Рішення

від 17.04.2024 по справі 911/2780/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2780/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., розглянувши

Заяву Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області вх. № суду 2690/24 від 29.03.2024 про ухвалення додаткового рішення

у справі № 911/2780/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ «Галактика»

до 1. Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області

2. Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області

про солідарне стягнення 2 195 816,93 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Різник О.О.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТ «Галактика» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області та Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області про солідарне стягнення 2 195 816,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 умов договору підряду № 431 від 01.12.2021 в частині оплати за виконані роботи. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 1 733 000,00 грн основного боргу, 387 609,48 грн інфляційних втрат, 75 207,45 грн 3% річних.

Господарський суд Київської області в судовому засіданні 27.03.2024 оголосив вступну та резолютивну частини рішення у справі № 911/2780/23, яким позовні вимоги задовольнив частково. Стягнуто з Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ «Галактика 1 733 000,00 грн основного боргу, 75 207,45 грн 3% річних, 366 182,25 грн інфляційних втрат та 32 615,85 грн судового збору. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ «Галактика» про солідарне стягнення з Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області заборгованості в сумі 2 195 816,93 грн відмовлено.

Разом з цим, 27.03.2024 в судовому засіданні представники сторін, до закінчення судових дебатів, заявили усні клопотання про намір подати до суду заяви про ухвалення додаткового рішення відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

29.03.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області надійшла заява вх. № суду 2690/24 від 29.03.2024 про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач-2 просить суд постановити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ «Галактика» на користь Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 25 000,00 грн.

01.04.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області надійшло клопотання про долучення доказів, в якому відповідач-2 просить суд долучити до матеріалів справи виписку по рахунку АО «МКБ ГРУПП» про зарахування гонорару за надану правничу допомогу на поточний рахунок адвокатського об`єднання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.04.2024 у справі № 911/2780/23 призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 17.04.2024.

З метою повідомлення сторін про дату та час проведення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, судом було направлено ухвалу суду від 01.04.2024 в електронні кабінети відповідачів та в електронний кабінет представника позивача.

17.04.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшла заява про розгляд справи без участі заявника.

17.04.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло заперечення на клопотання (заяву) відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення.

17.04.2024 в судове засідання для вирішення питання про судові витрати з`явився представник позивача та надав усні пояснення щодо суті заяви відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення, відповідно до яких представник позивача вважав, що заявлений відповідачем-2 до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи, оскільки, на переконання позивача, дана справа не є складною, не потребувала від представника відповідача-2 значних витрат часу для надання послуг, а відповідачем-2, у свою чергу, не доведено того, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн були для нього неминучими, обґрунтованими та розумними, у зв`язку із чим позивач просив суд у задоволенні заяви відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Представники відповідачів в судове засідання для вирішення питання про судові витрати, відповідач-1 про причини неявки суд не повідомив, відповідач-2 подав заяву про розгляд справи без участі заявника.

Незважаючи на неявку представників відповідачів в судове засідання, суд дійшов висновку щодо можливості вирішення питання про судові витрати в судовому засіданні 17.04.2023.

В судовому засіданні 17.04.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши подану відповідачем-2 заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи і матеріали, заслухавши усні пояснення представника позивача та дослідивши його заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

01.04.2024 Гостомельська селищна військова адміністрація Бучанського району Київської області звернулась до Господарського суду Київської області із заявою вх. № суду 2690/24 від 29.03.2024 про ухвалення додаткового рішення.

За приписами ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до частини 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки вступну та резолютивну частини рішення судом оголошено в судовому засіданні 27.03.2024 і представник відповідача-2 був присутній в зазначеному судовому засіданні та зробив відповідну заяву до закінчення судових дебатів, останнім терміном на подання до суду доказів понесення витрат на правову допомогу є 01.04.2024.

Отже, відповідачем-2 подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення разом з доказами понесення витрат на правову допомогу із дотриманням строків, встановлених ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

У ст. 244 вказаного нормативно-правового акту зазначено, суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Суд враховує, що у відзиві на позовну заяву (№ 4060 від 25.09.2023) відповідач-2 не подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікував понести у зв`язку із розглядом справи у зв`язку із тим, що відзив відповідача-2 був поданий до суду в порядку самопредставництва.

Разом з тим, в подальшому 15.01.2024, тобто після подачі відповідачем-2 до суду відзиву на позовну заяву, між Гостомельською селищною військовою адміністрацією Бучанського району Київської області та Адвокатським об`єднанням «МКБ Групп» було укладено договір про правову допомогу № 4 від 15.01.2024.

Представник відповідача-2 адвокат Миколюк М.Д., у додаткових поясненнях у справі вх. № суду 529/24 від 17.01.2024 повідомив суд, що 15.01.2024 між Гостомельською селищною військовою адміністрацією та АО «МКБ ГРУПП» укладено договір № 4 на правничу допомогу, згідно з яким гонорар за правничу допомогу по господарській справі № 911/2780/23 становить 25 000,00 грн. Оскільки договором розмір гонорару за правничу допомогу визначений у вигляді фіксованої суми і він не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 25 000,00 грн.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідачем-2 дотримано вимоги ч. 1 ст. 124 ГПК України та подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частинами 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Наразі, обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн, відповідачем-2 долучено до матеріалів справи копії:

- договору про правничу допомогу № 4 від 15.01.2024, укладений між Гостомельською селищною військовою адміністрацією та Адвокатським об`єднанням «МКБ ГРУПП»;

- акта № 1 приймання-передачі правничої допомоги № 1 від 28.03.2024 на суму 25 000,00 грн;

- банківської виписки по рахунку Адвокатського об`єднання «МКБ ГРУПП» про зарахування гонорару за правничу допомогу на поточний рахунок адвокатського об`єднання в сумі 25 000,00 грн;

- ордеру на надання (правничої) допомоги серії АІ № 1529243 від 16.01.2024, виданого на ім`я адвоката Миколюк Миколи Дмитровича.

Дослідивши докази, якими відповідач-2 обґрунтовує розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи № 911/2780/23, судом встановлено наступне.

15.01.2024 між Гостомельською селищною військовою адміністрацією (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «МКБ ГРУПП» (адвокат) укладено договір про правничу допомогу № 4 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого адвокатське об`єднання зобов`язується на платній основі надати правничу допомогу клієнту, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату обумовлені цим договором та актом наданих послуг кошти. Послуги за даним договором надаються відповідно до коду ДК 021-2015: 79110000-8 Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва.

Відповідно до п. 1.2 договору, правнича допомога діяльність адвоката з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших питань, правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення, представництво в суді, інші правнича допомога, в тому числі пов`язана зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо.

Згідно з пунктом 1.3 договору, за цим договором адвокат надає клієнту правничу допомогу у справі № 911/2780/23 (далі послуга).

За змістом п. 2.1 договору, загальна вартість послуги з правничої допомоги у справі № 911/2780/23, отриманої клієнтом за цим договором, становить 25 000,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 2.2 договору, по факту надання правничої допомоги сторони складають акт приймання-передачі правничої допомоги.

Розрахунки проводяться по факту наданих послуг, при умові надходження коштів з джерел фінансування на дану послугу (п. 3.1 договору).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024.

Судом встановлено, що 28.03.2024, наступного дня після ухвалення Господарським судом Київської області у справі № 911/2780/23 рішення, між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі правничої допомоги № 1 про те, що за договором про правничу допомогу № 4 від 15.01.2024 надана наступна правнича допомога адвоката у справі № 911/2780/23, згідно п. 1.2 договору.

Відповідно до змісту акта № 1, гонорар адвоката становить 25 000,00 грн без ПДВ.

Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками клієнта та адвоката та скріплений їх відтисками печаток без зауважень та заперечень.

В матеріалах справи наявна банківська виписка по рахунку АО «МКБ ГРУПП» за період з 29.03.2024 до 03.04.2024, відповідно до якої 30.03.2024 на поточний рахунок адвокатського об`єднання зараховано грошові кошти в сумі 25 000,00 грн, сплачені Гостомельською селищною військовою адміністрацією Бучанського району Київської області; призначення платежу: « 5010160;2240; плата за послуги адвоката (правнича допомога) зг.акта№1-28.03.2024 дог.№4-15.01.2024;без ПДВ».

Отже суд встановив на підставі поданих відповідачем-2 доказів, що Адвокатське об`єднання «МКБ ГРУПП» надало відповідачу за наслідками розгляду справи № 911/2780/23 професійну правничу допомогу на суму 25 000,00 грн.

Судом враховано, що ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 6 вказаної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

17.04.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло заперечення на клопотання (заяву) відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення, в якому позивач не погоджується із заявою Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області про ухвалення додаткового рішення з огляду наступне. За ствердженням позивача, ознайомившись з поданими відповідачем-2 документами на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивач стверджує, що подані відповідачем-2 докази не містять ні детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, ні детальний опис здійснених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги (сплата судового збору, оплата послуг поштового зв`язку тощо).

Позивач стверджує про те, що з пункту 1.3. договору про правничу допомогу вбачається, що адвокат надає відповідачу-2 правничу допомогу у даній господарській справі при її розгляді в судах усіх інстанцій. А відтак, на думку позивача, сторони вказаного договору в пункті 2.1. узгодили загальну вартість таких послуг при розгляді даної господарської справи в судах усіх інстанцій. При цьому, як зазначив позивач, якщо Гостомельська селищна військова адміністрація Бучанського району Київської області сплатила на користь адвоката на підставі неконкретизованих послуг всю суму загальної вартості відповідних послуг, то це означає, що в подальшому, при розгляді даної справи в судах апеляційної та/або касаційної інстанцій, надання правничої допомоги буде безкоштовним або вже оплаченим авансом, а не доводить існування фіксованої суми.

Крім того позивач вважає, що заявлений відповідачем-2 до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи, оскільки, на переконання позивача, дана справа не є складною, не потребувала від представника відповідача-2 значних витрат часу для надання послуг, а відповідачем-2, у свою чергу, не доведено того, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн були для нього неминучими, обґрунтованими та розумними, у зв`язку із чим позивач просив суд у задоволенні заяви відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

В питанні надання доказів судом приймається до уваги позиція Верховного Суду у справі № 922/2604/20 від 20.07.2021, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Крім того, судом при винесенні даного додаткового рішення врахована позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21.

Так, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 122-134 своєї постанови від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21 зазначила наступне:

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Як було встановлено судом вище, в п. 2.1 договору сторони узгодили, що загальна вартість послуги з правничої допомоги у справі № 911/2780/23, отриманої клієнтом за цим договором, становить 25 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору, по факту надання правничої допомоги сторони складають акт приймання-передачі правничої допомоги.

Крім того суд враховує, що представник відповідача-2 адвокат Миколюк М.Д., у додаткових поясненнях у справі вх. № суду 529/24 від 17.01.2024 повідомив суд, що 15.01.2024 між відповідачем-2 та АО «МКБ ГРУПП» укладено договір № 4 на правничу допомогу, згідно з яким гонорар за правничу допомогу по господарській справі № 911/2780/23 становить 25 000,00 грн. Оскільки договором розмір гонорару за правничу допомогу визначений у вигляді фіксованої суми і він не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 25000,00 грн.

Отже сторони договору визначили фіксовану вартість послуги з правничої допомоги у справі № 911/2780/23, яка складає 25 000,00 грн, та не залежить від обсягу та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги.

При цьому суд вважає необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на власних припущеннях відповідача посилання позивача на те, що в пункті 2.1 договору сторони узгодили загальну вартість послуг при розгляді даної господарської справи в судах усіх інстанцій, з огляду на те, що в пункті 2.2 договору сторони передбачили, що по факту надання правничої допомоги сторони складають акт приймання-передачі правничої допомоги.

У свою чергу, як було встановлено судом раніше, 28.03.2024, тобто наступного дня після ухвалення Господарським судом Київської області у справі № 911/2780/23 рішення, між сторонами складено та підписано без зауважень акт приймання-передачі правничої допомоги № 1 про те, що за договором про правничу допомогу № 4 від 15.01.2024 надана наступна правнича допомога адвоката у справі № 911/2780/23, згідно п. 1.2 договору.

Відповідно до змісту акта № 1, гонорар адвоката становить 25 000,00 грн без ПДВ.

Отже, між сторонами за фактом надання адвокатом правничої допомоги в межах розгляду справи № 911/2780/23 було складено та підписано акт приймання-передачі правничої допомоги відповідно до п. 2.2 договору.

При цьому суд звертає увагу позивача на п. 9.1 договору, за змістом якого будь-які зміни та доповнення до цього договору виконуються у письмовій формі, оформляються у вигляді додатку і підписуються обома сторонами і є невід`ємною частиною договору.

Отже суд зазначає, що сторони договору про правничу допомогу № 4 від 15.01.2024 не позбавлені права та можливості внести зміни та доповнення до цього договору, зокрема в частині гонорару адвоката та збільшити його у зв`язку із представництвом адвокатом інтересів клієнта в суді апеляційної/касаційної інстанції, шляхом укладення додатка до договору, який буде його невід`ємною частиною відповідно до п. 9.1 договору.

Вищенаведеним спростовуються посилання позивача на те, що якщо Гостомельська селищна військова адміністрація Бучанського району Київської області сплатила на користь адвоката на підставі неконкретизованих послуг всю суму загальної вартості відповідних послуг, то це означає, що в подальшому, при розгляді даної справи в судах апеляційної та/або касаційної інстанцій, надання правничої допомоги буде безкоштовним або вже оплаченим авансом, а не доводить існування фіксованої суми,

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 139-147 своєї постанови від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21 зазначила, що частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Дослідивши надані відповідачем-2 докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що акт приймання-передачі правничої допомоги № 1 від 28.03.2024 складений між сторонами про те, що за договором про правничу допомогу № 4 від 15.01.2024 надана наступна правнича допомога адвоката у справі № 911/2780/23, згідно п. 1.2 договору.

Відповідно до змісту акта № 1, гонорар адвоката становить 25 000,00 грн без ПДВ.

Раз з тим, відповідно до п. 1.2 договору, правнича допомога діяльність адвоката з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших питань, правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення, представництво в суді, інші правнича допомога, в тому числі пов`язана зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо.

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача-2 адвокатом Миколюк М.Д., на виконання договору про правничу допомогу № 4 від 15.01.2024, було подано до суду лише додаткові письмові пояснення та клопотання про зупинення провадження у справі вх. № суду 529/24 від 17.01.2024.

Також суд зазначає, що представник відповідача-2 приймав участь у трьох судових засіданнях, а саме: 18.01.2024, 29.02.2024 та 27.03.2024.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що адвокатським об`єднанням не виконано весь обсяг правової допомоги, передбачений в пункті 1.2 договору, що виключає обґрунтованість заявлених витрат у розмірі 25 000,00 грн.

Суд також зазначає, що дана справа не є складною для кваліфікованого юриста, справа не викликає значного публічного інтересу, додаткові письмові пояснення та клопотання про зупинення провадження у справі є незначними за об`ємом та складністю, застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають.

З урахування наведеного вище, суд не погоджується з тим, що витрати на оплату правничої допомоги, понесені відповідачем-2, в даному випадку мають повністю покладатись на позивача, оскільки розмір таких витрат не є співмірним із складністю справи та пропорційним предмету спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства стосовно необхідності розподілу судових витрат, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 911/2780/23, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, а також те, що обставини справи свідчать, що дана справа не є значної складності та підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів та законодавства, значних затрат часу та правових знань, суд вважає, що розмір компенсації витрат відповідача-2 на професійну правничу допомогу адвоката в цьому випадку підлягає до стягнення з позивача в сумі 10 000,00 грн.

Керуючись приписами ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області вх. № суду 2690/24 від 29.03.2024 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ «Галактика» (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 77, офіс 728, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 38260976) на користь Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області (місцезнаходження: вул. Свято-Покровська, буд. 125, смт Гостомель, Бучанський район, Київська обл., 08290; код ЄДРПОУ 44825757) 10 000,00 грн адвокатських витрат.

3. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 29.04.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко