Постанова

від 30.07.2024 по справі 910/1024/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2024 р. Справа№ 910/1024/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Тітов О.М.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтєк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 (повний текст складено 29.04.2024)

у справі № 910/1024/24 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегантекс Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтєк"

про стягнення 556 767,88 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції.

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Елегантекс Груп" (далі - ТОВ "Елегантекс Груп") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтєк" (далі - ТОВ "Алтєк") про стягнення заборгованості у розмірі 536 727,55 грн, з яких: 380 995,11 грн - основний борг, 6 574,49 грн - пеня, 23 228,09 грн - три проценти річних, 125 929,86 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 07.07.2020 №0207 та додаткової угоди №1 від 29.12.2022, в частині оплати поставленого позивачем товару.

На стадії підготовчого засідання ТОВ "Елегантекс Груп" була подана до Господарського суду міста Києва заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій останнє просило суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 556 767,88 грн, з яких: 380 995,11 грн - основний борг, 25 358,73 грн - пеня, 23 228,09 грн - три проценти річних, 127 185,95 грн - інфляційні втрати. Вказана заява прийнята Господарським судом міста Києва до розгляду як така, що відповідає приписам статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1024/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Алтєк" на користь ТОВ "Елегантекс Груп" 380 995,11 грн основного боргу, 12 865,05 грн пені, 19 990,91 грн трьох процентів річних, 116 018,68 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 6 358,43 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність та розмір заборгованості ТОВ "Алтєк" за договором поставки від 07.07.2020 №0207 у сумі 380 995,11 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "Елегантекс Груп" в частині стягнення з ТОВ "Алтєк" суми основного боргу у розмірі 380 995,11 грн підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому, місцевий господарський суд здійснив власний розрахунок пені, та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, який підлягає стягненню з відповідача, є 12 865,05 грн. Крім того, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат щодо кожного простроченого платежу окремо, та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром трьох процентів річних є 19 990,91 грн, а обґрунтованим розміром інфляційних втрат - 116 018,68 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Алтєк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1024/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, ТОВ "Алтєк" вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин справи, з помилковими висновками, що мають важливе значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права.

Так, скаржник посилається на те, що:

- суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи в частині доведеності настання форс-мажорних обставин та встановив помилкові висновки про недоведеність настання обставин непереборної сили;

- суд першої інстанції здійснив невірний розрахунок штрафних санкцій;

- суд першої інстанції не врахував, що ТОВ "Алтєк" у наслідок обстрілу з боку рф та воєнного положення по всій території України поніс значні фінансові втрати, включаючи 96,7% від фінансового обороту;

- оскаржуваним рішенням було також не прийнято до уваги той факт, що ТОВ "Алтєк" було вимушено призупинити господарську діяльність через пряму загрозу життю та здоров`я співробітників;

- суд першої інстанції не врахував, що у зв`язку з вимушеною збитковістю підприємства, будь-які позапланові витрати призведуть до дефолту ТОВ "Алтєк";

- не дивлячись на те, що ТОВ "Алтєк" було вимушене зупинити та обмежити діяльність, у зв`язку з понесеними збитками, які спричинені воєнною агресією рф, відповідач продовжив погашати заборгованість, що виникла внаслідок агресії рф.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2024 справу №910/1024/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1024/24; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Алтєк" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/1024/24.

06.06.2024 матеріали справи №910/1024/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Алтєк" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1024/24 залишено без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 ГПК України. Надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 20.06.2024 усунуто недоліки апеляційної скарги та надано суду докази сплати судового збору у розмірі 2 862,28 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Алтєк" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1024/24, розгляд справи призначено на 30.07.2024 о 16 год 20 хв, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк.

Позиція інших учасників справи.

12.07.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів апеляційної скарги та вважає, що вона є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права, вірним застосуванням норм матеріального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, але арифметичними помилками під час розрахування трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені.

Явка представників сторін.

У судове засідання 30.07.2024 з`явився представник позивача.

Відповідач не забезпечив участь у судовому засіданні свого представника, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, із заявою до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представника у судове засідання не звертався.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 07.07.2020 між ТОВ "Елегантекс Груп" (постачальник) та ТОВ "Алтєк" (покупець) укладено договір поставки №0207, за умовами якого постачальник зобов`язаний передати у власність покупця продукцію у кількості, асортименті і по цінах, зазначених сторонами у додатках (специфікаціях) або у видаткових накладних на умовах і у порядку, передбаченими цим договором, а покупець - прийняти та сплатити за товар.

Згідно з пунктом 1.2 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця і поставка вважається завершеною при підписанні уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

За змістом пункту 2.1 договору найменування та кількість товару зазначаються в видаткових накладних або специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до пункту 3.4 договору прийом і передача товару по кількості і якості відбувається в присутності представників сторін на підставі видаткових накладних. Право власності на товар та ризики випадкового пошкодження або знищення товару переходять від продавця до покупця в момент фактичної передачі товару покупцю, засвідченого підписанням супровідних документів та накладних на товар.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що ціни на товар вказані в видаткових накладних або в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами пункту 4.3 договору покупець зобов`язаний здійснити розрахунки за товар протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару, яким є дата виписаної видаткової накладної, яка узгоджена сторонами.

Сторони погодилися, що у разі виникнення форс-мажорних обставин строк виконання зобов`язань переноситься на період, протягом якого будуть діяти такі обставини. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий ТПП України (пункт 6.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (пункт 7.1 договору).

Якщо жодна із сторін за 10 календарних днів до дати закінчення дії даного договору не повідомила про розірвання цього договору, договір вважається пролонгованим строком на 1 рік. При відсутності заперечень сторін договір продовжує свою дію щорічно на 1 рік (пункти 7.5, 7.6 договору).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки від 07.07.2020 №0207 та додаткової угоди №1 від 29.12.2022 не в повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 380 995,11 грн. Крім того, позивачем, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 25 358,73 грн пені, 23 228,09 грн трьох процентів річних та 127 185,95 грн інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, спірний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За приписами частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 480 887,97 грн, що підтверджується видатковими накладними від 02.02.2022: №31 на суму 164 272,48 грн; №32 на суму 225 636,29 грн; №35 на суму 23 911,20 грн; №36 на суму 37 170,00 грн; №37 на суму 13 176,00 грн; №38 на суму 16 722,00 грн.

Вказані обставини визнані відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, у пункті 4.3 договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний здійснити розрахунки за товар протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару, яким є дата виписаної видаткової накладної, яка узгоджена сторонами.

Отже, відповідач повинен був оплатити товар, отриманий за вказаними видатковими накладними, у строк до 23.02.2022 включно.

Як пояснив позивач у позовній заяві, після звернення позивача до відповідача з претензією, останній надіслав позивачу підписані акт звірки та додаткову угоду №1 до договору, які позивач також підписав своїм електронним підписом.

Зокрема, у підписаній сторонами додатковій угоді №1 до договору останні погодили, що ТОВ "Алтєк" до 31.01.2023 зобов`язується виплатити ТОВ "Елегантекс Груп" частину заборгованості у розмірі 94 640,52 грн від загальної суми боргу у розмірі 479 935,79 грн.

У пункті 3 додаткової угоди №1 від 29.12.2022 встановлено, що ТОВ "Елегантекс Груп" після отримання зазначеної суми у розмірі 94 640,52 грн зобов`язується поновити відвантаження товару ТОВ "Алтєк" на умовах відтермінування оплати строком на 14 днів.

Згідно з пунктом 4 додаткової угоди №1 від 29.12.2022 оплата кожного нового замовлення повинна бути здійснена в повному обсязі протягом 14 днів від дати отримання товару на склад покупця; оплата заборгованості здійснюватиметься окремим платежами протягом 12 місяців від дати складання додаткової угоди з можливістю пролонгації ще на 12 місяців за згодою обох сторін чи до моменту отримання на користь ТОВ "Алтєк" репарацій за завдані йому збитки, залежно, яка з подій настане раніше.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 09.01.2023 сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 94 640,52 грн від загальної суми боргу, що становить 479 935,79 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за вказаними вище видатковими накладними становила 385 295,27 грн.

Також, з підписаного між сторонами акта звірки розрахунків за 2023 рік вбачається, що після виконання відповідачем обов`язку зі сплати частини заборгованості, позивач відновив поставку відповідачу товару (про що між сторонами існувала домовленість у додатковій угоді №1 від 29.12.2022).

За період з квітня 2023 року по грудень 2023 року позивачем поставлено відповідачу товар на суму 31 433,24 грн, який у повному обсязі був оплачений відповідачем та щодо такого товару між сторонами відсутній спір.

Однак, відповідач не виконав свій обов`язок, передбачений пунктом 4 додаткової угоди №1 від 29.12.2022, зокрема, не погасив існуючу заборгованість за спірними вказаними вище видатковими накладними протягом 12 місяців від дати укладення додаткової угоди, сплативши грошові кошти лише у розмірі 3 107,68 грн, що також визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Отже, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 380 995,11 грн, яка погоджена у підписаному сторонами акті звірки розрахунків за 2023 рік.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 380 995,11 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що наявність та розмір заборгованості ТОВ "Алтєк" за договором поставки від 07.07.2020 №0207 у сумі 380 995,11 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Алтєк" суми основного боргу у розмірі 380 995,11 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо посилань відповідача на обставини форс-мажору (війну), судова колегія зазначає наступне.

Так, відповідач стверджує, що отриманий від позивача товар зберігався на складі у с. Стоянка Київської області. Склад, де зберігався товар, було знищено у зв`язку з війною, що призвело до завданню відповідачу збитків та неплатоспроможності відповідача.

За приписами частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Норма частини 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Разом із тим, відповідачем не надано суду сертифікату ТПП, а також будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування форс-мажорних обставин саме у конкретних правовідносинах - за договором поставки від 07.07.2020 №0207.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки:

- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 Верховний Суд зазначив, що:

- ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Таким чином, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд правомірно відхилив посилання відповідача на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 як на доказ засвідчення форс-мажорних обставин.

Також, суд першої інстанції слушно зазначив, що строк оплати за поставлений товар за спірними видатковими накладними настав до дати початку повномасштабного вторгнення росії, а ризик знищення та пошкодження товару перейшов до відповідача в момент отримання товару.

При цьому, після початку повномасштабного вторгнення росії та пошкодження складів, де зберігався товар, який було знищено, сторони уклали додаткову угоду, в якій погодили як суму, яка підлягає сплаті відповідачем, так і порядок її сплати.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 25 358,73 грн за період з 30.12.2023 до 20.03.2024.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

За приписами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 5.1 договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати за поставлений товар покупець несе відповідальність перед постачальником за порушення пункту 4.3 договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день такого прострочення.

Перевіривши розрахунки пені, долучені позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо їх необґрунтованості, оскілки позивачем не враховано, що додатковою угодою №1 від 29.12.2022 сторони фактично розстрочили сплату відповідачем заборгованості, встановивши, що сума боргу сплачується щомісяця окремими платежами протягом 12 місяців від дати укладення додаткової угоди.

Колегія суддів, здійснивши власний розрахунок пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування - з 30.12.2023 по 20.03.2024), погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обґрунтованим розміром пені, який підлягає стягненню з відповідача, є 12 865,05 грн.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 23 228,09 грн трьох процентів річних за період з 23.02.2022 до 20.03.2024 та 127 185,95 грн інфляційних втрат за період з березня 2022 року до січеня 2024 року.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Перевіривши розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо їх необґрунтованості, оскілки позивачем не враховано, що додатковою угодою №1 від 29.12.2022 сторони фактично розстрочили сплату відповідачем заборгованості, встановивши, що сума боргу сплачується щомісяця окремими платежами протягом 12 місяців від дати укладення додаткової угоди.

Колегія суддів, здійснивши розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обґрунтованим розміром трьох процентів річних є 19 990,91 грн, а обґрунтованим розміром інфляційних втрат - 116 018,68 грн.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Елегантекс Груп".

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів, відповідно до норм чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтєк" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1024/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/1024/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1024/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з відпусткою судді Тарасенко К.В. з 05.08.2024 по 16.08.202, з 19.08.2024 по 23.08.2024, з 26.08.2024 по 30.08.2024, з 02.09.2024 по 06.09.2024, з 09.09.2024 по 13.09.2024 та відпусткою судді Кравчука Г.А. з 08.08.2024 по 10.08.2024, з 15.08.2024 по 17.08.2024, з 02.09.2024 по 25.09.2024 повний текст постанови складено 16.09.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді К.В. Тарасенко

Г.П. Коробенко