Рішення

від 17.04.2024 по справі 904/6279/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2024м. ДніпроСправа № 904/6279/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий ріг, Дніпропетровська обл.

про відшкодування збитків завданих державі у розмірі 32 629 грн 69 коп.

Представники:

від позивача: Брилевський А.Д., посвідчення, представник;

від відповідача: Прокопенко М.О., ордер, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом № 3-8919-10 від 30.11.2023, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" збитки завдані державі у розмірі 32 629 грн 69 коп.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача, а саме: скиду забруднених вод, відбулося забруднення земельної ділянки площею 6627,0 кв.м., у зв`язку з чим завдано збитків.

Ухвалою господарського суду від 05.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

22.12.2023 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, у зв`язку з тим, що Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) не доведено фактів протиправної поведінки, завдання шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та шкоди, а також вини відповідача.

Крім того, відповідачам у відзиві на позов заявлено клопотання про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/6279/23 за правилами загального позовного провадження, в якому останній зазначає про те, що, у зв`язку з обсягом та характером доказів у справі, необхідністю встановлення обставин справи, які підлягають вставленню та доказуванню (проведення експертизи, залучення спеціалістів, допит свідків тощо), наявні всі підстави для переходу від спрощеного позовного провадження до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду від 22.12.2023 здійснено перехід до розгляду справи № 904/6279/23 за правилами загального позовного провадження; справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 18.01.2024.

У підготовче засідання 18.01.2024 позивач явку повноважного представника не забезпечив, через систему "Електронний суд" подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням представника позивача у відпустці.

Ухвалою господарського суду від 18.01.2024 підготовче засідання відкладено на 08.02.2024.

25.01.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій останній з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов не погоджується, з огляду на таке.

Відбір проб ґрунтів на території земель біля хвостосховища ПрАТ "Північний ГЗК" здійснювався в присутності уповноваженої особи підприємства, яка супроводжувала членів комісії, а саме заступника начальника цеху ТВШГ виробництва та планування ПрАТ "Північний ГЗК" Губаренка В.С.

Акт відбору проб ґрунту № 7-21-2 від 17.08.2021 підписано вказаною особою без зауважень та заперечень.

Під час обстеження встановлено, що земельна ділянка залита зворотними водами підприємства в місці відсутності бетонованого лотка, що унеможливлює повернення зворотних вод у хвостосховище.

Отже, на думку позивача, судження відповідача про те, що витік зворотних вод відбувся по обвідному каналу з наступним поверненням у хвостосховище не відповідає обставинам справи.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем на надано до суду доказів на спростування факту забруднення земель.

08.02.2024 від відповідача до суду через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній вказує наступне:

- позивачем подано відповідь на відзив з пропуском встановленого строку на його подачу;

- обставини зазначені у відповіді на відзив не відповідають дійсності, оскільки, а ні в акті відбору проб ґрунту № 7-21-2 від 17.08.2021, а ні в протоколі вимірювання не зафіксовано залиття зворотними водами земельних ділянок;

- Методика, на підставі якої позивачем визначено розмір шкоди, не може застосовуватися в даному випадку, оскільки об`єкт на якому відбиралися проби - лівобережний обвідний канал споруджений за проектом експлуатації хвостосховища, а скидів або витоків види з каналу на прилеглі до каналу земельні ділянки позивачем в акті №312/2-7-4.3 (Ц)/21 від 20.01.2021, складеному за результатами планового заходу державного нагляду, не зафіксовано;

- під час відбору проб ґрунтів, представниками позивачем не були дотримані відповідні вимоги, оскільки одна проба була відібрана в каналі, біля його дна, а інша на земельній ділянці лісового господарства.

08.02.2024 у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 22.02.2024.

Ухвалою господарського суду від 22.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2024.

У призначене судове засідання 21.03.2024 позивач явку повноважного представника не забезпечив. 21.03.2024 позивачем до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що представники позивача приймають участь у судових засідання по справах №160/4073/21, №160/14502/22, розгляд яких призначено на 11:00 год. 21.03.2024.

Ухвалою суду від 21.03.2024 відкладено розгляд справи по суті на 04.04.2024.

04.04.2024 відповідачем через систему «Електронний суд» подано клопотання про призначення судової експертизи.

10.04.2024 позивачем через систему «Електронний суд» подані заперечення на клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Протокольною ухвалою від 10.04.2024 в судовому засіданні господарським судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

У судових засіданнях, що відбулися 04.04.2024, 10.04.2024 оголошувались перерви до 10.04.2024 та до 17.04.2024.

У судовому засіданні 17.04.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність складу цивільного правопорушення та завдання збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2021 року заступник начальника-начальник слідчого відділення поліції № 3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області листом від 05.08.2021 № 45.3/3-3960 направив до Державної екологічної інспекції запит слідчого (а.с. 11-14).

Згідно запиту у провадженні слідчого відділу поліції перебуває кримінальне провадження, внесене в ЄРДР 30.07.2021 за № 420210420700000051, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

Так, органом поліції зазначається, що надійшло повідомлення про те, що Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" поблизу с. Калинівка скидає брудну воду до лісу чим забруднює землю, що створює небезпеку довкіллю.

Встановлено, що ділянка місцевості розташована на території Державного підприємства «Криворізький лісгосп», Дзержинське лісництво, урочище Петрівської посадки, що знаходиться на території Глеюватівської об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області.

Оглядом встановлено, що дана земельна ділянка знаходиться біля земельної ділянки, яка має кадастровий номер 1221887000:07:001:0003, що являє собою територію ПрАТ «ПівнГЗК».

На момент огляду візуально встановлено, що біля земельної ділянки, яка має кадастровий номер 1221887000:01:1520001 з частини території ПрАТ «ПівнГЗК» виходить технологічний канал, викладений з бетонних плит, який має близько 4 метрів шириною та 1,5 глибиною, яка проходить через урочище Петрівської посадки близько 700 метрів.

На момент огляду через зазначений канал протікає прозора рідина ззовні схожа на воду, яка виходить за межу технологічного каналу на відстані близько 2-3 метри в обидва боки, течія спрямована в бік села Сергіївка Глеюватівської ОТГ Дніпровської області. На деяких дільницях каналу візуально видно блід-бліду піну та маслянисті плями.

При виході технологічного каналу з меж урочища Петрівської посадки, що розташовано поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 1225286600:03:001:0125 остання входить в свої межі вздовж земельної ділянки, яка має кадастровий номер 1221887000:07:001:003, що являє собою територію ПрАТ «ПівнГЗК».

У зв`язку з цим, в листі поліції викладена вимога провести під час планового заходу державного нагляду (контролю) ПрАТ «ПівнГЗК» перевірку факту забруднення земельної ділянки, яка розташована на території Державного підприємства «Криворізький лісгосп», Дзержинське лісництво, урочище Петрівської посадки, що знаходиться на території Глеюватіської ОТГ Дніпропетровської області, що знаходиться поруч із земельною ділянкою, яка має кадастровий номер 1221887000:07:001:0003 та прилеглої до неї території.

Державна екологічна інспекція України листом від 10.08.2021 № 8739/4.3/8-21 (а.с. 11) зобов`язала Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) провести під час проведення планового заходу державного (нагляду) контролю ПрАТ «ПівнГЗК» перевірку факту забруднення земельної ділянки.

Листом старшого слідчого СВ відділення поліції № 3 віл 16.08.2021 № 45.3/3-4065 на адресу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу скеровано «Зйомку розливу стічних вод М12000». Згідно цих даних площа розливу стічних вод складає 6627 м2 (а.с. 15) .

На підставі річного плату здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2021 рік, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 27.11.2020 № 454 та Комплексного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2021 рік, затвердженого наказом Державної регуляторної служби України від 16.11.2020 № 114, - посадовими особами Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) та Державної екологічної інспекції України в період з 9 по 20 серпня 2021 року проведено плановий захід щодо дотримання Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З метою встановлення можливого забруднення ґрунту в присутності представників ПрАТ «ПівнГЗК» відібрано проби ґрунтів на земельній ділянці обвідного каналу, який проходить навколо хвостовища ПрАТ «ПівнГЗК» в місці відсутності бетонного лотка, на підставі чого було складено акт відбору проб ґрунтів від 17.08.2021 № 7-21-2.

