Рішення

від 23.04.2024 по справі 918/259/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/259/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро"

про стягнення заборгованості в розмірі 180 560, 66 грн

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 180 560, 66 грн.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки від 04.08.2023, що укладений в усній формі в частині повної і своєчасної оплати за поставлений товар, що є підставою для стягнення заборгованості та нарахованих за порушення зобов`язання 3% річних.

Ухвалою суду від 13.03.2024 позовну заяву залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивача, його представника та відповідача.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 09.04.2024.

Ухвалою суду від 09.04.2024 розгляд справи по суті відкладено на 23.04.2024.

Представник позивача у судове засідання 23.04.2024 не з`явився, однак 23.04.2024 подав заяву про розгляд справи без його участі. Окрім того зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Також, представником позивача 23.04.2024 подана заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача у судове засідання 23.04.2024 також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить інформація про відстеження поштового відправлення за номером №0600255871886, згідно якої відповідач отримав ухвалу суду від 18.03.2024 особисто 29.03.2024.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач не забезпечив явку свого представника, вимог ухвали суду від 09.04.2024 не виконав, письмового відзиву не подав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом зазначається, що у даній справі не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

04.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" укладено усний договір поставки нафтопродукту - дизельного палива класу С (2710194300) (далі-договір).

Згідно з узгодженими сторонами умовами договору позивач 09.08.2023 здійснив поставку відповідачу дизельного палива класу С (2710194300) обсягом 4000 л (3317 кг) ціною 37,50 грн/л (45,00 грн/л з ПДВ) на загальну суму 180 000, 00 грн з ПДВ.

Поставку нафтопродукту оформлено складеними 09.08.2023 про це документами: товарно-транспортною накладною №Р875, видатковою накладною №875, податковою накладною №61, акцизною накладною форми "П" № 952.

Позивачем 04.08.2023 надано рахунок відповідачу на оплату №665 дизельного палива класу С, а 09.08.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" було здійснено поставку вказаного товару.

Згідно товарно-транспортної накладної №Р875 та видаткової накладної №875, позивач передав, а відповідач прийняв 09.08.2023 дизельне паливо класу С (2710194300) обсягом 4000 л (3317 кг) ціною 37,50 грн/л (45,00 грн/л з ПДВ) на загальну суму 180 000, 00 грн з ПДВ.

Судом встановлено, що товарно-транспортна накладна №Р875 та видаткова накладна №875 підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Позивач зазначає, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару 28.12.2023 поштою скерував на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" вимогу про сплату заборгованості за договором, яка отримана відповідачем 24.01.2024, проте вказане зобов`язання так і не виконано, розрахунку за отриманий товар не проведено, відповіді на вимогу не надано.

Також 28.12.2023 позивач поштою скерував на адресу відповідача акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2023 по 26.12.2023 з відображенням заборгованості, який отримано 24.01.2024, проте ніякої відповіді на цей акт також не надав.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що сторонами укладено договір поставки в усній формі.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно положень ч. 2 ст. 530 ГПК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач, отримавши 24.01.2024 вимогу позивача, у встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України семиденний строк, тобто не пізніше 31.01.2024, її не виконав, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" з 01.02.2024 виникло право вимагати стягнення оплати за поставлений товар в сумі 180 000,00 грн у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми за поставлений товар в розмірі 180 000, 00 грн підлягають задоволенню.

Окрім того, у зв`язку з несвоєчасною оплатою поставленої продукції, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 560,66 грн за період з 01.02.2024 та по весь за весь час прострочення зобов`язання (38 днів).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що обґрунтований розмір 3% річних за період з 01.02.2024 по 07.03.2024 становить 531,15 грн.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом частково в сумі 531,15 грн, у решті 29,51 грн суд відмовляє.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованість в сумі 180 000, 00 грн основного боргу та 531,15 грн - 3% річних.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 3 027, 50 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" (34710, Рівненський р-н, Рівненська обл., с. Устя, вул. Замлинок, 91, код ЄДРПОУ 43162947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" (33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Відінська, 8, оф. 1Б, код ЄДРПОУ 41763557) основної заборгованості в розмірі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн 00 коп., 3% річних в розмірі 531 (п`ятсот тридцять одна) грн15 коп. та судовий збір в сумі 3 027 (три тисячі двадцять сім) грн 50 коп.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29 квітня 2024 року.

Суддя А.М. Горплюк