Ухвала

від 29.04.2024 по справі 924/169/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"29" квітня 2024 р. Справа № 924/169/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову у справі

за позовом фермерського господарства "АСВ Довжок-05", с. Струга Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

до: 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Нортіс ЛТД", м. Київ

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Деражнянське хлібоприймальне підприємство", м. Деражня Хмельницького району Хмельницької області

про розірвання договору, зобов`язання вчинити дії

встановив: у провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа №924/169/24 за позовом фермерського господарства "АСВ Довжок-05" до товариства з обмеженою відповідальністю "Нортіс ЛТД" та товариства з обмеженою відповідальністю "Деражнянське хлібоприймальне підприємство", в якому позивач просить:

1. розірвати договір поставки №389 від 17.10.2023, укладений між фермерським господарством "АСВ Довжок-05" та товариством з обмеженою відповідальністю "Нортіс ЛТД";

2. зобов`язати "Нортіс ЛТД" повернути фермерському господарству "АСВ Довжок-05" неоплачений товар, а саме: сою врожаю 2023 року у кількості 180,32 ц (що еквівалентно в тонах 18,032), загальною вартістю з ПДВ 257857,60 грн, яка знаходиться на зберіганні на зерновому складі товариства з обмеженою відповідальністю "Деражнянське хлібоприймальне підприємство" за адресою: 32200, Хмельницька область, Деражнянський район, м. Деражня, вул. Миру, 74А, згідно договору №0310-1 складського зберігання зерна від 03.10.2023;

3. зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Деражнянське хлібоприймальне підприємство" усунути перешкоди фермерському господарству "АСВ Довжок-05" у здійсненні права користування та розпорядження майном, а саме: соя врожаю 2023р року у кількості 180,32 ц (що еквівалентно в тонах 18,032), загальною вартістю з ПДВ 257857,60 грн, яке знаходиться на зберіганні на зерновому складі товариства з обмеженою відповідальністю "Деражнянське хлібоприймальне підприємство" за адресою: 32200, Хмельницька область, Деражнянський район, м. Деражня, вул. Миру, 74А, згідно договору №0310-1 складського зберігання зерна від 03.10.2023, шляхом його передачі фермерському господарству "АСВ Довжок-05".

В обґрунтування позову посилається на укладення з товариством з обмеженою відповідальністю "Нортіс ЛТД" договору поставки від 17.10.2023 №389, відповідно до якого позивач поставив вказаному товариству сою в кількості 18,032 т шляхом відвантаження на зерновий склад товариства з обмеженою відповідальністю "Деражнянське хлібоприймальне підприємство", з яким у товариства з обмеженою відповідальністю "Нортіс ЛТД" укладено договір складського зберігання зерна від 03.10.2023 №0310-1. Однак товариство з обмеженою відповідальністю "Нортіс ЛТД" умов договору поставки не виконало, зокрема, оплати товару не здійснило, не підписало видаткову накладну та товарно-траноспортну накладну на поставку, що свідчить про неприйняття ним товару. Вказаними діями товариство з обмеженою відповідальністю "Нортіс ЛТД" допустило істотне порушення умов договору поставки, що є підставою для його розірвання. З огляду на зазначене вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю "Нортіс ЛТД" не може вважатися власником товару та утримувати його.

29.04.2024 від фермерського господарства "АСВ Довжок-05" на адресу суду надійшла заява (від 29.04.2024), в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно: соя, українського походження, врожаю 2023 року, в кількості 18,032 тон, яке знаходиться на території ТОВ "Деражнянське хлібоприймальне підприємство" за адресою 32200, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Деражня, вул. Миру, 74а, згідно договору складського зберігання зерна № 0310-1 від 03.10.2023.

В обґрунтування заяви зазначає, що з огляду на предмет позовних вимог перебування майна на безпідставному зберіганні у ТОВ "Деражнянське хлібоприймальне підприємство", відсутність належних доказів, що би підтверджували право власності на майно у ТОВ "Нортіс ЛТД", та вчинення реальних перешкод позивачу у доступі до майна з боку ТОВ "Деражнянське хлібоприймальне підприємство" не створює передумови щодо його належного збереження на момент розгляду даної справи в суді. Арешт майна передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Вважає, що незабезпечення позову може призвести до вчинення щодо згаданого майна будь-яких дій, які призведуть до його втрати та/або передачі третім особам, що, у свою чергу, ускладнить з боку позивача повернення такого майна та захист свого права на нього.

Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи подану заяву про забезпечення позову, враховує таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Тобто забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити для попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення.

Судом береться до уваги, що у вирішенні питання про забезпечення позову необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20 викладено позицію, відповідно до якої заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Водночас важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З приводу поданої заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (позиція, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2021 у справі №904/5108/20, від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21, від 18.10.2021 у справі №910/7029/21).

Так, здійснюючи оцінку викладених позивачем в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову доводів про те, що перебування майна на безпідставному зберіганні у ТОВ "Деражнянське хлібоприймальне підприємство", відсутність належних доказів, що би підтверджували право власності на майно у ТОВ "Нортіс ЛТД", та вчинення реальних перешкод позивачу у доступі до майна з боку ТОВ "Деражнянське хлібоприймальне підприємство" не створює передумови щодо його належного збереження на момент розгляду справи в суді, суд зауважує, що вказане не є підставою для задоволення поданої заяви про забезпечення позову, оскільки вказані обставини входять до предмета доказування у справі, тобто є обставинами, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 76 ГПК України).

Доводи відповідача про те, що незабезпечення позову може призвести до вчинення щодо згаданого майна будь-яких дій, які призведуть до його втрати та/або передачі третім особам, також не є достатньою підставою для задоволення поданої заяви про забезпечення позову, оскільки носять характер непідтвердженого припущення, оскільки позивачем не подано будь-яких доказів у підтвердження вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, зокрема, але не виключно, щодо реалізації майна чи підготовчих дій до його реалізації, витрачання, знищення, пошкодження майна тощо.

Позивачем не наведено достатніх аргументів та не надано доказів на підтвердження того, що на даний час існують реальні обставини, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі можливого задоволення позовних вимог або існуючу загрозу у поновленні чи утрудненні в поновленні порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Наявність лише посилання на те, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком неможливість для позивача захистити свої порушені права, за захистом яких він звернувся до суду, не може бути достатньою підставою для забезпечення позову з огляду на унормований приписами ст. 74 ГПК України обов`язок доказування відповідних обставин.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, обставини, покладені заявником в обґрунтування поданої заяви, не вказують на наявність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно.

При цьому суд також зауважує про необхідність дотримання балансу майнових інтересів усіх сторін, а не лише негативних наслідків невжиття відповідних заходів забезпечення позову для позивача, оскільки й відповідачі вправі розраховувати на недопущення порушення та безпідставне обмеження їх прав та охоронюваних інтересів.

Отже, беручи до уваги недоведеність позивачем належними і допустимими доказами існування фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову, та того, що їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд доходить висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви фермерського господарства "АСВ Довжок-05" (від 29.04.2024) про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 29.04.2024.

Ухвала може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяВ.В. Виноградова