Постанова

від 29.04.2024 по справі 420/27571/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/27571/23

Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.,

повний текст судового рішення

складено 21.12.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі ГУМВС) та просив стягнути з ГУМВС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року по справі № 815/3447/15 за період з 16.04.2016 року по 10.09.2023 року у сумі 151504,07грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ГУМВС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року по справі №815/3447/15 у розмірі 10141,86 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року по справі №815/3447/15 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 : визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України в Одеській області №65 від 28.01.2008 року Про надзвичайну подію в Хмельницькому ВМ Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області та покарання винних, яким старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України; визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України в Одеській області №41о/с від 31.01.2008 року про звільнення з 31.01.2008 року у запас Збройних Сил України за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 ; поновлено лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 31.01.2008 року; стягнуто з Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, за один рік, у розмірі 20616,00 грн. (двадцять тисяч шістсот шістнадцять грн.); вирішено допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 31.01.2008 року та в частині стягнення з Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, за один місяць, в розмірі 1718,00 грн. (одна тисяча сімсот вісімнадцять грн.); в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2016 року по справі №815/3447/15 апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління Національної поліції в Одеській області залишено без задоволення; постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року - змінено, викладено абзац п`ятий її резолютивної частини в наступній редакції: Стягнути з Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 17161,26 грн. (сімнадцять тисяч сто шістдесят одна грн. 26 коп.). В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду залишено без змін.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 року встановлено судовий контроль за виконанням постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року по справі №815/3447/15, з урахуванням змін, внесених до неї постановою Одеського апеляційного адміністративного суду по справі від 01.11.2016 року.

Зобов`язано ГУМВС України в Одеській області та Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року по справі №815/3447/15, з урахуванням змін, внесених до неї постановою Одеського апеляційного адміністративного суду по справі від 01.11.2016 року у строк до 30.08.2023 року.

На виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року, ГУМВС України в Одеській області прийнято наказ від 11.09.2023 №11о/с про поновлення лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді (а.с.8).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд 1-ї інстанції виходив з того, що відповідачем допущено затримку виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року по справі № 815/3447/15 за період з 16.04.2016 року по 10.09.2023 року.

Разом з тим, обчислюючи розмір середнього заробітку, судом застосовано 6-місячний термін, встановлений ст.117 КЗпП України.

Колегія суддів часткового погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що частково відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частин 1, 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За змістом статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Обчислення середнього заробітку здійснюється згідно з вимогами Постанови КМУ від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі по тексту - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення прав працівника (незаконне звільнення) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2020 у справі №501/2316/15-ц, від 21.04.2021 у справах №826/19766/16, №640/6398/19, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.10.2020 року у справі №712/9213/18.

Окрім того, Верховний Суд неодноразово досліджував питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, за результатами чого сформовано сталу правову позицію щодо тлумачення змісту та застосування статті 236 Кодексу законів про працю України у спорах про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №711/8446/16-ц зроблений правовий висновок, згідно якого затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 Кодексу законів про працю України необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення.

Апеляційний суд також зауважує, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 813/4668/16, від 21.03.2018 у справі №243/2748/16-ц, від 27.06.2019 у справі №821/1678/16, від 02.10.2019 в справі №823/1507/18, від 29.01.2020 у справі № 820/2894/16, від 05.03.2020 у справі №280/360/19, від 24.12.2020 в справі №807/2434/15, від 19.04.2021 в справі №826/11861/17, від 30.06.2021 у справі №640/7825/19, від 01.09.2021 у справі №540/677/20.

Апеляційний суд зазначає, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України). Ця відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно з статтею 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Апеляційний суд також зазначає, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. До вимушеного прогулу прирівнюється затримка виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №140/3020/19.

Разом з тим, у спірних правовідносинах судове рішення про поновлення позивача на роботі, яке в цій частині підлягало до негайного виконання, ухвалене Одеським окружним адміністративним судом 15.04.2016 року, однак наказ про поновлення останнього на роботі було видано відповідачем 11.09.2023 року.

Таким чином, наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченого середнього заробітку за період затримки виконання рішення про поновлення на роботі з 16.04.2016 року по 10.09.2023 року.

Разом з тим, судом 1-ї інстанції, із застосуванням ч.1 статті 117 КЗпП України, задоволено позовні вимоги за період з 16.04.2016 року по 16.10.2016 року.

Колегія суддів вважає такий висновок суду 1-ї інстанції помилковим, оскільки приписами ст.117 КЗпП України врегульовано питання відповідальності роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, а не виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

В даному ж випадку, на переконання апеляційного суду, стягненню підлягає саме середній заробіток за час затримки виконання рішення суду по справі № 815/3447/15, який відповідно до норм чинного законодавства фактично є санкцією за несвоєчасне виконання судового рішення.

Так, згідно довідки Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про грошове забезпечення позивача, середнє грошове забезпечення позивача на момент звільнення складало 1718,00 грн. та відповідно середньоденне грошове забезпечення склало 55,42 грн.

Період затримки виконання судового рішення становить 2732 дні (з 16.04.2016 року по 10.09.2023 року).

Таким чином, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за вказаний період, який необхідно стягнути з відповідача складає 151 407, 44 грн (2732 дні х 55,42 грн).

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що неправильне застосування судом 1-ої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи та про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду 1-ої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апеляційним судом встановлено, що за подання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1514,07 грн., що підтверджується квитанцією № 7605-4059-6448-6063 від 10.10.2023 року.

Також, за подання апеляційної скарги до суду апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2271,11 грн. згідно квитанції № USYE-DT6T-US9E від 21.01.2024 року.

Отже, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена та повністю задоволені позовні вимоги, апеляційний суд доходить до висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок асигнувань ГУМВС шляхом стягнення коштів у розмірі 3785,18 грн.

Керуючись статтями 139, 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року скасувати.

Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08592268) середній заробіток за час затримки виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року по справі №815/3447/15 за період з 16.04.2016 року по 10.09.2023 року у розмірі 151407 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста сім) грн 44 коп.

Стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08592268) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3785 (три тисячі сімсот вісімдесят п`ять) грн 18 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук