Постанова

від 29.04.2024 по справі 280/6062/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 280/6062/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2023 року в адміністративній справі №280/6062/20 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Пром-Ком» про накладення арешту,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі-позивач, податковий орган, ГУДПС) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Пром-Ком» (далі-відповідач, ТОВ «Бізнес-Пром-Ком»), в якому просило: накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу у загальному розмірі 1295745,17 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2023 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись з таким рішенням, подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого п. 94.6.2 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Положення ст.94 Податкового кодексу України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість, приписи ст.94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Виходячи з аналізу наведеного правового регулювання, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, є сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.

Враховуючи наведене, за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, згідно положенням пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючому органу надається право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовної заяви суд зазначив про не подання позивачем доказів, що податковим, керуючим здійснювалась перевірка платника податків з питання наявності активів, їх складу та структури, що можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу. Позивачем не було надано доказів того, що ним вчинялись дії щодо проведення опису майна відповідача з метою погашення податкового боргу.

Суд зауважив, що на момент розгляду справи позивачем не надано доказів, що ним було здійснено пошук всього майна відповідача та його балансова вартість є меншою суми податкового боргу, відтак, звернення з таким позовом до суду є передчасним не обґрунтованим.

Проте, на адресу відповідача була надіслана податкова вимога №24222-50/829 від 25.06.2020р., рішення №885 від 30.06.2020р. про опис майна у податкову заставу та лист №38604/10/08-01-50-08 від 30.06.2020р. про надання переліку активів для реєстрації податкової застави.

У відповідь на лист контролюючого органу №38604/10/08-01-50-08 від 30.06.2020р., ТОВ «БІЗНЕС-ПРОМ-КОМ» надано лист №103/07-20 від 10.07.2020р., яким повідомлено, що ліквідні основні засоби, вартість яких дорівнює розміру суми податкового боргу на момент виникнення права податкової застави відсутні, дебіторська заборгованість відсутня.

Таким чином, відповідач самостійно підтвердив, відсутність майна, яке може бути описано в податкову заставу та яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області в період з 29.08.2018р. по 04.09.2019р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бізнес-Пром-Ком» за період діяльності 2016, 2017 роки з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ПП «Торговий дім «Макс» (код ЄДРПОУ 37129294), ТОВ «Промкапіталтрейд» (код ЄДРПОУ 40111025), ТОВ «Кристал-Інвест» (код ЄДРПОУ 40178760), ТОВ «Будсервіс компані плюс» (код ЄДРПОУ 39990454) за 2016 рік, ТОВ «Кавіра» (зміна назви з ТОВ «Євротезіс» код ЄДРПОУ 41119161), ТОВ «Делівері оптторг» (код ЄДРПОУ 41274769), ТОВ «Сорцеф» (код ЄДРПОУ 41647250) за 2017 рік та з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ПП «Торговий дім «Макс» (код ЄДРПОУ 37129294) за період квітень, травень 2016 року, ТОВ «Промкапіталтрейд» (код ЄДРПОУ 40111025) за період травень, червень 2016 року, ТОВ «Кристал-Інвест» (код ЄДРПОУ 40178760) за період червень 2016 року, ТОВ «Будсервіс компані плюс» (код ЄДРПОУ 39990454) за період травень 2016 року, ТОВ «Кавіра» (зміна назви з ТОВ «Євротезіс» (код ЄДРПОУ 41119161) за період серпень, вересень, жовтень 2017 року, ТОВ «Делівері оптторг» (код ЄДРПОУ 41274769) за період грудень 2017 року, ТОВ «Сорцеф» (код ЄДРПОУ 41647250) за грудень 2017 року, за результатами якої складено акт від 11.09.2018р. №533/08-01-14-06/38967749.

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: №0015251406 від 01.10.2018р., яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 6380 грн.; №0015271406 від 01.10.2018р., яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 491 800 грн.; №0015231406 від 01.10.2018р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1265627,75 грн.; №0015261406 від 01.10.2018р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 1035588,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 14.12.2018р. №40509/6/99-99-11-01-02-25 залишено вказані податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу відповідача без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями відповідач звернувся до суду із позовом.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019р., залишеним без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2020р., у справі №280/5593/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром-Ком" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково, а саме судом:

-визнано протиправним та скасовано прийняте 01 жовтня 2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення №0015251406 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2016 року у розмірі 3310 грн. 00 коп., та за грудень 2017 року у розмірі 1502 грн. 00 коп., всього на суму 4812 грн. 00 коп.;

-визнано протиправним та скасовано прийняте 01 жовтня 2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення №0015271406 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік у розмірі 336900 грн.;

-визнано протиправним та скасовано прийняте 01 жовтня 2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення №0015231406 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 734111 грн. 25 коп., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 587289 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 146822 грн., 25 коп.;

-визнано протиправним та скасовано прийняте 01 жовтня 2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення №00152361406 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 590311 грн. 25 коп., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 472 249 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 118 062 грн. 25 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За результатами судового оскарження прийнято податкові повідомлення-рішення: №0004890506 від 22.04.2020р., яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1568 грн.; №0004870506 від 22.04.2020р., яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 154 900 грн.; №0004880506 від 22.04.2020р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 531 517,50 грн.; №0004890506 від 22.04.2020р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 445 277,50 грн.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведено камеральну перевірку ТОВ «БІЗНЕС-ПРОМ-КОМ» даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН, результатом якої став акт від 04.03.2020р. №0613/08-01-50-04/38967749, висновками якого встановлено наступні порушення: п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме перевищення термінів реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідальність платника передбачена п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0040845004 від 26.03.2020р., яким визначено штрафні санкції у сумі 5 834,97 грн. з податку на додану вартість.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПС України від 02.06.2020р. №17922/6/99-00-08-05-05-06 залишено вказане податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу відповідача без задоволення.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведено камеральну перевірку ТОВ «БІЗНЕС-ПРОМ-КОМ» даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН, результатом якої став акт від 06.05.2020р. №1561/08-01-50-04/38967749 (далі акт перевірки), висновками якого встановлено наступні порушення: п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України. За несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання протягом граничних строків передбачена відповідальність ст.126 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0066585004 від 29.05.2020р., яким визначено штрафні санкції у розмірі 10% у сумі 0,40 грн. з податку на додану вартість.

Відповідачем отримано податкову вимогу №24222-50/829 від 25.06.2020р. разом із рішенням №885 від 30.06.2020р. про опис майна у податкову заставу та листом позивача №38604/10/08-01-50-08 від 30.06.2020р. про надання переліку активів для реєстрації податкової застави, у відповідь на який повідомлено, що ліквідні основні засоби, вартість яких дорівнює розміру суми податкового боргу на момент виникнення права податкової застави відсутні, дебіторська заборгованість відсутня.

Крім суми податкового боргу, зазначеної у податкових повідомленнях-рішеннях від 22.04.2020р. №0004890506, №0004870506, №0004880506, №0004890506, від 26.03.2020р. №0040845004, від 29.05.2020р. №0066585004, позивачем у вимозі зазначено наявність пені з податку на додану вартість у сумі 135 220,21 грн. та з податку на прибуток у сумі 177 896,29 грн.

Відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року по справі №280/2053/21, що набрало законної сили 05.07.2021р. після повернення апеляційної скарги ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021р., задоволено позовні вимоги ТОВ «Бізнес-Пром-Ком» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області в частині нарахування ТОВ «Бізнес-Пром-Ком» пені з податку на додану вартість у сумі 135220,21 грн. та з податку на прибуток у сумі 177896,29 грн., що були вчиненні шляхом внесення відповідних записів (даних, операцій) до інтегрованої картки платника. Зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інформаційній системі органів ДПС шляхом виключення з інтегрованої картки платника ТОВ «Бізнес-Пром-Ком» записів (даних, операцій) про нарахування пені з податку на додану вартість у сумі 135220,21 грн. та з податку на прибуток у сумі 177896,29 грн.

Тобто, станом на час розгляду справи у відповідача відсутня сума нарахованої пені.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відсутності або недостатності у ТОВ "Бізнес-Пром-Ком" майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу. Контролюючий орган не підтвердив, що ним вживались заходи щодо виявлення майна/майнових прав, що належить відповідачу, зокрема, не надано відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відносно відповідача; не зроблено запити до відповідних установ про наявність зареєстрованих за платником податків транспортних засобів, сільськогосподарської техніки; не надано доказів відсутності у відповідача іншого рухомого майна. Не подано позивачем доказів, що податковим керуючим здійснювалась перевірка платника податків з питання наявності активів, їх складу та структури, що можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України (далі ПК України), контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Таким чином, позивач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: 94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон (Положення підпункту 94.2.2 пункту 94.2 статті 94, згідно з яким адміністративний арешт майна платника податків може бути застосовано, якщо з`ясовується, що фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон визнано конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду № 13-рп/2012 від 12.06.2012); 94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; 94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; 94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам (Положення підпункту 94.2.5 пункту 94.2 статті 94, відповідно до якого адміністративний арешт майна платника податків може бути застосовано, якщо з`ясовується, що відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам визнано конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду № 13-рп/2012 від 12.06.2012р.); 94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; 94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; 94.2.8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки); 94.2.9. нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

Водночас ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.02.2020р. у справі № 826/8691/16, від 06.06.2023р. у справі №360/4856/20, від 18.10.2022р. у справі №380/9147/21, від 29 січня 2024 року справа № 813/3448/17, від 25 січня 2024 року справа № 825/1982/18.

Положеннями пунктів 88.1, 88.2 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Пунктом 89.2 ПК України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до абзацу 1 пункту 89.5 статті 89 ПК України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Позивач наголошує, що відповідач самостійно підтвердив, відсутність майна, яке може бути описано в податкову заставу та яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Матеріали справи свідчать, що позивачем на адресу відповідача була надіслана податкова вимога №24222-50/829 від 25.06.2020р., рішення №885 від 30.06.2020р. про опис майна у податкову заставу та лист №38604/10/08-01-50-08 від 30.06.2020р. про надання переліку активів для реєстрації податкової застави.

У відповідь на лист контролюючого органу №38604/10/08-01-50-08 від 30.06.2020р., ТОВ «БІЗНЕС-ПРОМ-КОМ» надано лист №103/07-20 від 10.07.2020р., яким повідомлено, що ліквідні основні засоби, вартість яких дорівнює розміру суми податкового боргу на момент виникнення права податкової застави відсутні, дебіторська заборгованість відсутня.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказаний лист відповідача, який був складений до дати виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу, у розумінні ПК України не може вважатись належним доказом на підтвердження факту відсутності у Товариства майна.

Інших доказів відсутності майна (витягів з реєстрів, відповіді на запити, акти перевірки тощо) матеріали справи не місять.

Отже, на дату звернення контролюючим органом до суду із позовною вимогою про накладення арешту на кошти платника податків у банках позивачем не надано належних та допустимих доказів вжиття заходів щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу, оскільки положеннями підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року справа № 825/2255/18.

З огляду на викладене, суд першої інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог у цій частині.

Таким чином, суд погоджується з висновками суду, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2023 року в адміністративній справі №280/6062/20 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2023 року в адміністративній справі №280/6062/20 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Пром-Ком» про накладення арешту - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко