Постанова

від 23.04.2024 по справі 910/11392/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа№ 910/11392/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко О.В.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2023

у справі № 910/11392/23 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопром"

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

про стягнення 249 188,57 грн

за участю представників:

від позивача: Жбанов К.Р.

від відповідача: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Укренергопром" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") 249 188,57 грн, з яких 245 490,00 грн основного боргу та 3 698,57 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем п. 4.7.4 укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів №3733/ДЗЗ-22 від 16.12.2022 в частині своєчасного повернення позивачу забезпечувального платежу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2023 у справі № 910/11392/23 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 245 490,00 грн основного боргу, 3 698,57 грн інфляційних втрат, 3 737,83 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що після виконання позивачем зобов`язання щодо поставки товару, відповідач у обумовлений договором строк не повернув позивачу суму забезпечувального платежу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, КП "Київтеплоенерго", звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

За твердженням скаржника, позивачем не надано документального підтвердження об`єктивних обставин для продовження строку поставки, а умови додаткової угоди № 2 від 17.02.2023 відрізняються від змісту умов тендерної пропозиції, яка подавалась позивачем, тому суперечать пп. 4 п. 19 постанови КМУ від 12.10.2022 № 1178.

Також скаржник наполягає на безпідставності задоволення витрат на правову допомогу, оскільки в наданих позивачем документах відсутній опис робіт (наданих послуг), які виконані безпосередньо адвокатом в рамках вказаної справи та обсягу правової допомоги наданих позивачу. Скаржник вважає, що задоволення судом витрат на правову допомогу суперечить обов`язковим критеріям реальності (дійсності та необхідності), розумності, обґрунтованості.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11392/23.

12.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому позивач вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2023 у справі № 910/11392/23 без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 розгляд справи призначено на 23.04.2024.

В судове засідання представники відповідача не з`явились, хоч учасники процесу були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим розгляд справи за відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, доводячи її безпідставність.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 16.12.2022 між КП "Київтеплоенерго" (покупець) та ТОВ "Укренергопром" (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів №3733/ДЗЗ-22, на умовах якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві товари, а покупець прийняти і оплатити товар.

Договір укладено за процедурою закупівель "відкриті торги з особливостями", проведеною відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" від 12.10.2022 № 1178 (далі - постанова № 1178), прийнятої Кабінетом Міністрів України в рамках повноважень наданих п. 37 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі".

Найменування товару, кількість, ціна та якісні характеристики товару зазначені в специфікації (додаток №1) до цього договору. Постачальник на умовах, передбачених цим договором, зобов`язується передати покупцю товар у власність (п. 1.2, п. 1.5 договору).

Згідно п.3.1 договору ціна договору становить 20 457 500,00 грн, крім того ПДВ в розмірі 4 091 500,00 грн. Загальна ціна договору з урахуванням ПДВ становить 24 549 000,00 грн.

Пунктом 5.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється постачальником на підставі окремого замовлення покупця до 18.02.2023 включно.

Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами відповідних видаткових накладних (дата поставки товару). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами відповідних видаткових накладних (п. 5.5, п. 5.6 договору).

Для забезпечення належного виконання постачальником всіх умов цього договору, постачальником надано покупцю забезпечення виконання умов договору у вигляді безвідсоткового депозиту (перерахування постачальником грошових коштів на рахунок КП "Київтеплоенерго"). Розмір (сума) забезпечення виконання договору становить 1% від загальної ціни договору та діятиме до повного, належного та своєчасного виконання постачальником всіх умов та зобов`язань за цим договором. За наявності істотного порушення постачальником умов цього договору покупець має право в односторонньому порядку на свій розсуд, в повному розмірі або частково, стягнути надане забезпечення виконання умов договору, повідомивши про це постачальника в письмовій формі із зазначенням допущеного ним порушення умов цього договору. Стягнення покупцем забезпечення виконання умов договору не звільняє постачальника від сплати штрафних санкцій, передбачених договором, а також від належного виконання постачальником всіх умов цього договору. Покупець повертає забезпечення виконання умов договору згідно з умовами, зазначеними у договорі, не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дати настання зазначених обставин: повного, належного та своєчасного виконання постачальником всіх умов цього договору; визнання судом результатів відповідної процедури закупівлі та договору недійсними (у разі набрання законної сили відповідним судовим рішенням); розірвання договору (за умови відсутності невиконання та неналежного, несвоєчасного, неповного виконання постачальником умов договору) (п. 4.7.1 - 4.7.4 договору).

За платіжним дорученням № 5330 від 14.12.2022 позивачем сплачено забезпечення виконання договору на суму 245 490,00 грн.

26.12.2022 між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору щодо попередньої оплати за договором.

17.02.2023 між сторонами підписано додаткову угоду № 2 до договору, в якій погоджено термін закриття попередньої оплати за договором до 28.03.2023, поставку товару постачальником на підставі окремого замовлення покупця до 28.03.2023 включно та строк дії договору до 31 травня 2023 року включно, а в частині гарантійних та невиконаних зобов`язань - до повного їх виконання.

На виконання умов укладеного між сторонами договору з урахуванням додаткових угод до нього позивачем було поставлено у погоджений між сторонами строк, а відповідачем прийнято товар за договором на загальну суму 24 549 000,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковою накладною № ВН-0000014 від 28.03.2023, товарно-транспортною накладною від 28.03.2023 № 2803-1 та актом обстеження та перевірки транспортабельних дизельних котлів поставлених відповідно до договору про закупівлю товарів від 16.12.2022 № 3733/ДЗЗ-22 на предмет цілісності, комплектності та відповідності технічним специфікаціям від 28.03.2023. Зазначені документи підписані між сторонами без зауважень та заперечень.

29.03.2023 позивач звернувся до відповідача з листом № 68 про повернення забезпечення виконання умов договору на суму 245490,00 грн, однак відповідач відповіді на цей лист не надав, сплачене позивачем забезпечення згідно умов укладеного між сторонами договору не повернув.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Оцінюючи наведені КП "Київтеплоенерго" обставини, які на думку скаржника, свідчать про відсутність підстав для повернення постачальнику наданого покупцю забезпечення виконання умов договору у вигляді безвідсоткового депозиту у сумі 245 490,00 грн, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що сторони змінили строк поставки додатковою угодою № 2 від 17.02.2023, поставка постачальником була здійснена у строк, визначений сторонами у зазначеній додатковій угоді, товар прийнятий без зауважень та заперечень.

Правові підстави вважати додаткову угоду № 2 від 17.02.2023 до договору нікчемною у зв`язку з порушенням п. 19 постанови № 1178 відсутні, оскільки така недійсність прямо не встановлена ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі" та/або п. 21 постанови № 1178. Також в матеріалах справи відсутні докази оскарження додаткової угоди № 2 від 17.02.2023 до договору в установленому законом порядку, а ст. 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд № 910/12604/18 від 01.10.2019).

У зв`язку із порушенням відповідачем строків виконання передбаченого договором грошового зобов`язання є обґрунтованою та доведеною вимога про стягнення з відповідача 245 490,00 грн основного боргу за договором про закупівлю товарів № 3733/ДЗЗ-22 від 16.12.2022 та 3 698,57 грн інфляційних втрат за період з квітня 2023 року по червень 2023 року.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Скаржником в суді апеляційної інстанції належними та допустимими доказами не спростовано висновку місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі № 910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до відшкодування 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених судових витрат позивачем надано договір №04-01/23 про надання правової допомоги від 04.01.2023, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська група сприяння бізнесу", додаткову угоду №3 від 11.07.2023 до цього договору, в якій вказано, що клієнт доручає, а об`єднання бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо стягнення в судовому порядку з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на користь клієнта заборгованості (забезпечення виконання договору) за договором про закупівлю товарів від 16.12.2022 №3733/Д33-22 у розмірі 245490,00 грн, штрафних санкцій та інфляційних втрат, а також інших понесених у зв`язку з виконанням цього доручення судових витрат (далі - окреме доручення), вартість послуг об`єднання з виконання окремого доручення, зазначеного в п.1 додаткової угоди, узгоджена сторонами, є фіксованою та становить - 10000,00 грн, рахунок на оплату №16/08/3 від 16.08.2023, платіжну інструкцію №7540 від 18.08.2023 на суму 10000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №10182/10 від 30.08.2021, ордер серії АІ №1392635.

Виходячи із вищезазначених критеріїв, місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та реальними.

Скаржник в суді апеляційної інстанції обґрунтованість, співмірність та реальність витрат позивача на правничу допомогу не спростував.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог та відшкодування судових витрат відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2023 у справі № 910/11392/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2023 у справі № 910/11392/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11392/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.04.2024.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді М.Л. Яковлєв

О.В. Тищенко