Постанова

від 24.04.2024 по справі 903/1058/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року Справа № 903/1058/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Мельник О.В.

судді Петухов М.Г.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 07.03.2024 у справі №903/1058/23 (суддя Гарбар І.О., м.Луцьк, повний текст складено 11.03.2024) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" на рішення Господарського суду Волинської області від 22.02.2024 у справі №903/1058/23 в частині стягнення 782816,00 грн вартості частки у статутному капіталі товариства, а також 11742,24 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 1342,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову (суддя Гарбар І. О., м.Луцьк, повний текст складено 26.02.2024)

за позовом ОСОБА_2

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська оптово-торгова база,

2) ОСОБА_1

про солідарне стягнення 818016,00 грн

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовною заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська оптово-торгова база, ОСОБА_1 , в якій просить стягнути солідарно з ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість частки учасника в статутному капіталі товариства в сумі 818 016,00 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.02.2024 у справі №903/1058/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська оптово-торгова база на користь ОСОБА_2 782816,00 грн вартості частки у статутному капіталі товариства, а також 11742,24 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 1342,00 грн (одна тисяча триста сорок дві гривні) витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову. В решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 07.03.2024 у справі №903/1058/23 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база» про ухвалення додаткового рішення, відмовлено.

Не погоджуючись з додатковим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 07.03.2024 року у справі №903/1058/23 змінити. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з наданням правової допомоги в розмірі 20 000 гривень.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, судом розглядалась справа у загальному позовному провадженні, отже остання не є малозначною чи нескладною. Безпідставно, зменшуючи на власний розсуд розмір заявлених до стягнення понесених витрат суд лише зазначив, що в акті виконаних робіт не вказана вартість кожної послуги.

Ухвалою суду від 01.04.2024 з урахуванням ухвали суду від 16.04.2024 про виправлення описки, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 07.03.2024 у справі №903/1058/23 та розгляд справи призначено на 24 квітня 2023 року.

Поряд з цим, не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення Господарського суду Волинської області від 22.02.2024 в частині задоволення позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" на користь повивача 782816,00 грн вартості частки у статутному капіталі товариства, а також 11742,24 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 1342,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову, скасувати. В решті рішення місцевого суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги товариство посилається на те, що судом першої інстанції до розгляду в якості позовної заяви були прийняті додаткові письмові пояснення представника позивача, до того ж безпідставне залучення фізичної особи, як відповідача, відбулось саме з метою штучної зміни територіальної підсудності справи. Безпосередньо позовна заява вимоги до відповідача ОСОБА_1 взагалі не містить. Додаткові письмові пояснення у справі, які подані 23.10.2023 не є позовною заявою в новій редакції, не є заявою про усунення недоліків позовної заяви. Товариство зазначає, що фактично до відповідача ОСОБА_1 пред`явлені письмові пояснення, а не позов в розумінні статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Між тим, товариство зазначає, що правова позиція щодо вимог до висновку експерта який виконується на замовлення сторони, висловлена у постанові Верховного Суду від 20.12.2023 року у справі №172/313/21 в якій наголошено, що висновок експертів не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки відповідно до вимог статті 106 ЦПК України в ньому не зазначено, що він підготовлений для подання до суду. Однак судом першої інстанції проігноровано даний правовий висновок Верховного Суду.

Разом тим, товариство зазначає, що в досліджених судом першої інстанції звітах не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду, а отже вказані звіти на 30.07.2018 року, так і на 31.07.2018 року не можуть визнаватись належними та допустимими доказами.

Поряд з цим, товариство вважає, що звіт про оцінку майна - корпоративних прав - 100% частки у статутному капіталі містить неповну та недостовірну інформацію, позаяк при визначенні чистих активів не в повній мірі включає зобов`язання товариства, а натомість оцінює майно яке відчужене. Проте, прийнявши подані позивачем звіти, суд першої інстанції не встановлював і не досліджував інших доказів.

Крім того, товариство зазначає, що в матеріалах справи відсутній висновок експертної установи, який визначав би вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті при виході учасника, яка повинна відповідати вартості його активів за вирахуванням зобов`язань (вартість чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі станом на 31.07.2018 року відповідно до частини 6 ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Ухвалою суду від 15.04.2024 з урахуванням ухвали суду від 16.04.2024 про виправлення описки відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" на рішення Господарського суду Волинської області від 22.02.2024 у справі №903/1058/23 в частині стягнення 782816,00 грн вартості частки у статутному капіталі товариства, а також 11742,24 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 1342,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову. Об`єднано апеляційні скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 07.03.2024 у справі №903/1058/23 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" на рішення Господарського суду Волинської області від 22.02.2024 у справі №903/1058/23 в частині стягнення 782816,00 грн вартості частки у статутному капіталі товариства, а також 11742,24 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 1342,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд справи за об`єднаними апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" призначено на 24 квітня 2023 року.

13 квітня 2024 року представником ОСОБА_2 адвокатом Сорокою В.Г. через електронний кабінет поданий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , та залишити в силі додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 7 березня 2024 року у справі №903/1058/23.

18 квітня 2024 року представником ОСОБА_2 адвокатом Сорокою В.Г. через електронний кабінет поданий відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» та залишити в силі рішення Господарського суду Волинської області від 22 лютого 2024 року у справі №903/1058/23.

22 квітня 2024 року ОСОБА_1 через електронний кабінет подано відзив в якому просить рішення Господарського суду Волинської області від 22.02.2024 р скасувати, направити справу для розгляду до Господарського суду Полтавської області, як суду першої інстанції за встановленою підсудністю. Здійснити розподіл судових витрат, розмір яких складає 9 тисяч грн.

23 квітня 2024 року ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» через електронний кабінет подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач-1 посилається на те, що представник ТОВ "Ковельська оптово -торгова база» адвокат М.О.Сорокопуд та представник в порядку самопредставництва ОСОБА_1 будуть приймати участь у розгляді Господарським судом Волинської області справи №903/187/24 щодо визнання недійсним договору про надання юридичних послуг в межах справи про банкрутство ТОВ "Ковельська ОТБ" №903/1251/23 о 10 год. 30 хв. 24.04.2024, що унеможливлює їх участь у суді апеляційної інстанції у засіданні по справі №903/1058/23.

23 квітня 2024 року представником ОСОБА_2 адвокатом Сорокою В.Г. через електронний кабінет подана заява в якій просить суд розглянути справу в судовому засіданні 24 квітня 2024 року без участі позивача та його представника. В задоволенні апеляційних скарг просить відмовити та залишити в силі рішення Господарського суду Волинської області від 22 лютого 2024 року та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 7 березня 2024 року з підстав викладених у відзивах. Також просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необґрунтованістю.

23 квітня 2024 року ОСОБА_1 через електронний кабінет подано клопотання про відкладення розгляду справи посилаючись, що він і його представник ОСОБА_3 приймають участь у розгляді справ №903/187/24, №903/167/24, які слухаються відповідно о 10:30 та 11:00 годині 24.04.2024 року Господарським судом Волинської області в межах справи про банкрутство ТОВ "Ковельська ОТБ" і з вказаної причини участь у справі №903/1058/23 неможлива.

Судова колегія, розглянувши клопотання ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» про відкладення розгляду справи на іншу дату, дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, зокрема, в разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Повідомлені відповідачем-1 у його клопотанні про відкладення розгляду справи причини неявки представників в судове засідання не є поважними з огляду на те, що відповідач-1 не був обмежений у праві та можливості забезпечити явку в судове засідання іншого представника, а причиною неявки представників відповідача-1 є надання переваги участі у розгляді іншої справи.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без участі відповідача-2 чи його представника, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а також те, що позиція відповідача-2 достатньо повно викладена в апеляційній скарзі на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 07.03.2024 у справі №903/1058/23 та у відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" на рішення Господарського суду Волинської області від 22.02.2024 у справі №903/1058/23 .

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржених рішень, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 08.02.2013 відбулася державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база", код ЄДРПОУ 38527562 (а.с.99-103 т.1).

Згідно з п.1.5. Статуту ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", затвердженого рішенням загальних зборів учасників, оформленого протоколом зборів учасників №7 від 24.04.2017, засновником товариства, зокрема, є ОСОБА_2 (а.с.90-95 т.1).

Відповідно до п.3.2 Статуту, для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладу учасника шляхом внесення власних грошових коштів або майна створюється статутний капітал у розмірі 440 000,00 грн.

Вклад ОСОБА_2 до статутного (складеного) капіталу складає 35200,00 грн, що становить 8% статутного капіталу.

01 серпня 2018 року ОСОБА_2 подав нотаріально посвідчено заяву про вихід із складу учасників ТОВ Ковельська оптово-торгова база та подано реєстратору приватному нотаріусу Луцького міськрайонного нотаріального округу Волинської області Огей Н.О. відповідну заяву про реєстрацію виходу із складу учасників товариства. 01 серпня 2018 року відбулася державна реєстрація виходу позивача із складу учасників ТОВ Ковельська оптово-торгова база, що вбачається з витягу з ЄДР (а.с.86-89, 99-103 т.1).

Відповідно до ст.24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників.

Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом. Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою.

Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.

Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

З врахуванням викладеного, позивач вказує, що вартість частки, відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, визначається станом на 31 липня 2018 року.

Поряд з цим, позивач зазначає, що у зв`язку із виходом його зі складу учасників відповідача-1 у позивача на підставі ст.24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю виникло право на отримання вартості частки у розмірі, встановленому ч.8 ст.24 цього Закону.

Згідно Звіту про оцінку майна №220628/2, виконаного ПП Експерт-Рівне-Консалт ринкова вартість корпоративних прав - 100 % частки у статутному капіталі ТОВ Ковельська оптово-торгова база станом на 31 липня 2018 року становить 10225200,00 грн., а ринкова вартість частки учасника ОСОБА_2 , що складає 8%, становить 818 016,00 грн. (а.с.96 т.1).

Разом з тим, позивач, зокрема посилаючись на порушення відповідачем-1 приписів ст.24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю зазначає, що відповідач-1 не надав позивачу розрахунок вартості його частки в товаристві та не здійснив відповідної виплати вартості частки.

Щодо вимоги про солідарне стягнення з ТОВ Ковельська оптово-торгова база, ОСОБА_1 , 818016,00 грн. вартості частки учасника товариства, позивач посилається на те, що одним з учасників ТОВ Ковельська оптово-торгова база є ОСОБА_1 , з часткою в статутному капіталі в розмірі 45%. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є представником ТОВ Ковельська оптово-торгова база з наступними повноваженнями: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (Підписувати і подавати заяви у сфері державної реєстрації юридичних осіб, позовні заяви, інші процесуальні документи. представляти інтереси в судах), подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи).

Тобто, ОСОБА_1 є посадовою особою та/або членом виконавчого органу ТОВ Ковельська оптово-торгова база.

Крім того, позивач зазначає, що 25 вересня 2023 року відповідач ТОВ Ковельська оптово-торгова база передало у власність учасника товариства ОСОБА_1 , на підставі рішення загальних зборів учасників товариства про передачу майна у власність особи, що вийшла із складу учасників товариства, склад О-1, площею 1047,0 м.кв. та склад Д-1, площею 1229,2 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

28 вересня 2023 року державним реєстратором Підгайцівської сільської ради Луцького району Гедз Мар`яною Миколаївною зареєстровано право власності на склад О-1, площею 1047,0 м.кв. та склад Д-1, площею 1229,2 м.кв. за ОСОБА_1 , що підтверджено ухвалою Господарського суду Волинської області від 13 жовтня 2023 року про забезпечення позову. По своїй суті ТОВ Ковельська оптово-торгова база вчинило значний правочин на користь ОСОБА_1 , який призвів до зменшення активів товариства.

Отже, враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що ТОВ Ковельська оптово-торгова база та ОСОБА_1 несуть солідарну відповідальність за обов`язком щодо виплати позивачу ОСОБА_2 вартості частки в статутному капіталі товариства в сумі 818016,00 грн., що стало підставою для звернення з позовом до Господарського суду Волинської області.

Як передбачено статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п.3 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до приписів статті 167 Господарського кодексу України (в редакції чинній станом на 01.08.2018) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно ст.96-1 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на моменту подання позовної заяви), права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Таким чином, за змістом положень пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, статті 167 Господарського кодексу України (в редакції чинній станом на 01.08.2018), ст.96-1 Цивільного кодексу України, сторонами у корпоративному спорі є: юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

Отже, засновник (учасник) товариства, у тому числі учасник, який вибув, може звернутись до господарського суду з позовом, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Колегія суддів зазначає, що юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Відповідно до ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Стаття 30 Господарського процесуального кодексу України визначає порядок розгляду справ за виключною підсудністю, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність - правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом статті 30 Господарського процесуального кодексу України, визначає суд, яким має бути розглянуто справу.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.04.2022 у справі №917/1212/21 та від 16.08.2019 у справі №916/142/19.

Частиною 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

Колегія суддів відзначає, що під корпоративними спорами слід розуміти спори, що виникають з корпоративних відносин.

Отже, до спорів які виникли з корпоративних відносин, застосовується виключна підсудність. Такі спори не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності, а розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів зазначає, що предметом спору у даній справі №903/1058/23 є корпоративний спір про стягнення солідарно з ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартості частки учасника в статутному капіталі товариства в сумі 818 016,00 грн., який виник між ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" та ОСОБА_2 внаслідок виходу останнього 01.08.2018 року з числа учасників ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" на підставі нотаріально завіреної заяви про вихід зі складу учасників товариства.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява сформована в системі «Електронний Суд» та подана до суду першої інстанції 13.10.2023 на захист корпоративного права позивача (а.с. 79-85 т.1). Визначення позивачем в якості другого відповідача ОСОБА_1 місце проживання якого є місто Луцьк, Волинської області, дає підстави для наміру штучної зміни підсудності спору у даній справі. Проте, спір у даній справі має розглядатись господарським судом за правилами вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, зокрема і з дотримання правил виключної підсудності - за місцезнаходженням такої юридичної особи.

Згідно з частиною 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

При цьому, відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань" внесені до Єдиного державного реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №80796476813 від 09.10.2023 доданого позивачем до позовної заяви місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база» є: Україна, 37840, Полтавська область, Лубенський район, село Ковалі, Хорольська територіальна громада, вул.Миру, будинок 68 (а.с. 99-103 т.1).

Вказане також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань отриманим 23.04.2024 судом апеляційної інстанції станом дату подання позовної заяви у даній справі на 13.10.2023 (а.с.88-97 т.3).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у даній справі має вирішуватись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база»: Україна, 37840, Полтавська область, Лубенський район, село Ковалі, Хорольська територіальна громада, вул.Миру, будинок 68.

Крім того, колегія суддів відзначає, що у відзиві відповідачем 2 ОСОБА_1 на позовну заяву (а.с.179 т.1) заявлено, що обґрунтування позовної заяви нормами глави V. Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо значних правочинів, є лише способом штучно змінити територіальну підсудність справи про стягнення частки з товариства місцезнаходженням якого є Полтавська область, а відтак і підсудність справи Господарському суду Полтавської області.

Поряд з цим, у клопотанні від 31.01.2024 про визнання зловживання процесуальними правами ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» заявлено суду першої інстанції, що очевидною метою зазначення другим відповідачем фізичної особи ОСОБА_1 , який є жителем міста Луцька представником адвокатом Сорокою В.Г. є зміна територіальної підсудності господарського суду, так як місце проживання ОСОБА_1 є місто Луцьк Волинської області, а місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю є село Ковалі Лубенського району Полтавської області. Наведене свідчить про безпідставне залучення співвідповідачем ОСОБА_1 у 2023 році саме з метою зміни територіальної підсудності (а.с.74 т.2).

Таким чином, з вказаного вбачається, що відповідачами заявлялось про непідсудність даної справи Господарському суду Волинської області.

В силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Колегія суддів відзначає, що правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.04.2022 у справі №917/1212/21 та від 15.05.2018 у справі №905/1566/17.

Проте, судом першої інстанції не застосовано правило про виключну підсудність, так зокрема і не надано належної правової оцінки вищевказаним заявам відповідачів з урахуванням імперативних приписів ч.6 ст.30 ГПК України, що стало наслідком ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі з порушенням правил виключної територіальної підсудності.

З огляду на встановлені вище обставини справи та приписи чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. ст. 30, 31 ГПК України, відтак помилково розглянув позовні вимоги по суті, адже дана справа підлягала передачі за підсудністю до Господарського суду Полтавської області для розгляду справи по суті.

Відповідно ч.4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Пунктом 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) (ч.1 ст.279 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" на рішення Господарського суду Волинської області від 22.02.2024 у справі №903/1058/23 в частині стягнення 782816,00 грн вартості частки у статутному капіталі товариства, а також 11742,24 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 1342,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову, підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Волинської області від 22.02.2024 у справі №903/1058/23 скасуванню з направленням справи на розгляд до Господарського суду Полтавської області за виключною підсудністю згідно наведених у даній постанові підстав.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 07.03.2024 у справі №903/1058/23 залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною судового рішення у справі. При цьому, в разі скасування оспорюваного рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібні висновки викладені і у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №925/81/21, від 9 лютого 2022 року у справі №910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі №911/956/17 (361/6664/20), від 7 березня 2023 року у справі №922/3289/21.

Таким чином, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду апеляційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього.

Оскільки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення Господарського суду Волинської області від 22.02.2024, то додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 07.03.2024 у справі №903/1058/23 також підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №904/8884/21.

Приписами ч. 14 ст. 129 ГПК України визначено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує рішення суду першої інстанції з передачею справи на розгляд суду першої інстанції за встановленою законом виключною підсудністю, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не проводиться та повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ч.6 ст.30, статтями 129, 269, 275, 276, 279, 281- 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" на рішення Господарського суду Волинської області від 22.02.2024 у справі №903/1058/23 в частині стягнення 782816,00 грн вартості частки у статутному капіталі товариства, а також 11742,24 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 1342,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову, задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 07.03.2024 у справі №903/1058/23 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Волинської області від 22.02.2024 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 07.03.2024 у справі №903/1058/23 скасувати.

4. Справу №903/1058/23 направити на розгляд до Господарського суду Полтавської області за виключною підсудністю.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "29" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.