Рішення

від 15.04.2024 по справі 911/260/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/260/24

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота-Інвест» про стягнення 80 588,60грн, за участі представників від:

позивача Приходько Т.П. (витяг з реєстру);

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (далі позивач, АБ «Укргазбанк») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота-Інвест» (далі відповідач, ТОВ «Сота-Інвест») про стягнення 80 588,60грн, що складається з: 150грн - строкова заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери; 19 900грн - прострочена заборгованість по сплаті за депозитарній облік прав на цінні папери; 3320,05грн 3% річних за період з 16.10.2012 по 07.01.2024; 12 526,05грн втрати від інфляції за період з листопада 2012 року по грудень 2023 року; 34742,50грн пеня за період з 08.01.2023 по 07.01.2024; 9 950грн штраф.

В обґрунтування заявлених вимог АБ «Укргазбанк» посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором про відкриття рахунку в цінних паперах №727/07 від 29.01.2007 в частині оплати наданих послуг у встановлений договором строк (а.с.1-10).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2024: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.204-205).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 05.02.2024 о 12:07, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.207).

Копія ухвали від 05.02.2024 направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0600084594625, яке повернуто з довідкою від 23.02.2024 відділенням поштового зв`язку №7 м. Бровари, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.208-211). При цьому, адреса, за якою направлено відповідне поштове відправлення, відповідає адресі відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як станом на 02.02.2024 (а.с.203), так і станом на 01.03.2024 (а.с.212).

Окрім того, ухвала від 05.02.2024 направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 05.02.2024, зареєстрована у реєстрі 06.02.2024 за №116766765 та оприлюднена 07.02.2024.

З метою з`ясування обставин, необхідних для правильного та об`єктивного вирішення спору у справі, ухвалою від 12.03.2024 призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27.03.2024 о 15:30 (а.с.213-214).

Ухвала від 12.03.2024 доставлена до електронного кабінету позивача 12.03.2024 о 10:39, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.216).

Відповідачу копії ухвал від 05.02.2024 та 12.03.2024 направлені рекомендованим поштовим відправленням №0600098259276, яке повернуто відділенням поштового зв`язку №7 м. Бровари, без відповідної довідки, з позначкою: «невірна адреса» (а.с.217-221). Втім, станом на 18.03.2024 адреса, за якою направлено відповідне поштове відправлення, відповідає адресі відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.222).

Вказані вище ухвали повторно направлені відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0600900481672, за його зареєстрованою адресою, однак, таке відправлення повернуто з довідкою від 09.04.2024 відділенням поштового зв`язку №7 м. Бровари, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.229-234).

27.03.2024 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу засідання, якою відкладено судове засідання на 15.04.2024 о 16:30 (а.с.205).

Ухвалою від 27.03.2024 відповідача повідомлено про відкладення судового засідання на 15.04.2024 о 16:30 (а.с.227).

Копія ухвали від 27.03.2024 направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0600904388391, яке повернуто з довідкою від 09.04.2024 відділенням поштового зв`язку №7 м. Бровари, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.235-238).

В силу п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Отже, відповідна ухвала вважається врученою відповідачу 09.04.2024, оскільки адреса, за якою відповідачу направлена ухвала, відповідає його зареєстрованій адресі, а власного електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), в порушення вимог ч.6 ст.6 ГПК України позивач не зареєстрував.

В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

До прийняття рішення у даній справі відзиву на позов суд не отримав; строк розгляду даної справи, встановлений ч. 1 ст.248 ГПК України, вичерпано.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

29.01.2007 між позивачем (далі зберігач) та відповідачем (далі депонент) укладено договір №727/07 про відкриття рахунку в цінних паперах (а.с.12) (далі договір).

За умовами п.1 договору депонент доручає, а зберігач зобов`язується надавати депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах (далі ЦП), зберігання належних депоненту ЦП, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку по ЦП на викладених у договорі умовах згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2005 року за №999, внутрішнього положенню зберігача ЦП та інших внутрішніх документах зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень депонента.

Відповідно до пп.2.1 п.2 договору до основних обов`язків зберігача за договором, зокрема, відноситься: відкриття депоненту рахунку у ЦП протягом трьох робочих днів, після подання депонентом належним чином оформлених документів згідно з вимогами зберігача та чинного законодавства України; зберігання та облік ЦП депонента, що зберігаються у зберігача; ведення рахунку в ЦП шляхом виконання операцій згідно та в строки, обумовлені внутрішніми документами зберігача, якщо порядок виконання операцій не суперечить чинному законодавству України.

Одним із основних обов`язків депонента, закріпленого в пп.2.3 п.2 договору, є сплата послуг зберігача у відповідності з тарифами, умовами та строками, передбаченими договором.

Відповідно до п.3 договору: депонент сплачує послуги зберігача згідно з даним договором та у відповідності з затвердженими тарифами зберігача (додаток №1), котрі є невід`ємною частиною даного договору та не суперечать вимогам встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України; оплата послуг зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконаних дій та/або операцій, згідно з тарифами зберігача; види, кількість та загальна вартість послуг, наданих депоненту згідно з даним договором, в т.ч. проведених за відповідний період, належним чином відображаються в акті прийому-передачі наданих послуг за певний період, котрий підписують сторони; плата за послуги надані зберігачем, вноситься депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяцем, в якому надавалися послуги згідно акту прийому-передачі наданих послуг; в окремих випадках акт прийому-передачі наданих послуг може надаватися в строки за домовленістю сторін.

За порушення депонентом строків оплати п.6 договору сторони передбачили відповідальність, а саме: у випадку затримки сплати вартості наданих послуг зберігача депонент сплачує зберігачу пеню в розмірі 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати; якщо платіж за надані депоненту депозитарні послуги прострочено більше ніж на 30 днів то така дія депонента вважається відмовою від виконання умов даного договору та зобов`язує депонента сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичної сплати; до моменту погашення заборгованості депонентом, зберігач призупиняє виконання операцій по рахунку в ЦП депонента за що зберігач не несе будь-якої відповідальності.

Пунктом 7 договору визначено: що даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами; строк дії договору становить один рік; у випадку, коли строк дії договору закінчуватиметься, а сторони не виявлять письмового бажання розірвати договір він вважається продовженим на кожен наступний рік відповідно; сторона, що виявила бажання з будь-яких причин розірвати цей договір повинна письмово повідомити іншу сторону за сорок п`ять днів до моменту розірвання із зазначенням причин.

Окрім того, даним пунктом сторони передбачили, що договір може бути розірваним лише за умови відсутності на рахунку депонента ЦП.

З матеріалів справи вбачається, що додаток №1 відповідного договору є витягом з тарифів депозитарної установи АБ «Укргазбанк» за послуги зберігача цінних паперів (далі додаток до договору, а.с.14)

Так, у розділі 3 пп.3.1 даного додатку сторони погодили вартість зберігання цінних паперів на рахунку - 150грн за повний або неповний місяць.

Судом встановлено, що на виконання п.2.1 договору, позивачем відкрито відповідачу рахунок у цінних паперах №063727 та позивачем надавались послуги щодо його обслуговування, зокрема, зберігання цінних паперів на рахунку, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №003727 за період з 29.01.2007 по 11.10.2013 та з 05.06.2013 по 16.01.2024 (а.с.15-18).

Станом на 16.01.2024 на відповідному рахунку відповідача у цінних паперах обліковуються акції господарських товариств, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах на 16.01.2024 (а.с.19).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у підтвердження фактів надання послуг за договором надав акти-розрахунки прийому-здачі депозитарних послуг за період з 01.02.2016 по 01.01.2024, які відповідачем не підписані (а.с.20-115).

В якості доказів направлення позивачем актів за вищезазначений період на визначену у договорі адресу відповідача, АБ «Укргазбанк» до матеріалів справи долучено ряд списків згрупованих рекомендованих відправлень та фіскальних чеків (а.с.116-176).

За твердженням позивача станом на дату звернення до суду відповідний договір є чинним, рахунок відповідача у цінних паперах не закритий та позивач продовжує здійснювати його обслуговування, на підтвердження чого позивач долучив до позовної заяви виписку про стан рахунку в цінних паперах станом на 16.01.2024 (а.с.19).

Як вказує позивач, ТОВ «Сота-Інвест» зобов`язання з повної та своєчасної оплати за надані послуги не виконує, у зв`язку із чим станом на момент звернення із позовною заявою наявна заборгованість у розмірі 150грн за грудень 2024 року по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери (строкова) та прострочена заборгованість у розмірі 19 900грн по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери за період з вересня 2012 року по листопад 2023 року.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити вартість відповідних послуг та застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення зобов`язання з оплати послуг у встановлений договором строк.

Заявлені позивачем вимоги суд вважає частково обґрунтованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст. 173, 174, ч. 1 ст.175 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів регулюються Законом України «Про депозитарну систему України».

Відповідно до п.п.1,5 ч.1 ст.1 Закону України «Про депозитарну систему України»: власник рахунка у цінних паперах особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах; депозитарна діяльність діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, депонентів, номінальних утримувачів, здійснення обліку часток товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

Як визначено положеннями ч.1 ст.4 цього закону: система депозитарного обліку цінних паперів сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

В силу ч.1 ст.194 ЦК України визначено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Як визначено положеннями ч.1 ст.7 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» (у редакції чинній на момент укладення договору): діяльність, пов`язана із зберіганням цінних паперів та обліком прав власності на них, здійснюється на підставі договору про відкриття рахунку у цінних паперах, який укладається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем; депозитарного договору, який укладається між зберігачем і депозитарієм, або договору про обслуговування емісії цінних паперів, який укладається між емітентом та обраним ним депозитарієм.

Схожі за змістом положення містяться в ч.1 ст.5 діючого на момент розгляду справи судом Закону України «Про депозитарну систему України»

Підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в електронній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах, що відкривається депозитарною установою, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача; документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах (ч.1 ст.8 Закону України «Про депозитарну систему України»).

Таким чином, долучена позивачем до матеріалів справи виписка про стан рахунку в цінних паперах станом на 16.01.2024 є допустимим доказом перебування на зберіганні у АБ «Укргазбанк» цінних паперів ТОВ «Сота-Інвест», що зобов`язує позивача згідно п.7 договору продовжувати здійснювати обслуговування такого рахунку, а відповідача, в силу п.3 договору, здійснювати плату за надання такої послуги.

Враховуючи умови договору, відповідач, починаючи з вересня 2012 року по грудень 2023 року мав щомісячно сплачувати плату за обслуговування рахунку в цінних паперах, у строк, встановлений п.3 договору не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Доказів оплати послуг за вищезазначений період відповідач не надав під час розгляду справи.

Частиною 1 ст.612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов`язань, не здійснивши оплату в установлений договором строк.

При цьому, відсутність в матеріалах справи деяких актів прийому-передачі наданих послуг за період з вересня 2012 року по 31.01.2016 з доказами їх направлення відповідачу, не є підставою вважати, що у відповідача відсутній обов`язок оплати послуги, надані у відповідний період, надання яких, зокрема, зберігання цінних паперів, підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах.

Під час розгляду справи суду не надано доказів розірвання договору у встановленому ним порядку, окрім того, наявність на рахунку відповідача цінних паперів не дозволяє позивачу в односторонньому порядку розірвати відповідний договір з причин не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором.

Отже, оскільки відповідач в порушення умов договору не виконав свої зобов`язання з оплати послуг за договором у встановлений ним строк, позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «Сота-Інвест» строкової заборгованості по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери у розмірі 150грн, простроченої заборгованість по сплаті за депозитарній облік прав на цінні папери у розмірі 19 900грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 3 320,05грн - 3% річних за період з 16.10.2012 по 07.01.2024 та 12 526,05грн втрат від інфляції за період з листопада 2012 року по грудень 2023 року.

Відповідно до ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг з обслуговування рахунку у цінних паперах, що є грошовим, вимоги позивача щодо сплати відповідачем боргу з урахуванням 3% річних та втрат від інфляції є мотивованими.

Враховуючи, що розрахунок в частині стягнення 3% річних є таким, що здійснено позивачем вірно, вказана вимога є такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 320,05грн- 3% річних.

Поряд з цим, при нарахуванні втрат від інфляції позивачем застосовано невірну методикою розрахунку, що полягає у застосуванні індексу інфляції до всієї суми боргу на певну дату, без урахування, того, що борг місячного періоду, що входить до загальної суми боргу на певну дату взятий без врахування попередніх індексів інфляції/дефляції за період прострочення (кредитор, який вимагає сплати втрат від інфляції, має нараховувати її суцільним способом, перемножуючи індекси інфляції періоду прострочення, не виключаючи певні періоди із загального періоду). Зазначене призвело, зокрема до того, що при розрахунку втрат від інфляції за період з листопада 2012 року по грудень 2023 року, наприклад, борг за надану послугу у січні 2023 році у розмірі 150грн (входить до суми 18 400грн на кінець розрахунку 16.12.2023) взятий без застосування до нього індексу інфляції за попередні місяці існування такого боргу березень 2023 року -листопад 2023 року тощо.

Таким чином, при розрахунку втрат від інфляції позивачу для коректного нарахування необхідно було нараховувати втрати від інфляції за кожним місячним періодом надання послуг з обслуговування рахунку у цінних паперах окремо.

За розрахунками суду, враховуючи період прострочення, розмір боргу, встановлений індексі інфляції, сума втрат від інфляції становить більший розмір, аніж заявлено позивачем, а тому позовні вимоги про стягнення втрат він інфляції підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі 12 526,05грн, оскільки у суду відсутні підстави для виходу за межі заявлених вимог відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 34 742,50грн пені, яка нарахована ним за період з 08.01.2023 по 07.01.2024 та штрафу у розмірі 9950грн.

Заявлені у відповідній частині вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

В силу ч.1 ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як визначено ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені, що нараховується у зв`язку з несвоєчасним виконання грошового зобов`язання, встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Розмір пені, встановлений сторонами п.6 договору за порушення зобов`язання з оплати послуг, є таким, що перевищує максимальний розмір пені, встановлений відповідними нормами у певні періоди, тому позивач мав обмежити нарахування у такі періоди подвійною обліковою ставкою НБУ.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/6232/21, від 20.01.2022 у справі №910/20734/20).

Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язань у вигляді прострочення оплати наданих послуг, позивач набув права вимагати сплати пені, у розмірі, передбаченому договором у випадку, якщо розмір пені у відповідному періоді не перевищує максимально можливий відповідно до ст.343 ГК України,ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», в інших випадках у максимально можливому розмірі відповідно до положень наведених норм.

Окрім того, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями ч.6 ст.232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за протягом якого кредитор має право нараховувати пеню і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено за згодою сторін. Перебіг відповідного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (аналогічний висновок міститься в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №907/65/18 від 12.03.2020, у справі №916/1777/19 від 10.09.2020, у справі №911/858/22 від 27.02.2024).

Поряд з цим, нарахування пені позивачем здійснено понад строк, встановлений ч.6 ст.232 ГК України, однак, договором або окремою угодою його сторони не передбачили за взаємною згодою можливість нарахування пені понад встановлений відповідною нормою строк.

Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено п.7 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

З викладеного вбачається, що законодавець у наведеній нормі присічний строк визнав продовжуваним, а тому позивач у період дії карантину не обмежений шестимісячним строком нарахування пені (подібні за змістом висновки містяться в постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №911/858/22).

Втім, постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, скасований.

Отже, позивач міг нараховувати пеню на борг за договором з оплати послуг, наданих у серпні 2019 року - листопаді 2022 року понад 6 місяців у період дії карантину, а з оплати послуг з грудня 2022 року по грудень 2023 року - протягом 6 місяців з наступного дня після закінчення строку оплати, тобто: за грудень 2022 року - з1 6.01.2023 по 15.07.2023; за січень 2023 року - з 16.02.2023 по 15.08.2023; за лютий 2023 року з 16.03.2023 по 15.09.2023; за березень 2023 року - з 16.04.2023 по 15.10.2023; за квітень 2023 року з 16.05.2023 по 15.11.2023; за травень 2023 року з 16.06.2023 по 15.12.2023; за послуги липня-грудня 2023 року до 07.01.2024 ( по заявлену у позові дату).

Вимоги щодо стягнення пені на борг за період з вересня 2012 року по липень 2019 року не підлягають задоволенню, оскільки нарахування пені на відповідний борг припинилось із спливом 6 місяців від дня коли відповідні зобов`язання мали бути виконані за кожним місячним періодом. Отже, за період, за який такі вимоги заявлені позивачем - з 08.01.2023 по 07.01.2024, пеня на зобов`язання з оплати послуг 2012 вересня 2012 року липня 2019 року пеня позивачем нарахована безпідставно.

За таких обставин, за розрахунком суду, враховуючи розмір боргу, період прострочення, обмеження нарахування, визначені ч.6 ст.232 ГПК України, розмір облікових ставок НБУ у періоді прострочення, розмір пені за період з 08.01.2023 по 07.01.2024 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування пені) складає 1 726,39грн.

Отже, вимоги в частині стягнення пені суд задовольняє у розмірі 1 726,39грн, а у задоволенні вимог в частині стягнення пені у розмірі 33 016,11грн відмовляє.

За розрахунком суду, враховуючи фактичний розмір боргу, на який позивач здійснює нарахування штрафу, порядок нарахування штрафу визначений договором, розмір штрафу становить 9 875грн.

Різниця з позивачем у нарахуванні штрафу пов`язана з тим. що позивач при його нараховує його на борг з оплати послуг за грудень 2023 року, на яку, згідно п.6 договору позивач вправі нарахувати штраф лише з 14.02.2024 (16.01.2024 виникнення прострочення платежу+30 днів),

Враховуючи, що на момент звернення до суду із позовною заявою у позивача не виникло право здійснити нарахування штрафу за порушене відповідачем зобов`язання за грудень 2023 року, суд задовольняє вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 9 875грн, а в частині стягнення 75грн штрафу суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 3 028грн, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 1 784,65грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота-Інвест» (ідентифікаційний код 33927701; 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 57) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (ідентифікаційний код 23697280; 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1) 150грн - заборгованості по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери (строкова), 19900грн - простроченої заборгованості по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери, 12 526,05грн - втрат від інфляції, 3 320,05грн - 3% річних, 1726,39грн пені, 9875грн штрафу, а також 1784,65грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 33 016,11грн пені, 75грн штрафу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.04.2024.

Суддя А.Р. Ейвазова