Рішення

від 30.04.2024 по справі 369/5280/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5280/23

Провадження № 2/369/1064/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30.04.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Соловюк В.І.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Києвів порядкузагального позовногопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2023 року позивач звернувся до суду за даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 31 грудня 2019 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів. За договором відповідач отримав в борг грошові кошти в розмірі 300 000 дол.США, про що склав відповідну розписку. Кошти зобов`язувався повернути у с рок до середини 2020 року. Крім основного боргу відповідач мав повернути відсотки за користування грошовими в розмірі 110000 дол.США

У встановлений строк ні грошові кошти, ні відсотки не повернув, порушив свої зобов`язання, уникає будь-якого спілкування. У добровільному порядку відповідач грошові кошти не повертає, тому своє право вважає порушеним та таким, що підлягає судовому захисту.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 300 000 дол.США та відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 110 000 дол.США; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 квітня 2023 року позовну залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимог підтримав, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач на судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. На час прийняття рішення, письмовий відзив до суду не надходив, причини неможливості його подати або заявити інші клопотання суду не повідомили. Відповідач також викликався на судове засідання шляхом розміщення оголошення на сайті суду.

Згідно ч. 8ст.178ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (статтяст. 627 Цивільного кодексу України)

Як зазначено у частині першійстатті 628Цивільного кодексу Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК Українивизначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Розписка- це документ, що засвідчує в письмовій формі факт одержання особою у власність, користування чи розпорядження грошей від іншої особи.

При розгляді справи судом встановлено, що 31грудня 2019року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладенодоговір позики.За данимдоговором ОСОБА_3 отримав в борг від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 300 000 доларів 00 центів США з обов`язком повернення позики з середини 2020 року.

Згідно з ч. 2 ст.1047 Цивільного кодексу Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

У постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм статей1046,1047Цивільного кодексу Українидоговір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

У постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 наголошено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 464/3790/16-ц.

Згідно ст.12ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 77 - 80 ЦПК України).

Відповідно до ст.229ЦПК Українисуд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ст.95ЦПК Україниписьмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. ( ч. 1ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч. 2 та 3 ст.83Цивільного процесуального кодексу Українипозивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною 3 ст.77Цивільного процесуального кодексу Українивизначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд приходить до висновку, що розписка від 31 грудня 2019 року відповідає формі правочину, містить усі істотні умови договору позики, у тому числі зобов`язання відповідача повернути грошові кошти.

Станом на дату розгляду справи боргова розписка перебуває у кредитора, що, за правиломст. 545 Цивільного кодексу України, також свідчить про невиконання позичальником зобов`язання.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, надавши правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд приходить до висновку, що позивачем доведено у встановленому процесуальним законом порядку обставини, що підлягають доказуванню у справі: факт укладення договору позики, який оформлено у виді боргової розписки, датованої 31 грудня 2019 року, та передачі позивачем відповідачу коштів на його виконання.

Відповідно до ст.1049Цивільного кодексу Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги. (ст. 527 Цивільного кодексу України).

Відповідно дост. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, 2ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

01 лютого 2021 року ОСОБА_1 направив на адресу відповідача ОСОБА_2 вимогу щодо повернення грошових коштів у строк до 01 березня 2021 року. Факт направлення вимоги підтверджено декларацією про прийняття листа 1109-056780 від 01 лютого 2021 року ТОВ «Інтайм».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не повернув отриманих від позивача коштів у загальному розмірі 300 000 доларів 00 центів США, в обумовлений строк (до 01 березня 2021 (включно), у зв`язку з чим суд приходить до висновку про правомірність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості, що станом на день подання позову становило 8475000 грн.. Доказів протилежного відповідач суду не подав, не заявив клопотань про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні.

Стаття 1047 Цивільного кодексу Українивизначила, що розписка про отримання позикових коштів є підтвердження укладення договору позики та його умов.

Як зазначив Верховний Суд України в правовій позиції від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Статтею 99 Конституції Українивстановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно достатті 192 ЦК Україниіноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Стягнення із відповідача суми боргу у іноземній валюті відповідає як вимогам цивільного законодавства, так і узгоджується із правовим висновком викладеним у постановах Великої палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц.

Відповідно до ст.545Цивільного кодексу Україниприйнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).

Тому вимоги про стягнення заборгованості у валюті відповідає вимогам закону та є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За. ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної за результатами розгляду цивільної справи № 444/9519/12 у постанові від 28 березня 2018 року, визначено, що зі спливом визначеного договором строку кредитування право кредитодавця (позикодавця) нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (позикою) припиняється. Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно зі ст.625Цивільного кодексу Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З матеріалів справи та поданого договору вбачається, що сторони договору погодили сплату відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 110000 дол.США, що на час подання позову становило 3107500 грн., які ОСОБА_2 зобов`язувався сплатити разом з основним боргом. Оскільки у вказаний у вимозі строк борг та відсотки не повернуто, тому вимоги про їх стягнення також є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У порядкустатті 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 13554,20 грн.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. ст.141,258-259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу за розпискою, датованою 31 грудня 2019 року, грошові кошти у розмірі 300000(тристатисяч)доларів США та відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 110 000 доларів США (сто десять тисяч дол.США).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 13 554 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири грн.) витрат Позивача на правову допомогу.

Інформація про позивача:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача:

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30 квітня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