Рішення

від 17.04.2024 по справі 910/1024/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2024Справа № 910/1024/24Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегантекс Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтєк»

про стягнення 556767,88 грн.

Представники сторін

від позивача: Тітов О.М.;

від відповідача: Метель О.Д.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегантекс Груп» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтєк» про стягнення 536727,55 грн, з яких 380995,11 грн основного боргу, 6574,49 грн пені, 23228,09 грн 3% річних та 125929,86 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №0207 від 07.07.2020 та Додаткової угоди №1 від 29.12.2022 не у повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 380995,11 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6574,49 грн пені, 23228,09 грн 3% річних та 125929,86 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 відкрито провадження у справі №910/1024/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

19.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на існування обставин форс-мажору. Крім того, відповідачем були подані заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.03.2024.

28.02.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

06.03.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 556767,88 грн, з яких 380995,11 грн основного боргу, 25358,73 грн пені, 23228,09 грн 3% річних та 127185,95 грн інфляційних втрат.

У підготовчому засіданні 20.03.2024 судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.04.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 17.04.2024 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.04.2024 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 17.04.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елегантекс Груп» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алтєк» (покупець) укладено Договір поставки №0207, відповідно до умов якого постачальник зобов`язаний передати у власність покупця продукцію у кількості, асортименті і по цінах, зазначених сторонами у додатках (специфікаціях) або у видаткових накладних на умовах і у порядку, передбаченими цим договором, а покупець - прийняти та сплатити за товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки №0207 від 07.07.2020 право власності на товар переходить від постачальника до покупця і поставка вважається завершеною при підписанні уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки №0207 від 07.07.2020 найменування та кількість товару зазначаються в видаткових накладних або специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п. 3.4 Договору поставки №0207 від 07.07.2020 прийом і передача товару по кількості і якості відбувається в присутності представників сторін на підставі видаткових накладних. Право власності на товар та ризики випадкового пошкодження або знищення товару переходять від продавця до покупця в момент фактичної передачі товару покупцю, засвідченого підписанням супровідних документів та накладних на товар.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки №0207 від 07.07.2020 ціни на товар вказані в видаткових накладних або в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

У п. 4.3 Договору поставки №0207 від 07.07.2020 сторонами погоджено, що покупець зобов`язаний здійснити розрахунки за товар протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару, яким є дата виписаної видаткової накладної, яка узгоджена сторонами.

Згідно з п. 6.1 Договору поставки №0207 від 07.07.2020 сторони погодилися, що у разі виникнення форс-мажорних обставин строк виконання зобов`язань переноситься на період, протягом якого будуть діяти такі обставини. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий ТПП України.

Відповідно до п. 7.1 Договору поставки №0207 від 07.07.2020 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020.

Якщо жодна із сторін за 10 календарних днів до дати закінчення дії даного договору не повідомила про розірвання цього договору, договір вважається пролонгованим строком на 1 рік. При відсутності заперечень сторін договір продовжує свою дію щорічно на 1 рік (п.п. 7.5, 7.6 Договору поставки №0207 від 07.07.2020).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №0207 від 07.07.2020 та Додаткової угоди №1 від 29.12.2022 не у повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 380995,11 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6574,49 грн пені, 23228,09 грн 3% річних та 125929,86 грн інфляційних втрат.

06.03.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 556767,88 грн, з яких 380995,11 грн основного боргу, 25358,73 грн пені, 23228,09 грн 3% річних та 127185,95 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору поставки №0207 від 07.07.2020, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що за видатковою накладною №31 від 02.02.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 164272,48 грн, за видатковою накладною №32 від 02.02.2022 - товар на суму 225636,29 грн, за видатковою накладною №35 від 02.02.2022 - товар на суму 23911,20 грн, за видатковою накладною №36 від 02.02.2022 - товар на суму 37170,00 грн, за видатковою накладною №37 від 02.02.2022 - товар на суму 13176,00 грн, за видатковою накладною №38 від 02.02.2022 - товар на суму 16722,00 грн, що разом становить 480887,97 грн.

Вказані обставини були визнані відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 4.3 Договору поставки №0207 від 07.07.2020 сторонами погоджено, що покупець зобов`язаний здійснити розрахунки за товар протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару, яким є дата виписаної видаткової накладної, яка узгоджена сторонами.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити товар, отриманий за вказаними видатковими накладними, у строк до 23.02.2022 включно.

Як пояснив позивач у позовній заяві, після звернення позивача до відповідача з претензією, відповідач надіслав позивачу підписані Акт звірки та Додаткову угоду №1 до Договору поставки №0207 від 07.07.2020, які позивач також підписав своїм електронним підписом.

Зокрема, у підписаній сторонами Додатковій угоді №1 до Договору поставки №0207 від 07.07.2020 сторони погодили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтєк» до 31.01.2023 зобов`язується виплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Елегантекс Груп» частину заборгованості у розмірі 94640,52 грн від загальної суми боргу у розмірі 479935,79 грн.

У п. 3 Додаткової угоди №1 від 29.12.2022 сторони визначили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Елегантекс Груп» після отримання зазначеної суми у розмірі 94640,52 грн зобов`язується поновити відвантаження товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Алтєк» на умовах відтермінування оплати строком на 14 днів.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №1 від 29.12.2022 оплата кожного нового замовлення повинна бути здійснена в повному обсязі протягом 14 днів від дати отримання товару на склад покупця; оплата заборгованості здійснюватиметься окремим платежами протягом 12 місяців від дати складання додаткової угоди з можливістю пролонгації ще на 12 місяців за згодою обох сторін чи до моменту отримання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтєк» репарацій за завдані йому збитки, залежно, яка з подій настане раніше.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 09.01.2023 сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 94640,52 грн від загальної суми боргу, що становить 479935,79 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за вказаними вище видатковими накладними становила 385295,27 грн.

Як вбачається з підписаного між сторонами Акту звірки розрахунків за 2023 рік, після виконання відповідачем обов`язку зі сплати частини заборгованості, позивач відновив поставку відповідачу товару (про що між сторонами існувала домовленість у Додатковій угоді №1 від 29.12.2022).

За період з квітня 2023 року по грудень 2023 року позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 31433,24 грн, який у повному обсязі був оплачений відповідачем та щодо такого товару між сторонами відсутній спір.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свій обов`язок, передбачений п. 4 Додаткової угоди №1 від 29.12.2022, зокрема, не погасив існуючу заборгованість за спірними вказаними вище видатковими накладними протягом 12 місяців від дати укладення додаткової угоди, сплативши грошові кошти лише у розмірі 3107,68 грн., що також було визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 380995,11 грн, яка погоджена сторонами в Акті звірки розрахунків за 2023 рік, підписаний сторонами.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 380995,11 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтєк» за Договором поставки №0207 від 07.07.2020 у сумі 380995,11 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегантекс Груп» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтєк» суми основного боргу у розмірі 380995,11 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується посилань відповідача на обставини форс-мажору (війну), суд зазначає наступне.

Так, відповідач вказує, що отриманий від позивача товар зберігався на складі у с. Стоянка Київської області. Склад, де зберігався товар, було знищено у зв`язку з війною, що призвело до завданню відповідачу збитків та неплатоспроможності відповдіача.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини другої статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Відповідачем не надано суду Сертифікату ТПП, а також будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування форс-мажорних обставин саме у конкретних правовідносинах - за Договором поставки №0207 від 07.07.2020.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: - лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; - форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання; - наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що: - ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); - вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні; - лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

За таких обставин суд відхиляє посилання відповідача на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 як на доказ засвідчення форс-мажорних обставин.

Крім того, суд зазначає, що строк оплати за поставлений товар за спірними видатковими накладними настав до дати початку повномасштабне вторгнення росії, а ризик знищення та пошкодження товару перейшов до покупця (відповідача) в момент отримання товару.

Також, судом враховано, що після початку повномасштабного вторгнення росії та пошкодження складів, де зберігався товар, який було знищено, сторони уклали додаткову угоду, в якій погодили як суму, яка підлягає сплаті відповідачем, так і порядок її сплати.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 25358,73 грн за період з 30.12.2023 по 20.03.2024.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1 Договору поставки №0207 від 07.07.2020 у разі прострочення оплати за поставлений товар покупець несе відповідальність перед постачальником за порушення п. 4.3 договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день такого прострочення.

Перевіривши розрахунки пені, долучені позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку щодо їх необґрунтованості, оскілки позивачем не враховано, що Додатковою угодою №1 від 29.12.2022 сторони фактично розстрочили сплату відповідачем заборгованості, встановивши, що сума боргу сплачується щомісяця окремими платежами протягом 12 місяців від дати укладення додаткової угоди.

При цьому, умовами Договору поставки №0207 від 07.07.2020 не встановлено іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (шість місяців від дати виникнення прострочення).

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування - з 30.12.2023 по 20.03.2024), та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 12865,05 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегантекс Груп» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтєк» пені у розмірі 25358,73 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 12865,05 грн.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 23228,09 грн за період з 23.02.2022 по 20.03.2024 та інфляційні втрати у розмірі 127185,95 грн за період з березня 2022 року по січень 2024 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх необгрунтованості, оскілки позивачем не враховано, що Додатковою угодою №1 від 29.12.2022 сторони фактично розстрочили сплату відповідачем заборгованості, встановивши, що сума боргу сплачується щомісяця окремими платежами протягом 12 місяців від дати укладення додаткової угоди.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат щодо кожного простроченого платежу окремо (в межах заявленого позивачем періоду нарахування), та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром 3% річних є 19990,91 грн, а обґрунтованим розміром інфляційних втрат - 116018,68 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегантекс Груп» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтєк» 3% річних у розмірі 23228,09 грн та інфляційних втрат у розмірі 127185,95 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 19990,91 грн (3% річних) та 116018,68 грн (інфляційні втрати).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтєк» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 26/26; ідентифікаційний код: 36216684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегантекс Груп» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6; ідентифікаційний код: 42693129) суму основного боргу у розмірі 380995 (триста вісімдесят тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн 11 коп., пеню у розмірі 12865 (дванадцять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн 05 коп., 3% річних у розмірі 19990 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 116018 (сто шістнадцять тисяч вісімнадцять) грн 68 коп. та судовий збір у розмірі 6358 (шість тисяч триста п`ятдесят вісім) грн 43 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 29.04.2024.

Суддя О.М. Спичак