Рішення

від 24.04.2024 по справі 922/620/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2024м. ХарківСправа № 922/620/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Катречко Д.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс", 61055, м. Харків, вул. Миру, буд. 46 до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, 61024, м. Харків вул. Пушкінська,61 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 простягнення 397 706,47 грн.за участю представників сторін:

позивача: Тимофеєва Ю.А.;

відповідача: не з`явився;

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_1 : не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Харківського квартирно - експлуатаційного управління про стягнення заборгованості у загальному розмірі 397 706,47 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 04.03.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" (вх. № 620/24) залишено без руху.

08.03.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 6411/24), у якій позивач зокрема просить суд, відкрити провадження по справі, та залучити у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_1 . Крім того, позивач, просить суд, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.03.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/620/24. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Справу ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 10 квітня 2024 року о 12:20 год. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_1 .

21.03.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7786/24).

02.04.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 8703/24) про відкладення розгляду справи.

10.04.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшли документи про долучення до матеріалів справи (вх. № 9549/24).

Ухвалою суду від 10.04.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 10.04.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 24 квітня 2024 року о(б) 13:20 год.

18.04.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 10337) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.04.2024 року заяву (вх. № 10337 від 18.04.2024 року) позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено частково.

Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, проте 22.04.2024 року через канцелярію суду надав клопотання (вх. № 10532/24) у якому останній, просить суд, провести розгляд справи без участі Харківського квартирно-експлуатаційного управління, відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд дослідивши матеріали справи, та заслухавши думку позивача. дійшов до висновку про його задоволення.

Уповноважений представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_1 у призначене судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Присутній у судовому з розгляду справи по суті представник позивача надав усні пояснення щодо позовних вимог, та просив суд, позов задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 20.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" (сторона 1, позивач), Військовою частиною НОМЕР_1 (сторона 2, 3-я особа) та Харківським квартирно - експлуатаційним управлінням (сторона 3, відповідач) було укладено договір № 45 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном.

Згідно пункту 10.1. договору, дія цього договору відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України з 24.12.2022 року до 31.12.2023 року включно, але не довше дії воєнного стану.

У разі відсутності заяви сторони 2 про припинення чи дострокове розірвання договору, дія договору продовжується на той самий строк, на який його було укладено і на тих самих умовах (пункт 10.4. договору).

Пунктом 1.1. договору. сторони погодили, що сторона 1 надає стороні 2 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном сторони 1: нежитлові приміщення загальною площею 1479,9 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Вокзальна, буд. 26Д.

Сторона 1 надає стороні 2 можливість скористатись своїм майном для власних потреб (пункт 1.2. договору).

Пунктом 3.1. договору, сторони визначили, що спільне тимчасове користування майном здійснюється на безоплатній основі.

Сторона 3 зобов`язується відшкодувати стороні 1 усі витрати за комунальні послуги за договорами про відшкодування комунальних послуг, які були отримані стороною 2 за час дії договору (пункт 3.2. договору).

Відшкодування за спожиті комунальні послуги стороною 2 сплачуються стороні 3, на підставі даного договору на відшкодування окремо кожним видом наданих комунальних послуг за відповідним пакетом документів до них: електричної енергії, вивіз сміття (пункт 3.3 договору).

Між сторонами було підписано акт приймання - передачі нерухомого майна, згідно договору спільного тимчасового безоплатного використання від 20.02.2023 року № 1.

Також позивач зазначає, що за результатами користування майном позивача і споживанням Військовою частиною НОМЕР_1 електричною енергією протягом 2023 року між позивачем, відповідачем та Військовою частиною НОМЕР_1 , укладалися договори про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії.

Згідно пункту 1.1. договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, сторона 2 (позивач) забезпечує постачання електричної енергії, що використовується стороною 3 (3-я особа), а стороні 1 (відповідач) відшкодовує витрати, понесені стороною 2 (позивачем) з оплати електричної енергії, яка була спожита стороною 3 (3-ю особою), за встановленими тарифами та в терміни, передбачені даним договором.

Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення № 45 від 20.02.2023 року (пункт 1.2. договору).

Пунктом 2.1. сторони погодили, що вартість постачання електричної становить: 01.01.2023 року за 1 квт./год. - 4,912086 грн. з ПДВ; 01.02.2023 року за 1 квт./год. - 4,570188 грн. з ПДВ; 01.03.2023 року за 1 квт./год. - 4,6087392 грн. з ПДВ; 01.04.2023 року за 1 квт./год. - 4,241766 грн. з ПДВ; 01.05.2023 року за 1 квт./год. - 4,1374008 грн. з ПДВ; 01.06.2023 року за 1 квт./год. - 4,24158грн. з ПДВ; 01.07.2023 року по 04.07.2023 року за 1 квт./год. - 5,117208 грн. з ПДВ; 05.07.2023 року за 1 квт./год. - 5,085168 грн. з ПДВ; 01.08.2023 року за 1 квт./год. - 5,875308 грн. з ПДВ; 01.09.2023 року за 1 квт./год. - 6,66474 грн. з ПДВ; 01.10.2023 року за 1 квт./год. - 6,307908 грн. з ПДВ; 01.11.2023 року за 1 квт./год. - 6,822168 грн. з ПДВ.

