Рішення

від 18.04.2024 по справі 905/1162/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/139/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024 Справа № 905/1162/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом позивача-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1

позивача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРИДІАН А (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 34925773)

до відповідача-1: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

відповідача-2: PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY METINVEST B.V. (Приватна компанія з обмеженою відповідальністю Метінвест Б.В.) (Zuidplein 216, 1077 XV, AMSTERDAM, Nethelands (Holland), номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів 1, 2: Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 89, каб. 12, ідентифікаційний код 00191158)

про визнання права справедливої вартості за примусово вилучені акції та стягнення суми

представники сторін

від позивачів 1, 2: Погрібна С.О., ордер АР № 1147750 від 01.11.2023 (в режимі відеоконференції)

від відповідачів 1, 2: не з`явився

від третьої особи: Чайкіна К.О., дов. № 01.01.-98/62 від 26.12.2023 (в режимі відеоконференції)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.09.2023 у справі № 905/1162/23 позовні матеріали ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРИДІАН А до ОСОБА_2 та PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY METINVEST B.V. про визнання права справедливої вартості за примусово вилучені акції та стягнення на користь ОСОБА_1 354 054,66 грн передано за виключною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Позов мотивовано тим, що в зв`язку з визначенням несправедливої вартості акцій в процедурі обов`язкового продажу, позивачі 1, 2 не отримали суму компенсації за примусово вилучені акції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 24.10.2023, здійснено автоматичний розподіл судової справи № 905/1162/23 між суддями та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 27.10.2023 позовну заяву ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРИДІАН А по справі № 905/1162/23 залишено без руху. Надано позивачам строк для усунення недоліків в термін до 07.11.2023 включно.

06.10.2023 від представника позивачів 1, 2 надійшла заява електронною поштою з КЕП (вх. № 23545/08-08/23) про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 13.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1162/23, присвоєно справі номер провадження 19/139/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.05.2024; зупинено провадження у справі № 905/1162/23 до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

Також ухвалою суду від 13.11.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів 1, 2: Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь. Зобов`язано позивачів 1, 2 на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах здійснити переклад на англійську мову таких документів: копії позовної заяви від 28.08.2023 з додатками та ухвалу Господарського суду Запорізької області по справі № 905/1162/23 від 13.11.2023 (у двох примірниках); прохання про вручення документів (у двох примірниках) та підтвердження про вручення і короткий виклад документів, що підлягають врученню (судові та позасудові документи). Нотаріально посвідчити переклад вказаних документів та 2 примірники надати суду до 13.12.2023 для подальшого скерування відповідному органу Королівства Нідерландів. Після надходження від позивачів 1, 2 зазначених документів надіслати їх безпосередньо до компетентного органу - De Officier van Justitie (Public Prosecutor at the District Court of The Hague; Postbus 20302, 2500 EH, THE HAGUE, Netherlands). Міжнародну кореспонденцію відправити рекомендованою з повідомленням про вручення. При цьому зазначити, що кожен документ більше одного аркуша має бути пронумерований та прошитий, скріплений печаткою суду. Кожен документ має бути складений в двох примірниках і прошитий разом із перекладом, завіреним нотаріально. Витрати, пов`язані з перекладом документів та нотаріальне їх посвідчення покласти на позивачів 1, 2.

15.11.2023 до Господарського суду Запорізької області від ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРИДІАН А надійшла заява, подана в інтересах позивачів адвокатом Погрібною С.О., про відвід судді Давиденко І.В. по справі №905/1162/23.

Ухвалою суду від 16.11.2023 визнано необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕРИДІАН А (поданий в інтересах позивачів адвокатом Погрібною С.О.) відвід судді Давиденко І.В. та відмовлено у задоволенні заяви у справі №905/1162/23. Заяву ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРИДІАН А (подану в інтересах позивачів адвокатом Погрібною С.О.) про відвід судді Давиденко І.В. у справі № 905/1162/23 передано на автоматизований розподіл справи між суддями з метою вирішення питання про відвід в іншому складі суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2023, заяву про відвід судді Давиденко І.В. від розгляду справи № 905/1162/23 передано для розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 17.11.2023 (суддею Дроздовою С.С.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРИДІАН А (подана в інтересах позивачів адвокатом Погрібною С.О.) про відвід судді Давиденко І.В. у справі № 905/1162/23 відмовлено.

20.11.2023 через підсистему Електронний суд до Господарського суду Запорізької області від представника позивачів 1, 2 адвоката Погрібної С.О. надійшли пояснення щодо відсутності необхідності перекладу процесуальних документів, застосування спеціального способу вручення процесуальних документів та поновлення провадження у справі № 905/1162/23, та призначення справи в межах строків, передбачених ГПК України, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 24.11.2023 поновлено провадження у справі № 905/1162/23, підготовче провадження призначено на 21.12.2023.

28.11.2023 від третьої особи через підсистему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких зазначено, що законність процедури сквіз-аут у Приватного акціонерного товариства «МК «Азовсталь», проведеної Компанією Barlenco LTD у 2018 році, була предметом перевірки Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Обов`язковий продаж акцій ПрАТ «МК «Азовсталь» проведено у відповідності до положень пункту 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Закону України №1983-VIII. Внаслідок такого продажу належні позивачам акції були в обов`язковому порядку продані Компанії BARLENCO LTD. Процедура обов`язкового продажу акцій Приватного акціонерного товариства «МК «Азовсталь» проведена у відповідності до вимог закону, а тому не могла порушити права та інтереси позивачів. Обов`язковий продаж належних позивачам акцій Приватного акціонерного товариства «МК «Азовсталь» не порушує прав та інтересів позивачів на мирне володіння майном. Ретроспективне застосування висновків судів до спірних правовідносин не свідчить про те, що позивачі могли отримати відшкодування за ціною вище ніж ціна продажу акцій, навпаки, це свідчить про порушення правової визначеності та фактичну оцінку поведінки учасників продажу акцій Приватного акціонерного товариства «МК «Азовсталь» на відповідність висновкам судів, які не існували на момент вчинення конкретних дій. На думку третьої особи, позивачами не доведено факту порушення своїх прав та інтересів, що свідчить про необхідність відмовити в задоволенні позову.

Також третьою особою у своїх поясненнях заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог до відповідача 1, оскільки спір між позивачами 1, 2 та відповідачем 1 не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

06.12.2023 від представника позивачів 1, 2 через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на пояснення третьої особи, відповідно до якої зазначено, що вартість чистих активів Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь складає 9,1065 грн за 1 акцію, отже, Наглядовою радою Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь ринкова вартість однієї акції в розмірі 0,564 грн є несправедливою, оскільки суттєво занижена. Доводи представника третьої особи, що майновий метод не може бути застосований суперечить правовим висновкам Верховного Суду. Просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

19.12.2023 від третьої особи через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на пояснення, відповідно до яких останній заперечив проти відповіді позивачів 1, 2 на пояснення третьої особи.

Ухвалою суду від 21.12.2023, в порядку ст.ст. 177, 183 ГПК України, продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 12.02.2024.

Ухвалою суду від 12.02.2024 у задоволенні клопотань представника позивачів 1, 2 про витребування доказів та про застосування заходів процесуального примусу судом відмовлено, у задоволенні клопотань представника третьої особи про залучення третіх осіб та про зупинення провадження у справі судом відмвлено, розгляд клопотання третьої особи про закриття провадження у справі в частині вимог до відповідача 1 було відкладено судом, підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 11.03.2024.

11.03.2024 від представника позивачів 1, 2 до відкриття судового засідання по розгляду справи по суті через підсистему Електронний суд надійшла заява про здійснення розподілу судових витрат з додатками, яка долучена до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 11.03.2024 заслухано вступне слово представника позивачів 1, 2 та представника третьої особи, відкадено розгляд справи по суті на 11.04.2024.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання було перенесено на 18.04.2024, про що свідчить відповідне повідомлення.

18.03.2024 від позивачів 1, 2 через підсистему Електронний суд надійшли додаткові пояснення та заява про надання до матеріалів справи доказів.

29.03.2024 від позивача 1 через підсистему Електронний суд надійшла довідка щодо правильної адреси відповідача 2 з випискою з торгового реєстру, відповідно до якого вбачається інша адреса відповідача-2, яка врахована судом та залучена до матеріалів справи.

09.04.2024 від третьої особи через підсистему Електронний суд надійшли письмові пояснення.

10.04.2024 від третьої особи через підсистему Електронний суд надійшли письмові заперечення на заяву про надання доказів.

10.04.2024 від третьої особи через підсистему Електронний суд надійшли письмові заперечення на заяву про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Вказані заяви та пояснення по суті справи з урахуванням приписів норм процесуального законодавства подаються в підготовчому провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Отже, представники позивачів 1, 2 та третьої особи викладені вище заяви та пояснення подали 18.03.2024, 09.04.2024, 10.04.2024, тобто після закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті та, в порушенням приписів ч. 5 ст. 161 ГПК України, без звернення до суду про надання дозволу щодо їх (письмових пояснень) подання.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України встановлено, що у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Приписами п.п. 6, 7 ч. 2 ст. 182 ГПК України встановлено, що у підготовчому засіданні суд зясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи та чи надали всі докази.

Представники позивачів 1, 2 та третьої особи в судовому засіданні 12.02.2024 заявили, що на стадії підготовчого провадження подали всі докази та повідомили всі обставини справи.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 118 ГПК України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд дійшов до висновку про залишення заяв та пояснень представників позивачів 1, 2 та третьої особи, які надійшли до суду після відкриття розгляду справи справі по суті, а саме: 18.03.2024, 09.04.2024, 10.04.2024, без розгляду.

Судове засідання 18.04.2024 проводилось в режимі відеоконференції у Підсистемі Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Представник позивачів 1, 2 в судовому засіданні 18.04.2024 підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Перед початком судових дебатів представник позивачів 1, 2 заявив про участь в іншому судовому засіданні та просив суд прововжувати розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи в судовому засіданні 18.04.2024 заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у своїх запереченнях, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Представники відповідачів 1, 2 в судове засідання 18.04.2024 не зявились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомленні належним чином. Письмового відзиву на позовну заяву не подали.

Представники відповідачів 1, 2 в жодне судове засідання не з`являлись, про час та місце проведення судового засідання відповідачі 1, 2 були повідомлений належним чином, шляхом надсилання на поштову адресу відповідача 1, вказану у позові та витягу з Єдиного демографічного реєстру, ухвал суду, які повертались з відміткою на довідці АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання» та на адресу відповідача 2 ухвали суду про відкриття провадження у справі (повідомлення про вручення до суду не повернулось), та наступних ухвал, шляхом викладення їх тексту на офіційному веб-сайті судової влади України. Крім того, суд повідомляв відповідача 2 про судові засідання, шляхом надсилання ухвали суду на відому адресу електронної пошти.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем 1 та повернення її до суду з відповідною відміткою, та не повернення відповідного повідомлення від відповідача 2 є наслідком діяння (бездіяльності) відповідачів 1, 2 щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідачів 1, 2 про відкриття провадження у справі № 905/1162/23, а їх неявка не перешкоджала розгляду даної справи.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзиви на адресу суду від відповідачів 1, 2 у справі № 905/1162/23 не надходили, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідачів 1, 2 не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши представників позивачів 1, 2 та третьої осби, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

04.06.2017 набрав чинності Закон України №1983-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах (надалі - Закон України №1983-VIII), яким введено інститут обов`язкового продажу акцій (сквіз-аут).

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №1983-VIII в редакції 06.01.2018, протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.

Для реалізації прав, передбачених статтею 652 Закону України "Про акціонерні товариства", заявник вимоги зобов`язаний у строки, передбачені цим пунктом, подати товариству повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими статтею 652 Закону України "Про акціонерні товариства" (далі - повідомлення), і публічну безвідкличну вимогу відповідно до положень статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства". Заявник вимоги втрачає право скористатися положеннями статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" у разі пропуску ним передбачених цим пунктом строків направлення і публікації повідомлення і публічної безвідкличної вимоги. Вимоги до повідомлення, передбаченого цим пунктом, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Товариство зобов`язано опублікувати повідомлення на своєму веб-сайті та у загальнодоступній інформаційній базі даних про ринок цінних паперів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом наступного робочого дня з дня його отримання.

Товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення має затвердити ціну обов`язкового продажу акцій та повідомити її заявнику вимоги.

Для цілей цього пункту ціною обов`язкового продажу акцій є:

- щодо акцій товариств, акції яких включено до біржового реєстру, - середній біржовий курс таких акцій на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення;

- щодо акцій інших товариств - ринкова вартість акцій, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на дату отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення.

Заявник вимоги протягом 10 робочих днів з дня отримання від товариства повідомлення про затверджену ціну обов`язкового продажу акцій надсилає товариству публічну безвідкличну вимогу відповідно до положень статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства".

Судом встановлено, що до набрання чинності Законом України №1983-VIII, домінуючий контрольний пакет акцій Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь 96,2237503 % належив:

Компанія METINVEST B.V. - 74,6643 % акцій Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь;

Компанія METINVEST B.V. є єдиним учасником ТОВ «Метінвест Холдинг», частка акцій якого склала 0,0000003 %;

Компанія METINVEST B.V. є власноком Компанії Метінвест International S.A., якій належив пакет акцій Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь в розмірі 21,55945 %.

Отже, оскільки станом на дату набрання чинності Законом України №1983-VIII у Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь був наявний власник домінуючого контрольного пакета акцій, до відносин із обов`язкового продажу акцій Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь застосовуються положення пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України №1983-VIII.

Згідно з виписками про стан рахунку в цінних паперах, до застосування процедури сквіз-ауту, позивач 1 - Деревянко Ігор Валерійович володів простими акціями Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь в кількості 10 000,00 шт, позивач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю МЕРИДІАН А володіло простими акціями Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь в кількості 37 668 шт.

Для реалізації прав, передбачених статтею 652 Закону України Про акціонерні товариства, заявник вимоги зобов`язаний у строки, передбачені цим пунктом, подати товариству повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 Закону України Про акціонерні товариства (далі - повідомлення), і публічну безвідкличну вимогу відповідно до положень статті 652 Закону України Про акціонерні товариства (п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону 1983-VIII).

02.03.2018 Компанією BARLENKO LTD направлено до Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь повідомлення вих. № 06 від 01.03.2018 про намір скористатися правом на обов`язків продаж акцій.

У вказаному повідомленні зазначено, що компанія Barlenco LTD, створена та зареєстрована згідно з законодавством республіки Кіпр, реєстраційний номер НЕ 221823, є афілійованою особою юридичних осіб, які станом на дату набрання чинності законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах №1983-VІІІ від 23.03.2017 вже були власниками домінуючого контрольного пакета акцій Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь. Цим компанія Barlenco LTD повідомляє про намір скористатися правами, передбаченими ст. 652 Закону України Про акціонерні товариства у відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1983-VІІІ від 23.03.2017 щодо обов`язкового продажу простих іменних акцій акціонерами на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій. Кількість акцій товариства, що належать афілійованим особам компанії Barlenco LTD, станом на дату направлення цього повідомлення є такою: Компанії METINVEST B.V. належить 3 160 758 914 штук простих іменних акцій, що становить 75,18456 % статутного капіталу Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь; Компанії METINVEST INTERNATIONAL SA належить 906 359 237 штук простих іменних акцій, що становить 21,55945 % статутного капіталу Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь; Товариству з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» належить 12 штук простих іменних акцій, що становить 0,0000003 % статутного капіталу Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь. Усіма вищезазначеними афілійованими особами та компанією Barlenco LTD укладено відповідний договір, згідно якого компанія Barlenco LTD виступає суб`єктом реалізації прав, передбачених статтею 652 Закону України Про акціонерні товариства та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1983-VІІІ від 23.03.2017.

Щодо ціни обов`язкового продажу акцій в повідомленні зазначено, що станом на дату набрання чинності Законом України №1983-VІІІ від 23.03.2017 афілійовані особи компанії Barlenco LTD вже були власниками домінуючого контрольного пакета акцій Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь. В порядку, передбаченому Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України №1983-VІІІ від 23.03.2017, у термін не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання цього повідомлення товариству необхідно затвердити ціну обов`язкового продажу акцій акціонерами Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь та повідомити компанії Barlenco LTD. Депозитарною установою, в якій відкрито рахунок у цінних паперах компанії Barlenco LTD, є Публічне акціонерне товариство Перший український міжнародний банк.

03.03.2018 року Приватним акціонерним товариством Металургійний комбінат Азовсталь опубліковано отримане повідомлення на своєму офіційному веб-сайті.

05.03.2018 року ТОВ "Оціночний стандарт" склало звіт, яким визначено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь станом на 2 березня 2018 року в розмірі 0,564 грн у складі пакетів загальною кількістю 3,256% від статутного фонду.

07.03.2018 року Компанією BARLENCO LTD укладено з ПАТ «ПУМБ» договір рахунку умовного зберігання (ескроу) № 31/2017-1.

12.03.2018 року депозитарна установа ПАТ «ПУМБ» відкрила рахунок умовного зберігання Компанії BARLENCO LTD.

14.03.2018 року Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь отримало Звіт з рецензією.

Рішенням наглядової ради Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь від 14.03.2018 затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції Товариства в розмірі 0,564 грн згідно зі звітом ТОВ "Оціночний стандарт" станом на 2 березня 2018 року в складі пакетів загальною кількістю 3,256% від статутного фонду.

15.03.2018 Приватним акціонерним товариством Металургійний комбінат Азовсталь направлено на адресу Компанії BARLENCO LTD повідомлення про затвердження ринкової вартості акції Товариства.

19.03.2018 Приватним акціонерним товариством Металургійний комбінат Азовсталь отримано від Компанії BARLENCO LTD публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій.

20.03.2018 Приватним акціонерним товариством Металургійний комбінат Азовсталь направлено до Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку та Центральному депозитарію цінних паперів копію Публічної безвідкличної вимоги разом з засвідченою копією договору рахунку умовного зберігання (ескроу).

Згідно з п.2 ч.10 ст.652 Закону України Про акціонерні товариства, Центральний депозитарій цінних паперів протягом трьох робочих днів з дати отримання від товариства засвідченої товариством копії публічної безвідкличної вимоги складає перелік акціонерів товариства та надсилає його товариству.

22.03.2018 Центральним депозитарієм цінних паперів отримано пакет з копією публічної безвідкличної вимоги і розміщено її на своєму сайті.

Центральним депозитарієм цінних паперів складено реєстр (перелік) акціонерів Приватним акціонерним товариством Металургійний комбінат Азовсталь станом на 23.08.2018. Отримавши перелік акціонерів, Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь організовано розсилку копій публічної безвідкличної вимоги на адресу акціонерів.

Приватним акціонерним товариством Металургійний комбінат Азовсталь надано до ПАТ «ПУМБ» список осіб (акціонерів), у яких придбаються акції, із зазначенням суми коштів, що підлягають сплаті Компанією BARLENCO LTD кожному акціонеру.

03.04.2018 розсилку акціонерам Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь копій публічної безвідкличної вимоги завершено, про що повідомлено Компанію BARLENCO LTD листом № 09-599.

Частиною 9 ст.652 Закону України Про акціонерні товариства встановлено, що заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів).

Заявник вимоги відкриває такий рахунок умовного зберігання (ескроу) не пізніше дати надсилання публічної безвідкличної вимоги.

10.04.2018 Компанією BARLENCO LTD перераховано грошові кошти на рахунок ескроу та повідомлено про це листом Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь».

Згідно з випискою про операції з цінними паперами, складеною депозитарною установою ПАТ ПУМБ, 12.04.2018 здійснено переведення цінних паперів з рахунків власників на рахунок заявника вимоги Компанії Barlenco LTD.

Позивачі 1, 2 вважають, що застосована ціна викупу акцій є вочевидь несправедливою та визначена з порушенням вимог діючого законодавства та висновків Верховного Суду, тому визначають справедливу вартість акцій у розмірі 9,1065 грн за одну акцію, виходячи з вартості чистих активів Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, нарахованої відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності і відображеної у Меморандумі про випуск Єврооблігацій станом на 31.12.2017.

В зв`язку з чим, на думку представника, ОСОБА_1 має право на суми компенсації за примусово вилучені акції з урахуванням індексу інфляції в розмірі 286 529,12 грн, та процентів нарахованих на суму компенсації в розмірі 67 525,54 грн.

Вищевикладені обставини, стали підставою для звернення позивачів 1, 2 до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Процедура обов`язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій («сквіз-аут») запроваджена Законом України №1983-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах. Закон України «Про акціонерні товариства» доповнено статтями 65, 651, 652, 653, 654.

У пункті 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Закону України №1983-VIII зазначено, що протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення статті 652 Закону України «Про акціонерні товариства» виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті. Таким чином, законодавцем встановлено дві окремі процедури реалізації права на обов`язковий продаж акцій для особи, яка вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій станом на дату набрання чинності Законом України №1983-VIII та особи, яка стала власником домінуючого контрольного пакета акцій після набрання чинності Законом України №1983-VIII. При цьому, положення статті 652 Закону України «Про акціонерні товариства» можуть застосовуватися лише в частині, що відповідає пункту 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Закону України №1983-VIII.

Як вже встановлено вище, Компанія BARLENCO LTD реалізувала своє право вимагати обов`язкового продажу акцій в межах дворічного строку з дня набрання чинності Законом України №1983-VIII. Процедура обов`язкового продажу акцій в Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь тривала з 02.03.2018 по 12.04.2018.

12.04.2018 продані в обов`язковому порядку акції Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь зараховані на рахунок у цінних паперах Компанії Barlenco LTD.

Законність процедури сквіз-аут у Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, проведеної Компанією Barlenco LTD у 2018 році, була предметом перевірки Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

За результатами перевірки, порушень не встановлено, що підтверджується листом НКЦПФР від 06.09.2018 №26/04/26629.

Процедура обов`язкового викупу акцій Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь була здійснена за ціною, визначеною відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема за ринковою вартістю акцій, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, станом на дату отримання товариством повідомлення про намір власника домінуючого пакета акцій скористатися правами, передбаченими статтею 652 Закону України Про акціонерні товариства.

При цьому суд наголошує, що до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" виключно в порядку та на умовах, визначених у пункті 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №1983-VIII, в редакції 06.01.2018, яка не передбачала концепцію визначення найвищої ринкової та зокрема справедливої ціни.

Процедура обов`язкового викупу акцій Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» була здійснена за ціною, визначеною відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема за ринковою вартістю акцій, визначеною суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на дату отримання товариством повідомлення про намір власника домінуючого пакета акцій скористатися правами, передбаченими статтею 652 Закону України Про акціонерні товариства.

Всеукраїнською громадською організацією Всеукраїнська спілка експертів-оцінювачів видано рецензію вих. №13/03-2018РА від 12.03.2018 на звіт, відповідно до якої вказано, що методичні підходи, методи та оціночні процедури застосовано відповідно до нормативно-правових актів з оцінки майна, майнових прав та бізнесу. Звіт про оцінку кваліфікований як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки.

Після закінчення процедури обов`язкового продажу акцій, 10 травня 2018 року Фонд державного майна України виконав рецензію на звіт, згідно з якою Звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною в звіті, після виправлення зазначених недоліків. Зокрема, в пункті 13 зазначеної рецензії Фонд державного майна України зазначив, що оцінювач не врахував принцип корисності акцій з огляду на міноритарний пакет акцій і вигоди (дивіденди), які акціонер може отримати від володіння таким пакетом акцій.

У подальшому Фонд державного майна України склав рецензію за результатами виправлення недоліків Звіту, в якій дійшов висновку, що виправлений звіт про оцінку однієї простої іменної акції Товариства має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Згідно з виправленим ТОВ "Оціночний стандарт" звітом про оцінку, на який отримана позитивна рецензія Фонду державного майна України, вартість однієї простої іменної акції Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» склала 0,366 грн.

Разом із цим, суд зауважує, що викуп акцій було здійснено за вищою ціною в розмірі 0,564 грн.

Позивачі 1, 2 вважають, що застосована ціна викупу є несправедливою та визначена з порушенням вимог діючого законодавства та висновків Верховного Суду, тому визначають справедливу вартість акцій у розмірі 9,1065 грн, виходячи з вартості чистих активів Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», нарахованих відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності і відображеної у Меморандумі про випуск Єврооблігацій станом на 31.12.2017.

Судом встановлено, що застосований для примусового викупу акцій порядок визначення та затвердження ціни акцій відповідав вимогам законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

На момент обов`язкового викупу акцій діяло законодавство, яке не передбачало визначення ринкової вартості акцій, виходячи з критерію найбільшої ринкової вартості, а встановлювало, що викуп здійснюється за ринковою ціною, яка визначена суб`єктом оціночної діяльності і на визначену дату, якою є дата отримання товариством повідомлення про намір викупу акцій.

В обґрунтування позовних вимог, позивачі 1, 2 посилаються на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду 24.11.2020 у справі № 905/137/18, від 15.06.2022 у справі № 905/671/19.

Зокрема, посилаються на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду 24.11.2020 у справі № 905/137/18 зазначено, що при проведенні процедури сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, як вимагає Закон України «Про акціонерні товариства», а й справедливою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №908/137/18 у пункті 7.24. щодо спірних правовідносин вказано, що у разі оскарження міноритарними акціонерами процедури обов`язкового продажу належних їм акцій суд має, серед іншого, встановити, чи проводилась ця процедура відповідно до норм закону.

Таким чином, твердження позивачів 1, 2 про існування додаткових вимог щодо «справедливості», щодо законності процедури обов`язкового продажу акцій, окрім її відповідності нормам закону, є безпідставними.

Щодо посилань позивачів 1, 2 на різницю між справедливою та ринковою вартістю акцій та висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/137/18 необхідно зазначити, що у вказаній постанові Верховний Суд вказав на необхідність встановлення наявності справедливої компенсації під час обов`язкового продажу акцій (п.7.24). При цьому, висновок про необхідність визначення «справедливої» ціни обов`язкового продажу відсутній.

Таким чином, судом вбачається, що у відповідності до постанови Верховного Суду у справі № 908/137/18, ціна обов`язкового продажу акцій не повинна бути ніжче ринковій вартості акцій.

Висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, щодо поняття справедлива вартість акцій, як вбачається з пунктів 11, 152 даної постанови, надані щодо застосування норм п. 2 ч. 5 ст. 652 Закону України Про акціонерні товариства, а не п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, який підлягає застосуванню у спірному випадку. Так, у п. 11 даної постанови зазначено, що датою набуття домінуючого контрольного пакету акцій є 27.04.2018. Тобто, право власності на домінуючий пакет акцій набуто після набрання чинності вказаним Законом (04.06.2017), а тому до правовідносин у справі №905/671/19 Верховним судом були застосовані норми п. 2 ч. 5 ст. 652 Закону України Про акціонерні товариства, тобто інші, ніж у спірному випадку, і саме їх застосуванню була надана правова оцінка.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вказані вище висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, судом вбачається, що правові висновки, які викладені в постановах від 24.11.2020 та 15.06.2022, не могли бути враховані суб`єктами спірних правовідносин при визначенні ціни обов`язкового викупу акцій, який був здійснений 12.04.2018, оскільки на цей час даних правових висновків ще не існувало.

Суд дійшов висновку, що посилання позивачів 1, 2 на несправедливо визначену ціну акцій Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» в процедурі обов`язкового продажу є необґрунтованим та безпідставним.

Враховуючи встановлені вище обставини, ціна акцій, визначена позивачами 1, 2, виходячи з показників меморандуму про пропозицію Метінвест, не підлягає застосуванню судом, оскільки, такий метод визначення ціни не ґрунтується на нормах законодавства, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а вартість активів у цьому меморандумі визначена на дату 31.12.2017, що не відповідає даті визначення ціни акцій згідно з п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про акціонерні товариства, а саме: даті отримання Приватним акціонерним товариством Металургійний комбінат Азовсталь повідомлення про намір викупу акцій (02.03.2018).

Таким чином, процедура обов`язкового продажу акцій Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» проведена у відповідності до вимог закону, а тому не порушила права та інтереси позивачів 1, 2.

Щодо розрахунку санкції у вигляді подвійної справедливої ціни відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 652 Закону України Про акціонерні товариства суд зазначає, що вказані норми передбачають порядок визначення подвійної найвищої ціни у двох випадках:

- якщо заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним,

- не виконали обов`язки, передбачені статтею 65 або 651 цього Закону у разі придбання контрольного пакета акцій (ч. 6 ст. 652 вказаного Закону);

- якщо заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, не виконали обов`язки, передбачені статтею 651 цього Закону у разі придбання значного контрольного пакета акцій (ч. 7 ст. 652 вказаного Закону).

Крім того, вказані норми Закону визначають подвійну ціну акцій, виходячи з різних способів визначення ціни на акції:

1) подвійна ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції товариства протягом періоду часу, що минув з дати набуття значного контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті;

2) подвійна ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, набули опосередковане право власності на акції цього товариства шляхом придбання акцій (паїв, часток) іншої юридичної особи, якій прямо або опосередковано належать акції цього товариства, протягом періоду часу, що минув з дати набуття значного контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;

3) подвійна ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону станом на день, що передує дню набуття заявником вимоги значного контрольного пакета акцій.

Позивачі 1, 2 посилаються на всі наведені норми ч. ч. 6, 7 ст. 652 Закону України Про акціонерні товариства без зазначення конкретного порядку визначення ціни, який він застосовує у спірному випадку, а враховує лише те, що ціна враховується як подвійна.

Разом із тим, викладені у пунктах ч. ч. 6, 7 ст. 652 Закону України Про акціонерні товариства норми щодо застосування подвійних цін кореспондують порядку визначення цих цін, який врегульовано пунктом 5 ст. 652 Закону України Про акціонерні товариства, а саме: ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:

1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;

2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства шляхом придбання акцій (паїв, часток) іншої юридичної особи, якій прямо або опосередковано належать акції цього товариства, протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;

3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону станом на день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.

Як вже було встановлено судом вище, такий порядок визначення ціни не підлягав застосуванню до спірних правовідносин, а відповідно й не може бути застосована норма про застосування подвійної ціни згідно з таким порядком, оскільки жодний з наведених методів визначення ціни у спірному випадку застосуванню не підлягав.

Оскільки, суд не встановив підстав для перерахунку ціни акцій, за якою був здійснений примусовий викуп акцій, відповідно й відсутні підстави для нарахування процентів та інфляційних втрат на суму компенсації відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що для визначення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами позивачами 1, 2 застосована ставка процентів, передбачена статтею 1048 Цивільного кодексу України, а саме: в розмірі облікової ставки Національного банку України.

Суд зазначає, що норма ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначає розмір процентів на рівні облікової ставки Національного банку України за користування позикою в договірних відносинах. Договірні правовідносини позики між сторонами справи відсутні, а тому вказана норма не підлягає застосуванню ні як спеціальна норма, ні як загальна норма за аналогією, оскільки характер договірних та кондиційних (збереження майна без відповідної правової підстави) правовідносин є різним.

Спірну компенсацію позивач 1 просить стягнути на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, яка регулює правовідносини з набуття майна без відповідної правової підстави.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно з ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, нарахування процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ не передбачено чинним законодавством України, а отже, така ставка позивачами застосована безпідставно.

Як визначено в ч. 3 ст. 13, ч. 1 с. 73, ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивачів 1, 2, які мають довести наявність тих обставин, на підставі яких вони звернулись до господарського суду з позовними вимогами.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

За таких обставин, суд здійснивши у сукупності оцінку фактичних обставин справи та поданих доказів, не знайшов достатніх правових підстав для їх задоволення з тих підстав, які заявлено, тому у позові відмовляється, в зв`язку з його недоведеністю, необґрунтованістю та безпідставністю.

Суд, розглянувши клопотання третьої особи про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 1, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України, до юрисдикції господарського суду відносяться спори з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових відносинах.

Позов подано позивачами як колишніми міноритарними акціонерами третьої особи про встановлення справедливої вартості акцій та стягнення компенсації за примусово викуплені акції цього товариства.

Отже, спір з правочину обов`язкового продажу акцій в процедурі сквіз-аут є спором з правочину щодо акцій, який належить до юрисдикції господарського суду в силу прямої вказівки процесуального закону (п.4 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

Спори щодо оскарження процедур сквіз-аут, позовними вимогами в яких є недійсність правочину, визнання права на отримання компенсації, стягнення збитків або стягнення компенсації вартості акцій, в тому числі заявлені колишніми акціонерами - фізичними особами до учасників процедури сквіз-аут, заявників публічної вимоги - в т.ч. фізичних осіб, розглядаються господарськими судами. Вказані висновки викладені в постанова Верховного Суду у справах №908/137/18, №905/671/19, №905/1926/18, №905/1925/18, №906/453/19, 908/3492/19.

За таких обставин, суд вважає правомірним визначення позивачами 1, 2 відповідачем 1 при пред`явленні позовних вимог, в тому числі до кінцевого бенефіціарного власника - ОСОБА_2 .

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивачів 1, 2.

Керуючись ст.ст. 42, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання третьої особи про закриття провадження у справі №905/1162/23 в частині вимог ОСОБА_1 , ТОВ «МЕРИДІАН А» до ОСОБА_2 відмовити.

У задоволенні позову відмовити.

Рішення складено та підписано 29.04.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.