Рішення

від 24.04.2024 по справі 910/29/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2024Справа № 910/29/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Петькун Д.О. розглянувши у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКОНТЕЙНЕР.ЮА" про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Дяченка Олега Вікторовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКОНТЕЙНЕР.ЮА"

про стягнення 10 000,00 грн.

представники сторін: згідно протоколу судового засідання;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 у задоволенні позовних вимог, відмовлено.

На електронну адресу Господарського суду 15.04.2024 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу понесених відповідачем у справі №910/29/24, відповідно до якої заявник просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Дяченка Олега Вікторовича на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Ухвалою від 16.04.2024 розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу призначено на 24.04.2024.

22.04.2024 в системі електронний суд позивачем сформовано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

В засідання суду представники сторін не з`явилися, 24.04.2024 через відділ діловодства суду ТОВ «Євроконтейнер. ЮА» подано заяву про розгляд справи без участі представника.

Приймаючи додаткове рішення у справі № 910/29/24, суд виходив з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вказано вище, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

У відзиві на позовну заяву відповідачем наведено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, згідно з яким вартість професійної правничої допомоги зазначена у фіксованому розмірі 15 000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано суду:

- копію ордеру серії АЕ № 1253978 від 12.01.2024, виписаного на підставі договору № 1101/24 від 11.01.2024;

- договір № 1101/24 від 11.01.2024, укладеного між позивачем (клієнт) та адвокатом Скрипчуком М.Є. (адвокат);

- акт приймання-передачі від 11.04.2024, в якому сторонами погоджено фіксований розмір гонорару адвоката в розмірі 15 000,00 грн;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №3726 від 08.06.2018.

Судом встановлено, що представник відповідача Скрипчук М.Є. є адвокатом, що підтверджується відомостями, які розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Згідно з п. 1.1 договору № 1101/24 від 11.01.2024 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання з представництва інтересів та захисту прав клієнта під час розгляду у суді першої інстанції справи за позовом №910/29/24 в Господарському суді міста Києва, а клієнт зобов`язався прийняти надані послуги та оплатити їх та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Як погоджено сторонами в п. 4.1 договору, гонорар адвоката є фіксованим та становить 15 000,00 грн. Оплата відбувається протягом 30 календарних днів з моменту набрання законної сили рішенням суду або ухвалою суду про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами та діє до 12.12.2024, однак в будь-якому випадку до повного виконання своїх обов`язків сторонами договору (п. 6.1 договору).

11.04.2024 між позивачем та адвокатом підписано акт приймання-передачі, згідно з яким вартість наданої правової допомоги склала 15 000,00 грн.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Водночас, у пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати в розмірі 15 000,00 грн, погоджені сторонами у фіксованому розмірі при укладенні договору від 11.01.2024, проте становлять більше від заявленого у даній справі ціни позову.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Також судом враховано, що спір у даній справі не є складним, оскільки позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі сплати отриманого товару, сума заявлена до стягнення становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

При цьому, відповідачем подано тільки відзив на позов.

Таким чином, з урахуванням зазначеного та критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд зазначає, що заявлені до стягнення витрати в розмір 5 000,00 грн не відповідають вказаним критеріям, оскільки не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача, а тому заявлені позивачем до стягнення витрати є такими, що створюють надмірний тягар для відповідача (подібний висновок щодо гонорару успіху викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Заперчення позивача щодо відсутності дедального опису робіт, попереднього розрахунку суми судових витрат, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем долучено до матеріалів поданої заяви акт приймання-передачі від 11.04.2024, а попердній розрахунок судових витрат, заявлено у відзиві на позовну заяву.

За вказаних обставин суд вважає, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись приписами ст.ст. 221, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву про ухвалення додатково рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дяченко Олега Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКОНТЕЙНЕР.ЮА" (вул. Ризька, буд.73Г, офіс 7, м. Київ, 04060, код ЄДРПОУ 44082805) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч ) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Дата підписання: 25.04.2024 року.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА