Рішення

від 16.04.2024 по справі 910/12163/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2024Справа № 910/12163/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Олексюк О. В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСДМ»

про стягнення 721 291, 49 грн.

за участю представників:

від позивача - Марчик О.А.

від відповідача - Лук`янчук А.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц» (далі - ТОВ «Рент Комерц», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСДМ» (далі - ТОВ «ЮСДМ», відповідач) про стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлових приміщень № 09/12/21-РК01 від 09.12.2021.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов указаного договору суборенди в частині своєчасної сплати орендних платежів за актами наданих послуг № 59 від 31.03.2022, № 78 від 30.04.2022 та № 116 від 30.06.2022, внаслідок чого у ТОВ «ЮСДМ» виникла заборгованість. У позові ТОВ «Рент Комерц» просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 721 291, 49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 вказаний позов був прийнятий до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач у встановлений законом строк надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, вказав на їх безпідставність, посилаючись на неможливість з 25 лютого 2022 користуватися орендованим приміщенням через вторгнення Російської Федерації в Україну, у зв`язку з чим договір суборенди № 09/12/21-РК01 від 09.12.2021 був розірваний сторонами з 27.04.2022. Також відповідач зазначав, що через існуючий у сторін конфлікт, він не міг забрати належне йому майно вартістю 2 462 720,60 грн., яке перебувало на об`єкті оренди та було незаконно привласнено службовими особами позивача.

У підготовчому засіданні представник позивача заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2023 в господарській справі № 910/7016/23, яка є пов`язаною з даною справою, та просив його задовольнити.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.10.2023 провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/7016/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання.

Після поновлення провадження у справі (13.02.2024) представник відповідача подав клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування якої зазначив, що стягнення заборгованості за договором суборенди № 09/12/21-РК01 від 09.12.2021 вже було предметом розгляду аналогічної господарської справи № 910/7016/23, а отже, позивач вже реалізував своє право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Суд розглянувши подану заяву, відмовив у її задоволенні як у безпідставній з огляду на наступне. Передумовою для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 статті 231 ГПК України необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з предмета і підстав позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18).

Судом встановлено, що у господарській справі № 910/7016/23, на яку вказував відповідач, предметом позову є стягнення заборгованості за договором суборенди № 09/12/21-РК01 від 09.12.2021 за період: травень, липень та серпень 2022, в той час, як предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за березень, квітень, червень 2022 за тим же договором. Отже позовні заяви у справах № 910/7016/23 та № 910/12163/23 не є тотожними та мають різні предмет та підстави позову, відтак, рішення про той же предмет і з тих же підстав у цій справі відсутнє, а подана представником відповідача заява про закриття провадження є безпідставною.

До початку розгляду справи по суті представник відповідача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та поновлення процесуального строку на їх подачу.

Суд, розглянувши вказане клопотання, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 16.04.2024, його задовольнив та долучив до матеріалів справи надані докази.

У судовому засіданні, призначеному для розгляду справи по суті, представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві з урахуванням наданих доказів, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Установлено, що 09.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц» (суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮСДМ» (суборендар) був укладений договір суборенди нежитлових приміщень № 09/12/21-PK01, за яким суборендодавець надає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування (суборенду), без права відчуження, нежитлове приміщення загальною площею 5 679,72 кв. м, яке розташоване за адресою: Київська область, Броварський район, с. Зазим`я, вул. Радгоспна 6 (п. 1.1).

Згідно з п. 1.3 договору на момент його підписання суборендодавець має дійсний договір оренди з власником цього майна. Суборендодавець засвідчує, що згідно умов договору оренди, суборендодавець має право здавати об`єкт суборенди в суборенду без погодження з власником цього майна.

Відповідно до пункту 5.1 договору розмір суборендної плати визначається за домовленістю сторін шляхом підписання додатку про суборендну плату (додаток № 1).

Згідно з додатком № 1 до договору суборендна плата за один квадратний метр об`єкту суборенди на місяць становить: за нежитлове приміщення площею 1 309,72 кв.м. - 100 грн з урахуванням ПДВ; за нежитлове приміщення площею 4 370 кв.м. - 50 грн з урахуванням ПДВ. Загалом суборендна плата за 5 679,72 кв. м без ПДВ складає 291 226,66 грн. (ПДВ 20 % - 58 245,34 грн), загалом 349 472,00 грн з урахуванням ПДВ.

Пунктами 5.3, 5.6 договору передбачено, що суборендар сплачує плату щомісячно попередньою оплатою до 10 числа поточного місяця відповідно до рахунків, виставлених суборендодавцем, в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок суборендаря. Неотримання або несвоєчасне отримання суборендарем вказаних рахунків не є підставою для порушення строків сплати суборендної плати. Суборендар зобов`язаний до 10-го числа поточного місяця сплатити суборендну плату за цим договором у розмірі згідно додатку № 1 "Про суборендну плату".

Суборендодар відшкодовує витрати на експлуатування нежитлової нерухомості, якщо останні понесені суборендодавцем для забезпечення потреб суборендаря, щомісячно до 10 числа поточного місяця відповідно до рахунків наданих суборендодавцем. Щомісячно, протягом перших 10 робочих днів місяця наступного за звітним сторони підписують акт наданих послуг за попередній період, що підтверджує виконання сторонами своїх зобов`язань за договором у цьому періоді.

Пунктом 8.2.11 договору сторони узгодили, що протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання, суборендар зобов`язаний повернути суборендодавцю підписаний акт надання послуг. У разі не повернення суборендодавцю підписаного акту наданих послуг, послуги за цим договором вважаються наданими у відповідному періоді у повному обсязі.

Згідно з п. 5.4.2 договору в разі розірвання договору до підписання додатку № 3 (акт прийому-передачі), сторони підписують акт звіряння взаємних розрахунків. У разі наявності заборгованості суборендаря, останній здійснює оплату на поточний рахунок суборендодавця відповідно до акту звіряння. У разі виникнення переплати суборендодавець повертає кошти суборендарю на підстав письмового звернення до суборендодавця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок суборендаря згідно реквізитів, вказаних у письмовому зверненні.

Відповідно до пп. 7.1.3 договору суборендодавець має право у разі порушення строку оплати, встановленого п. 5.3 та/або п. 5.4.1 цього договору, надіслати суборендарю перше попередження із зазначенням граничних термінів погашення заборгованості. Попередження надсилається суборендарю у будь-який за вибором суборендодавця спосіб, а саме: письмово із врученням під підпис, поштою, факсом, електронною поштою .

Згідно з пунктами 7.1.4 - 7.1.6 договору у випадку несплати суборендарем суми заборгованості у термін, яким зазначено у першому попередженні, суборендодавець у будь-який зручний для себе спосіб, надсилає друге попередження та обмежує доступ персоналу суборендаря до об`єкту суборенди. У разі несплати суборендарем суми заборгованості протягом 5 банківських днів з моменту надіслання другого попередження, суборендодавець має право без дотримання строків, згідно із п. 7.1.6, в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір та вчинити дії, що передбачені у п. 9.6 цього договору.

Розділом 4 договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та підписання додатків: № 1 (про суборендну плату), № 2 (акт прийому-передачі), які є невід`ємними частинами договору, уповноваженими представниками сторін. Термін суборенди починається від дня підписання сторонами акту прийому-передачі (додаток № 2) об`єкту суборенди та діє до 30 листопада 2022.

Якщо жодна із сторін не менш ніж за 30 календарних (за 60 календарних днів, при умові суборенди складських приміщень більше 500 кв.м та/або офісних приміщень більше ніж 250 кв.м), до моменту закінчення строку дії договору не заявить письмово про припинення його дії, то договір вважається автоматично пролонгованим на тих самих умовах і на той самий строк, при цьому загальний строк договору не повинен перевищувати 2 роки і 11 місяців (п. 4.2, 4.3).

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

За змістом ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору 10.12.2021 позивач за актом прийому-передачі майна передав, а відповідач прийняв це майно загальною площею 5 679,72 кв.м. у користування.

У подальшому, у зв`язку з наявністю у суборендаря заборгованості на суму 1 661 575,20 грн за період з лютого 2022 по серпень 2022, позивач листом-попередженням № 01/09 від 01.09.2022 повідомив відповідача про таку заборгованість та просив її сплатити протягом 5 банківських днів з дати отримання листа.

23.09.2022 позивач повторно звернувся до відповідача із листом-попередженням № 1 № 16/09 від 16.09.2022.

21.10.2022, відповідно до пунктів 7.1.5, 7.1.6 договору, позивач направив на адресу відповідача повідомлення № 17/10 від 17.10.2022 про розірвання в односторонньому порядку договору разом з актом звіряння взаєморозрахунків станом на 30.09.2022 та актом приймання-передачі нежитлового приміщення, яке було отримане відповідачем 07.11.2022.

Звертаючись до суду з даним позовом, заявник вказує, що договір суборенди є розірваним сторонами, а у відповідача (суборендаря) залишилась несплаченою заборгованість із суборендних платежів та відшкодування витрат на експлуатування нежитлової нерухомості за березень, квітень та червень 2022 у сумі 721 291,49 грн.

Зі свого боку відповідач стверджує, що договір суборенди був розірваний сторонами ще 27.04.2022 на підставі заяви ТОВ «ЮСДМ» № 1 від 25.02.2022, направленої на адресу позивача (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21), при цьому суборендар не мав можливості користуватися майном у заявлений період, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості є безпідставними.

Перевіряючи такі доводи сторін, суд врахував наступне.

Відповідно до частини 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ст. 631 ЦК України).

Згідно з частиною 7 статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до пункту 8.1.5 укладеного сторонами договору суборендар має право достроково розірвати договір згідно з умовами п. 8.2.10, яким передбачено, що суборендар зобов`язаний у разі дострокового розірвання договору попередили суборендодавця письмово за 30 календарних днів (за 60 календарних днів, при умові суборенди складських приміщень більше ніж 500 кв.м, офісних приміщень більше ніж 250 кв.м) до настання такої дії.

Згідно з п. 9.1, 9.3.1 договору суборендар повертає суборендодавцю об`єкт суборенди у стані не гіршому, ніж був придатний, за винятком нормального і звичного зносу. Об`єкт суборенди вважається фактично переданим суборендодавцю та є вільним від речей суборендаря, від дати підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі (додаток №3).

Відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 4 статті 291 ГК України визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Водночас судом встановлено, що у господарській справі 910/7016/23, до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі, вже вирішувалось питання щодо строку дії договору суборенди № 09/12/21-РК01 від 09.12.2021 та його розірвання, а також перевірялись відповідні доводи ТОВ «ЮСДМ». Зокрема постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023, яка набрала законної сили, було встановлено, що договір № 09/12/21-РК01 від 09.12.2021 є розірваним в односторонньому порядку з 07.11.2022, а тому нарахування орендної плати після 07.11.2022 є неправомірним.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином факти, що були встановлені судом у справі № 910/7016/23, не підлягають повторному доведенню у цій справі.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що під час дії договору суборенди відповідач взяті на себе зобов`язання щодо сплати суборендних платежів та відшкодування витрат на експлуатування нежитлової нерухомості за березень, квітень та червень 2022 не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість за:

- актом надання послуг № 59 від 31.03.2022 на суму 247 247,68 грн (суборендна плата - 218 500,00 грн; відшкодування витрат на експлуатацію - 28 747, 68 грн.);

- актом надання послуг № 578 від 30.04.2022 на суму 236 125,31 грн (суборендна плата - 218 500,00 грн; відшкодування витрат на експлуатацію - 17 625,31 грн.);

- актом надання послуг № 116 від 30.06.2022 на суму 237 918,59 грн (суборендна плата - 218 500,00 грн; відшкодування витрат на експлуатацію - 19 418,50 грн.).

Указані акти не були підписані суборендарем, оскільки він вважав договір суборенди розірваним.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, враховуючи, що договір між сторонами був розірваний з 07.11.2022 та зважаючи на умови пунктів 5.6 та 8.2.11 договору, суд вважає, що послуги з суборенди приміщень за березень, квітень, червень 2022 є наданими та строк їх оплати з відшкодуванням витрат на експлуатування нежитлової нерухомості настав.

Водночас матеріали справи не містять доказів, які б спростовували розмір зазначених сум, та доказів оплати відповідачем на користь позивача вказаної заборгованості за заявлений період.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо наданих відповідачем актів недопуску від 14.03.2022, 21.03.2022, 04.04.2022, 27.04.2022, 16.05.2022, 01.06.2022, суд зазначає, що надані акти, складені представниками ТОВ «ЮСДМ» в односторонньому порядку, не є належними доказами, що підтверджують факт недопуску відповідача до орендованого приміщення позивачем протягом заявленого періоду. Також суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права звернутися до позивача з вимогою про надання доступу до належного йому майна, яке перебувало на об`єкті оренди і яке він не мав змоги забрати. У матеріалах справи відсутні належні докази звернення з такою вимогою до позивача, а також відсутні докази повернення відповідачем орендованого приміщення позивачу за актом прийому-передачі.

Отже суд відхиляє твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування орендної плати за березень, квітень, червень 2022 та зазначає, що обставини неможливості користування майном не підтверджені належними доказами.

Суд вважає, що наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату в такий спосіб закон визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використання переданого в оренду майна (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі частини шостої статті 762 ЦК України він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21.

Таким чином звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

З приводу посилань відповідача на матеріали кримінального провадження № 1202310010000063, що на його думку свідчить про факт привласнення позивачем речей відповідача, які знаходились в орендованих приміщеннях, а значить - і про неможливість користування орендованим майном, то суд зазначає, що в силу частин 6 та 7 статті 75 ГПК України наведені обставини кримінального провадження не є встановленими та обов`язковими для господарського суду, при цьому ухвалою апеляційного суду від 12.06.2023 у вказаному кримінальному провадженні ухвалу слідчого судді від 28.03.2023 скасовано та відмовлено у клопотанні прокурора про накладення арешту на майно.

Отже за висновком суду відповідач не навів та не довів суду належними та допустимими доказами неможливості користування суборендованим майном з підстав об`єктивної неможливості використовувати передане в суборенду майно через обставини, за які суборендар не відповідає.

Стосовно доводів відповідача про настання форс-мажорних обставин у зобов`язаннях за договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди, тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з п. 11.2 договору сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) зобов`язана не пізніше 10 робочих днів з дати їх настання письмово інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов`язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом до компетенції якого віднесено підтвердження факту настання дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого ТПП України або її територіальних підрозділів стосовно невиконання ТОВ «ЮСДМ» договору суборенди нежитлових приміщень № 09/12/21-РК01 від 09.12.2021.

Також суд відхиляє посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення його від відповідальності за договором суборенди нежитлових приміщень № 09/12/21-РК01 від 09.12.2021.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Зі змісту листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання (поставки товару/надання послуг). При цьому, відповідачем, зі свого боку, не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання ТОВ «ЮСДМ» зобов`язань за договором суборенди нежитлових приміщень № 09/12/21-РК01 від 09.12.2021.

Отже сама наявність листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення ТОВ «ЮСДМ» від належного виконання зобов`язання за договором суборенди нежитлових приміщень № 09/12/21-РК01 від 09.12.2021.

За таких обставин доводи відповідача є необґрунтованими, а позов ТОВ «Рент Комерц» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Усі інші доводи та заперечення сторін не спростовують зроблених судом висновків та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСДМ» про стягнення 721 291, 49 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСДМ" (04655, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, офіс 320/1, ідентифікаційний код 38464817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Комерц" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, ідентифікаційний код 42498171) заборгованість у сумі 721 291 (сімсот двадцять одна тисяча двісті дев`яносто одна) грн. 49 коп. та судовий збір в сумі 10 819 (десять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн. 37 коп.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 16 квітня 2024 року.

Повний текст рішення складений 26 квітня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І