Рішення

від 17.04.2024 по справі 927/83/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/83/24 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури, код 02910114

вул. 1 Травня, 50А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500;

в інтересах держави в особі

позивача: Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області,

код 04412372

вул. Шевченка, 38, смт. Варва, Чернігівська область, 17600;

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут",

код 39576385

вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021;

до відповідача 2: Комунального некомерційного підприємства "Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області,

код 40704747

вул. 9 Травня, 2А, смт. Варва, Чернігівська обл., 17600;

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів;

За участю:

від прокуратури: Ходико О.Є., прокурор відділу,

від позивача: не прибув;

від відповідача 1: Антоненко Л.А., представник.

Від відповідача 2: не прибув;

Заступником керівника Прилуцької окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" та Комунального некомерційного підприємства "Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Варвинської селищної ради Прилуцького району про визнання недійсною додаткової угоди без номера від 03.02.2021 щодо зміни ціни Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41АВ147-39-21 від 25.01.2021, за якою ціну збільшено до 10,41605 куб.м. природного газу, укладену між КНП "Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Варвинської селищної ради Прилуцького району та ТОВ "Чернігівгаз Збут" та стягнення з ТОВ "Чернігівгаз Збут" на користь місцевого бюджету Варвинської селищної об"єднаної територіальної громади кошти в сумі 11596,45 грн.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою суду від 22 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.02.2024, встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті.

У підготовчому засіданні 24.02.2024 суд постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.04.2024.

17.04.2024 у нарадчій кімнаті судом підписано вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді.

Позиції учасників справи. Заяви та клопотання сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні між відповідачем 1 та відповідачем 2 спірної додаткової угоди було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Враховуючи те, що вищезазначена додаткова угода укладена з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі, прокурор, посилаючись на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Оскільки позивач сплатив кошти за поставлене газове паливо відповідно до ціни, вказаної у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор просить стягнути з відповідача 11596,45 грн сплачених відповідачем 2 коштів.

07.02.2021 на адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач 1 посилається на наступне:

- підстави для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі відсутні;

- прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що спірна додаткова угода укладена з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, а тому відповідно до презумпції правомірності правочину вони є правомірними;

- спірні додаткові угоди укладені відповідно до Закону України Про публічні закупівлі, а їх підписання відбувалось за згодою сторін. Спірні кошти були сплачені відповідачем 2 відповідачу 1 на підставі договору та додаткової угоди, а отже не можуть вважатись безпідставно набутими.

Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.

08.02.2024 від відповідача 2 надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Крім того, разом з заявою відповідачем 2 подано відзив на позов, відповідно до якого останній виклав свою позиції щодо укладення додаткової угоди, а також зазначив про необхідність зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22.

Судом долучено відзив на позов відповідача 2 до матеріалів справи.

13.02.2024 прокурором подана відповідь на відзив, відповідно до якої останній проти доводів і заперечень відповідача 2 заперечив, посилаючись на те, що внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни товару у період з моменту укладання договору до моменту укладання додаткової угоди; щодо зупинення провадження у справі прокурор зазначив, що 24.01.2024 ВП ВС прийнято постанову у справі № 922/2321/22, а відтак, підстави для зупинення відсутні.

15.02.2024 прокурором подана відповідь на відзив відповідача 1, відповідно до якої останній проти доводів останнього заперечив з тих же мотивів, які викладені у відповіді на відзив відповідача 1.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

19.02.2024 прокурором подана заява про зміну підстав позову.

Так, прокурор просить вважати підставою позовних вимог щодо стягнення коштів, крім наведених норм матеріального права, вимоги ст. 1212 ЦК України.

20.02.2024 відповідачем 1 подані заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких останній зазначає наступне:

- у позовній заяві не наведено змісту позовних вимог щодо відповідача 2;

- прокурором не доведено, що сплата коштів за отриманий газ відбувалась саме з місцевого бюджету.

