Ухвала

від 24.04.2024 по справі 915/1004/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

24 квітня 2024 року Справа № 915/1004/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області (27400, Кіровоградська область, м. Знам`янка, вул. Братів Лисенків, 5, код ЄДРПОУ 02910025)

в інтересах держави в особі, уповноваженими органами якої виступають:

позивач 1: Східний офіс Державної аудиторської служби України (вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 40477689) в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області (вул. Архітектора Паученка, 64/53, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006);

позивач 2: Відділ освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області (28540, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Гурівка, вул. Миру, 2А, код ЄДРПОУ 44074511);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВІМК (54002, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, б. 108/5, офіс 526, код ЄДРПОУ 42719687)

про: визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та повернення безпідставно сплачених коштів,

за участі представників:

від позивача 1: не з`явився

від позивача 2: не з`явився

від відповідача: Кучерява Т.Ю.

прокурор Яценко В.А.,

встановив:

Керівник Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області (далі прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. №52/02-4350вих-23 від 19.06.2023 в інтересах держави в особі: Східного офісу Державної аудиторської служби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, відділу освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІМК, якою просить суд:

1) визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 22.08.2022, до договору № 1 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та ТОВ ВІМК;

2) визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 12.03.2022, до договору № 1 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та ТОВ ВІМК;

3) визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 21.09.2022, до договору № 1 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та ТОВ ВІМК;

4) визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 30.09.2022, до договору № 1 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та ТОВ ВІМК;

5) визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 17.01.2023, до договору № 1 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та ТОВ ВІМК;

6) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність ВІМК (ЄДРПОУ: 42719687, вул. Мала Морська, 6.108/5, офіс 526, м. Миколаїв, 54002) на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області (28540, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Гурівка, вул. Миру, 2А, код ЄДРПОУ 44074511) безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 55231,43 грн;

7) судові витрати сплачені Кіровоградською обласною прокуратурою за даною позовною заявою у розмірі 16104,00 грн стягнути з відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2023 визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 28.06.2023 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем п. 1, 7 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Ухвалою суду від 07.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження

Ухвалою суду від 13.10.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ВІМК від 04.10.2023 про зупинення провадження у справі, зупинено провадження у справі №915/1004/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі №922/2321/22.

05.03.2024 на адресу суду надійшло клопотання прокурора про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.03.2024 поновлено провадження у господарській справі №915/1004/23, судове засідання у справі призначено на 03 квітня 2024 року о 10:45 год.

03.04.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 24 квітня 2024 року об 11:30 год.

17.09.2023 відповідачем було подано до господарського суду клопотання про залишення позову без розгляду.

Клопотання обгрунтовано посиланням п.2 ч. 1 ст. 226 ГПК України та мотивовано тим, що Східним офісом ДАСУ, в інтересах якого виступає прокурор, було вжито заходів для забезпечення захисту інтересів держави в суді за позовом ДАСУ рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 08.06.2023 у справі № 388/671/23 було встановлено відсутність порушень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі у правовідносинах, які є предметом спору у справі № 915/1004/23.

Крім цього, відповідач наголошує, що твердження прокурора в позовній заяві про те, що споживач електричної енергії проявив пасивність та не вжив жодних дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши неналежне виконання покладених на нього функцій, є безпідставним, і таким, що суперечить ч.2 ст.19 Конституції України, оскільки органи прокуратури не наділені контролем у сфері закупівель, а отже не можуть стверджувати про порушення, допущені замовником у сфері закупівель. При цьому, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. За вказаних обставин, ТОВ ВІМК вважає, що у цьому випадку відсутні передбачені законом виключні підстави, коли прокурор може звернутись до суду в інтересах держави в особі Відділу.

Відповідач також зауважує, що заявивши майнову вимогу щодо стягнення суми у розмірі 55231,43 грн на користь Відділу, прокурор не здійснить відновлення державних інтересів, що, ймовірно, є його головною ціллю в даному випадку, оскільки Відділ не є одержувачем коштів місцевого бюджету в розумінні Бюджетного кодексу України, не зареєстрований в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, як одержувач. Посилаючись на норми пункту 1 частини другої статті 55, частини першої статті 63 Господарського кодексу України (далі - ГК України), пункти 6, 7, 8, 18, 47 частини першої статті 2, статті 22 Бюджетного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідач зазначає, що у відносинах щодо розрахунків з постачальником електричної енергії за договором Відділ, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. На думку відповідача, з зазначеного витікає, що Відділ не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень. Отже, в даній справі відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Відділу, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до положень пункту другого частини першої стані 226 ГПК України, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21. 05.09.2021 відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву.

18.04.2024 прокурором подано суду заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Прокурор просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення обгрунтовано посиланням на норми ст. 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ч.3 ст.7 Закону України «Про публічні закупівлі», ч. 4 ст. 53 ГПК України, положення Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХП, приписи Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 №43, Положення про відділ освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області, рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99, практику Верховного Суду та мотивовано тим, що заходи цивільно-правового характеру до відновлення інтересів держави та фактичного повернення сплачених коштів за не поставлений товар компетентними органами не вживалися, хоча мали бути вжиті. Указане свідчить про бездіяльність такого органу та невжиття ним заходів для поновлення порушених інтересів держави. Тому звернення до суду в інтересах цього органу прокурором є обґрунтованим. Прокурор вважає, що у даному випадку прокурором належним чином підтверджено підстави представництва в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби у Кіровоградській області та відділу освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області, а також бездіяльність зазначених органів та наголошує, що у будь-якому випадку інтереси держави не можуть залишатися незахищеними, звернення прокурора до суду з даним позовом є правомірним та виправданим.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

У судовому засіданні представник відповідача клопотання про залишення позову без розгляду підтримала з підстав, викладений у клопотанні.

Прокурор заперечує проти задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з підстав, викладених у відповідних запереченнях.

На підставі ст. 233 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. №3- рп/9 (п.2, 3 Резолютивної частини):

- під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;

- під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом ст.131-1 Конституції України та ст.45 Цивільного процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючі визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор, звертаючись з позовом до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен встановлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про публічні закупівлі», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХП та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 №43.

Статтею 2 цього Закону визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Статтею 5 указаного Закону контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Пунктом 10 статті 10 Закону органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У пункті 8 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 затверджено Положення про державну аудиторську службу України, згідно з яким Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Відповідно до п.1 Положення у складі Східного офісу утворені структурні підрозділи управління в Донецькій, Запорізькій та Кіровоградській областях. Ці управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Таким чином, органом уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах є Східний офіс Держаудитслужби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, відобразивши його у постанові від 09.09.2021 у справі №925/1276/19.

У даній справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та відділу освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІМК, якою просить суд:

1) визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 22.08.2022, до договору № 1 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та ТОВ ВІМК;

2) визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 12.03.2022, до договору № 1 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та ТОВ ВІМК;

3) визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 21.09.2022, до договору № 1 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та ТОВ ВІМК;

4) визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 30.09.2022, до договору № 1 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та ТОВ ВІМК;

5) визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 17.01.2023, до договору № 1 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та ТОВ ВІМК;

6) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність ВІМК (ЄДРПОУ: 42719687, вул. Мала Морська, 6.108/5, офіс 526, м. Миколаїв, 54002) на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області (28540, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Гурівка, вул. Миру, 2А, код ЄДРПОУ 44074511) безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 55231,43 грн.

Знам`янською окружною прокуратурою, за результатами опрацювання інформації з електронної системи публічних закупівель «Prozorro» встановлено факт порушення Закону України «Про публічні закупівлі» при здійсненні закупівлі електричної енергії Відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області, за результатами відкритих торгів № UА-2022-01-24-016601-b.

З метою встановлення наявності підстав для представництва та з`ясування чи вживалися заходи до відновлення інтересів держави та про причини невжиття таких заходів Знам`янською окружною прокуратурою скеровано запити в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» до Управління Східного офісу Держаудитслужби у Кіровоградській області №52/02-602 вих-23 від 30.01.2023 та №52/02-3154вих-23 від 04.05.2023.

Листом №041131-17/1202-2023 від 03.04.2023 Східний офіс Держаудитслужби в Кіровоградській області повідомив, що за результатами аналізу публічної закупівлі електричної енергії встановлені порушення при укладанні додаткових угод до Договору на постачання електричної енергії №№3-6 унаслідок відсутності підтвердження коливання ціни за одиницю товару, а додаткова угода №8 укладена з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 ЗУ «Про публічні закупівлі», оскільки вказана в ній ціна за одиницю товару є похідною від попередніх додаткових угод.

Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області складено протокол про адміністративне правопорушення №04-11/30/2023пр від 21.04.2023 на підставі ч.3 ст 164-14 КУпАП відносно начальника відділу освіти культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області, а саме: не оприлюднення або порушення строків оприлюднення інформації про закупівлі; внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених законом; інші порушення законодавства у сфері закупівель.

Разом з тим, листом №041125-17/1567-2023 від 10.05.2023 Управління повідомило, що підстави для оскарження додаткових угод до Договору та стягнення надмірно сплачених коштів в Управлінні відсутні.

Таким чином, заходи цивільно-правового характеру до відновлення інтересів держави та фактичного повернення сплачених коштів за не поставлений товар не вживалися, хоча могли бути вжиті компетентним органом.

Зазначене свідчить про бездіяльність такого органу та невжиття ним заходів для поновлення порушених інтересів держави.

Згідно пп. 1 п. 4 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №631, перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності, зокрема, підстави виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме: укладення договору (договорів) до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель відповідно до вимог законодавства; стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору; поділу предмета закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедур закупівель/спрощених закупівель у визначеному законодавством порядку.

При цьому, у даному випадку Порядок не містить положень про те, що перевірка проводиться виключно щодо тієї процедури закупівлі, що була об`єктом моніторингу, або щодо тієї процедури закупівлі, що вже завершена.

Зазначена позиція прокурора підтверджується висновками Верховного Суду, які викладено у постанові № 927/189/22 від 07.12.2022 (пп. 50-61).

Таким чином, заходи цивільно-правового характеру до відновлення інтересів держави та фактичного повернення сплачених коштів за не поставлений товар уповноваженим органом не вживалися, хоча могли бути вжиті, так як позивач сам констатував факт відповідних порушень.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що звернення прокурора до суду в інтересах Східного офісу Державної аудиторської служби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області є обґрунтованим та правомірним.

Щодо позиції відповідача про те, що відділ освіти також не може позивачем у справі, оскільки Відділ не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про відділ освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області, Відділ утворюється Гурівською сільською радою, є її структурним підрозділом, який в межах громади забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Пунктом 3 зазначеного Положення визначено, що Відділ є юридичною особою публічного права.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, виключно - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Враховуючи, що Відділ освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області є виконавчим органом Гурівської сільської ради, безпосереднім отримувачем та розпорядником бюджетних коштів, водночас є стороною у спірних додаткових угодах, разом із компетентними органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у правовідносинах у сфері публічних закупівель, є належним суб`єктом в даних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п.38) вказано, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу, який є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу має право заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі 917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20.

Знам`янська окружна прокуратура листом №52/02-2711вих-23 від 24.04.2023 повідомила Відділ освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області про порушення законодавства під час укладення додаткових угод до Договору та про намір звернутися до суду з позовною заявою на захист інтересів держави. Однак, жодних заходів для усунення порушення вимог законодавства про публічні закупівлі Відділом не вжито.

Таким чином, звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області відповідає положенням ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України.

Слід зазначити, що закон не зобов`язує прокурора подавати позови в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25,02.2021 у справі №912/2/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 11.08.2021 у справі №9927/719/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 05.08.2021 у справі№2911/1236/20.

Водночас, у рішенні ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного королівства» суд наголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі так і на практиці, зокрема, у тому сенсі щоб його використання не було ускладнено діями чи недоглядом органів влади відповідної держави. Подання позову прокурором за таких умов є єдиним ефективним засобом поновлення порушених інтересів держави та у даному випадку прокурор виступає не як альтернативний, а як єдиний можливий суб`єкт звернення до суду, забезпечуючи європейський принцип рівності сторін у процесі шляхом здійснення представництва інтересів держави у суді та усунення невигідності у становищі між сторонами правовідносин.

Разом з тим, Верховний Суд у справі №126/786/19 від 15.01.2020 (провадження №61-12929св19) зазначив, що Закон України «Про прокуратуру» та положення ЦПК України не містять жодної норми, яка б зобов`язувала прокурора надавати докази неналежного здійснення органом, уповноваженим здійснювати функції у спірних правовідносинах, своїх повноважень щодо захисту інтересів держави та доказів неможливості такого звернення самостійно. Прокурор повинен лише обґрунтувати наявність підстав.

Підкреслюючи необхідність дотримання принципу рівності процесуальних можливостей сторін у справі «Бацаніна проти Росії» в пункті 27 Європейський Суд з прав людини визначив, що підтримка прокуратурою одної із сторін може бути виправдана за певних обставин, в тому числі, у випадку, коли інтереси держави потребують захисту (рішення у справі «Бацаніна проти Росії» № 8927/02 від 26 травня 2009 року).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що прокурором при поданні позову дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України, прокурор обґрунтовує порушення та необхідність захисту інтересів держави.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

Щодо заперечень відповідача про те, що за позовом ДАСУ рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 08.06.2023 у справі № 388/671/23 було встановлено відсутність порушень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі у правовідносинах, які є предметом спору у справі № 915/1004/23 зазначені обставини підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті.

За змістом статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

У даній справі, за відсутності заяв та клопотань учасників справи про інше, слід вважати, що судом остаточно визначено предмет спору, характер спірних правовідносин, позовних вимог та склад учасників судового процесу, відповідно до тверджень сторін.

Отже, за час підготовчого провадження у даній справі були вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 ГПК України, тому суд вважає за можливе закрити підготовче засідання.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст. ст. 53, 177-185, 196, 226, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ВІМК від 17.09.2023 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

2. Закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 22 травня 2024 року об 11:30 год.

Засідання відбудеться за адресою: м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14.

3. Враховуючи неможливість забезпечення на даний час безпеки проведення судових засідань, РЕКОМЕНДУВАТИ учасникам справи:

- утриматися від безпосередньої участі в судовому засіданні;

- використовувати можливості відеоконференцзв`язку для участі в судовому засіданні поза приміщенням суду.

4.Дану ухвалу надіслати учасникам справи.

5.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено і підписано 29.04.2024.

Суддя В.О.Ржепецький