Рішення

від 23.04.2024 по справі 920/688/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.2024м. СумиСправа № 920/688/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Павлючок І.М., розглянувши матеріали справи № 920/688/23

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Роменської окружної прокуратури Сумської області (42000, м. Ромни, вул. Соборна, 43) в інтересах держави в особі позивача: Синівської сільської ради (42533, Сумська область, Роменський район, с. Синівка, вул. Спортивна, код ЄДРПОУ 04388455)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СК-АГРО (42506, Сумська область, Роменський район, селище Суха Грунь, вул. Першотравнева, 1, код ЄДРПОУ 33976979)

про дострокове розірвання договору оренди землі, повернення земельних ділянок,

представники сторін:

позивача не з`явився;

відповідача (в режимі відеоконференції) Вагоровська А.Е.;

прокурор Тихонова О.М.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача подав позовну заяву до відповідача, в якій просить суд розірвати договір оренди землі від 03.11.2008, укладений між Липоводолинською районною державною адміністрацією та ТОВ СК-АГРО, який зареєстрований в Державному реєстрі земель Липоводолинським районним відділом Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК 12.12.2008 за № 040863101812; зобов`язати відповідача повернути Синівській сільській раді земельні ділянки з кадастровими номерами: 5923285600:02:002:0109, 5923285600:01:001:0178, 5923285600:01:001:0180, 5923285600:02:010:0085, 5923285600:02:005:0053, 5923285600:02:010:0086, 5923285600:02:009:0071, 5923285600:02:004:0169, 5923285600:02:004:0166, 5923285600:01:004:0203, 5923285600:01:005:0100, 5923285600:02:005:0055, 5923285600:02:005:0054, 5923285600:02:004:0168, 5923285600:02:004:0167 та стягнути з відповідача 5368,00 грн судового збору, сплаченого за пред`явлення позову.

Ухвалою від 28.06.2023 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/688/23 в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання.

21.07.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено факту використання відповідачем земельних ділянок не за цільовим призначенням, до позову не додано належних та допустимих доказів.

15.08.2023 прокурор подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позов, посилаючись на норми законодавства, висновок експерта від 20.04.2023 № СЕ-19/119-23/940-ДЗ за результатами проведеної експертизи з питань землеустрою.

Ухвалою від 22.08.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів до 25.09.2023 та відклав підготовче засідання на 12.09.2023.

23.08.2023 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зазначивши про те, що відповідач порушив умови користування земельними ділянками, які визначені у п. 17 договору оренди землі від 03.11.2008, а також вимоги статей 35, 37, 47 Закону України Про охорону земель.

04.09.2023 до суду надійшли заперечення представника відповідача на відповідь на відзив прокурора, в яких зазначив, що вважає доводи прокуратури, викладені у відповіді на відзив, необґрунтованими та такими, що не можуть бути прийняті до уваги під час винесення рішення по справі.

Ухвалою від 12.09.2023 підготовче засідання відкладено на 27.09.2023.

27.09.2023 суд задовольнив клопотання представника відповідача про призначення земельно-технічної експертизи; призначив у справі № 920/688/23 судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Національному науковому центру Інститут судових експертиз імені Засл. Проф. М.С. Бокаріуса; провадження у справі зупинив.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 апеляційну скаргу керівника Роменської окружної прокуратури Сумської області задоволено та ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.09.2023 скасовано.

18.12.2023 матеріали справи № 920/688/23 надійшли на адресу Господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 20.12.2023 суд поновив провадження у справі, призначивши підготовче засідання на 18.01.2024.

18.01.2024 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 01.02.2024.

Ухвалою від 01.02.2024 суд постановив: закрити підготовче провадження у справі № 920/688/23; призначити справу № 920/688/23 до судового розгляду по суті на 15.03.2024.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у Сумській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі 920/688/23 не відбулось, про що складено акт суду від 15.03.2024.

Ухвалою від 15.03.2024 суд призначив розгляд справи по суті на 28.03.2024.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у Сумській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі 920/688/23 не відбулось, про що складено акт суду від 28.03.2024.

Ухвалою від 28.03.2024 справу призначено до судового розгляду по суті на 23.04.2024.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Ураховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників, оцінивши та дослідивши докази в справі, суд встановив наступне.

Роменською окружною прокуратурою Сумської області в ході вивчення стану дотримання вимог законодавства про охорону та раціональне використання земельних ресурсів установлено протиправне розорювання пасовищ та сіножатей ТОВ «СК-АГРО», що перебувають у користуванні зазначеного підприємства на підставі договору оренди від 03.11.2008.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положеннями ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обгрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом із тим, з наведених положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган.

Статтею 14 Конституції України та ч. 1 ст. 148 Господарського кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави та об`єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

За ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України право на звернення із позовом про захист права власності належить власнику цієї земельної ділянки.

На момент укладення оспорюваного договору вказані земельні ділянки перебували у державній власності та знаходилися на території Саївської сільської ради Роменського району.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Сумської області, відповідно до якого до складу Синівської територіальної громади включено Саївську територіальну громаду. За інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Синівська сільська рада (код ЄДРПОУ 04388455) є правонаступником Саївської сільської ради (код ЄДРПОУ 04388432).

Таким чином, саме Синівська сільська рада є власником спірних земельних ділянок та уповноважена законом на розпорядження ними від імені відповідної територіальної громади.

Прокурор у позові вказує на те, що розорювання сіножатей і пасовищ з подальшим вирощуванням на них сільськогосподарських культур та ще й з порушенням умов п. 17 договору оренди землі від 03.11.2008 щодо дотримання вимог протиерозійної організації території, призводить до ерозії грунтів, повного знищення об`єктів рослинного світу, знищення умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань, тобто призводить до найбільш згубного негативного впливу на рослинний світ.

З огляду на вищевикладене окружною прокуратурою на адресу Синівської сільської ради спрямовано лист № 53/1-1945вих-23 від 17.05.2023, в якому повідомлено про виявлені порушення та запропоновано самостійно вжити заходи щодо розірвання договору оренди землі з ТОВ «СК-Агро» в судовому порядку.

Листом від 17.05.2023 № 02-26/832 Синівська сільська рада повідомила про неможливість самостійного звернення до суду у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

Зважаючи, що вказані інтереси залишилися незахищеними, а уповноваженим органом місцевого самоврядування допущено бездіяльність, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

На підставі викладеного, зі змісту позовної заяви, предмета спору, характеру спірних правовідносин, суд дійшов до висновку, що прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Синівської сільської ради.

03.11.2008 між Липоводолинською районною державною адміністрацією та ТОВ «СК-АГРО» укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2008 за №040863101812.

За умовами указаного договору ТОВ «СК-АГРО» отримало у платне користування земельні ділянки загальною площею 476,6235 га, у тому числі 311,3438 га ріллі, 56,5568 га сіножатей, 108,7226 га пасовищ (п. 2 договору).

Відповідно до п. 7 договору земельні ділянки повинні використовуватись із дотриманням вимог контурно-меліоративної організації території.

Пунктом 8 договору передбачено, що він укладений на 49 років.

Пунктами 15-17 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення. Умови збереження стану об`єкта оренди - дотримуватись вимог протиерозійної організації території.

Відповідно до п. 31 договору в обов`язках орендаря виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження в обсязі, передбаченому законом та цим договором, а також дотримуватись режиму природоохоронного використання земель.

У подальшому сторонами договору укладено додаткову угоду від 08.08.2012, якою зменшено орендовану площу земельних ділянок до 162,8472 га (сіножатей - 56,5545 га, пасовищ - 106,2927 га).

Зокрема, згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на підставі вищевказаного договору від 03.11.2008 за ТОВ «СК-АГРО» зареєстровано право оренди 15 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а саме: 5923285600:02:002:0109, 5923285600:01:001:0178, 5923285600:01:001:0180, 5923285600:02:010:0085, 5923285600:02:005:0053, 5923285600:02:010:0086, 5923285600:02:009:0071, 5923285600:02:004:0169, 5923285600:02:004:0166, 5923285600:01:004:0203, 5923285600:01:005:0100, 5923285600:02:005:0055, 5923285600:02:005:0054, 5923285600:02:004:0168, 5923285600:02:004:0167.

Водночас, досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні від 26.07.2022 за ч. 1 ст. 197-1 КК України встановлено, що на території Саївського старостинського округу Синівської сільської ради Роменського району частково розорані та засіяні соняшником земельні ділянки комунальної форми власності з кадастровими номерами:

- 5923285600:01:001:0180 (сіножаті, орієнтовно розорано 6,57 га);

- 5923285600:01:001:0178 (сіножаті, розорано орієнтовно 2,1087 га);

- 5923285600:02:002:0109 (сіножаті, орієнтовно розорано 15,1257 га);

- 5923285600:02:005:0053 (сіножаті, орієнтовно розорано 21,0 га);

- 5923285600:02:010:0085 (сіножаті, орієнтовно розорано 9,0 га);

- 5923285600:01:005:0092 (пасовища, орієнтовно розорано 14,2481 га).

Указані ділянки перебувають у користуванні ТОВ «СК-АГРО» на підставі договору оренди землі від 03.11.2008.

Крім того, розпорядженням Синівського сільського голови від 15.07.2022 № 86-ОД «Про затвердження складу комісії з питань раціонального використання земельних ресурсів Синівської сільської ради» затверджено склад комісії з питань обстеження земельних ділянок щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок за цільовим призначенням.

Зазначеною комісією Синівської сільської ради 03.08.2022 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо земельних ділянок: кадастровий номер 5923285600:01:001:0180, кадастровий номер 5923285600:01:001:0178, кадастровий номер 5923285600:02:002:0109, кадастровий номер 5923285600:02:005:0053, кадастровий номер 5923285600:02:010:0085, кадастровий номер 5923285600:01:005:0092 та встановлено факт розорювання та вирощування на них соняшника ТОВ «СК-АГРО» сіножатей та пасовищ у порушення вимог ст. 37 Закону України «Про охорону земель», про що складені відповідні акти.

З метою визначення відповідності фактичного землекористування земельними ділянками з кадастровими номерами: 5923285600:01:001:0180, 5923285600:01:001:0178, 5923285600:02:002:0109, 5923285600:02:005:0053, 5923285600:02:010:0085, 5923285600:01:005:0092, які використовуються в якості ріллі для вирощування соняшнику, правовстановлювальним документам, документації із землеустрою на земельні ділянки та нормативно-правовим актам, у кримінальному провадженні від 26.07.2022 було призначено експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручено експертам Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Під час експертного дослідження встановлено наступне:

1. Земельна ділянка з кадастровим номером 5923285600:01:001:0180, площею 13,3974 га, з них пасовища - 6,8848 га, сіножаті - 6,5126 га. Відповідно до матеріалів кримінального провадження (акт перевірки дотримування вимог земельного законодавства № 2) розорано орієнтовно 6,57 га сіножатей ділянки. Згідно з матеріалами інвентаризації земель, що потребують захисту від ерозії та інших деградуючих фактів, контур № 2 на плані, площею 7,0 га орних земель, крутизна схилів 3°-5°, який переведено в сіножаті, увійшов в земельну ділянку з кадастровим номером 5923285600:01:001:0180.

2. Земельна ділянка з кадастровим номером 5923285600:01:001:0178 площею 2,1087 га, вид угідь - сіножаті. Відповідно до матеріалів кримінального провадження (акт перевірки дотримування вимог земельного законодавства № 3) розорано орієнтовно 2,1087 га сіножатей ділянки. В наданій на дослідження Інвентаризації земель, що потребують захисту від ерозії та інших деградуючих факторів зазначена земельна ділянка не відображена.

3. Земельна ділянка з кадастровим номером 5923285600:02:002:0109 площею 15,1257 га, вид угідь - сіножаті. Відповідно до матеріалів кримінального провадження (акт перевірки дотримування вимог земельного законодавства № 1) розорано орієнтовно 15,1257 га сіножатей ділянки. Згідно з матеріалами інвентаризації земель, що потребують захисту від ерозії та інших деградуючих фактів, контур № 9 на плані, площею 48,5 га, крутизна схилів на площі 34,5 га - 3°-5°, на площі 14 га - більше 5°, частина якого увійшла в земельну ділянку з кадастровим номером 5923285600:02:002:0109.

4. Земельна ділянка з кадастровим номером 5923285600:02:010:0085 площею 16,6735 га, з них: пасовища - 7,1211 га, сіножаті - 9,5524 га. Відповідно до матеріалів кримінального провадження (акт перевірки дотримування вимог земельного законодавства № 5) розорано орієнтовно 9 га сіножатей ділянки. Згідно з матеріалами інвентаризації земель, що потребують захисту від ерозії та інших деградуючих фактів, контур № 13 на плані, площею 11,5 га орних земель, крутизна схилів - 3°-5°, який переведено в сіножаті, увійшов у земельну ділянку з кадастровим номером 5923285600:02:010:0085.

5. Земельна ділянка, з кадастровим номером 5923285600:01:005:0092, площею 14,2481 га пасовищ. Відповідно до матеріалів кримінального провадження (акт перевірки дотримування вимог земельного законодавства № 6) розорано орієнтовно 14,2481 га пасовищ ділянки. В наданій на дослідження Інвентаризації земель, що потребують захисту від ерозії та інших деградуючих факторів не відображена.

6. Земельна ділянка з кадастровим номером 5923285600:02:005:0053 площею 36,7515 га, з них: пасовища - 13,8228 га, сіножаті - 22,9287 га. Відповідно до матеріалів кримінального провадження (акт перевірки дотримування вимог земельного законодавства № 4) розорано орієнтовно 21,0 га сіножатей ділянки. Згідно з матеріалами інвентаризації земель, що потребують захисту від ерозії та інших деградуючих фактів, контур №11, площею 21,9 га, з яких 21,0 га - крутизна схилів - 3°-5°, 0,9 га - більше 5°, який переведено в сіножаті, увійшов в земельну ділянку з кадастровим номером 5923285600:02:005:0053.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на грунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється (частини 1 та 2 Закону України «Про охорону земель»).

Згідно зі ст. 47 Закону України «Про охорону земель» використання ерозійно- та зсувонебезпечних земельних ділянок дозволяється за умови вжиття заходів щодо їх протиерозійного і протизсувного захисту, передбачених законодавством України.

З метою захисту земель від ерозії та зсувів у землевпорядній, містобудівній та іншій документації передбачаються заходи щодо забезпечення протиерозійної та протизсувної стійкості території.

Забороняється розорювання схилів крутизною понад 7 градусів (крім ділянок для залуження, залісення та здійснення ґрунтозахисних заходів). На схилах крутизною від 3 до 7 градусів обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо.

Власники земельних ділянок та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані здійснювати ґрунтоохоронні заходи з метою запобігання погіршенню їх якісного стану та якісного стану суміжних земельних ділянок і довкілля в цілому.

Таким чином, здійснивши розорювання та засадження вказаних земель (сіножатей та пасовищ) сільськогосподарською культурою «соняшник», відповідач порушив умови користування земельними ділянками. Які визначені в п. 17 договору оренди землі від 03.11.2008 (дотримуватись вимог протиерозійної організації території), а також вимоги статей 35, 37, 47 Закону України «Про охорону земель».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» установлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема, з господарського договору (ст. 174 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів норм і правил.

За ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24 та 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкту оренди, яке істотно перешкоджає передбаченого договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 35 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 37 цього ж закону власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

На підставі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як убачається з вищенаведеного, відповідач порушує істотні умови пунктів 15-17 договору, а саме: використовує земельні угіддя пасовища та сіножаті, призначені виключно для сінокосіння та випасання худоби, не за цільовим призначенням, а для вирощування сільськогосподарської продукції.

У відповідності до положень ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. «г» ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

У частині 3 статті 19 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Абзацами 1, 2 частини 5 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах: певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково - дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до ч. 2 цієї статті до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

За висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, положеннями законодавства (статті 31, 33-37 Земельного кодексу України) визначено види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема: для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України для такого виду використання.

Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання врегульовано статтею 22 Земельного кодексу України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1); до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина 2).

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 зазначено, що користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником. Такі висновки також викладено у постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21, від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.

Разом із тим користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Відповідно до переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, що затверджений постановою КМУ «Про порядок ведення державного земельного кадастру» від 17.10.2012 № 1051 до групи « 001» відновиться «Рілля». Група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

До групи угідь « 002» підгрупи « 01» віднесено сіножаті, що включають сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння, до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Пасовища віднесено до групи угідь « 002» підгрупи « 02», що включають сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби, рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Тобто використання угідь сіножаті та пасовища в якості ріллі для вирощування сільськогосподарської культури соняшнику, суперечить виду використання, який визначений у Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь.

Окрім цього, в постанові пленуму Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі №6-32цс15 надано роз`яснення, що відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Аналогічна позиція висвітлена у Постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19.

Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, в даному випадку у договорі оренди земельної ділянки.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 5923285600:01:001:0180; 5923285600:01:001:0178; 5923285600:02:002:0109; 5923285600:02:005:0053; 5923285600:02:010:0085; 5923285600:01:005:0092 за своїм цільовим призначенням належать до земель сільськогосподарського призначення, за видом використання згідно договору оренди землі від 03.11.2008 та витягу з Державного земельного кадастру є сіножаттю та пасовищем, вид її використання (вид угідь) не змінювався.

До складу земель сільськогосподарського призначення, як вже вказувалось вище, належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя, які складаються з ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелог (ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України).

Отже, юридичні та фізичні особи можуть отримувати у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, в тому числі, землі, які належать до сіножатей та пасовищ, але використовувати їх відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані у користування власником.

Таким чином, відповідно до договору оренди землі ТОВ «СК-Агро» надано у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які за видом використання належить до сіножатей та пасовищ, призначених виключно для сінокосіння та випасання худоби.

Водночас відповідач здійснив розорювання та засадження орендованих земельних ділянок (сіножатей та пасовищ) сільськогосподарською культурою «соняшник».

Отже, має місце використання орендованих земельних ділянок з порушенням умов режиму використання, а саме використання земель як ріллі при тому, що видом її використання є сіножаті та пасовища.

Необхідність дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов, передбачена Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», Стратегією удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, Національним планом дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 271-р.

Діяльність відповідача щодо розорювання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками відноситься до сіножатей та пасовищ, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання орендованих земельних ділянок.

Отже, оскільки відповідно до умов договору оренди землі, чинного законодавства та документації із землеустрою земельні ділянки з кадастровими номерами 5923285600:01:001:0180; 5923285600:01:001:0178; 5923285600:02:002:0109; 5923285600:02:005:0053; 5923285600:02:010:0085; 5923285600:01:005:0092 є сіножаттю та пасовищем, а за приписами ч. 5 ст. 20, ст. 34 Земельного кодексу України земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби можуть використовуватися лише у межах встановленого виду використання, тому передані в оренду ТОВ «СК-Агро» не могли використовуватися відповідачем як рілля.

За приписами ч. 5 ст. 20, ст. 34 Земельного кодексу України земельна ділянка для сінокосіння та випасання худоби може використовуватися лише у межах вказаного виду використання, тобто відповідач зобов`язаний був використовувати земельну ділянку виключно як сіножать та пасовище, тобто в межах виду користування, передбаченому умовами договору.

Зібрані матеріали свідчать про те, що зазначені земельні ділянки всупереч положень законодавства та умовам договору, зокрема щодо обов`язку орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з договором (у цьому випадку пасовища та сіножаті), використовуються відповідачем як рілля, тобто використовуються та обробляються під посіви сільськогосподарських культур.

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки використовуються відповідачем як рілля, тобто без зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, однак, з порушенням (зміною) виду її цільового використання в межах однієї категорії.

Отже, на підставі дослідження обставин справи та оцінки доказів суд дійшов висновку про те, що діяльність відповідача щодо розорювання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками відносяться до пасовищ та сіножатей, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірних земельних ділянок, а отже, виходячи з предмету та підстав позову, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Як зазначалось судом, за змістом статті 37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги про розірвання договору оренди землі від 03.11.2008, укладеного між Липоводолинською районною державною адміністрацією та ТОВ «СК-Агро» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК України).

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

На підставі ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статей 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі»).

Пунктом 21 договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані , не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

У зв`язку з розірванням договору оренди землі від 03.11.2008, який укладений між Липоводолинською районною державною адміністрацією та ТОВ «СК-Агро», підлягає задоволенню і вимога щодо зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що з його боку не має жодних порушень умов спірних договорів, суд зазначає наступне.

Представник відповідача не розділив земельні ділянки за видом використання та видом угідь, що є різними за змістом поняттями.

У ст. 19 Земельного кодексу України закріплено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а)землі сільськогосподарського призначення;

б)землі житлової та громадської забудови;

в)землі природно-заповідного та іншого природоохоронного

призначення;

г)землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д)землі історико-культурного призначення;

е)землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж)землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Так, до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя та несільськогосподарські угіддя (ч. 2 ст. 22 ЗК України).

Землі сільськогосподарського призначення поділяються на: рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги (ч. 2 ст. 22 ЗК України).

При цьому, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ч. 3 ст. 22 ЗК України).

Таким чином, землі сільськогосподарського призначення, незалежно від того чи рілля, чи багаторічні насадження, пасовища, можуть передаватися сільськогосподарським підприємствам лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Разом з цим, до ріллі відносять земельні ділянки, які систематично обробляються під посіви сільськогосподарських культур.

До багаторічних насаджень відносяться земельні ділянки, зайняті штучно створеними деревними, чагарниковими або трав`янистими багаторічними насадженнями, здатними давати урожай плодово-ягідної, технічної або лікарської продукції.

Сінокосами називають земельні ділянки, покриті багаторічною трав`янистою рослинністю, які систематично використовують для сінокосіння.

Пасовищами називають землі, покриті багаторічною трав`янистою рослинністю, які систематично використовуються для випасання худоби.

Отже, і рілля, і багаторічні насадження, сінокоси і пасовища можуть використовуватись для отримання сільськогосподарської продукції, але зі своїми обмеженнями.

З урахуванням вказаного, вид угідь - це різновид майна, яке в даному випадку поділяється на: рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги. А товарне сільськогосподарське виробництво - це мета, з якою надається угіддя.

Отже, відповідач отримав спірні ділянки для пасовища та сіножаті, на яких міг здійснювати товарне сільськогосподарське виробництво, але в порушення умов договору використовував їх як ріллю, здійснивши розорювання та засадження вказаних земель сільськогосподарською культурою «соняшник», чим порушив умови користування земельними ділянками, які визначені в п. 17 договору (дотримуватись вимог протиерозійної організації території).

Ураховуючи викладене, суд, дослідивши матеріали справи, задовольняє позов в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку судовий збір у розмірі 5368,00 грн покласти відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди землі від 03.11.2008, укладений між Липоводолинською районною державною адміністрацією та «ТОВ «СК-АГРО» (код ЄДРПОУ 33976979, 42506, Сумська обл., Роменський район, селище Суха Грунь, вулиця Першотравнева, 1), який зареєстрований в Державному реєстрі земель Липоводолинським районним відділом Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 12.12.2008 за№ 040863101812.

2. Зобов`язати ТОВ «СК-АГРО» (код ЄДРПОУ 33976979, 42506, Сумська обл., Роменський район, селище Суха Грунь, вул. Першотравнева, 1) повернути Синівській сільській раді (42533, вул. Спортивна, 2, с Синівка,6. Роменський р-н, Сумська обл., код ЄДРПОУ 04388455) земельні ділянки з кадастровими номерами: 5923285600:02:002:0109, 5923285600:01:001:0178, 5923285600:01:001:0180, 5923285600:02:010:0085, 5923285600:02:005:0053, 5923285600:02:010:0086, 5923285600:02:009:0071, 5923285600:02:004:0169, 5923285600:02:004:0166, 5923285600:01:004:0203, 5923285600:01:005:0100, 5923285600:02:005:0055, 5923285600:02:005:0054, 5923285600:02:004:0168, 5923285600:02:004:0167.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СК-АГРО (42506, Сумська область, Роменський район, селище Суха Грунь, вул. Першотравнева, 1, код ЄДРПОУ 33976979) на користь Сумської обласної прокуратури (м. Суми, вул. Герасима Кондратьева, 33, код 03527891, р/р UA598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 5 368 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень) судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 30.04.2024.

СуддяВ.В. Яковенко