Крім того, у запереченнях відповідач 1 посилається на окрему думку (спільну) суддів у справі № 922/2321/22.

Відповідач 1 також зазначає, що заявою про зміну підстав позову останній змінив як предмет, так і підставу позовних вимог, оскільки у заяві прокурор просить зобов`язати Товариство повернути безпідставно отримані кошти в сумі 11596,45 грн на користь місцевого бюджету Варвинської селищної ради відповідно до положень ст. 216, 1212 ЦК України, а у позовній заяві прокурор ставить вимогу про стягнення коштів на користь місцевого бюджету Варвинської селищної об`єднаної територіальної громади.

Заперечення прийняті судом до розгляду.

У підготовчому засіданні 21.02.2024 судом прийнято заяву про зміну підстав позову до розгляду.

При цьому суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 ГПК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 31.05.2023 у справі № 916/1029/22.

Зі змісту поданої прокурором заяви вбачається, що він змінює посилання на норми матеріального права в частині позовної вимоги про стягнення спірних коштів, а відтак вказана заява не є заявою про зміну підстав позову.

Слід також зазначити, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом варто керуватися при вирішенні спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17). Тому норми, на які посилається позивач у справі, не є визначальними, натомість вагоме значення мають саме підстави, якими обґрунтовуються відповідні позовні вимоги, дослідивши які суд самостійно визначає, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Застосування судом для ухвалення рішення інших норм матеріального права, аніж зазначені позивачем, не призводить до зміни підстав позову та обраного позивачем способу захисту (за наявності у сторін можливості надати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації) (п.34 постанови Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №905/132/21).

Відтак, спір вирішується з урахуванням заяви прокурора.

Заперечення відповідача 2, щодо того, що прокурором одночасно заявлено про зміну підстав та предмету позовних вимог не знайшли свого підтвердження, відтак не приймаються судом.

Будь-яких інших заяв та клопотань сторонами не подано.

Щодо представництва прокурора суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 3 статі 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи значення поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Законом України "Про прокуратуру" визначені правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" містить, зокрема, такі норми:

1. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

3. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Варвинської селищної ради.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною 3 статті 16 цього Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Позиція Верховного Суду щодо правомірності подання прокурором позову в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, відображена в постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №926/1392/20, від 05.08.2021 у справі №911/1236/20, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (пункт 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема, і тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор визначив орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах Варвинську селищну раду Прилуцького району Чернігівської області.

Як встановлено судом, в обґрунтування підстав для звернення з цим позовом в особі Варвинської селищної ради, прокурор посилається на укладення між відповідачем 1 та відповідачем 2 оспорюваної додаткової угоди всупереч вимог чинного законодавства, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу поставки палива. Прокурор зазначив, що використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну та фінансову основу системи бюджетного фінансування, що завдає шкоду інтересам держави. Укладенням додаткової угоди до Договору порушені матеріальні інтереси органу місцевого самоврядування, оскільки, з урахуванням додаткової угоди, відповідач 2 фактично отримав меншу кількість товару у порівнянні з тим, що визначений первісним договором та за значно вищою ціною.

Крім того, оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі №904/8332/21 (пункт 33)".

Наразі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 09.08.2023 у справі №924/1283/21 підтримав вищевказану правову позицію (викладену у постанові Верховного суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21) щодо необхідності стягнення коштів у вказаних правових відносинах на користь органу місцевого самоврядування (як уповноваженого органу на вжиття заходів представницького характеру), незважаючи на те, що останній стороною правочину не був.

При цьому суд враховує, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес, а їх неповернення не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Разом з тим, потенційно факт перерахування на адресу відповідача зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Враховуючи зазначене, суд зазначає, що прокурор навів достатні підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а відтак, заперечення відповідача 2 не знайшли свого підтвердження та не приймаються судом до уваги.

