Постанова

від 02.04.2024 по справі 910/5225/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р. Справа№ 910/5225/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Гогія Ю.С.

від відповідача - Павлюк В.М.

розглянувши апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )

на рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2023 р. (повний текст складено 19.01.2024 р.)

у справі № 910/5225/23 (суддя - Селівон А.М.)

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт"

про стягнення 1809025,84 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" про стягнення 1809025,84 грн, з яких: 378712,23 грн пені та 568972,32 грн штрафу на підставі п. 7.2 договору, 616965,24 грн пені на підставі п. 7.7 договору, 207358,14 грн інфляційних втрат та 37017,91 грн 3% річних.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного договору № 528-22(ЦЗ) на закупівлю костюмів вітровологозахисних за рахунок коштів резервного фонду від 29.09.2022 р., здійснив поставку товару з порушенням строку, у зв`язку з чим йому нараховано пеню, штраф, проценти річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.08.2023 р. у справі № 910/5225/23 позов ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) 473818,88 грн штрафних санкцій; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) подала апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) є органом забезпечення Державної прикордонної служби України, а здійснене відповідачем прострочення поставки товару призвело до порушення оперативності та сталості закупівлі товарів для подальшого гарантованого забезпечення потреб безпеки та оборони України в умовах воєнного стану. Також скаржник вказує на те, що місцевим судом було невірно визначено розмір судового збору за подання позову, який має бути покладений на відповідача, оскільки у разі зменшення суми штрафних санкцій витрати позивача зі сплати судового збору відшкодовуються відповідачем повністю.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/5225/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2023 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/5225/23.

До суду 26.02.2024 р. надійшли матеріали справи № 910/5225/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) та призначено справу № 910/5225/23 до розгляду на 02.04.2024 р.

У судовому засіданні 02.04.2024 р. представники сторін надали усні пояснення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

29.09.2022 р. між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» (далі - постачальник) було укладено договір № 528-22(ЦЗ) на закупівлю костюмів вітровологозахисних за рахунок коштів резервного фонду (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується у 2022 році поставити замовнику (товароодержувачу) товари, зазначені в специфікації (додаток № 1), а замовник (товароодержувач) - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару - костюм вітровологозахисний вид 2 тип 1 (ТУ 14.1-102-00034022-2016 (зі сповіщенням про зміни №4), код ДК 021:2015- 18220000-7 «Штормовий одяг». Кількість товарів в асортименті та цінами згідно специфікації (додаток № 1).

Відповідно до п. 3.1 договору загальна сума договору складає 11953200,00 грн, у тому числі ПДВ 1992200,00 грн.

Ціна на товар зазначається у специфікації (додаток № 1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок-фактура) та накладна постачальника, підписана сторонами (п. 3.2 договору).

У додатку № 1 до договору визначено найменування товару - Костюм вітровологозахисний вид 2 тип 1, загальна кількість товару - 10000 комплектів, ціна за комплект з ПДВ - 1195,32 грн, всього з ПДВ - 11953200,00 грн.

Згідно з п. 4.6 договору оплата товару здійснюється у такому порядку:

- попередня оплата у розмірі 50% від загальної вартості товарів у сумі 5976600,00 грн, у т.ч. ПДВ 996100,00 грн, здійснюється на підставі рахунку-фактури на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з дня підписання договору сторонами на строк, визначений пунктом 5.1 даного договору;

- перерахування 50% від загальної вартості товарів у сумі 5976600,00 грн, у т.ч. ПДВ 996100,00 грн, замовником здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару за фактично поставлений товар, якщо сума поставки перевищує суму попередньої оплати.

Згідно з п. 5.1 договору постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження замовника (товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору, в термін не пізніше 20.11.2022 р.

У відповідності до п. 5.2 договору поставка товару здійснюється транспортом постачальника: поставка та передача товарів замовнику (товароодержувачу) на умовах DDP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року) за адресою товароодержувачів: Військова частина НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

За п. 5.3 договору до кожної партії товару, що постачається, постачальник обов`язково надає замовнику видаткові накладні (не менше двох примірників замовнику), рахунки - фактури (не менше одного примірника замовнику), завірені підписами уповноваженої особи (осіб) постачальника.

Як передбачено п. 5.4 договору, для перевезення товару до товароодержувача уповноваженими особами замовника оформляється накладна на товар (в чотирьох примірниках), акт приймання-передавання товару для перевезення (в чотирьох примірниках) (додаток № 3), повідомлення-авізо (в двох примірниках). Акт приймання-передавання товару для перевезення складається в чотирьох примірниках: перший залишається у замовника, другий передається товароодержувачу, третій - постачальнику, четвертий після оформлення товароодержувачем повертається до замовника.

За умовами п. 5.5 договору сторони домовились вважати датою прийняття та передачі у власність товару дату, вказану уповноваженою особою товароодержувача та представника постачальника при отриманні товару в акті приймання-передавання товару для перевезення.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до частини 2 статті 231 ГК України) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з п. 7.6 договору, у випадку перерахування замовником коштів на умовах передоплати та не виконання постачальником своїх зобов`язань за договором, що призвело до його розірвання замовником, сума коштів, на яку не виконане зобов`язання, повертається замовнику протягом 5 робочих днів з дня повідомлення замовником постачальника про розірвання договору. У цьому випадку сторони погоджуються, що у постачальника виникає перед замовником відповідне грошове зобов`язання.

Як передбачено п. 7.7 договору, постачальник у відповідності до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України за весь час користування чужими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також, у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період та три проценти річних від простроченої суми.

Цей договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2022 р., але в будь-якому разі до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1 договору).

На виконання умов п. 4.6 договору позивач 04.10.2022 р. здійснив попередню оплату у розмірі 50% від загальної вартості товарів у сумі 5976600,00 грн на рахунок відповідача, що підтверджується копією платіжного доручення № 2061 від 03.10.2022 р.

31.10.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» звернулось до Військової частини НОМЕР_1 з листом № 498, в якому просило змінити термін поставки передбаченого договором товару до 28.12.2022 р. у зв`язку з тим, що внаслідок ракетних ударів в Україні введений режим тотальної економії електроенергії, а її відсутність призводить до зупинки виробництва на тривалий час.

19.11.2022 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» з листом № 703/7432-22-Вих, в якому просила ТОВ «Текстиль-Контакт» у разі неможливості вчасного постачання товару надати обґрунтування щодо причин невиконання зобов`язань згідно з умов договору, а також у разі настання форс-мажорних обставин надати документи, що їх підтверджують (довідка з торгово-промислової палати, тощо). Окрім цього, позивач вказував, що Військова частина НОМЕР_1 перш за все зацікавлена в постачанні товару в повному обсязі, але у разі невиконання відповідачем своїх зобов`язань до нього будуть застосовані штрафні санкції відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Позивач також наголошував, що у разі неможливості виконання відповідачем зобов`язань згідно умов договору останній зобов`язаний повернути кошти попередньої оплати на рахунок військової частини.

У відповідь, 22.11.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» звернулось до Військової частини НОМЕР_1 з листом № 538, в якому повідомило, що у зв`язку із запровадженням віялових та екстрених відключень електроенергії в Київській області та по всій території України, виробництво не могло виконати поставку до 20.11.2022 р. згідно з умовами укладеного договору, але відповідачем вжито усіх можливих заходів для вчасного виконання замовлення, щоб виконати поставку у найкоротший час, зокрема, введено нічні зміни, закуплено генератори. Також відповідач повідомив про звернення до Київської ТПП для фіксації та підтвердження факту масованих відключень електроенергії внаслідок ракетних обстрілів, що унеможливлюють ритмічну роботу виробництва, яке було зареєстровано в Київській ТПП за № 702 від 22.11.2022 р.

23.11.2022 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) направила на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» лист № 701/7621-22-Вих, в якому вказала, що у разі надання належним чином підтверджених доказів обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання зобов`язань, звернення відповідача щодо продовження строків виконання зобов`язань буде розглянуто за встановленим порядком.

29.11.2022 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» з листом № 703/7895-22-Вих, в якому вказала, що оскільки відповідачем не вжито заходи щодо виконання зобов`язань згідно умов договору, тому у разі невиконання останнім своїх зобов`язань за укладеним договором до нього будуть вживатись всі заходи щодо накладення штрафних санкцій та притягнення до відповідальності згідно з вимогами чинного законодавства.

07.12.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» направило на адресу Військової частини НОМЕР_1 листом № 574 з повідомленням про виникнення істотної зміни обставин, які сторони не могли передбачити під час укладання договору, а також зазначило про те, що до 12.12.2022 р. Товариством обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» буде отримано висновок про істотну зміну обставин (hardship) щодо терміну поставки товару за договором.

Листом № 703/8473-22-Вих від 09.12.2022 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова НОМЕР_1) повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» про отримання позивачем документу під назвою «Висновок про істотну зміну обставин за нормами статті 652 ЦК України» № 17/03-4/495 від 07.12.2022 р., а також про те, що наявність або відсутність форс-мажорних обставин підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат. Рекомендувала відповідачу звернутися до Торгово-промислової палати України для отримання Сертифікату з підтвердженням обставин непереборної сили та зазначила, що станом на 09.12.2022 р. відповідачем порушено строки виконання зобов`язань за договором.

У відповідь, 12.12.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» звернулось до Військової частини НОМЕР_1 з листом № 583, в якому повторно просило переглянути та продовжити строки поставки товару, внести відповідні зміни до умов договору щодо строків поставки шляхом підписання додаткової угоди. Також до зазначеного листа відповідачем було додано висновок Київської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин за нормами статті 652 ЦК України № 17/03-4/495 від 07.12.2022 р.

16.12.2022 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) направила на адресу відповідача лист № 14/8828-22-Вих, у якому позивачем було зазначено, що обставини непереборної сили/форс-мажор (стаття 617 ЦКУ) та істотна зміна обставин (стаття 652 ЦКУ) - це різні правові ситуації, а наданий відповідачем висновок Київської ТПП не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності або продовження строку виконання зобов`язання за договором. Позивач також зазначив, що оскільки до 20.11.2022 р. відповідачем не було здійснено поставку товару навіть в обсязі попередньої оплати, до останнього підлягає застосуванню відповідальність, передбачена п. п. 7.2, 7.6, 7.7 укладеного договору.

Листом № 606 від 22.12.2022 р. відповідач знову просив Військову частину НОМЕР_1 розглянути прохання щодо перенесення строків поставки товару до 27.12.2022 р. з урахуванням висновку Київської торгово-промислової палати № 17/03-4/495 від 07.12.2022 р.

Також листом № 703/9229-22-Вих від 24.12.2022 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова НОМЕР_1) повідомила відповідача, що наданий товариством раніше висновок Київської торгово-промислової палати № 17/03-4/495 від 07.12.2022 р. не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору, а також пропонував відповідачу звернутися до Торгово-промислової палати України для отримання сертифікату з підтвердження обставин непереборної сили.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» листом № 49 від 23.01.2023 р. повідомило позивача про отримання сертифікату торгово-промислової палати № 3200-23-0125 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 11.01.2023 р.

Однак, листом № 14/1023-23-Вих від 26.01.2023 р. позивач повідомив відповідача про те, що до листа № 49 від 23.01.2023 р. постачальником не було додано оригінал документу, виданого Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання обставин непереборної сили. При цьому, з наданої до зазначеного листа копії сертифікату вбачається, що період дії форс-мажорних обставин для ТОВ «Текстиль-Контакт» існував з 10.10.2022 р. по 23.11.2022 р., що свідчить про невчасне повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин в порушення умов п. 9.2 договору, а отже надані відповідачем документи не звільняють його від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

При цьому, на виконання умов укладеного договору відповідачем було здійснено поставку товару на загальну суму 11953200,00 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-передавання товару для перевезення, а саме:

- за актом приймання-передавання № 90 від 06.12.2022 р. поставлено 890 комплектів на суму 1063834,80 грн;

- за актом приймання-передавання №109 від 14.12.2022 р. поставлено 2310 комплектів на суму 2761189,20 грн;

- за актом приймання-передавання № 134 від 22.12.2022 р. поставлено партію товару у кількості 6800 комплектів на суму 8128176,00 грн.

Вказані акти приймання-передавання підписані уповноваженими представниками постачальника, замовника і товароодержувача.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, здійснив поставку товару з простроченням строків, передбачених умовами укладеного договору, у зв`язку з чим йому нараховано штраф, пеню, інфляційні втрати та проценти річних.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Як передбачено ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення строків поставки товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 378712,23 грн пені та 568972,32 грн штрафу на підставі п. 7.2 укладеного договору.

Умовами укладеного договору сторони погодили граничний строк поставки товару - 20 листопада 2022 року.

Як було встановлено вище, на виконання умов укладеного договору відповідачем здійснено поставку товару на загальну суму 11953200,00 грн партіями, проте з порушенням строку, встановленого умовами пункту 5.1 договору.

Так, прострочення виконання зобов`язання з постачання товару відповідачем підтверджується атами приймання-передавання товару, а саме: за актом приймання-передавання товару № 90 від 06.12.2022 р., за актом приймання-передавання товару № 109 від 14.12.2022 р. та за актом приймання-передавання товару № 134 від 22.12.2022 р., починаючи з 21.11.2022 р. відбулося прострочення виконання зобов`язання з постачання товару.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Отже, даною нормою, що належить застосуванню до правовідносин сторін, пов`язаних із виконанням зобов`язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України, встановлено розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відтак, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, штрафу та пені, передбачених пунктом 7.2 укладеного договору.

Так, відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до частини 2 статті 231 ГК України) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи, тому передбачений умовами укладеного договору розмір пені узгоджується з приписами чинного законодавства України та, відповідно, позивачем було правомірно застосовано пеню, передбачену п. 7.2 договору.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 р. у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 р. у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 р. у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 р. у справі № 917/194/18, від 02.04.2019 р. у справі № 917/194/18.

Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення пені у сумі 378712,23 грн, колегією суддів встановлено, що розмір пені становить 378665,43 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими в сумі 378665,43 грн.

При цьому, штраф у розмірі 568972,32 грн нарахований позивачем згідно з п. 7.2 договору є арифметично вірним, у зв`язку з чим вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими у розмірі, заявленому позивачем.

Також на підставі п. 7.7 договору на суму попередньої оплати, щодо якої не було своєчасно поставлено товар, позивачем нараховано пеню у сумі 616965,24 грн, інфляційні втрати у сумі 207358,14 грн та 3% річних у сумі 37017,91 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, положеннями ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено право покупця у разі невиконання продавцем свого зобов`язання щодо передачі товару в обумовлений договором строку діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке із них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. При цьому, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 р. у справі № 911/1958/18 та у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 р. у справі № 910/10958/19.

Позивач вказує, що ним був обраний варіант вимоги, передбачений ч. 2 ст.693 ЦК України, у вигляді повернення суми попередньої оплати, про що ним було зазначено у листі № 703/7432-22-Вих від 19.11.2022 р.

Проте зі змісту вказаного листа вбачається, що позивач перш за все зацікавлений в постачанні товару в повному обсязі, проте у разі неможливості виконання відповідачем обов`язків згідно умов договору щодо поставки товару, просив повернути кошти попередньої оплати. Позивач також наголосив, що у разі невиконання відповідачем своїх обов`язків щодо поставки товару, до нього будуть застосовані штрафні санкції відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Отже вказаний лист позивача не містить чіткого формулювання останнім свого вибору у вигляді саме повернення продавцем суми попередньої оплати, оскільки, як вказував позивач, він зацікавлений перш за все у постачанні товару, та лише за умови неможливості здійснення такого постачання, відповідачу запропоновано повернути кошти попередньої оплати.

Як було встановлено вище, відповідачем було здійснено поставку товару у повному обсязі та на всю суму попередньої оплати, тому, не зважаючи на порушення строків поставки товару, у відповідача не виникло обов`язку з повернення суми передоплати.

Крім цього, вказаний лист датований 19.11.2022 р., тобто до закінчення визначеного пунктом 5.1 договору строку поставки, в той час як відповідно до умов п. 4.6 договору сума передоплати надається відповідачу на строк до 20.11.2022 р., у зв`язку з чим станом на 19.11.2022 р. підстави для її повернення у відповідача були відсутні.

Частиною 3 статті 693 ЦК України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справі № 703/2718/16-ц, від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18 та від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18.

Тобто, умовою нарахування процентів річних та інфляційних втрат за статтею 625 Цивільного кодексу України є прострочення виконання саме грошового зобов`язання боржника.

В свою чергу, умовами застосування відповідальності, передбаченої положеннями пунктів 7.6, 7.7 укладеного договору є таке невиконання постачальником своїх зобов`язань за договором, що призвело до його розірвання замовником, у зв`язку з яким у постачальника перед замовником виникає відповідне грошове зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати, на яку не було здійснено поставки товару.

Вбачається, що сума передоплати по договору відповідачем не поверталась, оскільки останній виконав свої зобов`язання щодо поставки товару у повному обсязі, хоча і з простроченням. Товар був прийнятий позивачем за актами приймання-передавання товару та відповідачу не повертався.

При цьому докази розірвання договору в односторонньому або у судовому порядку, що є підставою для повернення відповідачем суми передоплати, в матеріалах справи відсутні.

Отже матеріалами справи не підтверджується виникнення у відповідача грошового зобов`язання повернути суму попередньої оплати за укладеним договором та, відповідно, не підтверджується факт порушення відповідачем грошового зобов`язання з неповернення суми невикористаного авансу.

Таким чином, за відсутності підстав для повернення позивачу грошових коштів у сумі 5976600,00 грн, відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій (пені, процентів річних та інфляційних втрат) на суму попередньої оплати (авансу) за період з моменту отримання передоплати і до моменту повної поставки товару на підставі ч. 3 ст. 693 ЦК України та п. 7.7 укладеного між сторонами договору.

В той же час, несвоєчасна поставка товару є підставою для відповідальності відповідача за неналежне виконання негрошового зобов`язання згідно умов п. 7.2 договору.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач допустив прострочення виконання негрошового зобов`язання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 616965,24 грн пені, 37017,91 грн 3% річних та 207358,14 грн інфляційних втрат на суму передоплати за порушення строків поставки товару є необґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з цим, відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Таким чином, наведеними нормами статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України передбачено право суду зменшувати розмір заявлених до стягнення сум неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Суд звертає увагу, що ні у вище зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Також суд зазначає, що згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відтак, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Так, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.05.2019 р. у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 р. у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 р. у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 р. у справі № 916/545/19 від 19.02.2020 р. у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 р. у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 р. №925/597/19.

При розгляді даної справи судом враховано наявність військового стану в Україні та його наслідки для господарської діяльності підприємств; дії відповідача, спрямовані на недопущення порушення умов укладеного договору з його боку; повне виконання відповідачем зобов`язання щодо постачання товару хоч із порушення строків, передбачених договором; незначне порушення строків поставки товару; відсутність документального підтвердження наявності збитків позивача через неналежне виконання відповідачем умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що порушення строків виконання зобов`язань за укладеним договором було спричинено запровадженням графіку погодинного відключення електроенергії на виробничих потужностях відповідача, однак ним вчинялись дії, спрямовані на недопущення порушення умов договору з його боку, зокрема, запроваджено на виробництві нічні зміни, закуплено генератори для виробництва, що надало можливість виконати договірні зобов`язання у повному обсязі та в стислі терміни.

Внаслідок вжитих відповідачем заходів відбулось незначне порушення строків поставки частини товару лише у 36 днів, в той час як позивачем не підтверджено наявності збитків через неналежне виконання відповідачем умов договору.

Отже, судом прийнято до уваги добросовісну поведінку відповідача, а також поставку товару за укладеним договором у повному обсязі.

Так, відповідач, передбачаючи неможливість вчасного виконання умов договору, звертався до позивача з листом № 498 від 31.10.2022 р. про можливість перенесення строків поставки товару до 28.12.2022 р., відповідь на який отримав лише 23.11.2022 р. у листі позивача № 701/7621-22-Вих, тобто вже після закінчення договірних строків поставки із зазначенням про розгляд звернення щодо продовження строків виконання обов`язків за договором у разі надання доказів існування обставин непереборної сили.

Враховуючи майновий стан відповідача, винятковість причин неналежного виконання останнім зобов`язання, незначний період прострочення та ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для зменшення нарахованих пені і штрафу у встановленому судом загальному розмірі 947637,75 грн (378665,43 грн + 568972,32 грн) на 50%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 473818,88 грн штрафних санкцій.

Стосовно розподілу судового збору за подання позову, судова колегія зазначає наступне.

Так, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 р. у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 р. у справі № 902/339/16.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій на суму 861341,29 грн (616965,24 грн пені, 37 017,91 грн 3% річних та 207358,14 грн інфляційного збільшення) за порушення строків здійснення поставки товару за попередньою оплатою визнанні судом необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, тому суд першої інстанції вірно не застосував їх під час розрахунку розміру судового збору, який має бути покладений на відповідача.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд першої інстанції виходив із обґрунтованої і доведеної позивачем суми позовних вимог, яка склала 947637,75 грн штрафних санкцій за порушення строків поставки відповідачем, що є арифметично та методологічно правильною (1,5% від суми 947637,75 грн = 14 214,57 грн)

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача суми судового збору за подання позову у розмірі 14214,57 грн прийнято з дотриманням вимог чинного процесуального законодавства.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2023 р. у справі № 910/5225/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2023 р. у справі № 910/5225/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 29.04.2024 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко