Ухвала

від 10.04.2024 по справі 947/4104/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/604/24

Справа № 947/4104/24 1-кс/947/3627/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.03.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №72023160000000061 від 15.06.2023, відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.03.2024 частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави в рамках кримінального провадження №72023160000000061 від 15.06.2023 року відносно підозрюваного ОСОБА_8 .

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1514000 гривень з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України строком до 13.05.2024 року.

Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри, ризиків передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із прийнятим слідчим суддею рішенням захисник підозрюваного ОСОБА_8 ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу.

Доводи обґрунтовує ти, що обґрунтованість підозри не підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами. Вказує, що ризики передбачені ст. 177 КПК України не підтверджені. Зазначає, що підозрюваний до обрання запобіжного заходу мав місце роботи та постійний дохід, позитивно характеризується, має дитину, постійне місце проживання. Наголошує, що розмір застави є непомірним для підозрюваного.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову про зменшення розміру застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, або обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 22 год до 06 години за адресою проживання: АДРЕСА_1 , або особисте зобов`язання.

Позиції учасників судового провадження.

Заслухавши: суддю-доповідача, захисника підозрюваного, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність його соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v.Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя відповідно до вищевказаних вимог Закону та Конвенції перевірив та належним чином встановив наявність на час розгляду клопотання в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Наявність на даній стадії досудового розслідування обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України, підтверджується долученими до клопотання слідчого доказами, а саме: показаннями допитаних у кримінальному провадженні свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , актами ідентифікації продукції, складеними спеціалістами компанії «The Procter Gamble Company», висновками проведених судових експертиз у сфері інтелектуальної власності за експертною спеціальністю 13.5 «Дослідження пов`язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг) географічними значеннями», висновками судових експертиз у сфері інтелектуальної власності за спеціальністю 13.9 «Економічні дослідження у сфері інтелектуальної власності», протоколом проведення обшуку від 06.06-07.06.2023 року, протоколом проведення обшуку від 03.01.2024 року, протоколами проведених оглядів мобільного телефону ОСОБА_16 , мобільного телефону ОСОБА_8 , ноутбуку ОСОБА_16 , речовими доказами у кримінальному провадженні, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Одночасно, апеляційний суд зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Викладене, всупереч доводам апеляційної скарги, свідчить про достатність підстав вважати, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність заявлених ризиків, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.

Враховуючи міру покарання, у випадку подальшого можливого доведення провини ОСОБА_8 у встановленому законом порядку перед судом, ступінь тяжкості інкримінованого останньому кримінального правопорушення, а також факт усвідомлення вказаних обставин підозрюваним, існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Також апеляційний суд погоджується з тим, що з метою уникнення імовірної відповідальності за скоєний злочин ОСОБА_8 , отримавши копії матеріалів до клопотання про обрання запобіжного заходу з додатками до нього, де вказані анкетні данні свідків, може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, шляхом здійснення погроз, схилення свідків до дачі неправдивих показань, тобто вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.

Колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв`язки, однак зазначає, що зазначені захисником соціальні фактори не спростовують викладені в оскаржуваній ухвалі висновки та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.

Щодо доводів захисника підозрюваного про те, що розмір застави, визначений слідчим суддею є непомірним, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010р., заява №12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Зважаючи на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість вчиненого злочину, дані про особу підозрюваного, розмір збитків, майновий та сімейний стан підозрюваного, встановлені ризики, апеляційний суд вважає, що визначений розмір застави в розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1514000 гривень, буде з одного боку утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув`язнення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що на теперішній час лише запобіжний захід у вигляді застави зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді застави відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а наявність на даній стадії обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення та існування зазначених слідчим суддею ризиків, виправдовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, який здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Стороною захисту не наведено інших доводів щодо існування обставин, які могли би бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись статтями183,196,199,376,404,405,407,419,422,532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Київського районного суду м. Одеси від 20.03.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №72023160000000061 від 15.06.2023 відносно ОСОБА_8 , підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.229КК України- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4