Прилуцькою окружною прокуратурою з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді направлено лист від 31.10.2023 № 54-75-7195 до Варвинської селищної ради у якому проінформовано про виявлені порушення норм ЗУ «Про публічні закупівлі». У листі також поставлено питання щодо вжиття заходів, зокрема в судовому порядку, щодо повернення (стягнення) безпідставно сплачених коштів внаслідок укладення недійсних додаткових угод.

Листом № 02-25/2726 від 08.11.2023 Варвинська селищна рада повідомила прокурора, що заходи щодо повернення (стягнення) коштів безпідставно сплачених внаслідок укладення недійсних додаткових угод, у тому числі в судовому порядку не вживались та звернення не планувалося.

Таким чином, уповноважений (компетентний) орган у спірних правовідносинах Впрвинська селищна рада, не здійснює захист інтересів держави у даних правовідносинах, що у свою чергу дає законні підстави для вжиття заходів реагування прокурором.

Приймаючи до уваги те, що представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави, невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Варвинської селищної ради та звернення до суду із вказаним позовом у цій справі.

Прокурор в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області до ТОВ «Чернігівгаз Збут» про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення безпідставно отриманих коштів шляхом направлення повідомлення № 54-77-234ВИХ-24 від 12.01.2024.

Надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів щодо порушення інтересів держави, необхідності їх захисту та обґрунтованості підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку про те, що прокурор підтвердив наявність у нього законних підстав для представництва інтересів держави, визначених ст.23 Закону України Про прокуратуру, в особі Варвинської селищної ради у суді при зверненні із цим позовом.

Заперечення відповідача 1 не знайшли свого підтвердження.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Комунальним некомерційним підприємством «Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Варвинської селищної ради Прилуцького району 23.12.2020 на веб-порталі публічних закупівель Рrоzоrrо розміщено оголошення про проведення спрощеної закупівлі природного газу обсягом 129 000,00 грн з ПДВ з терміном постачання до 31.12.2021.

За результатами спрощеної закупівлі між Комунальним некомерційним підприємством «Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Варвинської селищної ради Прилуцького району та ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ 25.01.2021 укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ147-39-21.

Згідно з п. 1.1, 1.2. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2021 році природній газ, код за ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо (Природній газ) (далі- газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу - до 13600 куб.м.

Загальна ціна одного кубічного метру газу становить 9,47 грн, в т.ч. ПДВ. Загальна сума Договору складає 128792,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% (п.3.2., 3.6. Договору).

У п. 3.3.,3.4., 3.5 Договору визначено, що зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до Договору. Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. Договору, застосовується Сторонами при складанні актів приймання передачі газу та розрахунках за Договором. Згідно Договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 11 Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць. Оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України гривні в наступному порядку:

Оплата у розмірі 100% за фактично переданий Постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним періодом.

У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу у п`ятиденний період після збільшення цього обсягу.

Відповідно до п. 9.7. Договору, істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

27.01.2021 ТОВ «Чернігівгаз Збут» направило до Комунального некомерційного підприємства «Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Варвинської селищної ради Прилуцького району листа № 14704-Сл-341/211-0121 щодо збільшення ціни за 1 куб.м. природного газу разом з додатковою угодою та ціновою довідкою торгово-промислової палати.

На підставі вказаних документів між ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ та Комунальним некомерційним підприємством «Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Варвинської селищної ради Прилуцького району укладено додаткову угоду щодо зміни ціни до Договору наступній редакції:

1.Сторони дійшли згоди викласти п. 1.2. Договору у наступній редакції: « 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу до 12364,75 куб.м».

2.Сторони прийшли до згоди викласти п. 3.2. Договору у наступній редакції: « 3.2. Ціна одного кубічного метру (куб.м) природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна одного кубічного метру природного газу з 01.01.2021 складає 10,41605 грн, в т.ч. ПДВ 20% ».

3.Сторони прийшли до згоди викласти п. 3.6. Договору у наступній редакції: « 3.6. Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним Договором, і складає 128791,96 грн, в т.ч. ПДВ 20%».

Пунктом 5 Додаткової угоди сторони обумовили, що додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2021.

Протягом 2021 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 підписано акти прийому-передачі та здійснено оплати:

-№ ЧР3810010768 від 26.01.2021 про передачу постачальником та прийняття Комунальним некомерційним підприємством «Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Варвинської селищної ради Прилуцького району у січні 2021 року природного газу обсягом 73,49 куб.м. по ціні 7,417450630 грн (без ПДВ), на загальну суму 654,13 грн (з ПДВ).

КНП «Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Варвинської селищної ради Прилуцького району на рахунок ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманий газ перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 1 від 26.01.2021 на суму 654,13 грн.

-№ ЧР381000910 від 24.02.2021 про передачу постачальником та прийняття Комунальним некомерційним підприємством «Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Варвинської селищної ради Прилуцького району у січні 2021 року природного газу обсягом 3929,42 куб.м. по ціні 8,680042000 грн (без ПДВ), на загальну суму 40929,04 грн (з ПДВ).

КНП «Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Варвинської селищної ради Прилуцького району на рахунок ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманий газ перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 17 від 24.02.2021 на суму 40929,04 грн..

-№ ЧР381002228 від 16.03.2021 про передачу постачальником та прийняття Комунальним некомерційним підприємством «Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Варвинської селищної ради Прилуцького району у лютому 2021 року природного газу обсягом 4194,71 куб.м. по ціні 8,680042000 грн (без ПДВ), на загальну суму 43692,31 грн (з ПДВ).

КНП «Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Варвинської селищної ради Прилуцького району на рахунок ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманий газ перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 40 від 17.03.2021 на суму 43692,31 грн..

-№ ЧР381003495 від 19.04.2021 про передачу постачальником та прийняття Комунальним некомерційним підприємством «Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Варвинської селищної ради Прилуцького району у березні 2021 року природного газу обсягом 3838,82 куб.м. по ціні 8,680042000 грн (без ПДВ), на загальну суму 39985,34 грн (з ПДВ).

КНП «Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Варвинської селищної ради Прилуцького району на рахунок ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманий газ перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 77 від 19.04.2021 на суму 39985,34 грн..

-№ ЧР381004846 про передачу постачальником та прийняття Комунальним некомерційним підприємством «Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Варвинської селищної ради Прилуцького району у квітні 2021 року природного газу обсягом 339 куб.м. по ціні 8,680042000 грн (без ПДВ), на загальну суму 3531,14 грн (з ПДВ).

Комунальним некомерційним підприємством «Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Варвинської селищної ради Прилуцького району на рахунок ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманий газ перераховано кошти відповідно до платіжного доручення від 26.05.2021 на суму 3531,14 грн.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що внаслідок укладення спірної додаткової угоди до Договору, відповідачу 2 недопоставлено природного газу в обсязі 13599,9957761 куб.м. вартістю 11596,45 грн, які підлягають поверненню, як надміру сплачені кошти.

Щодо визнання недійсною додаткової угоди.

За п.1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України Про публічні закупівлі.

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі).

Згідно з пунктами 6, 11, 22 статті 1 Закону України Про публічні закупівлі:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1-3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується в випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України Про публічні закупівлі встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, зокрема, за п.2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Судом установлено, що відповідач 1 та відповідач 2 уклали договір постачання №41АВ147-39-21 від 25.01.2021, за результатами процедури спрощеної закупівлі природного газу на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі.

На момент підписання Договору сторонами погоджені всі його істотні умови - предмет, ціна, строк виконання зобов`язань за Договором, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 180 ГК України та Законом України Про публічні закупівлі.

Згідно з умовами договору відповідач взяв на себе зобов`язання поставити газове паливо у кількості до 13 600 куб.м. по ціні 9,47 грн, загальна вартість договору 128792,00грн.

Внаслідок укладення Додаткової угоди від 03.02.2021 до Договору від 25.01.2021 № 41АВ147-39-21 ціну за одиницю товару збільшено на 0,94605 грн, порівняно з погодженою під час закупівлі. Одночасно при укладенні додаткової угоди зменшувались планові обсяги постачання газу - з 13600 куб. м до 12364,76 куб. м (на 1236 куб. м) або на 9,08%.

При цьому, відповідачем 2, внаслідок укладення додаткової угоди, фактично отримано 12375,449 м3.

Необхідність укладення оспорюваної додаткової угоди до Договору відповідач 1 обґрунтував коливанням ціни на ринку та на підтвердження коливання надав відповідачу 2 цінову довідку Харківської Торгово-промислової палати України.

Тобто оспорювана додаткова угода була укладена на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Законом України Про публічні закупівлі не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова ОП КГС ВС у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Надана відповідачем 1 цінова довідка за своїм змістом є лише документом фактографічно-інформаційного характеру та не містить будь-якої інформації саме про факт коливання цін у порівняні з датою укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару або між датами укладення спірних додаткових угод чи застосування нової ціни.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Договір укладено 25.01.2021 (з погодженням ціни на рівні 9,47 грн/куб.м), внесення змін додатковою угодою відбулося 03.02.2021 (з визначенням ціни 10,41605 грн/куб.м).

У ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати №1757/20 від 04 січня 2021 року наведено порівняння цін за грудень 2020 року 6329,75 грн/1000 куб.м та за січень 2021 року 7558,18 грн/1000 куб.м.

Тобто, вказана в ціновій довідці середньозважена ціна є меншою, ніж узгоджена ціна в договорі.

Будь-які інші докази на підтвердження збільшення ціни газового палива у матеріалах справи відсутні.

Виходячи з викладеного, Відповідачем 2 не доведено належними та допустимими доказами коливання ціни у бік збільшення, що призвело до укладення Додаткової угоди №1 щодо підвищення ціни.

Отже, укладення додаткової угоди від 03.02.2021 з підняттям ціни предмету закупівлі після підписання Договору, без доведення коливання ціни у бік збільшення, не може бути розцінено судом як добросовісною поведінкою сторони та поважною причиною, яка забезпечує реалізацію принципів максимальної економії, ефективності та пропорційності.

За наведених обставин, суд вважає, що вказана цінова довідка № 1757/20 від 04.01.2021 не є належним доказом, яка підтверджує коливання ціни товару на ринку при укладенні спірної додаткової угоди, а отже не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України Про публічні закупівлі.

Таким чином, суд доходить висновку, що спірна додаткова угода укладена за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на газ за певний період дії Договору.

Також слід зазначити, що метою вказаного Закону України Про публічні закупівлі є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про публічні закупівлі закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України Про публічні закупівлі.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

Також, не містять матеріали справи жодних доказів, що Постачальник (відповідач 1) у зазначений період застосування спірної додаткової угоди дійсно змушений був придбавати природній газ для його подальшої передачі Споживачу на виконання обов`язків за Договором за цінами, вказаними у відповідних цінових довідках.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Відповідач 2, який мав беззаперечне право на отримання природнього газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договору, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача 1 про збільшення ціни, підписав спірну додаткову угоду, внаслідок чого ціна природнього газу збільшилась, а обсяги поставки за Договором зменшилися.

Укладення додаткової угоди до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України Про публічні закупівлі підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання спірної додаткової угоди недійсною на момент її укладення, дійшов висновку, шо спірна додаткова угода суперечать пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України Про публічні закупівлі, а відтак - про наявність підстав для визнання її недійсною відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 11596,45 грн.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За висновками КГС ВС, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини першої статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК країни).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Отже, КНП «Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (висновки КГС ВС, викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).

Відтак у даному випадку визнання недійсною спірної додаткової угоди має наслідком повернення безпідставно сплачених коштів саме до місцевого бюджету, чим буде відновлене порушене право територіальної громади Варвинської селищної ОТГ в особі позивача, який є розпорядником таких коштів.

Оскільки додаткова угода від 03.02.2021 є недійсною та не породжує правових наслідків, правовідносини між відповідачами щодо ціни природного газу, поставленого за Договором, мали регулюватись п.3.2. Договору, відповідно до якого ціна одного кубічного метру природного газу складає 9,47 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Як вбачається з матеріалів справи, за вказаний період обсяг постачання склав 12375,449 м3.

Відповідач 2 здійснив оплату поставленого у січні - квітні 2021 року природного газу на суму 128791,96 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень, наявних у матеріалах справи.

Виходячи з первісної ціни у Договорі, без врахування спірної додаткової угоди, відповідач 2 повинен був сплатити за фактично поставлений природній газ 117195,50 грн.

Отже, різниця між сумою коштів, які фактично перераховано відповідачем 2 за природній газ по ціні, визначеній з урахуванням додаткової угоди, та сумою за природній газ по ціні відповідно до Договору без урахування спірної додаткової угоди, становить 11596,45 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 11596,45 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-1 зобов`язаний повернути їх до місцевого бюджету, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача 1 безпідставно отриманих коштів в сумі 11 596,45 грн підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача 1:

- щодо того, що у позовній заяві не наведено змісту позовних вимог щодо відповідача 2.

Зміст позовних вимог це певна форма захисту, яку просить позивач від суду.

Відповідно до сталої судової практики, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину, а не одна з них, тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору.

З огляду на те, що прокурором заявлено вимогу, зокрема, про визнання недійсною укладеної додаткової угоди, укладеної між ТОВ «Чернігівгаз Збут» та КНП «Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, останнім у позовній заяві викладено, які права та інтереси порушені сторонами оспорюваної додатковї угоди.

- прокурором не доведено, що сплата коштів за отриманий газ відбувалась саме з місцевого бюджету.

Як встановлено матеріалами справи, під час проведення спрощеної/допорогової закупівлі UA-2020-12-23-003419-с замовником КНП «Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області визначено джерело фінансування закупівлі кошти місцевого бюджету.

Крім того, згідно зі звітом про виконання договору про закупівлю, джерелом її фінансування є місцевий бюджет (129000 грн).

- про необхідність врахування окремої думки щодо зазначеної постанови ВП ВС.

Суд зазначає, що окрема думка судді це сформований суддею письмовий документ, який є формою визначення власної позиції судді в разі незгоди з прийнятим (наданим) рішенням (висновком) або викладенням обставин, що доповнюють мотивувальну частину рішення (висновку).

Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення (ч. 3 ст. 34 ГПК України).

Таким чином, окрема думка судді містить незгоду з прийнятим рішенням або наданими висновками, однак не є обов`язковою для суду.

З огляду на викладене, заперечення відповідача 1 відхиляються судом як такі, що не знайшли свого підтвердження.

Всі інші заперечення відповідача 1 та відповідача 2 розглянуті та спростовані судом з викладенням мотивів при оцінці аргументів, наведених учасниками справи при встановленні наявності або відсутності підстав для задоволення позову.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

Підсумовуючи викладене, в контексті заявлених прокурором позовних вимог, суд вважає їх законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позовні вимог задоволені у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідачів у рівних частинах (по 3028 грн на кожного).

Керуючись ст. 42, 73-81, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" та Комунального некомерційного підприємства "Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Варвинської селищної ради Прилуцького району про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення коштів задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду без номера від 03.02.2021 щодо зміни ціни Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41АВ147-39-21 від 25.01.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Варвинської селищної ради Прилуцького району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут (код 39576385; вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь місцевого бюджету Варвинської селищної об`єднаної територіальної громади (р/р UA 908999980314000544000025691 Варвинська СТГ, Казначейство України 37972475, код класифікації доходу 24060300) 11596,45 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут (код 39576385; вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) 3028 грн судового збору.

5. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (код 40704747, вул. 9 Травня, 2А, смт. Варва, Прилуцький р-н, Чернігівська обл., 17600) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) 3028 грн судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

Повне рішення складено 29.04.2024.

Суддя М.П.Ноувен