Постанова

від 17.10.2007 по справі а-17/84

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

А-17/84

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

17.10.07                                                                                           Справа  № А-17/84

Львівський апеляційний господарський суд  у складі колегії:

Головуючого-судді                                   Мурської Х.В.

суддів                                                         Давид Л.Л.

                                                                   Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання           Куцик-Трускавецькій О.Б.

розглянув апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові,  вих. № 1877/06 від 03.08.2006 року

на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 03.07.2006 року

у справі № А-17/84, суддя Неверовська Л.М.

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові

до Відповідача –Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Долинському районі

про зобов'язання вчинити дії

за участю представників

від Позивача: не з'явились;

від Відповідача: не з'явились.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.07.2006 року у справі № А-17/84 у задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Долинському районі про зобов‘язання останнього прийняти до заліку виплачені суми пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв‘язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.04.2001 року по 01.01.2004 року та включити до щомісячних актів звірок суму пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва гр. Кузьмина І.І., Сеньківа В.С. та Гаїва В.І. в розмірі 12 935 грн. 68 коп. –відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою місцевого господарського суду, позивач –Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові оскаржило її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові просить постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 03.07.2006 року у справі № А-17/84 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Долинському районі вимоги апеляційної скарги заперечив та просив апеляційний суд постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 03.07.2006 року у справі № А-17/84 залишити без змін.

Причини відкладення розгляду апеляційної скарги викладені в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі в порядку ст.ст. 195-196 КАС України, встановив наступне.

Як вбачається з позовної заяви від 07.04.2006 року та заяви про уточнення позовних вимог від 13.06.2006 року, Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові просить зобов‘язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Долинському районі прийняти до заліку виплачені суми пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв‘язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.04.2001 року по 01.01.2004 року та включити до щомісячних актів звірок суму пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва гр. Кузьмина І.І., Сеньківа В.С. та Гаїва В.І. в розмірі 12 935 грн. 68 коп.

З громадянами Кузьмин І.І., Сеньків В.С. та Гаїв В.І., відповідно, у 1980р.,  1983р. та у 1980 р. стались нещасні випадки поза межами України (на території країн СНД), що стверджується наявними в матеріалах справи копіями актів про нещасний випадок (а.с. 11,13,15) та висновками МСЕК ( а.с. 16,17,18), внаслідок чого їх визнано інвалідами першої та другої груп і призначено пенсію по інвалідності.

З наявних в матеріалах справи довідок позивача від 09.06.2006 року (а.с. 68,69,70) вбачається, що гр. Кузьмину І.І., Сеньківу В.С. та Гаїву В.І. було виплачено позивачем за період з 01.04.2001 року по 01.01.2004 року включно пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання на загальну суму 12 935 грн. 68 коп.

Актами щомісячної звірки витрат по особистих справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії в зв‘язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за спірний період, та доданих до них списків осіб, які не виключені із загального списку на відшкодування зазначених пенсій, підписаних обома сторонами, стверджується, що до зазначених актів не включені суми по  гр. Кузьмин І.І., Сеньків В.С. та Гаїв В.І.

Представник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Долинському районі в судовому засіданні зазначила, що здійснення відшкодування шкоди потерпілим на підприємствах, установах, організаціях, які відійшли до інших, ніж Україна країн СНД, за рахунок страхувальників України, є необґрунтованим. Тому відсутні підстави для зобов‘язання його прийняти до заліку виплачені позивачем гр. Кузьмин І.І., Сеньків В.С. та Гаїв В.І. суми пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв‘язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.04.2001 року по 01.01.2004 року  та включити їх до щомісячних актів звірок сум пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

Однак, колегія судів апеляційного суду не погоджується з такими доводами відповідача, виходячи з наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов‘язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов‘язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов‘язкового державного соціального страхування:

-          пенсійне страхування;  

-          страхування у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

-          медичне страхування;

-          страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

-          страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов‘язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов‘язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно зі ст. 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

-          пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

-          пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;

-          медичні профілактично-реабілітаційні заходи;

-          допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

-          профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

-          відновлення здоров‘я та працездатності потерпілого;

-          допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку па виробництві або професійного захворювання;

-          відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров‘я, пов‘язаним з виконанням ним своїх трудових обов‘язків;

-          пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

-          пенсія у зв‘язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

-          допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 ст. 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому, неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 2 ст. 7 (Прикінцеві положення) Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає: соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»закріплено аналогічне правило: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом частини 2 ст. 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов‘язаних з виконанням ними трудових обов‘язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов‘язків.

Підпунктом «а»ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення»встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI вищезазначеного Закону встановлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров‘я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов‘язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров‘я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров‘я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Доводи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Долинському районі про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, не є обґрунтованими.

Так, статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у даній справі та пов'язані з відшкодуванням витрат Пенсійним фондом України, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення завданою Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Разом з тим, обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права Колегія суддів вважає таким, що не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові  щодо відшкодування понесених ним витрат.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та Професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв‘язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.

Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов‘язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв‘язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов‘язаних з виконанням ними трудових обов‘язків.

Таким чином, позовна вимога позивача в даній справі про спонукання до вчинення дій, а саме: про зобов‘язання відповідача прийняти до заліку виплачені суми пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв‘язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.04.2001 року по 01.01.2004 року та включити до щомісячних актів звірок суму пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва гр. Кузьмина І.І., Сеньківа В.С. та Гаїва В.І.,  не підлягає до задоволення, оскільки не врегульовує спірних відносин, які виникли в даному випадку, так як встановлений порядок підписання актів звірки розрахунків розрахований на відсутність спору.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивачем обрано спосіб захисту, який, в даному випадку, не регулює спірних правовідносин.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що постанову Господарського суду Івано-Франківської області  від 03.07.2006 року у справі № А-17/84 слід змінити в частині застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 94, 162, 196, 198, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.          У задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити.

2.          Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 03.07.2006 року у справі № А-17/84 змінити в частині застосування норм матеріального права. В решті постанову залишити без змін.

3.           Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. Касаційна скарга на дану постанову може бути подана протягом одного місяця з дня складання постанови в повному обсязі. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

4.          Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови оформлено та підписано 03.12.2007р.

       Головуючий суддя                                                                                      Мурська Х.В.

       Суддя                                                                                                             Давид Л.Л.

       Суддя                                                                                                             Кордюк Г.Т.