.01.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 6 від 09.03.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 151 від 10.01.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № SDCI20191129 від 29.11.2019; Договір (контракт) про перевезення №00112/17 від 28.12.2017; Договір (контракт) про перевезення №24032021 від 24.03.2021; Cертифікат № 233700В0/003163 від 09.03.2023; Листи №2019112900151C від 10.01.2023 та № SDCI20191129 від 29.11.2019; Копія митної декларації країни відправлення № 425920230000000702 від 01.03.2023.

Вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною контракту - 590623,78 дол США.

Рівненською митницею прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів від 05.05.2023 №UA204020/2023/000063/2, яким здійснено коригування митної вартості товарів згідно з вищевказаною митною декларацією за резервним методом визначення митної вартості товарів.

Згідно з описом підстав для коригування митної вартості:

І. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

1) декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.

2) подані до митного оформлення документи містять неточності:

В графі 44 митної декларації зовнішньоекономічний контракт від 29.11.2019 №SDCI20191129, укладений з Shandong Castle International Trade Co.,LTD, зазначений під кодом документа «4104» та позиціонується декларантом як зовнішньоекономічний договір, який укладений з виробником товару. Разом з тим, декларантом в графі 31 МД заявлено відомості про виробника товару як Shandong Lantian New Material Technology Co.,LTD.

Згідно з п.3 зовнішньоекономічного контракту від 29.11.2019 №SDCI20191129 для кожної окремої специфікації виробництво замовленого товару, його митне оформлення у країні походження та доставка до порту відправлення будуть завершуватися продавцем протягом 30 календарних днів від дати відповідної специфікації. Проте Специфікацію №151 до зовнішньоекономічного контракту від 29.11.2019 №SDCI20191129 датовано 10.01.2023, а митне оформлення товару у країні походження здійснено лише 01.03.2023.

В прайс-листі б/н від 10.01.2023 не вказано термін його дії.

Зазначено, що додані додатково декларантом документи прийняті до уваги, однак зауважено, що: 1) рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/839/23 не стосується задекларованої партії товару; 2) зазначений у листі №SDCI20191129-002 від 27.01.2022 відправник «Shandong Castle International Trade Co.,LTD» відсутній на сайті виробника, вказаному в згаданому листі.

Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання товару та включення до митної вартості усіх належних складових з огляду на спосіб транспортування товару.

ІІ. Рівненська митниця володіє ціновою інформацією щодо митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією від 22.11.2022 №UA403020/2022/025049 - 1.3 USD/кг з врахуванням фактично понесених транспортних витрат.

ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком:

1) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

2) виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки;

3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

4) банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару.

У відповідності до ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

V. За результатом проведеної відповідно до положень ч.4 ст.57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України.

Митну вартість визначено на підставі цінової інформації щодо митної вартості аналогічного товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 22.11.2022 №UA403020/2022/025049 - 1,3 USD/кг.

Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 928655 USD, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 33959613,233 грн (1,3 USD/кг х 714350 кг х 36,5686 грн/USD).

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

За приписами ч.1 ст.1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За правилами ч.1, ч.2 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частин 8 - 11 ст.52 МК України, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Відповідно до ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи.

Тобто, стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи:

(1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

(2) у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

У першому випадку вимагається надання документів згідно переліку: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У другому випадку: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Так, судом встановлено, що митний орган надсилав повідомлення про необхідність надання декларантом додаткових документів, у яких зазначені аналогічні підстави для витребування таких документів: при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зазначеної декларантом за основним методом визначення митної вартості, та відомостей, які містяться у наданих до митного оформлення документів, встановлено розбіжності, зокрема: митниця володіє інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, схожих призначенням, країною виробництва тощо, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.

В силу вимог ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Правові висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які суд в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховує при вирішенні цих спірних правовідносин.

Поряд з цим, твердження митного органу, наведені у рішенні про коригування митної вартості, щодо відсутності у прайс-листі його терміну дії, суд відхиляє як безпідставні, позаяк прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми чи термінів видачі прайс-листів, а відтак митний орган не може посилатись на неповноту, обмеженість чи актуальність його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Щодо аргументів відповідача, що в графі 44 митної декларації зовнішньоекономічний контракт від 29.11.2019 № SDC120191129, укладений з Shandong Castle International Trade CO., LTD, зазначений під кодом документа «4104» та позиціонується декларантом як зовнішньоекономічний договір, який укладений з виробником товару, однак в графі 31 МД заявлено відомості про виробника товару як Shandong Lantian New Material Technology CO., LTD, то судом встановлено, що Shandong Castle International Trade CO., LTD та Shandong Lantian New Material Technology CO., LTD входять до групи Shandong Lantian Group. Вказані компанії мають різні особливості ліцензування і оподаткування згідно з умовами китайського законодавства, що зумовило їх відповідне відображення у графах митної декларації. Водночас, купівля товару у дочірніх структурах або структурних підрозділах базового товариства експортера не суперечить приписам ані українського, ані міжнародного законодавства та не впливає на рівень митної вартості, обумовленого у контракті від 29.11.2019 та специфікаціях до нього.

Зауваження митного органу, що згідно з п.3 зовнішньоекономічного контракту від 29.11.2019 №SDC120191129 для кожної окремої Специфікації виробництво замовленого товару, його митне оформлення у країні походження та доставка до порту відправлення будуть завершуватись продавцем протягом 30 календарних днів від дати відповідної Специфікації, проте Специфікацію №151 до зовнішньоекономічного контракту від 29.11.2019 № SDC120191129 датовано 10.01.2023, a митне оформлення товару у країні походження здійснено лише 01.03.2023, суд також оцінює критично та не бере до уваги. Суд зазначає, що виробництво та доставка товару експортером до порту відправлення не залежала від позивача, а обставини які перебувають поза межами впливу імпортера, не можуть ставитись йому у провину.

Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином зазначені у спірному рішенні обставини ставлять під сумнів достовірність визначеної митної вартості товару.

Натомість у своїй сукупності усі надані товариством документи та інформація, яка містилася у цих документах, підтверджували заявлений рівень митної вартості поставленого товару.

Відповідно до пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

На підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів відповідач у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціни яких взяті за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім вимог ч.2 ст.55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Поміж того, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган обмежився лише тим, що прирівняв ціни одного товару до інших, та жодним чином не обґрунтував своє рішення (з огляду на дати поставки, кількість, асортимент товару та умови поставок).

Крім того, суд зазначає, що наявність у митного органу інформації щодо іншого рівня товарів, заявлених до митного оформлення, є лише підставою для поглибленого вивчення документів, поданих декларантом до митного оформлення, але не є самостійною правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.

Суд звертає увагу на те, що митний орган повинен (за наявності підстав) витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком статті 53 МК України.

Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими та чому з наданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого числового показника, чого у даному випадку відповідачем не здійснено.

Вказане вище свідчить про те, що митний орган не мав жодних правових підстав для зобов`язання декларанта надавати додаткові документи.

Згідно з ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В силу вимог ч.4 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.5 ст.57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України).

З даного приводу суд зазначає, що оскаржуване рішення №UA204020/2023/000063/2 від 05.05.2023 не містить жодного опису обставин, причин неможливості застосування методів визначення митної вартості товарів почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання.

За приписами ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 МК України).

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Суд зазначає, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товарів позивачем були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товарів. Натомість відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товарів.

Положення ст.53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.

Правові висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 міститься правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2023/000063/2 від 05.05.2023, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством. Вказане рішення не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, необґрунтоване, безпідставне, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.

Враховуючи положення ст.139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сума судового збору, сплачена за подання цього позову.

Поряд з цим, вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 та ч.4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач у позовній заяві заявляє про стягнення на його користь судових витрат на правничу допомогу та зазначає про орієнтовний їх розмір в сумі 10000 грн.

На обґрунтування вказаних витрат позивач додав до матеріалів позову копії договору-доручення про надання правової допомоги від 06.05.2019, видаткового касового ордеру від 31.10.2023 на суму 10000 грн, акту приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2023 та додатку до договору №22 від 05.05.2023.

Дослідивши вказані докази, суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає до задоволення частково.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи встановлені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, суд вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги за складання та подання позову явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Зважаючи на те, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, її розгляд здійснювався без участі представника позивача на підставі його заяви, позовна заява залишалася без руху у зв`язку з несплатою судового збору, а також беручи до уваги значну кількість сталої судової практики у спірних правовідносинах та фактичний обсяг виконаної роботи, на переконання суду, розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у розмірі 2000 грн., а їх стягнення з відповідача у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи.

Таким чином, заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204020/2023/000063/2 від 05.05.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільної фірми "АСТРА" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судовий збір у розмірі 21472 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільної фірми "АСТРА" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма «АСТРА» (вул. Ковпака, 59А,м. Полтава,Полтавська обл.,36007, ЄДРПОУ/РНОКПП 13938392)

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Повний текст рішення складений 29 квітня 2024 року

Суддя Н.С. Гудима