Ухвала

від 29.04.2024 по справі 922/5466/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

29 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/5466/23

Східний апеляційний господарський суд у складі судді:

суддя Фоміна В.О.

дослідивши апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області (вх. № 1045 Х/2) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 у справі № 922/5466/23, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Байбаком О.І., повний текст складено 01.04.2024,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Інет", м. Харків,

до 1) Головного управління Держпраці у Харківської області, м. Харків,

2) Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, м. Полтава,

3) Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, м. Харків

про стягнення 48000 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Май Інет" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Харківської області (перший відповідач), Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (другий відповідач) та Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (третій відповідач), в якій просило стягнути з Державного бюджету України 48000,00 грн майнової шкоди, завданої внаслідок неправомірного накладення штрафу на позивача відповідно до постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 13.05.2021 №ХК28418/1185/НД/НП/СПТД/ФС.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі №922/5466/23 позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Інет" 48000,00 грн грошових коштів, сплачених в якості штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 13.05.2021 №ХК28418/1185/НД/НП/СПТД/ФС, 2684,00 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 у справі № 922/5466/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Інет" (вх. № 7172 від 15.03.2024) про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково. Прийнято додаткове рішення. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Інет" (адреса: 61145, м. Харків, вул. Сумська, буд. 24, офіс 8; код ЄДРПОУ 43467825) 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Інет" (вх. № 7172 від 15.03.2024) про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат відмовлено. Ухвалено видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Не погодившись з вказаним додатковим рішенням місцевого господарського суду, перший відповідач - Головне управління Держпраці у Харківської області, звернувся 22.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх.№ 1045 Х/2 від 22.04.2024), в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 у справі № 922/5466/23, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Інет" про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат залишити без розгляду. Також, заявник зазначив про намір взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції та просить розглянути дану справу за його участю.

Водночас, в апеляційній скарзі скаржник зазначив про звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 20 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи.

Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшла висновку про залишення її без руху, враховуючи таке.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.

Згідно з частиною першою та третьою статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до частини 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до пункту 20 частини першої розділу XII "Перехідні положення" ГПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

30.09.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".

За приписами частини четвертої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону № 1401) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Пунктом 11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані питання представництва. Про "самопредставництво" в Конституції України не йдеться, воно передбачене лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

Отже, процесуальне законодавство розмежовує такі юридичні категорії, як "представництво" і "самопредставництво".

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (органу державної влади) без додаткового уповноваження (довіреності).

Отже, діяти від імені скаржника у цій справі можуть: як представник адвокат, повноваження якого мають підтверджуватись документами, визначеними в частині четвертій статті 60 Господарського процесуального кодексу України, або в порядку самопредставництва - керівник чи інша уповноважена особа, відповідно до документів, визначених в частині 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). Зокрема такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 911/933/19, від 28 квітня 2020 року у справі № 910/10553/18, від 09 червня 2020 року у справі № 904/92/20, від 17 вересня 2020 року у справі № 910/3850/19, від 08 грудня 2020 року у справі № 905/2488/15.

Подана апеляційна скарга підписана ОСОБА_1 від імені Головного управління Держпраці у Харківській області. Серед додатків до апеляційної скарги містяться, зокрема, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.02.2024 № 478615639276, за змістом якої ОСОБА_2 є керівником юридичної особи, тоді як особа, яка підписала та подала вказану апеляційну скаргу - ОСОБА_1 , є представником цієї особи, що має повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 зазначила, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва (пункт 18 ухвали).

Отже, з 29.12.2019 самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень (пункт 25 ухвали).

З огляду на викладене, наявність або відсутність у ЄДР відомостей про право особи вчиняти дії від імені юридичної особи, а також довіреності юридичної особи не підтверджують повноваження діяти за правилами самопредставництва. Такі повноваження підтверджуються законом, статутом, положенням, умовами трудового договору (контракту), посадовою інструкцією.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що для визнання особи ( ОСОБА_1 ) такою, що діє у порядку самопредставництва в інтересах Головного управління Держпраці у Харківській області, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження.

Оскільки до апеляційної скарги Головного управління Держпраці у Харківській області не додано доказів у розумінні статті 56 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують повноваження на здійснення самопредставництва Головного управління Держпраці у Харківській області Гайдаренко Людмилою Олександрівною, тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність надання скаржником доказів, які підтверджують повноваження на здійснення самопредставництва Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_1 на час звернення з цією апеляційною скаргою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 258 ГПК України (в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023), в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Приписами частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 3424-IX від 19.10.2023, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Тобто, Головне управління Держпраці у Харківській області, згідно з наведеними приписами цього Кодексу, зобов`язано зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку.

При зверненні Головного управління Держпраці у Харківській області з апеляційною скаргою в порушення пункту 2 частини другої статті 258 ГПК України в апеляційній скарзі не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Проте, судом встановлено, що у Головного управління Держпраці у Харківській області немає зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, про що свідчить відповідь за №750074, яка сформована засобами підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС 29.04.2024 за кодом ЄДРПОУ 39779919.

Вказані вище недоліки підлягають усуненню, як того вимагають положення вищезазначених норм процесуального законодавства.

Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Вказані обставини унеможливлюють відкриття апеляційного провадження у справі та є підставою для залишення апеляційної скарги Головного управління Держпраці у Харківській області (вх. № 1045 Х/2) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 у справі № 922/5466/23 без руху на підставі частини 2 статті 260 ГПК України із наданням скаржнику строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області (вх. № 1045 Х/2) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 у справі № 922/5466/23 залишити без руху.

2. Встановити заявнику апеляційної скарги 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.

3. Роз`яснити апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В.О. Фоміна