Згідно пункту 2.2. вартість розподілу електричної енергії становить: 01.01.2023 року за 1 квт./год. - 1,261224 грн. з ПДВ; 01.02.2023 року за 1 квт./год. - 1,261224 грн. з ПДВ; 01.03.2023 року за 1 квт./год. - 1,261224 грн. з ПДВ; 01.04.2023 року за 1 квт./год. - 1,261224 грн. з ПДВ;01.05.2023 року за 1 квт./год. - 1,261224 грн. з ПДВ; 01.06.2023 року за 1 квт./год. - 1,564476 грн. з ПДВ; 01.07.2023 року за 1 квт./год. - 2,01936 грн. з ПДВ; 01.08.2023 року за 1 квт./год. - 2,01936 грн. з ПДВ; 01.09.2023 року за 1 квт./год. - 2,01936 грн. з ПДВ; 01.10.2023 року за 1 квт./год. - 2,01936 грн. з ПДВ; 01.11.2023 року за 1 квт./год. - 2,01936 грн. з ПДВ.

Загальна вартість цього договору на дату його складання становить 349 670,68 грн. у т.ч. ПДВ 58 278,45 грн. (пункт 2.3. договору).

Крім того, пунктом 2.1. договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії сторони погодили, що вартість постачання електричної становить: 01.12.2023 року за 1 квт./год. - 7,1331 грн. з ПДВ; 13.12.2023 року по 31.12.2023 року за 1 квт./год. - 6,16212 грн. з ПДВ.

Згідно пункту 2.2. вартість розподілу електричної енергії становить: 01.12.2023 року по 31.12.2023 року за 1 квт./год. - 2,01936 грн. з ПДВ.

Загальна вартість цього договору на дату його складання становить 48 035,79 грн. у т.ч. ПДВ 8005,96 грн. (пункт 2.3. договору).

Оплата за цими договорами згідно пункту 3.6. здійснюється згідно статей 46, 48, 49 Бюджетного кодексу України, на підставі належним чином оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок сторони 1 за відповідним кодом видатків).

За твердженнями позивача, з січня 2023 року по грудень 2023 року у відповідача наявна заборгованість перед позивачем з відшкодування витрат за спожиту Військовою частиною електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії.

Як зазначає позивач, останнім на адресу відповідача було направлено лист вимогу від 30.01.2024 року за № 6/01 щодо сплати заборгованості у розмірі 397 706,47 грн. за спожиту електричну енергію та розподіл електричної енергії стороною 2 у період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, та вимагав у триденний строк з дати отримання листа сплатити суму заборгованості.

Відповідачем у наданій відповіді (від 15.02.2024 року № 583/678) на звернення про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за договором № 45 від 20.02.2023 року зокрема зазначено, що відповідач є бюджетною установою, яка у своїй діяльності фінансується з державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно у рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду, та фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. У зв`язку із чим, відповідач не може передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу згідно із звернення позивача від 06.02.2024 року за договором № 45 від 20.02.2023 року.

За твердження позивача, оскільки в позасудовому порядку не вдалося поновити порушені права останнього, та відповідачем не здійснення погашення суми заборгованості перед позивачем у розмірі 397 706,47 грн. за спожиту електричну енергію та розподіл електричної енергії стороною 2 за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, останній звернувся до суду із відповідним позовом.

Також позивачем зазначено, що 02.06.2023 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків було реорганізовано в Харківське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України (Харківське КЕУ).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу стаття 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивачем належним чином виконано свої зобов`язання за договором та передав у спільне безоплатне користування нерухоме майно. Проте відповідач в порушення умов договору, свої зобов`язання не виконав належним чином, та не здійснив відшкодування позивачу витрат за спожиту електричну енергію та розподіл електричної енергії стороною 2 у загальному розмірі 397 706,47 грн. за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме рахунками, актами звіряння, актів про обсяги розподіленої електричної енергії, актами приймання - передачі, актами виконаних робіт (наданих послуг), актами фіксації показників лічильників, довідками про фактичні показники.

Крім того, відповідачем було отримано від позивача вимогу про сплату суми відшкодування у загальному розмірі 397 706,47 грн. за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, яку останнім було залишено без задоволення, про що свідчить наявна у матеріалах справи відповідь на вимогу позивача.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За висновком суду відповідачем не надано суду, а в матеріалах справи відсутні докази сплати суми заборгованості у розмірі 397 706,47 грн. (витрат за спожиту електричну енергію та розподіл електричної енергії стороною 2 за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом здійснено перевірку заявленої до стягнення із відповідача суми заборгованості у розмірі 397 706,47 грн. (витрат за спожиту електричну енергію та розподіл електричної енергії стороною 2 за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року) відповідно до наданого розрахунку, та встановлено, що такі нарахування арифметично вірні.

При цьому, заперечую проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 7786/24 від 21.03.2024 року) зокрема зазначив, що відповідно до статті 19 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином Харківське КЕУ фінансуються виключно з Держбюджету. Стаття 51 Бюджетного кодексу зазначає, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Для сплати заборгованості за попередній період у Харківського КЕУ відсутнє відповідне фінансування. У відповідності до частини 1 статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученням розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Таким, чином як зазначає відповідач, оскільки останній є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. У зв`язку зі чим. просить суд. відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд не приймає вищевикладені заперечення відповідача з огляду на наступне.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

При цьому, законодавством не установлено залежності оплати товару від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Отже, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 року у справі №904/6252/17, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, від 07.11.2019 у справі №916/1345/18, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень, заперечень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача суми заборгованості у розмірі 397 706,47 грн., підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 5 965,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків вул. Пушкінська,61, ЄДРПОУ 07923280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" (61055, м. Харків, вул. Миру, буд. 46, ЄДРПОУ 30511356) суму заборгованості у розмірі 397 706,47 грн., та судовий збір у розмірі 5 965,60 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" (61055, м. Харків, вул. Миру, буд. 46, ЄДРПОУ 30511356);

відповідач: Харківське квартирно-експлуатаційне управління (61024, м. Харків вул. Пушкінська,61, ЄДРПОУ 07923280).

Повне рішення складено "29" квітня 2024 р.

СуддяО.О. Ємельянова