Рішення

від 29.04.2024 по справі 911/3808/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3808/23

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (04136, місто Київ, вул. Стеценка, будинок 1 А, код: 23243188)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча компанія «Покровський» (08290, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Свято-Покровська, будинок 73-Б/4, офіс 48, код: 41259761)

про стягнення 48067,36 гривень,

Представником Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (надалі по тексту позивач/ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі») в системі «Електронний суд» до Господарського суду Київської області сформовано позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча компанія «Покровський» (надалі по тексту відповідач/ТОВ «ОК «Покровський») заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості за розподіл електричної енергії від 31.05.2023 у розмірі 48067,36 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що стягувана сума утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати за укладеним договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2023 позовну заяву ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3808/23. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою встановлено відповідачці строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Поштове відправлення, яким суд надсилав за адресою місцезнаходження відповідача, ухвалу про відкриття провадження у справі, повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду з відміткою про невручення відповідачу поштового відправлення та його повернення у зв`язку із «адресат відсутній за вказаною адресою».

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10) частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13 та підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у цьому випадку, суду. Факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, проте, процесуальним правом на подання відзиву не скористався.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (надалі - ПРРЕЕ).

Учасниками роздрібного ринку електричної енергії (учасники роздрібного ринку) є електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу, з метою використання ним електричної енергії на власні потреби (пункт 1.1.2. ПРРЕЕ)

ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.11.2018 № 1382 (зі змінами внесеними постановою НКРЕКП від 23.09.2020 № 1749) і, відповідно, є оператором системи розподілу (ОСР) та з 01.01.2019 надає послуги з розподілу електричної енергії.

Оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності (п. 56 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про надання послуг з розподілу.

Як вказує позивач, 16.07.2019, шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання, між ТОВ «ОК «Покровський» (надалі споживач) та ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (надалі ОСР) укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі договір), на підставі якого за відповідачем утворилась заборгованість за надані позивачем послуги.

У разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію сторони за взаємною згодою укладають договір щодо реструктуризації заборгованості та оформлюють графік погашення заборгованості, який є додатком до договору (п. 4.24. ПРРЕЕ).

Так, 31.05.2023 між ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (кредитор) та ТОВ «ОК «Покровський» (боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості за розподілення електричної енергії № 7000047712-К12 (далі договір про реструктуризацію), за умовами пункту 1.1. якого відповідно до умов цього договору боржник зобов`язується та гарантує повне погашення боржником заборгованості за розподілення електричної енергії, згідно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 16.07.2019 № 220082386 (далі основний договір), укладеного між сторонами, у розмірі 63718,25 гривень з ПДВ, шляхом розстрочення.

Боржник зобов`язаний оплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену у п. 1 договору, що складає згідно Акту звіряння розрахунків (додаток № 1 до цього договору) на 31.05.2023 в сумі 63718,25 з ПДВ, в порядку та строки, відповідно до графіка погашення заборгованості додаток № 2 до цього договору (надалі Графік) (пункт 2.1.1. договору про реструктуризацію).

Згідно із п. 3.1. договору про реструктуризацію, розрахунок за цим договором проводиться в сумі та в строки визначені згідно Графіку, на підставі платіжних документів виданих кредитором.

Згідно додатку № 1 до договору про реструктуризацію «Графік погашення заборгованості», остаточний строк погашення заборгованості є 17.11.2023, проте, як вказує позивач, відповідачем здійснено лише часткове погашення суми боргу у розмірі 21239,40 гривень, решта суми заборгованості відповідачем не погашена.

Посилаючись на невиконання відповідачем обов`язків обумовлених договором про реструктуризацію позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 48067,36 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до Графіка погашення заборгованості, який є додатком № 1 до договору про реструктуризацію, відповідач зобов`язався погасити наявну у нього заборгованість у загальному розмірі 63718,25 гривень, протягом шести місяців, щомісячно сплачуючи по 10619,70 гривень, а саме: до 19.06.2023, до 18.07.2023, до 18.08.2023, до 18.09.2023, до 18.10.2023 та до 17.11.2023.

Як зазначив позивач, відповідач свої зобов`язання, покладені на нього умовами договору про реструктуризацію, виконав частково та протягом червня-липня 2023 року в рахунок погашення заборгованості сплатив грошові кошти у загальному розмірі 21239,40 гривень.

Проте, в порушення умов договору про реструктуризацію відповідач свій обов`язок щодо оплати решти суми боргу не виконав, доказів протилежного сторонами в перебігу розгляду справи не надано.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доводи позивача про наявність у нього заборгованості не спростував, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором про реструктуризацію та сплати коштів не надав.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 42478,85 гривень (63718,25 гривень (сума боргу узгоджена сторонами у договорі про реструктуризацію) мінус 21239,40 гривень (сума оплат здійснених відповідачем, про які стверджує позивач)), відтак вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у вказаному розмірі є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 5588,51 гривень, то в цій частині суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Так, як вбачається зі змісту позовної заяви позивач посилається на те, що 16.07.2019 відповідач підписав заяву-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, за яким у відповідача утворилась сума боргу у розмірі 63718,25 гривень.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивач, на підтвердження обставин укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та факту наявності у відповідача заборгованості у загальному розмірі 63718,25 гривень, подав до суду підписану відповідачем заяву-приєднання, оборотну відомість по договору № 220082386 за період січень 2022 року-жовтень 2023 року та акт звіряння розрахунків від 13.11.2023 за договором договору № 220082386.

Дослідивши подані позивачем докази, на які останній посилається як на підставу своїх вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5588,51 гривень, суд зазначає, що з наданих позивачем доказів у сукупності не можливо дійти беззаперечного висновку щодо факту наявності у відповідача заборгованості у вказаному розмірі, адже у матеріалах справи відсутня підписана відповідачем заява-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 16.07.2019, про яку стверджує позивач, натомість у матеріалах справи наявна підписана відповідачем заява-приєднання від 12.07.2021.

Також, суд зазначає, що оборотна відомість та акт звірки розрахунків складенні та підписані тільки з боку позивача та відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акта звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 911/2731/20, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17).

Суд зазначає, що за відсутності у матеріалах справи підписаної відповідачем заяви-приєднання від 16.07.2019 до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та первинних документів складених на підставі цього договору, наданий позивачем акт звіряння розрахунків від 13.11.2023 не може бути прийнятий судом в якості доказу, який підтверджує суму заборгованості відповідача перед позивачем у стягуваному розмірі. Поряд цим оборотно-сальдова відомість не є первинним бухгалтерським документом, а підпадає під визначення зведеного облікового документу, що складається на підставі первинних документів, тому також не може прийматися судом в якості доказів існування облікованої заборгованості.

Враховуючи відсутність первинних документів, які б надали суду змогу пересвідчитися у підставності заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 5588,51 гривень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з ТОВ «ОК «Покровський» на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» 42478,85 гривень боргу.

Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 1897,55 гривень.

Суд зауважує, що при зверненні позивача до суду з розглядуваним позовом останнім, відповідно до платіжної інструкції від 07.12.2023 №2010759211 сплачено мінімальний розмір судового збору 2684,00 гривень.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з цим позовом в електронній формі за допомогою підсистеми «Електронний суд», судовий збір мав бути сплачений ним в розмірі 2147,20 гривень (2684,00*0,8).

Тобто, судовий збір у розмірі 536,80 гривень є зайво сплаченим та підлягає поверненню позивачу з державного бюджету шляхом постановлення відповідної ухвали, після набрання судовим рішенням законної сили та звернення із відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча компанія «Покровський» (08290, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Свято-Покровська, будинок 73-Б/4, офіс 48, код: 41259761) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (04136, місто Київ, вул. Стеценка, будинок 1 А, код: 23243188) 42478,85 гривень боргу та 1897,55 гривень судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2024.

Суддя Р.М. Колесник