Рішення

від 24.04.2024 по справі 621/440/24

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 621/440/24

Провадження № 2/621/490/24

РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2024 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий суддя Вельможна І.В.,

секретар судового засідання Лацько А.В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Біленко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

у с т а н о в и в:

12.02.2024 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Біленко О.О., через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом до Слобожанської територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення в якому просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період часу з 2000 року по день смерті останнього, тобто не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у виді житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі Договору дарування від 19.01.1994, зареєстрованому в реєстрі за № 13, та реєстраційним посвідченням від 03.02.1994.

ОСОБА_3 постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за адресою реєстрації останнього в буд. АДРЕСА_1 , а тому вважається такою, що прийняла спадщину в порядку частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України.

Іншні спадкоємців, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або звернулися у передбачений законом строк з відповідною заявою до нотаріуса, відсутні.

Спадкодавець ОСОБА_2 , дітей не мав, родичів у нього не залишилося. На спадщину ніхто не претендує.

ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л.М. із заявою щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 .

Однак, приватним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше, як п`ять років до часу відкриття спадщини, роз`яснено право на звернення до суду з відповідним позовом.

Враховуючи вищевикладене, позивач через свого представника звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 14 лютого 2024 року провадження у зазначеній справі відкрито, призначено підготовче засідання задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

04.03.2024 представник позивача адвокат Біленко О.О., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив: встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період часу з 2000 року по день смерті останнього, тобто не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 04 березня 2024 року прийнято заяву про збільшення позовних вимог та відкладено підготовче засідання.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 09 квітня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті 24.04.2024.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 24.04.2024 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, зазначила, що з померлим ОСОБА_2 більше 20 років проживали однією сім`єю, як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу за адресою; АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 вона здійснила його поховання. Родичів ОСОБА_2 не мав, його батьки померли задовго до його смерті, дітей померлий не мав, однак, при зверненні до нотаріальної контори виникли складнощі в оформленні спадкових справ.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Біленко О.О. в судовому засіданні підтримав позицію позивача, на задоволенні позову наполягав в повному обсязі з підстав викладених в ньому.

Від голови Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області Діхтяра Д.М. до канцелярії суду надійшла заява, відповідно до якої останній просив проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача, при ухваленні рішення покладався на розсуд суду.

Вислухавши позивача та її представника, допитавши свідків, дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексупередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Щодо позовних вимог в частині встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час його смерті, суд зазначає наступне:

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 59 років помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 копія Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 05.05.2023 Відділом центр надання адміністративних послуг Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, актовий запис № 133 (а.с. 23).

З копії паспорту громадянина України, серії НОМЕР_2 виданого 04 травня 2001 року Зміївським РВ УМВС України в Харківській області на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідки в.о. начальника відділ центр надання адміністративних послуг Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області Жуковою В. від 28.02.2024 № 01-21/306, вбачається що зареєстрованим місце проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 (а.с. 17-19, 72).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої увійшов житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі Договору дарування від 19.01.1994 року посвідченого нотаріально виконкомом Геніївської сільської ради народних депутатів Готвальдівського району Харківської області, зареєстрованого в реєстрі за № 13, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 . Балаклійським БТІ 03.02.1994 та записано в реєстрову книгу № 6 під реєстровим номером № 613 (а.с.24-25, 26, 27-28).

З копії паспорту громадянина України, серії НОМЕР_3 виданого 27.08.2001 Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13-15).

Разом з тим, позивач стверджує, що з 2000 року вона проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю, за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушною Л.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 листопада 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в зв`язку з відсутністю рішення суду, що підтверджує факт проживання одні`єю сім`єю зі спадкодавцем не менше п`яти років до часу відкриття спадщини (а.с. 30-31).

Допитана в судовому засіданні 24.04.2024 свідок ОСОБА_4 , пояснила суду, що вона є сусідкою позивачки та померлого ОСОБА_2 , ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 одні`єю сім`єю, як чоловік та дружина з 2000 року, а після того як ОСОБА_2 помер, ОСОБА_1 належним чином здійснила його поховання. Померлий ОСОБА_2 родичів не мав, його батьків вона не знала.

Допитаний в судовому засіданні 24.04.2024 свідок ОСОБА_5 , пояснив суду, що добре знає сім`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 проживала разом ОСОБА_2 в с. Геніївка однією сім`єю понад 20 років, після смерті ОСОБА_2 позивачка здійснила його поховання.

Допитана в судовому засіданні 24.04.2024 свідок ОСОБА_6 , пояснила суду, що вона проживає в АДРЕСА_3 , їй відомо, що ОСОБА_1 має сина, який навчався та закінчив загальноосвітню школу в с. Геніївка. Закотєєва в с. Геніївка проживає з 2000 року разом з ОСОБА_2 , який помер у травні 2023 року. Позивач з померлим ОСОБА_2 проживала одні`єю сім`єю, як чоловік та дружина.

У суду немає сумнівів у відомостях повідомлених свідками, дані про їх зацікавленість у результатах розгляду справи відсутні.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, пункту 5 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини 6 статті 294 Цивільного процесуального кодексу України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У відповідністю з частини 2 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування" передбачено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 Цивільного кодексу України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 1221 Цивільного кодексу України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно частин 3, 5 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Аналогічну норму містить пункт 3.21 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Відповідно до частини 1 статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття1270 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, обставинами, які підлягають встановленню та доказуванню у даній справі, є встановлення кола спадкоємців та наявність підстав для переходу права власності в порядку спадкування.

Згідно роз`яснень наданих в пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у спорах про спадкування" № 7 від 30 травня 2008 року якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання вньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України"Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженнямобставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 Цивільного кодексу України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (абзац 1 частини другої статті 3 Сімейного кодексу України).

На підставі зазначених вище доводів позивача ОСОБА_1 викладених у позовній заяві, письмових доказів, показань свідків, судом встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , однією сім`єю в період 2000 року по 03 травня 2023 року, тобто до часу смерті ОСОБА_2 , не менше п`яти років.

Водночас, через відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця разом з спадкодавцем у вказаному житловому будинку, позивач не має можливості надати нотаріусу документи, що підтверджують цей фак, у зв`язку з чим остання не може реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину.

За таких обставин, позовна заява в частині встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер 0.05.2023, не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання права власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_2 , суд зазначає наступне:

Спірним є право на спадкове майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 на підставі Договору дарування від 19.01.1994 року посвідченого нотаріально виконкомом Геніївської сільської ради народних депутатів Готвальдівського району Харківської області, зареєстрованого в реєстрі за № 13, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 . Балаклійським БТІ 03.02.1994 та записано в реєстрову книгу № 6 під реєстровим номером № 613.

Як встановлено судом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до інформації наданої в.о. начальником відділу центр надання адміністративних послуг Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області Жуковою В. від 28.02.2024 № 01-21/306 вбачається що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою разом з ним на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ніхто зареєстрований не був (а.с. 72).

З інформації наданої на виконання ухвали суду від 14.02.2024, приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу харківської області Кожушною Л.М. 28.01.2024 вих № 121/01-16, вбачається, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.06.2023 заведена спадкова справа № 124/2023 на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини, яка зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 293. Інших заяв, щодо прийняття спадщини, відмови від спадщини, або видачі свідоцтва про право на спадщину до нотаріальної контори не надходило, свідоцтва про право на спадщину не видавалося (а.с. 75-77).

Разом з тим, як зазначено судом вище ОСОБА_1 приватним нотаріусом постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 15 листопада 2023 року відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , а саме на житловий будинок з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 1статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини 1 статті 3, статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини 4 статті 25, пункту 11 частини 4 статті 346 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті; право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зістаттею 1218 Цивільного кодексу Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 Цивільного кодексу України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно з положеннямистатті 1257 Цивільного кодексу Україниспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадщину у разі відсутність спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги, яка відповідно до положень частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , однак не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в позасудовому порядку.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, воно підлягає вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

З огляду на викладене, враховуючи, що судом встановлений факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 одні`єю сім`єю на час смерті останнього не менше ніж п`ять років, з огляду на той факт, що позиває є єдиним спадкоємцем четвертої черги до майна померлого та звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та який належав на праві власності ОСОБА_2 .

Оскільки, позивач не вимагала відшкодування судових витрат, понесених нею по сплаті судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалося.

Керуючись статтями 15, 1216, 1218, 1220, 1222, 1225, 1257, 1259, 1261, 1270, 1296 Цивільного кодексу України, статтями 2, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу з 2000 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи,якому повнерішення небуло врученоу деньйого складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження,якщо апеляційнаскарга поданапротягом тридцятиднів здня врученняйому повногорішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 30.04.2024.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Відповідач Слобожанська територіальна громада в особі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, місцезнаходження за адресою: вул. Миру, буд. 7,смт Слобожанське, Чугуївський район, Харківська область, 63460, код ЄДРПОУ: 04397508.

Головуючий: