Постанова

від 25.04.2024 по справі 910/4010/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2024 р. Справа№ 910/4010/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024

у справі № 910/4010/23 (суддя Полякова К.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буква.Унм"

про стягнення 57316,74 грн, -

В С Т А Н О В И В :

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Перо" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буква.Унм" про стягнення 57316,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати боргу в установлених договором поставки від 22.06.2015 № 62 умовах.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буква.Унм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перо" 16 950 грн 92 коп. інфляційних втрат, 2 815 грн 47 коп. трьох процентів річних, а також 925 грн 61 коп. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні докази з яких би вбачалися дати поставки товару, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити строк для оплати заборгованості за договором поставки від 22.06.2015 № 62. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що настання строку для оплати заборгованості за договором поставки від 22.06.2015 № 62 слід вважати починаючи з 04.11.2021 до 07.03.2023 року, оскільки саме тоді відбувалось погашення відповідачем суми боргу за договором поставки.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перо" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відстрочення платежу (відкладальну умову), при якій оплата здійснюється після реалізації товару на користь третіх осіб, оскільки така відкладальна умова, на думку позивача, не відповідає чинному законодавству. Крім того, апелянт також вказує, що суд першої інстанції помилково зазначає, щодо неможливості встановлення дати поставки товару, оскільки у рішенні Господарського суду Київської області від 20.01.2022 року у справі №911/3036/21 наведено повний перелік видаткових накладних з характеристиками щодо поставки товару, крім того, позивач підкреслює, що зазначеним вище рішенням також встановлено факт отримання відповідачем претензії №1 вих №35 від 16.03.2021 щодо сплати позивачу протягом 7-ми календарних днів боргу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2024 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4010/23.

04.03.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/4010/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/4010/23, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перо" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Осма Логістік" (перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Буква Логістик") (покупець) укладено договір поставки № 62 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставити покупцю (передавати у власність покупця) визначений цим договором товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплачувати його на умовах та в порядку, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору предметом поставки за цим договором є наступний товар: друкована продукція, аудіо-, відео продукція, інформаційні носії різних видів, у тому числі диски, канцелярські і супутні товари (далі "товар").

Згідно з п. 1.3 договору предметом даного договору також є рекламні, інформаційні, маркетингові послуги, послуги з організації збуту товару через кожну нову торгівельну точку покупця й інші послуги, перелік й умови надання яких сторони узгоджують шляхом підписання додаткової угоди.

Відповідно до п. 3.3 договору в редакції протоколу розбіжностей до договору розрахунки за товар здійснюється в безготівковому порядку не пізніше ніж через 40 (сорок) календарних днів після закінчення календарного місяця, в якому було здійснено продаж на користь третіх осіб (з правом повернення та обміну), за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається. Покупець не здійснює оплату постачальнику за такий товар, який ще не є реалізованим покупцем на користь третіх осіб. Звіт за проданий товар та товар який залишився на залишках, що надсилається покупцем на користь постачальника електронною поштою є підставою для визначення моменту продажу товару покупцем на користь третіх осіб. У випадку несвоєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається, термін розрахунків продовжується на відповідну кількість днів затримки.

Загальна сума договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного договору (п. 3.4 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до "31" грудня 2016 року. Якщо жодна зі сторін за місяць до дати припинення дії договору не виявила бажання його розірвати, то договір вважається продовженим на кожний наступний рік на попередніх умовах праці (п. 9.1, 9.3 договору).

На виконання умов договору ТОВ "Перо" поставило ТОВ "Буква Логістик" товар на загальну суму 209937,74 грн., що підтверджується видатковими накладними та актом звірки взаємних розрахунків від 31.10.2020 року.

08.10.2020 між ТОВ "Перо" (кредитор), ТОВ "Буква Логістик" (первісний боржник) та ТОВ "Буква. УНМ" (новий боржник) укладено договір переведення боргу (далі - договір переведення боргу), відповідно до умов якого, первісний боржник переводить на нового боржника борг у розмірі 209937,74 грн., що виник за договором поставки від 22.06.2015 № 62 (далі - основний договір), який був укладеним між первісним боржником та ТОВ "Перо". Новий боржник зобов`язується виконати зобов`язання первісного боржника перед кредитором за основним договором (п. 1 договору переведення боргу).

Відповідно до п. 2 договору переведення боргу новий боржник визнає наявність боргу у сумі, зазначеній у п. 1 цього договору та не має жодних заперечень щодо його розміру та підстав виникнення.

Згідно з пунктом 3 договору переведення боргу кредитор підтверджує свою згоду на заміну первісного боржника шляхом підписання цього договору.

Пунктом 6 договору переведення боргу передбачено, що з моменту підписання цього договору сторонами правовідносин щодо сплати боргу за основним договором є кредитор та новий боржник.

Цей договір набуває чинності з дати підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 7 договору переведення боргу).

16.03.2021 ТОВ "Перо" направило на адресу ТОВ "Буква. УНМ" претензію № 1 вих. № 35 з вимогою протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати кошти в сумі 209 937,74 грн, яка залишена без реагування.

Наведені вище обставини встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 20.01.2022 у справі № 911/3036/21, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перо" задоволений повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буква. УНМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перо" 209937,74 грн. основного боргу, 3149,07 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі № 911/3036/21 рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2022 залишено без змін.

Дана сума боргу сплачена відповідачем 03.11.2021 у сумі 5000 грн., 04.11.2021 у сумі 5000 грн., 21.12.2021 у сумі 10000 грн., 21.12.2021 у сумі 10000 грн., 30.12.2021 у сумі 45000 грн., 06.01.2022 у сумі 45000 грн., 08.02.2022 у сумі 10000 грн., 09.02.2022 у сумі 10000 грн., 11.02.2022 у сумі 10000 грн., 16.02.2022 у сумі 10000 грн., у межах виконавчого провадження 07.03.2023 у сумі 49937,74 грн.

Звернувшись із даним позовом до суду, позивач просив стягнути інфляційні втрати в сумі 44488,99 грн. та три проценти річних у сумі 12827,75 грн, нараховані на суми боргу з урахуванням часткового погашення за загальний період з 01.04.2020 до 01.03.2023 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий господарський суд вказав, що настання строку для оплати заборгованості за договором поставки від 22.06.2015 № 62 слід вважати починаючи з 03.11.2021 до 07.03.2023 року, оскільки саме тоді відбувалось погашення відповідачем суми боргу за договором поставки.

Одночасно з цим, суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеним висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як стверджує позивач, останній надіслав на адресу ТОВ "Буква Логістик" претензію від 16.03.2021 № 1 вих. № 35, в якій вимагав протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати кошти в сумі 209937,74 грн.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що у матеріалах справи відсутня відповідна претензія № 1 вих. № 35 від 16.03.2021 та докази її направлення відповідачу, в наслідок чого суд позбавлений можливості встановити факт її направлення та отримання відповідачем та зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають обов`язковість виконання усіма суб`єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, рішення справі №911/3036/21 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення не можуть йому суперечити.

В той же час, з рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2022 року у справі №911/3036/21 вбачається, що у зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Буква Логістик» своїх договірних зобов`язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар на виконання умов договору поставки від 22.06.2015 № 62, позивачем надіслано на адресу відповідача претензію від 16.03.2021 № 1 вих. № 35, в якій вимагав протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати кошти в сумі 209937,74 грн. Надіслання вказаної кореспонденції відповідачу підтверджується накладною «Укрпошта» від 17.03.2021 № 0407139207192 та описом вкладення у цінний лист від 17.03.2021, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Отже, колегія суддів підкреслює, що рішенням у справі №911/3036/21 досліджено наявність претензії №1 вих. №35 від 16.03.2021, а також підтверджено факт її надіслання Товариству з обмеженою відповідальністю «Буква Логістик».

Крім цього, суд апеляційної інстанції вказує, що відповідно до пункту 2 договору переведення боргу від 08.10.2020, новий боржник, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю "Буква.Унм", визнає наявність боргу у сумі, зазначеній у п. 1 цього договору та не має жодних заперечень щодо його розміру та підстав виникнення.

Так, частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами позивача, що строк для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат є таким, що настав з дати останньої поставки товару.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суду також дійшов помилкового висновку, пов`язавши факт настання строку для оплати заборгованості за договором поставки від 22.06.2015 № 62 з фактом погашення відповідачем суми боргу з 04.11.2021 до 01.03.2023 року.

Отже, як встановлено вище, оскільки вимога про перерахування коштів в сумі 209937,74 грн була направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буква Логістик» 17.03.2021 року, то в силу ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк для оплати заборгованості за договором поставки від 22.06.2015 № 62 слід вважати таким, що настав з 25.03.2021 року.

Відповідно до статті 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, здійснивши арифметичний перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суми боргу, у межах визначеного позивачем періоду та сум, з врахуванням часткового погашення за загальний період з 25.03.2021 до 01.03.2023, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача 26 347,36 інфляційних втрат та 6 680,63 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.4 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присудженої до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 року у справі № 910/4010/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/4010/23 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буква.Унм" (01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, 41; код 43457052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перо" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 12-А; код 33886524) 26 347 (двадцять шість тисяч триста сорок сім гривень) 36 коп. інфляційних втрат, 6 663 (шість тисяч шістсот шістдесят три гривні) 37 коп. 3 % річних, а також 1545 (одна тисяча п`ятсот чорок п`ять гривень) 81 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4010/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко