Рішення

від 28.12.2011 по справі 2-2153/11

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Біляївський районний суд Одеської області

28.12.2011 Справа № 2-2153/11

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Біляївський районний суд

Одеської області

у складі: головуючого судді - Трушиної О.І.

при секретарі - Поцелуйко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «Сільгосппром» до ОСОБА_1 про спонукання укласти нову угоду, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом і просить зобов`язати ОСОБА_1 укласти угоду про оренду земельної ділянки площею 6,35 га, яка розташована на території Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з селянським (фермерським) господарством «Сільгосппром».

Свої вимоги мотивує тим, що 11.12.2003 року між селянським (фермерським) господарством «Сільгосппром» і відповідачкою був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого остання передала в оренду СФГ «Сільгосппром» земельну ділянку площею 6,35 га на території Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на 5 років, до 11.12.2008 року. Відповідно до договору орендар повинен був сплачувати орендну плату у термін з 15.08 по 15.09 кожного року у натуральній формі. Весь час орендар добросовісно виконував свої обов`язки за договором. У 2009 році позивач звернувся до відповідача з пропозицією переукладення/подовження договору оренди земельної ділянки. Між позивачем і відповідачем була досягнута усна домовленість про подальше використання ділянки на тих самих умовах та на той самий термін, при цьому останній посилався на те, що зареєструвати нову угоду можливо у будь-який час. Позивачем добросовісно виконувались свої обов`язки і своєчасно здійснювалась оплата. Ніяких заперечень по використанню земельної ділянки від відповідача не надходило, розрахунок відповідач одержував, а з укладанням угоди зволікав. У 2011 році позивачу стало відомо, що відповідач домовляється про укладення договору оренди земельної ділянки, з іншою особою. На початку травня 2011 року на адресу орендаря надійшов лист від ОСОБА_1 , в якому вона вказала, що необхідно закінчити польові роботи до 25.10.2011 року. 15.07.2011 року без будь-яких попереджень на орендовану земельну ділянку вийшов трактор, який належить ФГ «Бор» та здійснив обробку земельної ділянки. Цим діями було нанесено значну шкоду орендарю. Крім того, орендар у зв`язку з такими діями орендодавця позбавлений можливості розрахунку з останнім. 08.09.2011 року позивач надіслав на адресу відповідача рекомендованим листом пропозицію про укладення угоди та проект угоди, зробивши останню спробу вирішити питання шляхом переговорів, на яку відповіді не одержав. Вважає, що він має переважне право на укладення договору оренди, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Представники позивача у судовому засіданні на позовних вимогах наполягали і пояснили, що після закінчення дії договору оренди між сторонами була досягнута усна домовленість про подальше використання земельної ділянки, відповідачка отримувала орендну плату. Вважають, що у позивача є переважне право на укладення договору оренди, оскільки у них є відомості про те, що відповідачка має намір передати земельну ділянку в оренду іншій особі.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні позов не визнали і пояснили, що у 2009 році, після закінчення дії договору оренди відповідачка запропонувала ОСОБА_2 укласти нову угоду, але просила переглянути розмір орендної плати. Її пропозиція була залишена поза увагою і у 2009, 2010 р.р. вона отримала орендну плату у колишньому розмірі. У 2011 році орендну плату вона не отримала. Дія договору оренди у встановленому законом порядку подовжена не була. Вважає, що позовна заява безпідставна і просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 6,35 га на території Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до державного акту (а.с. 10).

11 грудня 2003 року між сторонами по справі був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в оренду Селянському (фермерському) господарству «Сільгосппром» вищевказану земельну ділянку, строком на п`ять років (а.с. 26-29).

На момент укладення спірного договору оренди землі загальні засади набуття, реалізації і припинення права на оренду земельної ділянки були визначені Законом України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ч. 1 ст. 31 зазначеного Закону договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Дія договору оренди закінчилася 12.12.2008 року, і після цього, як пояснив у судовому засіданні представник позивача, відповідачка відмовилася підписувати новий договір, а тому дія договору оренди була припинена.

У 2009 та 2010 р.р. відповідачка отримувала орендну плату від позивача, що вона підтвердила у судовому засіданні, оскільки орендар відмовлявся звільнити земельну ділянку, на поновлення дії договору на тих самих умовах вона не була згодна, і просила орендаря переглянути розмір орендної плати, що було залишено поза увагою.

Представники позивача у судовому засіданні наголошували на тому, що між сторонами була досягнута усна домовленість про подовження дії договору оренди, але зважаючи на те, що відповідно до вимог закону договір має бути укладений в письмовій формі, суд не приймає до уваги їх доводи.

Ч.1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на 2008 рік) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Представники позивача у судовому засіданні не довели, що відповідачка має намір укласти договір оренди спірної земельної ділянки з іншою особою, а тому не приймає до уваги їх доводи в цій частині.

Крім того, виходячи з положень ч. 3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

До того ж, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Відповідачка у судовому засіданні пояснила, що вона має намір самостійно обробляти земельну ділянку.

Враховуючи, що оскільки відповідачка після закінчення дії договору оренди не згодна була поновлювати його дію і не згодна у теперішній час укласти договір оренди з позивачем, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 11, 203, 373, 761, 764, 777, 792 ЦК України, Законом України «Про оренду землі» від 16 жовтня 1998 року, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Селянського (фермерського) господарства «Сільгосппром» до ОСОБА_1 про спонукання укласти нову угоду залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Одеської області, через Біляївський районний суд Одеської області.

ГоловуючийО. І. Трушина