Рішення
від 18.09.2024 по справі 915/1004/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року Справа № 915/1004/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області (27400, Кіровоградська область, м. Знам`янка, вул. Братів Лисенків, 5, код ЄДРПОУ 02910025)

в інтересах держави в особі, уповноваженими органами якої виступають:

позивач 1: Східний офіс Державної аудиторської служби України (вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 40477689) в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області (вул. Архітектора Паученка, 64/53, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006);

позивач 2: Відділ освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області (28540, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Гурівка, вул. Миру, 2А, код ЄДРПОУ 44074511);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВІМК (54002, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, б. 108/5, офіс 526, код ЄДРПОУ 42719687)

про: визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та повернення безпідставно сплачених коштів,

за участі представників:

від позивача 1: не з`явився

від позивача 2: не з`явився

від відповідача: Кучерява Т.Ю.

прокурор Яценко В.А.,

встановив:

Керівник Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області (далі прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. №52/02-4350вих-23 від 19.06.2023 в інтересах держави в особі: Східного офісу Державної аудиторської служби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, відділу освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІМК, якою просить суд:

1) визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 22.08.2022, до договору № 1 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та ТОВ ВІМК;

2) визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 12.03.2022, до договору № 1 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та ТОВ ВІМК;

3) визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 21.09.2022, до договору № 1 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та ТОВ ВІМК;

4) визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 30.09.2022, до договору № 1 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та ТОВ ВІМК;

5) визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 17.01.2023, до договору № 1 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та ТОВ ВІМК;

6) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність ВІМК (ЄДРПОУ: 42719687, вул. Мала Морська, 6.108/5, офіс 526, м. Миколаїв, 54002) на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області (28540, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Гурівка, вул. Миру, 2А, код ЄДРПОУ 44074511) безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 55231,43 грн;

7) судові витрати сплачені Кіровоградською обласною прокуратурою за даною позовною заявою у розмірі 16104,00 грн стягнути з відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок укладення додаткових угод до Договору вартість за одиницю товару збільшено з 3,36686400733 грн. за 1 кВт/год. до 4,840578 грн. за 1 кВт/год., що складає +43,77%, з одночасним зменшенням кількості товару до 174 235 кВт/год., що призвело до повного нівелювання результатів тендерної закупівлі. Підвищення ціни на одиницю товару майже на +43,77%о внаслідок укладання додаткових угод № № 3,4,5,6,8 є незаконним. Додаткові угоди № № 3, 4, 5, 6, 8, до Договору суперечать вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому мають бути визнані судом недійсними. Внаслідок виконання Договору про постачання електричної енергії №1 від 23.02.2022 Споживачем отримано 174 235 кВт/год., за які перераховано кошти у сумі 644902,21 грн., з них, після підписання додаткових угод № № 3,4,5,6,8 - 200705,87 грн. При цьому, без врахування недійсних додаткових угод до Договору Відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області мало бути сплачено за отриману електроенергію 145 474, 44 грн (42319 кВт/год.*3,437568 грн за кВт/год=145 474, 44 грн). Відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області надмірно сплачено 55231, 43 грн, які підлягають стягненню. Порушення законодавства про публічні закупівлі під час укладення додаткових угод про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави. Звернення до суду в інтересах держави, а саме Східного офісу Держаудитслужби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, Відділу освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області прокурор вважає правомірним і виправданим, оскільки вказаними органами самостійно таких заходів не вжито і, як наслідок, інтереси держави залишилися незахищеними.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2023 визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 28.06.2023 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем п. 1, 7 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Ухвалою суду від 07.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

30.08.2023 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач свої заперечення проти позову обґрунтовує наступним:

1) з тексту позову, а також з інформації, яка розміщена на сайті https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-01-24-016601-b, вбачається, що Східним офісом ДАСУ у Кіровоградській області був проведений моніторинг процедури закупівлі UA-2022-01-24-016601-b, в результаті якого Управлінням були виявлені порушення, зокрема: Неоприлюднення або порушення строків оприлюднення інформації про закупівлі; Внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених законом; Інші порушення законодавства у сфері закупівель (Порушення вимог пункту 4-1 Постанови № 710).

В результаті чого Управлінням був оформлений протокол про адміністративне правопорушення 04-11/30/2023пр від 21.04.2023 на підставі ч. 3 ст. 164-14 КУпАП. Матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності керівника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільради були передані в Долинський районний суд Кіровоградської області.

Згідно з ч. 3 ст. 164-14 КУпАП придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель відповідно до вимог закону; застосування конкурентного діалогу або торгів з обмеженою участю, або переговорної процедури закупівлі на умовах, не передбачених законом; невідхилення тендерних пропозицій, які підлягали відхиленню відповідно до закону; відхилення тендерних пропозицій на підставах, не передбачених законом або не у відповідності до вимог закону (безпідставне відхилення); укладення з учасником, який став переможцем процедури закупівлі, договору про закупівлю, умови якого не відповідають вимогам тендерної документації та/або тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі; внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених законом; внесення недостовірних персональних даних до електронної системи закупівель та не оновлення у разі їх зміни; порушення строків оприлюднення тендерної документації - тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб замовника від тисячі п`ятсот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Докази (Договір, додаткові угоди №№ 1-9, цінові довідки ТПП, листування сторін та ін.), які фігурують у даній справі, уже були предметом дослідження і оцінки Долинським районним судом Кіровоградської області у межах розгляду справи № 388/671/23, щодо доказів зроблено відповідні висновки.

Постановою Долинського районного суду Кіровоградської області від 08.06.2023 у справі № 388/671/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 164-14 КУпАП було закрито у зв`язку з відсутністю події та складу вказаного адміністративного правопорушення.

Суд у справі № 388/671/23 дійшов висновку, що після підписання договору від 23.02.2022 № 1 про постачання електричної енергії споживачу сторонами було змінено його істотні умови, а саме ціну (тариф) шляхом укладання на підставі повідомлень постачальника та довідок регіональної торгово-промислової палати додаткових угод. При цьому, ціну за одиницю товару не було збільшено понад 10 % та не перевищено пропорційного збільшення ціни такого товару на ринку. Поряд з цим слід відзначити, що заборона зміни істотних умов договору частіше ніж один раз на 90 днів у даному випадку не застосовується оскільки договір стосувався закупівлі електричної енергії. Судом також були враховані пояснення особи, що притягалась до адміністративної відповідальності як уповноважений представник Відділу освіти, відносно аргументації начальника Відділу на рахунок прийняття рішень про підняття ціни за одиницю товару, мотиви укладення додаткових угод і дотримання при цьому Закону.

З огляду на встановлені обставини суд в постанові № 388/671/23 від 08.06.2023 зробив висновок про відсутність у наведених правовідносинах порушення умов п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Відповідач просить суд застосувати правило преюдиції в даному спорі і в ході розгляду справи взяти до уваги висновки, зроблені Долинським районним судом Кіровоградської області у справі № 388/671/23 в постанові від 08.06.2023 щодо відсутності у наведених правовідносинах порушення умов п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі;

2) спірні додаткові угоди до Договору укладалися за результатами перемовин та аналізу ринку, на підставі даних ДП «Оператор ринку», на сайті https:www.oree.com.ua. Причиною укладання таких угод було саме коливання ціни на ринках електроенергії. Факти коливання ціни у бік збільшення після моменту укладання Договору були доведені постачальником відповідними ціновими довідками, заснованими на даних офіційного сайту ДП Оператор ринку.

Зміни до Договору не суперечать умовам, установленим п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону. Жодна зі спірних угод не містить в собі вимог щодо збільшення ціни товару понад десять відсотків, отже відповідна вимога ч.2 ст.41 Закону сторонами дотримана. Посилання позивача на те, що визначені в додаткових угодах ціни є більшими за ціни, зазначені в указаних цінових довідках, безпідставне, оскільки в них указані ціни без ПДВ та без вартості передачі електричної енергії (регульованого тарифу).

Зазначене, на думку відповідача, свідчить про дотримання сторонами договору положень ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та положень ст. 632, 652 ЦК України, а отже про відсутність підстав для визнання додаткових угод недійсними. При цьому, відповідач посилається на правові висновки, викладені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.03.2023 у справі № 620/741/22.

Відповідач також зазначає, що оскільки вимога прокурора про стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів у розмірі 55231,43 грн згідно до ст.670 ЦК України є похідними від вимог про визнання недійсними додаткових угод до Договору, ця вимога також не може бути задоволена судом.

Покладення на ТОВ ВІМК, яке діяло у відповідності до норм Закону та Договору, наслідків у вигляді повернення коштів та, фактично, зобов`язання його поставити товар (електроенергію) за економічно невигідними та необґрунтованими цінами, не відповідає критеріям щодо втручання у право мирного володіння майном, напрацьованим у практиці ЄСПЛ.

Ухвалою суду від 13.10.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ВІМК від 04.10.2023 про зупинення провадження у справі, зупинено провадження у справі №915/1004/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі №922/2321/22.

05.03.2024 на адресу суду надійшло клопотання прокурора про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.03.2024 поновлено провадження у господарській справі №915/1004/23, судове засідання у справі призначено на 03 квітня 2024 року о 10:45 год.

03.04.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 24 квітня 2024 року об 11:30 год.

17.09.2023 відповідачем було подано до господарського суду клопотання про залишення позову без розгляду.

18.04.2024 прокурором подано суду заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Ухвалою від 24.04.2024 суд постановив: у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ВІМК від 17.09.2023 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити, закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 22 травня 2024 року об 11:30 год.

22.05.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання у справі на 14 червня 2024 року об 11:30 год.

14.06.2024 судове засідання у справі не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відрядженні.

Ухвалою суду від 18.06.2024 судове засідання у справі призначено на 05 липня 2024 року о 12:00 год.

Судове засідання у справі № 915/1004/23, призначене на 05 липня 2024 року о 12:00 год., не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного для розгляду справи у Миколаївській області оголошено повітряну тривогу.

Ухвалою від 08.07.2024 судове засідання у справі призначено на 23 серпня 2024 року о 12:00 год.

Ухвалою суду від 23.08.2024 розгляд справи по суті відкладено на 18 вересня 2024 року об 11:40 год.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Присутні у судовому засіданні прокурор та представник відповідача підтримали свої позиції, викладені у заявах по суті.

Інші учасники справи правом участі у судовому засіданні не скористались.

На підставі ст. 233 ГПК України, у судовому засіданні судом оголошено про підписання вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області проведено відкриті торги щодо закупівлі послуг за кодом ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія, кількість товару 257558 кВт/год з очікуваною вартістю 1 344 454,36 грн.

Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет в електронній системі публічних закупівель Prozorro за №UA-2022-01-24-016601-b. Основним критерієм вибору переможця є ціна.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІМК» з первинною ціновою пропозицією 867 162,76 грн (остаточна пропозиція - 867 162,76 грн);

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» з первинною ціновою пропозицією 942 662,28 грн (остаточна цінова пропозиція -935 940,0 грн);

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРНЕРІНГ» з первинною ціновою пропозицією 981 295,98 грн (остаточна цінова пропозиція - 942 662,0 грн)

За результатом проведення відкритих торгів переможцем вказаного аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІМК» з остаточною ціновою пропозицією 867 162,76 грн.

У подальшому, між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та ТОВ «ВІМК» укладено договір №1 від 23.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу (далі за текстом - Договір). Вартість договору 867 162,76 грн, кількість товару 257 558 кВт/год.

Відповідно до п.1 Додатку №2 «Комерційна пропозиція» до Договору ціна за одиницю товару складає 3,36686400733 грн./кВт/год. в т.ч. ПДВ 20%, та включає в себе наступні складові: закупівельна ціна на електричну енергію як товар (ціна, за якою електропостачальник закупив електричну енергію на ринку електричної енергії), тариф на послуги з передачі електричної енергії (який у загальному випадку оплачується електропостачальником оператору системи передачі, які зазначені вище та визначається Регулятором), тариф (ціна) на послуги електропостачальника, податок на додану вартість (ПДВ).

Відповідно до п. 12 Додатку №2 до Договору, договір набирає чинності з 23.02.2022 і діє до 31.12.2022 у випадку дотримання вимог, передбачених Розділом VI ПРРЕЕ, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за цим Договором.

У подальшому між замовником та постачальником укладено 9 додаткових угод, декількома з яких, вносилися зміни до ціни за одиницю товару в бік збільшення та кількості товару у бік зменшення, а саме:

Додатковою угодою №1 від 23.02.2022 внесені зміни до п.2.1 та 5.1 Договору, без зміни ціни Договору;

Додатковою угодою №2 від 17.08.2022 (відповідно до п.5 угоди, діє з 17.08.2022) збільшено ціну за одиницю товару до 3,437568 грн. за 1 кВт/год. з ПДВ, а кількість товару зменшено до 252 268 кВт/год.;

Додатковою угодою №3 від 22.08.2022 (відповідно до п.4 угоди, діє з 22.08.2022) збільшено ціну за одиницю товару до 3,739546 грн. за 1 кВт/год. з ПДВ, а кількість товару зменшено до 231 890 кВт/год.;

Додатковою угодою №4 від 12.09.2022 (відповідно до п.4 угоди, діє з 12.09.2022) збільшено ціну за одиницю товару до 4,038768 грн. за 1 кВт/год. з ПДВ, а кількість товару зменшено до 214 709,723 кВт/год.;

Додатковою угодою №5 від 21.09.2022 (відповідно до п.4 угоди, діє з 21.09.2022) збільшено ціну за одиницю товару до 4,400806 грн. за 1 кВт/год. з ПДВ, а кількість товару зменшено до 197 046,35 кВт/год.;

Додатковою угодою №6 від 30.09.2022 (відповідно до п.4 угоди, діє з 01.10.2022) збільшено ціну за одинцю товару до 4,799010 грн. за 1 кВт/год. з ПДВ, а кількість товару зменшено до 180 696,177 кВт/год.;

Додатковою угодою №7 від 26.12.2022 продовжено дію Договору до 31.01.2023;

Додатковою угодою №8 від 17.01.2023 (відповідно до п.4 угоди, набирає чинності з моменту підписання) збільшено ціну за одиницю товару до 4,840578 грн. за 1 кВт/год. з ПДВ, а кількість товару зменшено до 174 235 кВт/год.;

Додатковою угодою №9 від 20.01.2023, у зв`язку з продовженням дії Договору, визначено загальну вартість електричної енергії, яку необхідно поставити з 01.01.2023 по 31.01.2023 (108 913,0 грн.) та загальний обсяг постачання електричної енергії з 01.01.2023 по 31.01.2023 (22500 кВт/год.).

Як зазначає прокурор, внаслідок укладення додаткових угод до Договору вартість за одиницю товару збільшено з 3,36686400733 грн. за 1 кВт/год. до 4,840578 грн. за 1 кВт/год., що складає +43,77%, з одночасним зменшенням кількості товару до 174 235 кВт/год., що призвело до повного нівелювання результатів тендерної закупівлі.

Предметом спору у даній справі є немайнові вимоги про визнання недійсними додаткових угод №3 від 22.08.2022, №4 від 12.03.2022, №5 від 21.09.2022, №6 від 30.09.2022, №8 від 17.01.2023 до договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022, укладеного між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та ТОВ «ВІМК» та майнова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 55231,43 грн.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов?язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов?язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов?язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об?єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов?язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов?язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

При вирішенні даної справи судом враховано наступне.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У відповідності до ст.180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За змістом частини другої статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Згідно з п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії електрична енергія - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам електропостачальники здійснюють купівлю-продаж електричної енергії, між іншим, за двосторонніми договорами.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу ( ч.6, 7 ст.56 Закону України Про ринок електричної енергії).

Відповідно до частини першої статті 41 Закону №922-VIII Про публічні закупівлі (далі Закон № 922-VIII), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% з урахуванням попередніх змін, однак у випадку коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, а також у постановах від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18 та від 12.09.2019 у справі №915/1868/18.

У постанові № 927/491/19 від 18.06.2021 Верховний Суд зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 не погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду, наведеними в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 420/17618/21, за обставинами якої сторони договору про закупівлю бензину шляхом укладення двох додаткових угод збільшили ціну за 1 кг вказаного товару на 20,36 %.

За висновком Великої Палати Верховного Суду ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Господарський суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції Великої Палати Верховного Суду.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2022 відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та ТОВ «ВІМК» укладено договір №1 про постачання електричної енергії споживачу. Вартість договору 867 162,76 грн, кількість товару 257 558 кВт/год. Відповідно до п.1 Додатку №2 «Комерційна пропозиція» до Договору ціна за одиницю товару складає 3,36686400733 грн./кВт/год. в т.ч. ПДВ 20%, та включає в себе наступні складові: закупівельна ціна на електричну енергію як товар (ціна, за якою електропостачальник закупив електричну енергію на ринку електричної енергії), тариф на послуги з передачі електричної енергії (який у загальному випадку оплачується електропостачальником оператору системи передачі, які зазначені вище та визначається Регулятором), тариф (ціна) на послуги електропостачальника, податок на додану вартість (ПДВ).

Згідно з пунктом 16 «Порядок зміни ціни» Додатку № 2 до Договору у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається коливання ціни за одиницю товару, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документальне підтвердження щодо коливання ціни за одиницю товару на одному із сегментів ринку. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару, повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки (висновку), виданої торгово промисловою палатою України, регіональною торгово промисловою палатою, органом державної статистики, ДП «Держзовнішінформ», біржами та іншими уповноваженими органами та організаціями. При наявності зазначеного обґрунтування сторони вносять зміни в договір корегуючи ціну в тому розрахунковому періоді в якому підтверджено коливання ціни, та в пропорції до підтвердження коливання. При цьому сторони застосовують п. 2 ч.5 статті 41 Закону в редакції чинній на момент укладення договору. Крім того, пунктом 7 розділу «Порядок внесення змін до умов договору про закупівлю» Договору визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, що передбачені статтею 41 Закону.

Згідно з умовами Додаткової угоди № 2 від 17.08.2022 до Договору збільшено ціну 1 кВт/год електричної енергії до 3,437568 грн (з ПДВ) на підставі частини 5 статті 41 Закону. Згідно з пунктом 5 додаткової угоди від 17.08.2022 № 2 до Договору, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин, які виникли між сторонами з 17.08.2022 і діють до 31.12.2022.

Відповідно до пункту 7 додаткової угоди №2 від 17.08.2022 до Договору, ця додаткова угода є невід`ємною частиною Договору.

Підставою для вищезазначених змін є лист ТОВ «ВІМК» від 11.07.2022 № 287 «Про виконання договірних відносин» щодо зміни ціни товару. Також, ТОВ «ВІМК» надано Замовнику цінову довідку Харківської торгово-промислової палати (далі - Цінова довідка) від 19.07.2022 № 405/22, складену на замовлення ТОВ «ВІМК». Цінова довідка від 19.07.2022 № 405/22 свідчить про середньозважену ціну РДН В ОЕС України за 1МВт/год за періоди 05-06 червня 2022 року - 2 221,69 грн, 05-06 липня 2022 року - 2 519,53 грн та наявність відсотку коливання ціни між вищезазначеними періодами в розмірі +13,41%.

Згідно з умовами Додаткової угоди № 3 від 22.08.2022 до Договору збільшено ціну 1 кВт/год електричної енергії до 3,739546 грн (з ПДВ) на підставі частини 5 статті 41 Закону. Згідно з пунктом 4 додаткової угоди від 22.08.2022 № 3 до Договору, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин, які виникли між сторонами з 22.08.2022 і діють до 31.12.2022.

Відповідно до пункту 6 додаткової угоди №3 від 22.08.2022 до Договору, ця додаткова угода є невід`ємною частиною Договору.

Підставою для вищезазначених змін є лист ТОВ «ВІМК» від 09.08.2022 № 356, яким повідомлено про наявність коливання ціни на ринку електричної енергії та наявність права споживача щодо розірвання Договору у разі незгоди зі змінами умов Договору. Із вищевказаним листом надано Цінову довідку від 28.07.2022 № 443/22, складену на замовлення ТОВ «ВІМК», яка містить інформацію про середньозважену ціну РДН в ОЕС України за 1МВт/год 07-08 червня 2022 року - 2 230,12 грн, 07-08 липня 2022 року - 2 848,81 грн та наявність відсотку коливання ціни на електричну енергію між вищевказаними періодами в розмірі +27,74%.

Цінова довідка від 28.07.2022 № 443/22 не містить інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку в період після підписання додаткової угоди від 17.08.2022 № 2 до Договору.

Зі змісту листа Мінекономіки № 3304-04/69987-06 від 24.11.2020 щодо випадків зміни істотних умов договору про закупівлю, зокрема пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, що поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар вбачається, що під пропорційністю розуміється збільшення ціни саме на такий відсоток, на який відбулося коливання на ринку, але не більше ніж на 10 відсотків. У разі збільшення ціни має зменшуватися кількість товару. Розрахунок відсотків зміни ціни і кількості здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах за потреби - від останньої зміни ціни та кількості.

Відповідно до інформації АТ ДП «Оператор ринку» №01-14/252 від 02.02.2023, середньозважена ціна на РДН в ОЕС складала на дату укладення попередньої додаткової угоди №2 на 17.08.2022 - 2888,74 грн мВт/год., на 22.08.2022 - 2875,83 грн мВт/год.

Тобто, ціна на постачання електричної енергії на момент укладення 22.08.2022 додаткової угоди №3 з моменту укладення 17.08.2022 додаткової угоди №2 має тенденцію до зменшення на -0,45%, таким чином, коливання ціни у бік збільшення відсутнє.

Додаткова угода №4 від 12.09.2022 укладена на підставі листа ТОВ «ВІМК» №397 від 15.08.2022 та наданої Постачальником цінової довідки від 15.08.2022 за №516/22. Цінова довідка від 15.08.2022 № 516/22 містить інформацію про середньозважену ціну РДН в ОЕС України за 1МВт/год за періоди 09-10 липня 2022 року - 2 491,31 грн, 09-10 серпня 2022 року - 3 020,08 грн та наявність відсотку коливання ціни на електричну енергію між вищевказаними періодами в розмірі +21,22%.

З урахуванням вищезазначеного, підвищення ціни на електричну енергію згідно з умовами Додаткової угоди №4 від 12.09.2022 до Договору здійснено без наявності документів, підтверджуючих коливання ціни на електричну енергію на ринку.

21.09.2022 укладено Додаткову угоду №5, якою збільшено ціну за одиницю товару до 4,400806 грн. за кВт/год.

Підставою для укладення додаткової угоди №5 став лист ТОВ «ВІМК» від 01.09.2022 № 449, яким повідомлено про можливу зміну ціни електричної енергії по договору у бік збільшення та надано Цінову довідку від 01.09.2022 № 592/22, складену на замовлення ТОВ «ВІМК».

Цінова довідка від 01.09.2022 № 592/22 містить інформацію про середньозважену ціну РДН в ОЕС України за 1МВт/год за періоди 30-31 липня 2022 року 2 746,83 грн, 30-31 серпня 2022 року - 3 326,43 грн та наявність відсотку коливання ціни на електричну енергію між вищевказаними періодами в розмірі +21,10%.

Додаткова угода №6 від 30.09.2022, якою збільшено ціну за одиницю товару до 4,799010 грн. за кВт/год., укладена на підставі листа ТОВ «ВІМК» «ВІМК» від 09.09.2022 № 493, яким повідомлено про можливу зміну ціни електричної енергії по договору у бік збільшення та наявність права споживача щодо розірвання Договору у разі незгоди зі змінами умов Договору. Із вищевказаним листом надано Цінову довідку від 20.09.2022 №682/22, складену на замовлення ТОВ «ВІМК», яка містить інформацію про середньозважену ціну РДН В ОЕС України за 1МВт/год за періоди 14-15 серпня 2022 року - 2 760,75 грн, 14-15 вересня 2022 року - 3,681,36 грн та наявність відсотку коливання ціни на електричну енергію між вищевказаними періодами в розмірі +33,35%.

Водночас, відповідно до інформації АТ ДП «Оператор ринку» №01-14/252 від 02.02.2023, середньозважена ціна на РДН в ОЕС складала на дату укладення попередньої додаткової угоди №5 на 21.09.2022 3553,46 грн мВт/год., на 30.09.2022 - 3539,92 грн мВт/год.

Тобто, ціна на постачання електричної енергії на момент укладення 30.09.2022 Додаткової угоди №6 з моменту укладення 21.09.2022 Додаткової угоди №5 має тенденцію до зменшення на -0,38%, таким чином, коливання ціни у бік збільшення відсутнє.

Оскільки, кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна у наступній буде фактично перевищувати підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених в статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у порівнянні із основним договором.

З зазначеного витікає, що додаткова угода №8 від 17.01.2023, якою збільшено ціну за одиницю товару до 4,840578 за кВт/год., так само як і попередні додаткові угоди, укладена із порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Крім того, відповідно до інформації АТ ДП «Оператор ринку» №01-14/252 від 02.02.2023, середньозважена ціна на РДН в ОЕС складала: на дату укладення попередньої додаткової угоди №6 на 30.09.2022 - 3539,92 грн мВт/год., на 17.01.2023 - 3480,73 грн мВт/год.

Тобто, ціна на постачання електричної енергії на момент укладення 17.01.2023 додаткової угоди №8 з моменту укладення 30.09.2022 додаткової угоди №6 має тенденцію до зменшення на -1,67%, таким чином, коливання ціни у бік збільшення відсутнє.

Отже, позовні вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод №3, 4, 5, 6, 8 до Договору №1 про постачання електричної енергії від 23.02.2022 обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 55231,43 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки додаткові угоди №3, 4, 5, 6, 8 до Договору №1 про постачання електричної енергії від 23.02.2022 є недійсними та не породжують правових наслідків, все отримане Відповідачем за ними має бути повернуто.

За період дії Договору про постачання електричної енергії Споживачем прийнято та оплачено всього 174 235 кВт/год., замість 257 558 кВт/год., що підтверджується актами прийому - передачі товарної продукції та платіжними дорученнями.

При цьому, на підставі додаткових угод №№ 3, 4, 5, 6, 8 прийнято 42 319 кВт/год., про що свідчать: Акт №1(44074511 )/2/1 від 04.04.2022 прийняття - передавання товарної продукції за лютий 2022 - 94856 кВт/год; Акт №1(44074511 )/3/1 від 14.04.2022 прийняття - передавання товарної продукції за березень 2022 - 7825 кВт/год; Акт №1 (44074511)/4/1 від 10.05.2022 прийняття - передавання товарної продукції за квітень 2022 - 5847 кВт/год; Акт №1(44074511)/5/1 від 15.06.2022 прийняття - передавання товарної продукції за травень 2022 - 4340 кВт/год.; Акт №1(44074511)/7/1 від 17.08.2022 прийняття - передавання товарної продукції за липень 2022 - 9149 кВт/год.; Акт №1(44074511)/8/1 від 12.09.2022 прийняття - передавання товарної продукції за серпень 2022 - 4602 кВт/год.; Акт №1(44074511 )/9/1 від 13.10.2022 прийняття - передавання товарної продукції за вересень 2022 - 2352 кВт/год.; Акт №1(44074511)/10/1 від 14.11.2022 прийняття - передавання товарної продукції за жовтень 2022 - 94856 кВт/год.; Акт №1(44074511)/11/1 від 13.12.2022 прийняття - передавання товарної продукції за листопад 2022 - 2659 кВт/год.; Акт №1(44074511)/12/1 від 22.12.2022 прийняття - передавання товарної продукції за грудень 2022 - 10157 кВт/год.; Акт №1(44074511 )/1/1 від 15.02.2023 прийняття - передавання товарної продукції за січень 2023 - 22499 кВт/год.

Таким чином, внаслідок виконання Договору про постачання електричної енергії №1 від 23.02.2022 Споживачем отримано 174 235 кВт/год., за які перераховано кошти у сумі 644902,21 грн, з них після підписання додаткових угод № № 3,4,5,6,8 - 200705,87 грн.

При цьому, без врахування недійсних додаткових угод до Договору Відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області мало бути сплачено за отриману електроенергію 145 474, 44 грн. (42319 кВт/год.*3,437568 грн за кВт/год=145 474, 44 грн.)

Таким чином, судом встановлено, що Відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області надмірно сплачено 55231,43 грн.

З зазначеного витікає, що грошові кошти в сумі 55231,43 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу 2, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі компетентного органу на здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, зазначених прокурором при зверненні з позовом, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості з огляду на таке.

За приписами ст. 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи Іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Згідно пункту 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в Інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Як вбачається з пункту 2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Слід зазначити, що у судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган (така позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №913/152/19, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про застосування ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Зокрема зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 911/620/17 зазначав, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади інтереси держави та місцевого самоврядування, повністю збігаються.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про місцеве самоврядування місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, серед інших, поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування. Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні І місцеві інтереси.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, ч.3 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Частиною 5 ст. 64 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

За приписами п. 6 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Статтею 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень ( пункт 3 частини 1 статті 26).

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни товару за електричну енергію після укладення договору про закупівлю, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів І створює загрозу порушення інтересів держави.

Як наслідок, укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства може призвести до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу України право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року.

Згідно з п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

Таким чином, зайво сплачені кошти мають бути повернуті на рахунок Відділу освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області.

Зі змісту преамбули Закону України Про публічні закупівлі вбачається, що цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено зокрема, їх максимальна економія та ефективність.

Статтею 7 зазначеного вище Закону визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють Уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.

Відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України Про публічні закупівлі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 26.01.1993 №2939-ХІІ та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 №43.

Статтею 2 цього Закону визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах І суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Пунктом 10 статті 10 Закону органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У пункті 8 частини 1 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 затверджено Положення про державну аудиторську службу України, згідно з яким Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп.4, 9 п.4 Положення).

Відповідно до п.1 Положення у складі Східного офісу утворені як структурні підрозділи управління в Донецькій, Запорізькій та Кіровоградській областях. Ці управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Таким чином, органом уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах є Східний офіс Держаудитслужби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, відобразивши його у постанові від 09.09.2021 у справі №925/1276/19.

Знам`янською окружною прокуратурою, за результатами опрацювання інформації Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, встановлено факт порушення Закону України Про публічні закупівлі при здійсненні закупівлі електричної енергії Відділом освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області, за результатами відкритих торгів (UА-2022-01-24-016601-b).

З метою встановлення наявності підстав для представництва та з`ясування чи вживалися заходи до відновлення інтересів держави або ж про причини невжиття таких заходів скеровано запити в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області №52/02-602вих-23 від 30.01.2023 та №52/02-3154вих-23 від 04.05.2023.

Листом Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області №041131-17/1202-2023 від 03.04.2023 повідомлено про проведений моніторинг публічної закупівлі електричної енергії. Зокрема, встановлені порушення при укладанні додаткових угод до Договору на постачання електричної енергії №№3-6 унаслідок відсутності підтвердження коливання ціни за одиницю товару, а додаткова угода №8 укладена з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 ЗУ «Про публічні закупівлі», оскільки вказана в ній ціна за одиницю товару є похідною від попередніх додаткових угод.

Листом №041125-17/1567-2023 від 10.05.2023 Управління повідомило, незважаючи на наявність підтверджених порушень при виконанні Договору на постачання електричної енергії, що підстави для оскарження додаткових угод до Договору та стягнення надмірно сплачених коштів в Управлінні відсутні, що, у свою чергу, свідчить про бездіяльність Управління Східного офісу Держаудитслужби у Кіровоградській області.

Отже, звернення прокурора до суду в інтересах цього органу є обґрунтованим, приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли у серпні 2022 року, однак уповноваженим органом заходів, до усунення порушень та фактичного стягнення зайво сплачених коштів не вжито, хоча достеменно було відомо про дані обставини.

Укладенням додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії порушено матеріальні інтереси позивача, оскільки з урахуванням цих угод позивач 2 отримав менше електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач 2 є стороною недійсних правочинів та особою, за рахунок якої відповідачем безпідставно набуто стягувані грошові кошти (кошти за непоставлений товар електричну енергію).

За приписами ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, -вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, позивач 2, як сторона договору, мав право вимагати повернення грошової суми, сплаченої за електроенергію, яка не була поставлена відповідачем, чим завдано шкоди інтересам держави, проте заходів до їх відновлення не вжив.

Відповідно до п.1 Положення про відділ освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області, Відділ утворюється Гурівською сільською радою, є її структурним підрозділом, який в межах громади забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Пунктом З Положення про відділ освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області визначено, що Відділ є юридичною особою публічного права.

Знам`янська окружна прокуратура листом №52/02-2711вих-23 від 24.04.2023 повідомила Відділ освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області про порушення законодавства під час укладення додаткових угод до Договору та про намір звернутися до суду з позовною заявою на захист інтересів держави. Однак, жодних заходів для усунення порушення вимог законодавства про публічні закупівлі Відділом не вжито.

Тобто, не зважаючи на наявність повноважень для захисту інтересів держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства та безпідставне витрачання бюджетних коштів, Відділ освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області не вжив заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави при внесенні змін до Договору про постачання електричної електроенергії.

Вказане свідчить про нездійснення захисту інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Враховуючи, що Відділ освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області є отримувачем та розпорядником бюджетних коштів, водночас є стороною у спірних додаткових угодах, то, разом із компетентними органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у правовідносинах у сфері публічних закупівель, є належним суб`єктом в даних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п. 38) вказано, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу, який є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу має право заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі 917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20.

Вказане беззаперечно свідчить про бездіяльність органу уповноваженого державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Приймаючи до уваги те, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а додаткові угоди, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідають, суд вважає, що підстави для звернення прокурора до суду з відповідним позовом є правомірними.

Закон не зобов`язує прокурора подавати позови в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/2/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 11.08.2021 у справі №927/719/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 05.08.2021 у справі №911/1236/20.

Водночас, у рішенні ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного королівства суд наголосив, що засіб захисту повинен бути ефективним як у законі так І на практиці, зокрема, у тому сенсі щоб його використання не було ускладнено діями чи недоглядом органів влади відповідної держави. Подання позову прокурором за таких умов є єдиним ефективним засобом поновлення порушених інтересів держави та у даному випадку прокурор виступає не як альтернативний, а як єдиний можливий суб`єкт звернення до суду, забезпечуючи європейський принцип рівності сторін у процесі шляхом здійснення представництва інтересів держави у суді та усунення невигідності у становищі між сторонами правовідносин.

Разом з тим, Верховний Суд у справі №126/786/19 від 15.01.2020 (провадження №61-12929св19) зазначив, що Закон України Про прокуратуру та положення ЦПК України не містять жодної норми, яка б зобов`язувала прокурора надавати докази неналежного здійснення органом, уповноваженим здійснювати функції у спірних правовідносинах, своїх повноважень щодо захисту інтересів держави та доказів неможливості такого звернення самостійно. Прокурор повинен лише обґрунтувати наявність підстав.

Підкреслюючи необхідність дотримання принципу рівності процесуальних можливостей сторін у справі Бацаніна проти Росії в пункті 27, Європейський Суд з прав людини визначив, що підтримка прокуратурою одної із сторін може бути виправдана за певних обставин, в тому числі, у випадку, коли інтереси держави потребують захисту (рішення у справі Бацаніна проти Росії № 8927/02 від 26 травня 2009 року).

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

У даному випадку допуск прокурора до суду у зв`язку з ухиленням відповідного органу, уповноваженого на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах від захисту інтересів держави, є виправданим відповідно до вищевказаних положень.

Таким чином, звернення прокурора до суду в інтересах держави, а саме Східного офісу Держаудитслужби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області є правомірним і виправданим, оскільки, як зазначалося вище, вказаними органами самостійно таких заходів не вжито і як наслідок інтереси держави залишилися незахищеними.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Надаючи оцінку доводам Відповідача, господарський суд виходить з такого.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen), N 37801/97,п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

З огляду на те, що наведеними судом міркуваннями стосовно обставин застосування зазначених вище норм права при встановленні факту недійсності правочинів, у зв`язку з його очевидною невідповідністю положенням Закону, спростовуються твердження Відповідача в сукупності, господарський суд доходить висновку про їх необґрунтованість.

Додатково суд відзначає, що доводи представника Відповідача в частині, яка стосується відсутності станом на момент укладення спірних правочинів належної практики Верховного Суду, не можуть вплинути на оцінку господарським судом неправомірності дій сторін спірного правочину, оскільки чинним законодавством не встановлено обов`язку учасників цивільних правовідносин регулювати свою діяльність у відповідності до практики Верховного Суду, окрім рішень у спорах, в яких вони є сторонами, натомість вони зобов`язані дотримуватись положень чинного на момент укладення правочину законодавства.

Надаючи оцінку посиланням Відповідача на обставини, встановлені в Постанові Долинського районного суду Кіровоградської області від 08.06.2023 у справі № 388/671/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 164-14 КУпАП, господарський суд звертається до положень ч. 6 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення не є обов`язковою для господарського суду в частині правової оцінки правомірності правочину, вчиненого винною особою, оскільки предметом відповідної справи є наявність або відсутність в діях певної особи складу адміністративного правопорушення, яке носить індивідуальних характер, має правові наслідки тільки для особи-порушника

З огляду на вищевикладене, Відповідачем не спростовано доводів, які є підставою для задоволення позову прокурора.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недiйсною додаткову угоду №3 вiд 22.08.2022 до договору № 1 про постачання електричної енергiї споживачу вiд 23.02.2022, укладеного мiж Відділ освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІМК.

3. Визнати недiйсною додаткову угоду №4 вiд 12.09.2022 до договору № 1 про постачання електричної енергiї споживачу вiд 23.02.2022, укладеного мiж Відділ освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІМК.

4. Визнати недiйсною додаткову угоду №5 вiд 21.09.2022 до договору № 1 про постачання електричної енергiї споживачу вiд 23.02.2022, укладеного мiж Відділ освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІМК.

5. Визнати недiйсною додаткову угоду №6 вiд 30.09.2022 до договору № 1 про постачання електричної енергiї споживачу вiд 23.02.2022, укладеного мiж Відділ освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІМК.

6. Визнати недiйсною додаткову угоду №8 вiд 17.01.2023 до договору № 1 про постачання електричної енергiї споживачу вiд 23.02.2022, укладеного мiж Відділ освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІМК.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю ВІМК (54002, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, б. 108/5, офіс 526, код ЄДРПОУ 42719687) на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області (28540, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Гурівка, вул. Миру, 2А, код ЄДРПОУ 44074511) безпiдставно надмiрно сплаченi бюджетнi кошти в сумi 55231,43 грн.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю ВІМК (54002, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, б. 108/5, офіс 526, код ЄДРПОУ 42719687) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910025, банк Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету 2800; 25006, Україна, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, проспект Європейський, будинок, 4) судовий збір в сумі 16104,00 грн.

9. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

10.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

11.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

особа, яка звернулась до суду в інтересах держави: Керівник Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області (27400, Кіровоградська область, м. Знам`янка, вул. Братів Лисенків, 5, код ЄДРПОУ 02910025)

в інтересах держави в особі, уповноваженими органами якої виступають:

позивач 1: Східний офіс Державної аудиторської служби України (вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 40477689) в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області (вул. Архітектора Паученка, 64/53, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006);

позивач 2: Відділ освіти, культури, молоді та спорту Гурівської сільської ради Кіровоградської області (28540, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Гурівка, вул. Миру, 2А, код ЄДРПОУ 44074511);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ВІМК (54002, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, б. 108/5, офіс 526, код ЄДРПОУ 42719687)

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 27.09.2024.

Суддя В.О.Ржепецький

СудГосподарський суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення18.09.2024
Оприлюднено30.09.2024
Номер документу121921582
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —915/1004/23

Рішення від 18.09.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В. О.

Ухвала від 23.08.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В. О.

Ухвала від 08.07.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Ухвала від 18.06.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Ухвала від 22.05.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Ухвала від 24.04.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Ухвала від 03.04.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Ухвала від 15.03.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Ухвала від 13.10.2023

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Ухвала від 07.09.2023

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні