Рішення

від 30.04.2024 по справі 368/424/24

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/424/24

2-а/368/9/24

Рішення

Іменем України

"30" квітня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді - Шевченко І.І.

за участі секретаря Варлам Є.Р.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кагарлик адміністративну справу в спрощеному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 10.03.2024 р. серії БАД № 997768, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, обґрунтовуючи позов наступним.

10.03.2024 р. поліцейським СРПП ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшим сержантом поліції Лоєвським С.О. було винесено постанову про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 серії БАД №997768. Згідно з оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 10.03.2024 року о 14 год. 53 хв. у м. Кагарлик по вул. Козацька 2А. керував автомобілем марки Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії «В», чим порушив п. 2.1 ПДР України, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Проте, ОСОБА_1 не вчиняв вищевказаного правопорушення та його було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-УІІІ «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Положеннями пунктів 1.3. та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Вимогами частини 1 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Необхідно зазначити, що відсутні докази, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення вказаного в постанові, а саме передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, у ній мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

КУпАП закріплений принцип, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Однак, всупереч вказаним вимогам поліцейським під час складання постанови про адміністративне правопорушення був проігнорований факт відсутності доказів події правопорушення, через що ОСОБА_1 було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів,

Ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

?письмовими, речовими і електронними доказами;

?висновками експертів;

?показаннями свідків.

Крім цього, ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Притягнення особи до відповідальності має відбуватися з неухильним дотриманням закону. Порушення процедури притягнення особи до відповідальності на будь-якому її етапі свідчить про порушення принципу законності та, відповідно, робить притягнення особи до відповідальності незаконним.

10.03.2024 р.. СРПП ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 було здійснено безпідставну зупинку автомобіля Воловика М.М. Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , у м. Кагарлик по вул. Козацька.

Закон України «Про Національну поліцію» передбачає вичерпний перелік підстав для зупинки автомобіля поліцейським. Відповідно до ч. 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки. Водій має право знати хто і за що його зупинив, а при відсутності законних підстав для зупинки має право на безперешкодний рух.

Спеціальною нормою, яка регламентує порядок зупинення транспортного засобу є стаття 35 Закону України «Про національну поліцію».

Згідно зі статтею 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Проте, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається причин зупинки ОСОБА_1 та такі причини не були повідомлені йому усно. ОСОБА_1 не вчиняв ніякого правопорушення, а також відсутні були інші підстави для зупинки його автомобіля, передбачені ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». У ситуації, яка є предметом розгляду за цим позовом, транспортний засіб ОСОБА_1 був зупинений безпідставно. ОСОБА_1 не було повідомлено жодної конкретної підстави (як фактичної, так і правової) для пред`явлення вимоги про зупинення транспортного засобу. Його не було притягнуто до адміністративної відповідальності за те чи інше порушення, яким було б обумовлено зупинення транспортного засобу, не було пред`явлено та не було продемонстровано (відтворено) жодного відеоматеріалу в підтвердження наявності підстави для зупинення транспортного засобу.

З наведеного слід дійти висновку, що поліцейський не мав визначених законом підстав для зупинки автомобіля ОСОБА_1 Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , тобто зупинка автомобіля та подальші дії поліцейського є незаконними

Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Таким документом є, зокрема, посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

На вимогу поліцейського ОСОБА_1 пред`явив посвідчення водія в електронному вигляді, з мобільного телефону. Втім, під час спілкування з поліцейським, телефон ОСОБА_1 розрядився та вимкнувся. Проте, ОСОБА_1 виконав свій обов`язок та на вимогу поліцейського пред`явив посвідчення водія та поліцейський встиг ознайомитися з таким посвідченням і переконатися в тому, що у ОСОБА_1 наявне посвідчення водія відповідної категорії. Подальші події, а саме те, що мобільний телефон ОСОБА_1 розрядився, не залежали від волі останнього та не свідчать ні про вчинення ним адміністративного правопорушення, ні про його умисел на ухилення від виконання обов`язків, покладених на водіїв Правилами дорожнього руху.

Оскільки ОСОБА_1 виконав обов`язок, передбачений п. 2.4 Правил дорожнього руху та поліцейський ознайомився з посвідченням водія, то складення щодо ОСОБА_1 постанови про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП є незаконним.

ОСОБА_1 має посвідчення водія категорії В та таке посвідчення було пред`явлено поліцейському для ознайомлення, у свою чергу, поліцейський встиг переконатися, що посвідчення водія у ОСОБА_1 наявне, а тому притягнення останнього до відповідальності є безпідставним та таким, що не має під собою складу адміністративного правопорушення.

Окрім того, оскаржувана постанова містить взаємосуперечливі відомості, які не дають можливості однозначно встановити обставини події правопорушення.

Так, згідно з оскаржуваною постановою, її було складено поліцейським СРПП ВП№1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 о 10.03.2024 року о 03 год.05 хв. При цьому, за змістом постанови, вчинення адміністративного правопорушення відбулося 10.03.2024 року о 14 год.53 хв. Тобто згідно з відомостями, які зазначені в постанові про адміністративне правопорушення, складення постанови передувало в часу самій події адміністративного правопорушення, що є неприпустимим.

Оскільки час складення постанови про адміністративне правопорушення та безпосередньо час вчинення правопорушення істотно не збігається, то це унеможливлює встановлення обставин вчинення правопорушення та, відповідно, робить неможливим притягнення ОСОБА_1 до відповідальності згідно із законом.

Зважаючи на викладене, слід дійти висновку, що докази вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП відсутні, постанова по справі про адміністративне правопорушення щодо нього була прийнята з порушеннями Конституції та законів України, є необгрунтованою та незаконною та на цій підставі підлягає скасуванню.

Щодо строків оскарження постанови.

Як було зазначено вище, постанова була винесена поліцейським 10.03.2024 р.

Згідно ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Отже, ОСОБА_1 було дотримано строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення.

Представник відповідача в особі - Головного управління Національної поліції в Київській області в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань, які перешкоджали б розгляду справи у призначений день і час, а також відзивів чи інших письмових заяв по суті спору від них також не надійшло.

Вислухавши позивача та дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно достатті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України тазаконів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (стаття 68 Конституції України).

Щодо правомірності винесенняпостанови серії БАД № 997768, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 10 березня 2024 року поліцейським СРПП ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області старшим сержантом поліції Лоєвським Сергієм Олександровичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 997768, відповідно до якої 10 березня 2024 року о 14 год. 55 хв. по вулиці Козацька, 2а, в м. Кагарлик позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_3 , не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії «В», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.126 КУпАП.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.2.1.аПДРУкраїни та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

В силу вимог ч. 2 ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст.23Закону України«Про Національнуполіцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст.23Закону України«Про Національнуполіцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 14 Закону № 3353-XII встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9ПДР України).

В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до п.2.1ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами п.2.4ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені уп.2.1ПДР України.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також уст. 16 Закону України «Про дорожній рух», а саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Частиною 1 ст.126КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.

В силу положень ст.222КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 2 ст.258КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаному вище випадку, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (ст.283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

Статтею 245КУпАП зазначено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст.247КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 69КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 72КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1ст.77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерствавнутрішніх справУкраїни 07листопада 2015року за№1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Перелік підстав за яких поліцейський може зупинити транспортний засіб передбачено у ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до п.1, 7 якої такою підставою є: порушення водієм Правил дорожнього руху; прийняття уповноваженим органом державної влади рішення про обмеження чи заборону руху.

Частиною 3 наведеної статті встановлено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Пунктом 2 ч.1ст. 32 Закону № 580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Частиною 4 ст.8Закону України«Про Національнуполіцію» передбачено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Указом ПрезидентаУкраїни №64/2022від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Згідно зі ст.1Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На виконання п. 1ст. 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінет Міністрів України розпорядженням від 04.02.2022 № 181-р затвердив План запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні.

Згідно п. п. 1, 11 Плану на органи МВС України та Національної поліції, зокрема, покладено обов`язок щодо: організації посиленої охорони та оборони важливих об`єктів національної економіки та об`єктів, що забезпечують життєдіяльність населення; проведення перевірки документів в осіб, а в разі потреби огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановленихКонституцієюта законами України.

Крім того,Наказом МВС України від 10.12.2015 № 1560затверджено Інструкцію про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності (далі -Інструкція № 1560).

Відповідно до п. 1розділу І Інструкції № 1560встановлено, що ця Інструкція, розроблена відповідно до вимогЗаконів України «Про Національну поліцію», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану», Положення про Національну поліцію, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878,Указу Президента України від 21.07.1994 № 396 «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю», визначає організаційно-правові основи та порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності, організацію управління та особливості діяльності поліції в умовах його введення.

Пунктами 2, 5розділу І Інструкції № 1560визначено, що посилений варіант службової діяльності - комплекс організаційно-правових, превентивних, профілактичних, оперативних та інших заходів, пов`язаних з особливим режимом виконання службових завдань і залученням значної кількості поліцейських з метою швидкої стабілізації оперативної обстановки, якщо наявними силами і засобами, що безпосередньо залучені до забезпечення публічної безпеки і порядку у повсякденному режимі несення служби, їх виконати неможливо.

Правовою основою діяльності поліцейських в умовах посиленого варіанта єКонституція України, закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, нормативно-правові акти МВС та ця Інструкція.

Згідно з п. 1 розділу ІІІнструкції № 1560посилений варіант може бути введений на території держави або в окремих її регіонах чи населених пунктах до введення в установленому порядку надзвичайного та/або воєнного стану за наявності реальної загрози безпеці або життю громадян, усунення якої є одним із основних завдань НПУ.

Згідно з п.7 ч.1 ст.8цього Закону в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, перевіряти у порядку, визначеному КМ України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Згідно з п. 2, 3 Порядку № 1455 правовою основою встановлення та здійснення заходів особливого режиму є Конституція України, Закон України "Про правовий режим воєнного стану, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях".

Пунктом 3 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1456, передбачено, що правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України,Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України "Про основи національного спротиву", "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", «Про національну безпеку України», "Про Національну поліцію", "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», указ Президента України «про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України", та інші нормативно-правові акти.

Згідно з п.5 Порядку №1456 право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

Згідно п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Отже, водійське посвідчення є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус в частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами та уповноважені особи Національної поліції наділені повноваженнями перевірки таких документів при здійсненні заходів з контролю.

Позивача було притягнуто до відповідальності за ч.1ст.126 КУпАП.

Суд звертає свою увагу, що позивачем не оспорюється факт керування ним 10.03.2024 року транспортним засобом Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 в м. Кагарлику по вул. Козацька, 2а о 3 год. ночі, а не о 14 год. 55 хв., а також не оспорюється факт відсутності у нього на той час при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а телефон розрядився, що пред`явити відомості, що маються у телефоні у розділі «Дія».

Таким чином, суд зазначає, що зупиняючи транспортний засіб позивача та здійснюючи перевірку документів, як превентивний захід в умовах дії воєнного стану, уповноважена особа Національної поліції діяла в межах повноважень та у відповідності доЗакону України «Про Національну поліцію»та положень чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція щодо застосування превентивних заходів поліцейськими викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 760/20247/16-а.

Суд підкреслює, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Зазначене узгоджується із висновком постанови Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №127/19283/17.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, доводи позову щодо незаконності оскаржуваної постанови є необгрунтованими, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4-14,77,241-246,250,286 КАС України, ст.ст. 251,280 КУпАП, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїНаказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 30.04.2024 року.

Суддя І.І. Шевченко