Рішення

від 09.05.2024 по справі 918/259/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/259/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюк А.М., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" адвоката Губара В.Є. про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро"

про стягнення заборгованості в розмірі 180 560, 66 грн

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

В судове засідання представники не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" про стягнення заборгованості в розмірі 180 560, 66 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 09.04.2024.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" основну заборгованість в розмірі 180 000 грн 00 коп., 3% річних в розмірі 531 грн 15 коп. та судовий збір в сумі 3 027 грн 50 коп.

25.04.2024 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" адвоката Губара В.Є. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою суду від 29.04.2024 розгляд заяви про розподіл судових витрат призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.05.2024.

В судове засідання 09.05.2024 сторони не забезпечили явку уповновноважених представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановлений законом строк.

09.05.2024 на адресу суду від адвоката В.Є. Губара надійшла заява про розгляд заяви без його участі.

Частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Судом також враховано, що явка представників учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

За таких обставин, враховуючи, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду заяви, суд дійшов висновку розглянути заяву про розподіл судових витрат за відсутності представників що не з`явились.

У судовому засіданні 09.05.2024 судом було прийнято додаткове рішення.

Дослідивши матеріали справи та заяву про розподіл судових витрат, суд дійшов до наступних висновків.

Частиною другою статті 221 ГПК України встановлено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 221 ГПК України у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з приписами ч. ч. 2-4 ст. 244 ГПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Так, представником позивача у позовній заяві від 08.03.2024 зазначена попередня (орієнтовна) сума судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, які становлять 8 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У заяві від 25.04.2024 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представник позивача адвокат Губар В.Є. просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000, 00 грн.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат в сумі 8 000, 00 грн представник позивача надав копію договору про надання правничої допомоги від 01.03.2024; копію платіжної інструкції №3527 від 05.04.2024; копія акту від 25.04.2024 виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 01.03.2024.

Судом встановлено, що 01.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" та Адвокатським бюро Губара Володимира укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до якого клієнт (позивач) в порядку та на умовах, визначених договором, доручає, а бюро приймає на себе зобов`язання з ведення справи за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" про стягнення заборгованості.

За умовами п. 1.2 та 2.1 вказаного договору безпосереднє ведення справи від імені бюро здійснює адвокат Губар В.Є. вартість професійної правничої допомоги за договором визначена сторонами у фіксованому розмірі та складає 8 000, 00 грн.

Адвотакським бюро Губара Володимира відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 01.03.2024 у повному обсязі надано правничу допомогу Клієнту в порядку та обсязі, визначеному п. 1.4. договору, обсяг якої міститься у Акті виконаних робіт від 25.04.2024.

Відповідно до вказаного Акту виконаних робіт сторони підтвердили, що всього клієнту надано послуг на суму 8 000, 00 грн, Адвокатське бюро повністю виконало свої зобов`язання, і жодних претензій з боку Клієнта до бюро немає.

Згідно з п. 2.3. договору оплата клієнтом професійної правничої допомоги здійснюється у строк до 01.05.2024 шляхом перерахування коштів на рахунок бюро.

05.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" здійснило оплату Адвокатському бюро Губара Володимира правничої допомоги згідно з договором.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін.

Доказом того, що Губар В.Є. є адвокатом, свідчить ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВК №1122460 від 08.03.2024.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

З матеріалів справи встановлено, що витрати позивача на правничу допомогу, пов`язані з розглядом даної справи, які є доведеними належним чином складають 8 000, 00 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12) ч. 3 ст. ГПК України.

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При цьому, суд звертає увагу на те, що від представника відповідача не подано, передбаченого ч. 5 ст. 126 ГПК України, клопотання про зменшення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а також не надано жодного обґрунтування неспівмірності заявлених стягувачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, враховуючи імперативність положень ч. 5 ст. 126 ГПК України щодо можливості зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами виключно за клопотанням сторони, підстави для зменшення розміру витрат позивача, пов`язаних із розглядом справи, відсутні.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом враховано п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Судом встановлено, що за наслідками розгляду вказаної справи, при прийнятті Господарським судом Рівненської області рішення від 23.04.2024, не було вирішено питання про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 77-79 ГПК України).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" адвоката Губара В.Є. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу при розгляді спору в суді на суму 8 000, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" адвоката Губара В.Є. про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" (34710, Рівненський р-н, Рівненська обл., с. Устя, вул. Замлинок, 91, код ЄДРПОУ 43162947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" (33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Відінська, 8, оф. 1Б, код ЄДРПОУ 41763557) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 10.05.2024.

Суддя А.М. Горплюк