Постанова

від 29.04.2024 по справі 280/4529/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 280/4529/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізької митниці (як відокремлений підрозділ Держмитслужби України) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2023 року в адміністративній справі №280/4529/23 (головуючий суддя першої інстанції Татаринов Д.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛСПЛАВ» до Запорізької митниці (як відокремлений підрозділ Держмитслужби України) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛСПЛАВ» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Запорізької митниці (як відокремлений підрозділ Держмитслужби України), в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за № UA112080/2023/000008/2 від 20.06.2023 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів за № UA112080/2023/000008/2 від 20 червня 2023 року Запорізької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛСПЛАВ» судовий збір в розмірі 2722,17 грн. (дві тисячі сімсот двадцять дві гривні 17 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Запорізька митниця (як відокремлений підрозділ Держмитслужби України) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини у справі, оскільки надані до митної декларації документи містять неповні відомості про митну вартість товарів, у зв`язку з чим неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛСПЛАВ» (далі ТОВ «МЕТАЛСПЛАВ»), є суб`єктом господарювання (ЄДРПОУ №43692881), перебуває на податковому обліку в органах ДПС України.

Відповідач - Дніпровська митниця є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції між ТОВ «МЕТАЛСПЛАВ» (покупець) та «Ferro Trading», Велика Британія (постачальник) укладено контракт №MS0508, відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов`язання здійснювати поставку феросиліцію FeSi 65, що вироблений у КИТАЙСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ.

12 травня 2023 року між сторонами підписано додаток № 22 до контракту, відповідно до умов якого сторони домовились про поставку 22 тон феросиліцію FeSi 65 за ціною 26 400 доларів США.

Відповідно до пункту 8 вказаного додатку оплата за товар здійснюється протягом 180 днів з моменту надходження товару на склад покупця.

20 червня 2023 року позивачем до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв`язку митну декларацію в режимі ІМ 40, якій присвоєно № 23UA112080006225U1 (UA112080/2023/006225) на товар: «Феросплав: Феросиліцій FeSi 65 22т, розмір 10-100мм 93,24%, хімічний склад згідно сертифіката якості SI-66,13%, AL-2,22%, С-0,21%, Р-0,035%, S-0,035%, Fe та ін. 32,38%. Країна виробництва - CN».

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом до митного органу надані наступні документи: пакувальний лист б/н від 12 травня 2023 року; рахунок-фактура (інвойс) № МS1205 від 12 травня 2023 року; коносамент №МАЕU26808352 від 05 травня 2023 року; автотранспортна накладна №19665 від 16 червня 2023 року; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № РФ-17183 та № РФ-17184 від 16 червня 2023 року; доповнення до контракту №22 від 12 травня 2023 року; договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №21/12/22 від 21 грудня 2022 року; заявка № 230509/23 від 23 травня 2023 року; договір транспортного експедирування № ХВ-126 від 15 травня 2020 року; копія митної декларації країни відправлення №091020230000007375 від 20 квітня 2023 року. Також зазначено перелік документів з позначкою «m» - «Надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення»: контракт №М50508 від 05 серпня 2020 року; додаткова угода №3 від 28 квітня 2023 року; договір транспортного експедування № 2012/21/01 від 20 грудня 2021 року.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, керуючись частиною третьою статті 53 Митного кодексу України орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

1. до митного оформлення подана копія декларації країни відправлення № 091020230000007375 від 20 квітня 2023 року, коносамент № МAEU 26808352 від 05 травня 2023 року, які датовано раніше ніж підписано додаток від 12 травня 2023 року № 22 до контракту від 05 серпня 2020 року № М50508 з узгодженими цінами на товар та комерційний інвойс від 12 травня 2023 року № М51205;

2. декларація країни відправлення подана до митного оформлення від 20 квітня 2023 року № 091020230000007375 без перекладу, але відповідно до статті 254 МКУ декларант забезпечує переклад копії МД країни відправлення (КНР). При цьому перекладу до митного оформлення не надано;

3. до митного оформлення надано коносамент від 05 травня 2023 року № МAEU 26808352, в якому відсутня інформація щодо відміток про прибуття в порт призначення Гданськ (РL);

4. в рахунках від 16 червня 2023 року № РФ-17183 та РФ-17184 та пункті 3 договору щодо транспортного експедування від 20 грудня 2021 року № 2012/21/01, укладеним між ТОВ «Клевер ТІМ» та ТОВ «МЕТАЛСПЛАВ» зазначено, що оплата вартості послуг та витрат на ТЕО і організацію перевезення, здійснюється на підставі рахунку протягом 3 банківських днів з моменту виставлення такого рахунку. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку фактури наказ Мінфіну від 24 травня 2012 року № 599.

Враховуючи викладене, згідно вимог частини третьої статті 53 МКУ позивачу повідомлено про необхідність протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом до митного органу 20 червня 2023 року додатково надано наступні документи: платіжна інструкція №250 від 20 червня 2023 року на оплату за міжнародне перевезення, згідно рахунків № РФ-17183 та № РФ-17184 від 16 червня 2023 року.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2023/000008/2 від 20 червня 2023 року та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2023/000167.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у статті VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною другою цієї статті.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Щодо посилань митного органу на такий недолік як те, що «копія декларації країни відправлення № 091020230000007375 від 20 квітня 2023 року, коносамент № МАEU26808352 від 05 травня 2023 року, які датовано раніше ніж підписано додаток від 12 травня 2023 року № 22 до контракту від 05 серпня 2020 року № МS0508 з узгодженими цінами на товар та комерційний інвойс від іфд 12 травня 2023 року № MS1205» суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що декларація країни відправлення та коносамент видані перед укладенням додатку до договору, що не заборонено міжнародним законодавством. В даному випадку відсутні будь-які розбіжності, неточності та інші обставини, що ставлять під сумнів заявлену митну вартість. Зазначені документи не містять ніяких відомостей щодо ціни товару, яка було узгоджена в додатку № 22 до контракту та жодним чином не впливає на реальність закупівельної ціни.

Стосовно посилань митного органу на те, що «декларація країни відправлення подана до митного оформлення від 20 квітня 2023 року № 091020230000007375 без перекладу, але відповідно до статті 254 МКУ декларант забезпечує переклад копії МД країни відправлення (КНР). При цьому перекладу до митного оформлення не надано», суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов`язкового подання до митного оформлення декларації країни відправлення, а тому відсутність такого документа та/або наявність недоліків у його оформленні не можуть бути підставою для прийняття рішення про витребування додаткових документів від декларанта та/або коригування митної вартості товару.

Щодо посилань митного органу на те, що «до митного оформлення надано коносамент від 05 травня 2023 року № МAEU 26808352, в якому відсутня інформація щодо відміток про прибуття в порт призначення Гданськ (РL)» суд зазначає, що, з урахуванням наданих представником позивача пояснень, викладених у позовній заяві, коносамент був виданий в електронній формі за допомогою телекс-релізу - повідомлення по внутрішній системі про можливість видачі вантажу одержувачу без пред`явлення оригіналу коносаменту. Вказані обставини виключають можливість проставляння відміток на коносаменті.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності доказів оплати перевезення товару, суд зазначає, що такі документи були в подальшому надані, проте, жодним чином не вплинули на позицію відповідача щодо необхідності коригування.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару. Суттєвих недоліків подані до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів, як і для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини третьої статті 53 Митного кодексу України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів про зазначення позивачем необґрунтованої митної вартості, що у свою чергу надавало б митному органу права на коригування митної вартості товару.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом приписів частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці (як відокремлений підрозділ Держмитслужби України) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року в адміністративній справі №280/4529/23 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року в адміністративній справі №280/4529/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛСПЛАВ» до Запорізької митниці (як відокремлений підрозділ Держмитслужби України) про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко