Постанова

від 06.03.2024 по справі 910/7567/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2024 р. Справа№ 910/7567/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Паламарчук О.А. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023

у справі № 910/7567/23 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-АГРО ПЛЮС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП"

про стягнення 671 442,01 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВС-АГРО ПЛЮС" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" про стягнення 671 441,01 грн, з яких: 657 882,77 грн основного боргу, 9869,24 грн інфляційних втрат та 3690,00 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки сільськогосподарської продукції № 67-02/23К від 07.02.2023 в частині повної оплати товару у встановлений вищевказаним договором строк.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 позовні вимоги задоволено повністю; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-АГРО ПЛЮС" 657 882,77 грн основного боргу, 9869,24 грн інфляційних втрат, 3690,00 грн 3% річних, 10 071,63 грн судового збору, 6000,00 грн витрат на правову допомогу.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з урахуванням клопотання про усунення недоліків просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/7567/23. Ухвалити нове рішення, яким відмови у задоволенні позовних вимог в частині 10 % від договору у сумі 87 749,00 грн.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції неправильно з`ясовані обставини, які мають значення для справи, що в свою чергу призвело до невідповідності висновків, викладених у оскаржуваному судового рішенні.

Зокрема, за твердженням відповідача, позивачем не було подано до місцевого господарського суду доказів надсилання відповідачу оригіналу листа на фірмовому бланку підприємства про те, що товар є продукцією власного виробництва, а тому умова для сплати відповідачем 10 % від договору, а саме 87 749,00 грн не настала.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому, позивач наголошує на тому, що у матеріалах справи наявний доказ електронного направлення відповідачу листа № 2 від 07.02.2023 на фірмовому бланку позивача, в якому підтверджено, що кукурудза 3-го класу, урожаю 2022 року поставлена згідно умов договору поставки № 67-02/23К від 07.02.2023 та є продукцією власного виробництва і вирощена на власних (орендованих) землях в Хмельницької області.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/7567/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7567/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/7567/23 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків в апеляційній скарзі, до якого долучено докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/7567/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 24.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/7567/23.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 910/7567/23 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2024, справу № 910/7567/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 911/316/23 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.; розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою - 24.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи № 910/7567/23 відкладено на 06.03.2024.

В судове засідання, яке відбулося 06.03.2024, з`явився представник позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення процесуального документу в його електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд", що в свою чергу, підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду від 24.01.2024).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що розгляд справи вже відкладався через клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що явка представника відповідача у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

07.02.2023 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 67-02/23К (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме кукурудзу 3-го класу, урожаю 2022 року в кількості, у строки і на умовах, передбаченими цим договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що кількість товару складає 135,000 тонн (+/-10%), вартістю 877 499,33 грн.

За умов п. 4.1 договору оплата здійснюється:

- 86% вартості кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору;

- 14% вартості партії товару протягом 5 банківських днів, наступних за датою зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.

Згідно з п. 11.1 договору договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, позивач посилався на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 657 882,77 грн, на підставі якої позивач нарахував відповідачу 9869,24 грн інфляційних втрат та 3690,00 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 позовні вимоги задоволено повністю; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-АГРО ПЛЮС" 657 882,77 грн основного боргу, 9869,24 грн інфляційних втрат, 3690,00 грн 3% річних, 10 071,63 грн судового збору, 6000,00 грн витрат на правову допомогу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 883 914,82 грн, що підтверджується видатковими накладними №№: 5 від 09.02.2023, 6 від 17.02.2023, складськими квитанціями на зерно №№: 299 від 09.02.2023, 301 від 17.02.2023, та товарно-транспортними накладними №№: 1/9 від 09.02.2023, 2/9 від 09.02.2023, 3/10 від 10.02.2023, 4/10 від 10.02.2023, 5/10 від 11.02.2023, 6/11 від 11.02.2023, 7/11 від 11.02.2023, 8/13 від 13.02.2023, 9/13 від 13.02.2023, 10/13 від 13.02.2023, 11/14 від 14.02.2023, 12/14 від 14.02.2023, зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними №№: 5 від 09.02.2023, 6 від 17.02.2023, поясненнями позивача, які не спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За правилами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п 4.2 договору у випадку порушення постачальником вимог пункту 5.1 цього договору покупець має право притримати оплату товару у розмірі 10% до моменту усунення постачальником такого порушення, без застосування до покупця будь-яких штрафних санкцій.

У випадку порушення постачальником вимог п. 5.4 договору покупець має право притримати оплату товару у розмірі 10% від його загальної вартості до моменту усунення постачальником такого порушення без застосування до покупця будь-яких штрафних санкцій (п. 4.3 договору).

Як свідчать матеріалів справи, доказів на підтвердження існування обставин, передбачених у п.п. 4.2 та 4.3 договору, відповідачем не надано.

Відповідачем на користь позивача були сплачені грошові кошти у загальному розмірі 226 032,05 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями №№: 4718 від 16.02.2023, 4785 від 17.03.2023.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість за спірним договором у розмірі 657 882,77 грн.

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 657 882,77 грн заборгованості, яка виникла у зв`язку із невиконанням останнім свого обов`язку з оплати поставленого позивачем товару.

Щодо нарахованих інфляційних втрат, 3 % річних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 3690,00 грн 3% річних та 9869,24 грн інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат є вірними, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Також позивач в місцевому господарському суді просив покласти на відповідача понесені позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

На підтвердження понесених судових витрат позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання юридичних послуг № 93 від 25.04.2023, додаток № 1 до цього договору, рахунок № 08/05 від 08.05.2023, акт № 1/93 від 08.05.2023, платіжну інструкцію № 362 від 09.05.2023.

Враховуючи, що позивачем підтверджено належними та допустими доказами понесення ним витрат та професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Доводи відповідача викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, оскільки матеріали справи містять докази надсилання позивачем відповідачу оригіналу листа на фірмовому бланку підприємства про те, що товар є продукцією власного виробництва позивача.

В свою чергу, наведені твердження позивачем у відзиві на апеляційну скаргу є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Підсумовуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо задоволення позовних вимог.

Натомість місцевий господарський суд дійшовши правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, помилково зазначив у вступній частині оскаржуваного рішення інших юридичних осіб та іншу суму, що немає жодного відношення до спору у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідним змінити вступну частину рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/7567/23, виклавши в редакції даної постанови.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частинами 1, 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства України, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у даній справі має бути змінене у його вступній частині, в іншій частині судове рішення має бути залишене без змін.

Відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги на вищевказане рішення місцевого господарського суду - відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" залишити без задоволення.

Змінити вступну частину рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/7567/23, виклавши її в наступній редакції:

"27.09.2023 Справа № 910/7567/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АВС-АГРО ПЛЮС"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП"

про стягнення 671 442,01 грн."

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/7567/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/7567/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.04.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

А.І. Тищенко