Вказаний акт був підписаний представником відповідача Губаренко В.С. з приміткою: «зауважень щодо стану проб і записів не має» (а.с. 131-132).

За результатом проведеного заходу державного нагляду (контролю) складено Акт від 20.08.2021 № 312/2.2-7-4.3 (Ц)/21 щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (а.с. 24-56).

Вказаний акт від 20.08.2021 № 312/2.2-7-4.3 (Ц)/21 був отриманий представником відповідача 20.08.2021 (а.с. 23).

25.08.2021 позивачем складено припис № 312/2.2-7-.3 (Ц)/21, згідно з яким, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в період з 09.08.2021 по 20.08.2012, зокрема, приписано розробити заходи по усуненню виявлених порушень, ліквідувати та не допускати у подальшому засмічення земельної ділянки.

За результатами інструментально-лабораторних досліджень виявлено перевищення вмісту хлоридів та сульфатів у ґрунті в порівняні з контрольною (фоновою) пробою, на підставі чого було складено протокол від 27.08.2021 № 7-21-2 (а.с. 57).

Так, згідно з вказаним протоколом, вміст сульфатів забрудненої ділянки складає 1312,69 мг/км, тоді як у контрольній (фоновій) пробі 337,4 мг/кг. Вміст хлоридів забрудненої земельної ділянки 1204,03 мг/кг, тоді як у фоновій пробі 165,6 мг/кг. Площа забрудненої земельної ділянки 6627 м2.

Листом від 10.09.2021 № 4-8290-7 інспекція надіслала підприємству протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів для вжиття заходів щодо ліквідації наслідків забруднення земель (а.с. 58).

З метою здійснення розрахунку розміру шкоди, внаслідок забруднення земельної ділянки, старший слідчий СВ відділення поліції № 3 листом від 20.01.2022 № 45.3/3-277 скерував на адресу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу копію листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13.01.2022 № 212/299-22 у якому зазначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1221887000:07:001:0003, що становить 30 251 грн 00 коп. за 1 гектар (а.с. 59).

На підставі наданої інформації Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) розраховано розмір шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів (а.с.61).

Таким чином, внаслідок забруднення земельної ділянки площею 6627, кв.м. завдано збитки державі в розмірі 32 629 грн 69 коп., які розраховано за формулою 1 Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 № 171 (у редакції нказу Мінприроди від 04.04.2007 № 149), зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 за № 285/2725.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 7/51-ПР від 02.02.2022 про відшкодування шкоди (а.с. 60-62), проте відповідач відповіді на претензію не надав, шкоду не відшкодував, що і стало причиною виникнення даного спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Відповідно до статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 1 статті 202 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; г) пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до пунктів 1, 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275, Державна екологічна інспекція України (далі - Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Згідно пункту 1 розділу ІІ Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року №230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2020 за №350/34633, Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Інспекція є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.

Повноваження Інспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідних областей, міст Києва та Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани.

Таким чином, Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) є уповноваженим державою органом на здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища та звернення до суду з позовною заявою про стягнення завданих державі збитків, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Позивачу надано право згідно з чинним законодавством здійснювати (проводити) заходи державного нагляду (контролю), у тому числі, юридичних осіб, щодо дотримання законодавства про використання та охорону земель.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України Про охорону навколишнього природного середовища, земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно з приписами статті 35 Закону України Про охорону земель власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані зокрема:

дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;

забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Частиною 1 статті 45 Закону України Про охорону земель передбачено, що господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Відповідно до статті 56 цього Закону Про охорону земель юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом.

Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України Про охорону навколишнього природного середовища, земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

За змістом ст. 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно зі ст. 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Статтею 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 149, ст. 151 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, згідно з ч.ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду.

Окрім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. А відтак, доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, відповідач мав довести, що його поведінка була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права.

Таким чином, аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що для наявності підстав для відшкодування шкоди необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 №171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.

Згідно з п. 1.3. цієї Методики вона застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення, засмічення, земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих, непередбачених проектами, дозволами, скидів, викидів, речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. Методики визначено, що землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Відповідно до п. 4.1. Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, упродовж шести місяців з дня виявлення порушення.

Господарським судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі відповідачем, що склали 32 629 грн 69 коп. у відповідності з вимогами Методики та обставинам справи щодо виявлених позивачем порушень.

Доказів оскарження у судовому порядку результатів перевірки, оформлених актом від 20.08.2021 № 312/2.2-7-4.3 (Ц)/21, відповідач суду не надав, обставини, викладені у акті, не спростував.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, беручи до уваги, що відповідач в загальному порядку не спростував факт порушення ним природоохоронного законодавства (на підтвердження якого в матеріалах справи містяться відповідні документи), враховуючи обґрунтованість розрахунків позивача, які відповідачем також не спростовані, беручи до уваги наявність усіх елементів складу правопорушення у діях відповідача, що є підставою для застосування до відповідача визначеної міри відповідальності, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже стягненню з відповідача на користь держави підлягають збитки у загальному розмірі 32 629 грн 69 коп., з урахуванням чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо доводів та заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов та запереченнях, господарський суду зазначає таке.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, і положеннями спеціальних нормативно-правових актів. Доведення цього факту, у даному випадку факт забруднення земель відповідачем, підтверджено Інспекцією такими доказами, як актом складеним за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 312/2.2-7-4.3 (Ц)/21 від 20.08.2021, актом відбору проб ґрунтів від 17.08.2021 № 7-21-2, протоколами вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 27.08.2021 № 7-21-2, зйомкою розливу стічних вод, розрахунком розміру заподіяної шкоди. При цьому акт перевірки 312/2.2-7-4.3 (Ц)/21 від 20.08.2021 та акт відбору проб ґрунтів 17.08.2021 № 7-21-2 підписано представниками відповідача без зауважень, а в процесі розгляду справи, за встановлених судом обставин, відповідачем не надано належних доказів, які б спростовували наявність у його діях складу правопорушення та підтверджували дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства в галузі земельних ресурсів щодо поводження, зокрема, з небезпечними хімічними речовинами.

Посилання відповідача на лист № 144/9-00 від 13.04.2022 проектного інституту «УкрНДІводоканалпроект», господарським судом оцінюються критично, оскільки з даного листа вбачається, що 30.08.2021 спеціалістами Українського державного науково-дослідного і проектно-вишукувального інституту «УкрНДІводоканалпроект» був проведений авторський нагляд об`єкту (лівобережного каналу) та встановлено, що ніякого підйому води в каналі, тим більше виходу води з берегів внаслідок руйнування конструкцій кріплення каналу не виявлено, як і самих пошкоджень, проте з матеріалів справи вбачається, що позивачем факт забруднення спірної земельної ділянки був встановлений 17.08.2021 та зафіксований актом відбору проб ґрунтів № 7-21-2.

Таким чином, вказаний нагляд був проведений через дванадцять днів, крім того, відповідачем не долучено до матеріалів справи висновок, складений за результатами авторського нагляду, що позбавляє суд можливості встановити точність даних на підставі вказаного.

Інших доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, відповідач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Загальні питання повернення сплачених сум судового збору врегульовано статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір"); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) було подано первісний позов через систему «Електронний суд».

Згідно платіжної інструкції № 859 (внутрішній номер 310760700) від 29.11.2023 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684 грн 00 коп., в той час, як відповідно до зазначеного сума судового збору повинна складати 2 147 грн. 20 коп.

Оскільки позивачем за первісним позовом сплачено судовий збір в більшому розмірі, сплачений судовий збір підлягає поверненню із державного бюджету у розмірі 536 грн 80 коп., за клопотанням позивача.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (50103, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, буд. 92; код ЄДРПОУ 43877118) збитки в розмірі 32 629 грн 69 коп, внаслідок забруднення земельної ділянки на р/р IBAN UA868999980333129331000004651, отримувач ГУК у Дніпропетровській області/Тернівський район, код класифікації доходів бюджету 24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) та 2 147 грн. 20 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.04.2024.

Суддя І.А. Рудь