Рішення

від 30.04.2024 по справі 709/1300/21

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/1300/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Романової О.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

представника позивачів - Солода В.М. ,

представника відповідача ОСОБА_2 - Погасій С.М. ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ТОВ «Каблук» - Охріменко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каблук», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, -

в с т а н о в и в:

23 листопада 2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , звернулися до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою до ТОВ «Каблук», адреса: вул. Гоголя, 137, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 41697390, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ОСОБА_2 , працюючи водієм ТОВ «Каблук», 13 вересня 2020 року, близько 22:22 год., керуючи автомобілем «Nissan Leaf», д.н.з. НОМЕР_3 , який належить відповідачу, та який відповідно до судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 4/746 від 16 жовтня 2020 року перебував у технічно-справному стані, та рухаючись в м. Черкаси по проїзній частині вул. Байди Вишневецького зі сторони вул. Хрещатик в напрямку вул. Гоголя, на перехресті з бульваром Шевченка, поблизу будинку № 183 по бульвару Шевченка, проявив неуважність та порушив вимоги:

- п. 2.3.6 Правил дорожнього руху, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом;

- п. 16.11 Правил дорожнього руху, відповідно до якого на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху;

- дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху, відповідно до якого водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.

Під час руху ОСОБА_2 , грубо порушуючи правила дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при наближенні до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг та виїзді на перехрестя з другорядної дороги вул. Байди Вишневецького, не зупинив керований ним транспортний засіб«Nissan Leaf», д.н.з. НОМЕР_3 , перед перехрестям з бульваром Шевченка для надання переваги в русі транспортним засобам, що рухались по головній дорозі, та не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», а продовжив рух прямо та виїхав на перехрестя з бульваром Шевченка, не надав перевагу в русі та допустив зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням сина позивачів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався по проїзній частині бульвару Шевченка зі сторони вул. Святотроїцька в напрямку до вул. Остафія Дашковича та перетинав перехрестя з вул. Байди Вишневецького. В результаті дорожньо-трансопртної пригоди ОСОБА_6 від отриманих травм помер на місці пригоди.

Внаслідок ДТП у ОСОБА_6 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 03-01/809 від 14 вересня 2020 року, мали місце ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась руйнацією головного мозку, що представлена у вигляді: синця, саден та ран на голові; крововиливів в м`які покрови голови з боку внутрішньої поверхні; численних багатоуламкових переломів кісток лицевого черепа; численних багатоуламкових переломів кісток склепіння та основи черепа; руйнації півкуль головного мозку, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, та які знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.

Спричинення смерті потерпілого ОСОБА_6 знаходиться в причинному зв`язку, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 4/785 від 22 жовтня 2020 року, з порушенням водієм автомобіля «Nissan Leaf», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху та п. 16.11 Правил дорожнього руху.

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2021 року по справі № 712/10701/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 31 травня 2021 року по справі № 712/10701/20 вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2021 року - залишено без змін.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Так, на придбання надгробного пам`ятника позивачами було витрачено кошти в сумі 64239,00 грн.; на поминальний обід - кошти в сумі 14500,00 грн.; на поховання та ритуальні послуги - кошти в сумі 31343,00 грн. Також, позивачами було понесено витрати в сумі 6000,00 грн. на правову допомогу адвоката під час розгляду кримінального провадження в суді. Всього витрачено 116082,00 грн.

Відповідно до п. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

На виконання даної норми закону позивачу ОСОБА_4 було сплачено страхове відшкодування в розмірі 60000,00 грн.

Таким чином, розмір не відшкодованої матеріальної шкоди становить 56082,00 грн.

Відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

На виконання даної норми закону позивачу ОСОБА_4 було сплачено страхове відшкодування в розмірі 60000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Позивачі зазначають, що цілком зрозуміло, що не можна безапеляційно оцінити людське життя та здоров`я, але з огляду на завдані їм душевні болі та страждання, спричиненні втратою сина, просять стягнути з відповідача моральну шкоду, вказуючи, при цьому, її розрахунок.

Так, посилаючись на норми цивільного законодавства, позивачі просять суд стягнути із відповідача:

- на користь позивача ОСОБА_5 понесену матеріальну шкоду у розмірі 56082,00 грн.;

- на користь позивача ОСОБА_5 понесену моральну шкоду у розмірі 500000,00 грн.;

- на користь позивача ОСОБА_4 понесену моральну шкоду у розмірі 440000,00 грн. (сума зменшена із врахуванням страхових виплат);

- понесені судові витрати, розрахунок яких буде поданий до суду додатково (т. 1, а.с. 1 - 7).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (т. 1, а.с. 36 - 37).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 березня 2022 року витребувано у Черкаській обласній прокуратурі матеріали кримінального провадження № 12020251010003306 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України (т. 1, а.с. 73 - 74).

06 червня 2022 року, на виконання ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 березня 2022 року, яка була перенаправлена за належністю, від Черкаської окружної прокуратури надійшли матеріали кримінального провадження № 12020251010003306 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України (т. 1, а.с. 121).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 червня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (т. 1, а.с. 128 - 129).

13 вересня 2022 року до Чорнобаївського районного суду Черкаської області від представника позивачів ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача та уточнена позовна заява аналогічного змісту поданій позовній заяві, за виключенням того, що позовні вимоги тепер заявлялися наступного змісту:

Так, позивачі просять суд солідарно стягнути із відповідачів ТОВ «Каблук» та ОСОБА_2 :

- на користь позивача ОСОБА_5 понесену матеріальну шкоду у розмірі 56082,00 грн.;

- на користь позивача ОСОБА_5 понесену моральну шкоду у розмірі 500000,00 грн.;

- на користь позивача ОСОБА_4 понесену моральну шкоду у розмірі 440000,00 грн. (сума зменшена із врахуванням страхових виплат);

- понесені судові витрати, розрахунок яких буде поданий до суду додатково (т. 1, а.с. 156 - 163).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2022 року повернуто до стадії підготовчого провадження у даній цивільній справі (т. 1, а.с. 173, 181 - 182).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2022 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ТОВ «Кабулк», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином; залучено до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1, а.с. 178 - 180).

14 листопада 2022 року до Чорнобаївського районного суду Черкаської області від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Погасій С.М. надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований наступним.

Так, аналіз норм ст.ст. 1172, 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа яка керує транспортним засобом у зв`язку із виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У такому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки, або особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки - роботодавець.

Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, а також враховуючи в разі, якщо завдана шкода сталася внаслідок діяльності володільця джерела підвищеної небезпеки, така шкода відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Як вбачається із матеріалів справи, обставин, які встановлені під час здійснення кримінального провадження, обставин, встановлених вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2021 року, відповідач ОСОБА_2 працював в ТОВ «Каблук», яке є підприємством, що займається перевезенням пасажирів (таксі), а отже є підприємством, яке здійснює діяльність пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів (володілець джерела підвищеної небезпеки), а вказане ДТП 13 вересня 2020 року за участю ОСОБА_2 сталося під час виконання ним трудових обов`язків на службовому автомобілі, яке належало ТОВ «Каблук», використовувалось в його діяльності та було надане ОСОБА_2 як водію таксі для виконання своїх трудових обов`язків щодо виконання господарської діяльності даного товариства.

А тому, з огляду на приписи ЦК України, особою відповідальною за завдану шкоду є ТОВ «Каблук», а не ОСОБА_2 , який в даному випадку є неналежним відповідачем за даним позовом.

Таким чином, адвокат Погасій С.М. просила суд у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Крім цього, адвокат Погасій С.М. вказала орієнтовний розрахунок судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 20000,00 грн. та зазначила, що докази понесення таких витрат будуть надані суду у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України (т. 1, а.с. 218 - 221).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті (т. 2, а.с. 33 - 34).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 січня 2023 року повернуто до стадії підготовчого провадження у даній справі (т. 2, а.с. 86, 88 - 89).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2023 року викликано у судове засідання для допиту в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Крім цього, витребувано у ГУ ДПС у Черкаській області відомості (за наявності) про місце роботи ОСОБА_2 у період з 01 липня 2020 року по 01 жовтня 2020 року; інформацію про нараховані доходи ОСОБА_2 у період з 01 липня 2020 року по 01 жовтня 2020 року, із зазначенням джерел таких надходжень (т. 2, а.с. 107 - 108, 120 - 122).

07 березня 2023 року, на виконання ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2023 року, від ГУ ДПС у Черкаській області надійшла витребувана інформація (т. 2, а.с. 196 - 199).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 травня 2023 року витребувано у ГУ ДПС у Черкаській області інформацію про отримані доходи ОСОБА_2 за період ІІ - IV квартал 2020 року із зазначенням джерел таких надходжень (т. 3, а.с. 41 - 42, 52 - 53).

23 травня 2023 року, на виконання ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 травня 2023 року, від ГУ ДПС у Черкаській області надійшла витребувана інформація (т. 3, а.с. 73 - 75).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 31 травня 2023 року витребувано у ТОВ «Каблук» цивільно-правовий договір укладений між ТОВ «Каблук» та ОСОБА_2 (т. 3, а.с. 77, 89 - 90).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 червня 2023 року закрито підготовче провадження у справі і призначено до розгляду по суті (т. 3, а.с. 116 - 117).

В судовому засіданні представник позивачів - адвокат Солод В.М. позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити. Суду повідомив, що загиблий у ДТП ОСОБА_6 був єдиним сином позивачів. На момент загибелі йому було лише 19 років. Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.02.2021 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобами на строк три роки. Судом встановлено, що під час ДТП ОСОБА_2 керував автомобілем Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_3 , власником якого є ТОВ «Каблук». Відповідно до відомостям матеріалів кримінального провадження ОСОБА_2 на момент ДТП працював водієм ТОВ «Каблук». Однак, оскільки у позивачів відсутні прямі докази щодо працевлаштування ОСОБА_2 на посаді водія у ТОВ «Каблук», а тому останні просять суд стягнути матеріальну та моральну шкоду у солідарному порядку з ТОВ «Каблук» та ОСОБА_2 . Цивільна відповідальність транспортного засобу Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_3 була зареєстрована ТОВ «Каблук» у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Страховою компанією відповідно до положень ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в рахунок відшкодування моральної шкоди було виплачено позивачу ОСОБА_4 60000 грн., що становить 12 мінімальних заробітних плат встановлених законодавством на день настання страхового випадку. Також, страховою компанією було виплачено ОСОБА_4 60000 грн. витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, що також становить 12 мінімальних заробітних плат встановлених законодавством на день настання страхового випадку. Отже, враховуючи той факт, що страхова компанія виплатила матеріальну та моральну шкоду позивачам у межах максимального ліміту своєї відповідальності позивачі не пред`являють до страхової компанії жодних позовних вимог. Зазначив, що позивачам смертю сина була завдана непоправна моральна шкода, яку вони оцінюють в розмірі 500000 грн. кожному з батьків, оскільки останні втратили єдиного сина, якому на момент смерті виповнилося лише 19 років, а отже все життя у нього було ще попереду. Заявлена матеріальна шкода в розмірі 56082 грн. становить різницю між витраченими батьками коштами на поховання та спорудження надгробного пам`ятника та коштами виплаченими страховою компанією. Розмір матеріальної шкоди підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями та чеками.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Каблук» адвокат Охріменко Н.І. заперечувала проти задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з ТОВ «Каблук». Зазначила, що, на її думку, страховая компанія повинна бути залучена до участі по справі в якості співвідповідача, так як обов`язок зі сплати страхового відшкодування, внаслідок загибелі учасника ДТП, за участю забезпеченого транспортного засобу, покладається на страхову компанію. Лише, якщо розмір завданої шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, обов`язок зі сплати різниці між завданою шкодою та виплаченою сумою страхового відшкодування покладається на особу, яка визнана винуватою у ДТП або роботодавця цієї особи. Натомість, позивачами не було залучено до участі по справі в якості співвідповідача страхову компанію, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Звернула увагу на те, що позивачами не було доведено належними та достатніми доказами факт їх звернення до страхової компанії, наявність прийнятого страховою компанією рішення щодо виплати позивачам страхового відшкодування та здійснення її виплати, що, на її думку, перешкоджає суду прийняти обґрунтоване рішення по справі. Крім того, зазначила, що в ході розгляду справи не було встановлено належними та достатніми доказами факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із ТОВ «Каблук», у зв`язку із чим обов`язок відшкодування матеріальної та моральної шкоди повинен бути покладений на ОСОБА_2 . Також, зауважила, що у правовідносинах, які виникли між сторонами не передбачена солідарна відповідальність винуватця ДТП та його роботодавця.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Погасій С.М. просила суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 , оскільки останній на момент ДТП працював на посаді водія у ТОВ «Каблук», а тому обов`язок відшкодування матеріальної та моральної шкоди повинен бути покладений на ТОВ «Каблук». Факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із ТОВ «Каблук» підтверджується відомостями відповіді на запит ГУ ДПС у Черкаській області, відповідно до яких ОСОБА_2 у четвертому кварталі 2020 року отримав дохід за цивільно-правовим договором, джерелом якого є ТОВ «Каблук», відомостями матеріалів кримінального провадження та показами допитаних в судовому засіданні свідків, які підтвердили факт виконання ОСОБА_2 обов`язків водія таксі ТОВ «Каблук». Звернула увагу суду на те, що документи, які підтверджували би факт працевлаштування ОСОБА_2 на посаді водія повинні зберігатися у відділі кадрів ТОВ «Каблук, які на виконання ухвали суду про витребування доказів їх не надали. У ОСОБА_2 вказані документи відсутні, оскільки після ДТП він був затриманий, а потім відбував покарання у виправній колонії. Окрім того, володільцем джерела підвищеної небезпеки, а саме автомобіля Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_3 є ТОВ «Каблук», а тому саме останній відповідно до положень ч. 2 ст. 1187 ЦК України повинен відшкодувати за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтримав думку свого представника та просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення шкоди з нього.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що він є засновником ТОВ «Каблук». ТОВ «Каблук» надає послуги з перевезення пасажирів (таксі). Автомобіль Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_3 належить ТОВ «Каблук» та останній використовувався товариством для перевезення пасажирів. У своїй діяльності ТОВ «Каблук» також використовувало орендовані у фізичних осіб автомобілі. Товариство у своїй діяльності використовувало спеціальний програмний застосунок, за допомогою якого водії приймали замовлення з перевезення пасажирів, а останні платили за це гроші. ОСОБА_2 він бачив на зборах трудового колективу. Він працював у товаристві водієм. Директором ТОВ «Каблук» на той час був ОСОБА_9 . Працівники товариства отримували заробітну плату двічі на місяць у виді авансу та заробітної плати. Спочатку особа проходить стажування та йому встановлюється випробувальний термін. Йому невідомо чи отримує водій, який перебуває на випробувальному терміні, заробітну плату. Також йому невідомо на якій правовій підставі працював ОСОБА_2 у товаристві, чи укладався із ним цивільно-правовий договір та чи заводилася йому трудова книжка та де вона зберігається. Після ОСОБА_10 директором товариства був ОСОБА_11 , потім вже він. Товариство страхувало цивільну відповідальність своїх транспортних засобів. Автомобіль Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_3 був застрахований у ПрАТ «УСК» Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Йому відомо, що у вересні 2020 року відбулося ДТП зі смертельними наслідками за участю вказаного автомобіля за кермом якого знаходився ОСОБА_2 . Наразі ТОВ «Каблук» вже не надає послуги з перевезення пасажирів, на роботу водії не приймаються.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що знає ОСОБА_2 , оскільки вони працювали разом водіями на ТОВ «Каблук». Він працював у товаристві з серпня 2018 року по 2021 рік на підставі трудового договору. Під час прийняття на роботу та звільнення писав керівництву ТОВ «Каблук» відповідні заяви. У його трудовій книжці є відповідні записи про прийняття на роботу та звільнення з роботи. На той час безпосереднім їх керівником був ОСОБА_12 Заробітну плату отримував готівкою у касі товариства в кінці місяця. Повідомив про те, що він був присутній коли ОСОБА_2 приймали на роботу. Пам`ятає, що останній писав заяву про прийняття на роботу. Йому відомо, що ОСОБА_2 у 2020 році потрапив в ДТП на автомобілі, який належав ТОВ «Каблук».

10.04.2024 представником відповідача Печеного - адвокатом Погасій С.М. було подано клопотання про долучення доказів, відповідно до відомостям якого представник просить суд долучити до матеріалів справи протокол № 1 опитування адвокатом свідка від 29.03.2024, оскільки останній не зміг особисто з`явитися в судове засідання для надання показів у зв`язку із перебуванням на військовій службі в лавах Збройних Сил України. У протоколі № 1 опитування адвокатом свідка ОСОБА_11 зазначено, що в період з липня 2018 року по вересень 2020 року він працював у ТОВ «Каблук» на посаді водія. З 24 вересня 2020 року по грудень 2021 року працював на посаді директора ТОВ «Каблук». Основним видом діяльності ТОВ «Каблук» було надання послуг таксі. Послуги надавалися найманим персоналом (водіями) на автомобілях, які перебували у володінні ТОВ «Каблук». З липня 2020 року по жовтень 2020 року в ТОВ «Каблук» на посаді водія працював ОСОБА_2 . Він, як і решта водіїв, працював по змінно - 2 дні робочі/2 дні вихідні. Робоча зміна тривала з 07:00 год. по 24 год. 00 хв. На початку зміни водій за адресою розташування ТОВ «Каблук» отримував автомобіль та телефонний апарат, проходив інструктаж, медогляд, про що ставив свій підпис в журналі, і протягом робочої зміни через телефонний додаток ТОВ «Каблук» водію надходили замовлення для перевезення пасажирів, які він виконував. Оплата за послуги таксі надходила на рахунок ТОВ «Каблук». Після закінчення зміни, автомобіль разом з телефонним апаратом, повертався роботодавцю. Водій за свою роботу протягом місяця, двічі отримував заробітну плату, готівкою в касі підприємства. 13.09.2020, близько 22 год. 00 хв., водій ОСОБА_2 , перебуваючи на робочій зміні та виконуючи свої трудові обов`язки на автомобілі Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_3 , потрапив у страшне ДТП за адресою: м. Черкаси, перехрестя вул. Байди Вишневецького та бульвару Шевченка. У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звільнився з посади водія ТОВ «Каблук». Автомобіль Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_3 , після проведення слідчих дій було повернуто ТОВ «Каблук».

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, допитавши свідків, суд приходить до наступних висновків.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.02.2021 у справі № 712/10701/20 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено останньому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки (т.1 а.с. 15-17).

Під час розгляду кримінального провадження судом встановлено, що ОСОБА_2 , 13.09.2020, близько 22 години 22 хвилини, керуючи автомобілем Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 4/746 від 16.10.2020 перебував у технічно-справному стані, рухаючись в місті Черкаси по проїзній частині вулиці Байди Вишневецького зі сторони вул. Хрещатик в напрямку до вулиці Гоголя, на перехресті з бульваром Шевченка поблизу будинку 183 по бульвару Шевченка, проявив неуважність та порушив вимоги п. 2.3 б), п. 16.11 ПДР України, дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України. Під час руху він, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при наближенні до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг та виїзді на перехрестя з другорядної дороги вулиці Байди Вишневецького, не зупинив керований ним транспортний засіб Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_3 , перед перехрестям з бульваром Шевченка для надання переваги в русі транспортним засобам, що рухались по головній дорозі, та не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу», а продовжив рух прямо та виїхав на перехрестя з бульваром Шевченка, не надав перевагу в русі та допустив зіткнення з автомобілем Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який рухався по проїзній частині бульвару Шевченка зі сторони вулиці Святотроїцька в напрямку до вулиці Остафія Дашковича та перетинав перехрестя з вулицею Байди Вишневецького. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_6 від отриманих травм помер на місці пригоди. Отримані потерпілим тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, та знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 31.05.2021 вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.02.2021 щодо ОСОБА_2 - залишений без змін (т.1 а.с. 18-23).

Відповідно до відомостям Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Верховного Суду від 21.12.2021 вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.02.2021 та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 31.05.2021 щодо ОСОБА_2 змінено, пом`якшено останньому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В решті судові рішення залишено змін.

Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками загиблого у ДТП ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 виданого 12.04.2001 відділом реєстрації актів громадянського стану Чорнобаївського управління юстиції, актовий запис № 25 (т. 1 а.с. 25).

Останні звернулися до суду із позовом до ТОВ «Каблук», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи тим, що вони витратили на придбання надгробного пам`ятника своєму синові грошові кошти в розмірі 64239 грн., на поминальний обід кошти в сумі 14500 грн., на поховання та ритуальні послуги кошти в розмірі 31343 грн. Також ними понесені витрати в сумі 6000 грн. на правову допомогу адвоката під час розгляду кримінального провадження в суді. Всього витрачено 116082 грн. Страховою компанією було сплачено позивачу ОСОБА_4 страхове відшкодування відповідно до п. 27.4 ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в розмірі 60000 грн., що становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку. Завдану смертю сина моральну шкоду позивачі оцінили в розмірі по 500000 грн. кожному, з якої просили вирахувати 60000 грн. страхового відшкодування виплаченого позивачу ОСОБА_4 страховою компанією відповідно до положень п. 27.3 ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.

Відповідно до ч.ч 1, 7 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до відомостям вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.02.2021 потерпілими під час розгляду судом кримінального провадження не було подано цивільного позову.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди (ст. 1166 ЦК). Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до положень ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За визначенням ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Судом встановлено, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільна-правова відповідальність ТОВ «Каблук» була застрахована в ПрАТ «УСК» Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Забезпеченим транспортним засобом зазначений автомобіль марки Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_3 (т. 2 а.с. 149).

Відповідно до положень ст. 27.3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г"і"ґ"пункту 41.1 та підпунктом "в"пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Отже, враховуючи те, що мінімальна заробітна плата станом на день настання страхового випадку (13.09.2020) становила 5000 грн., розмір страхового відшкодування пов`язаного зі смертю потерпілого становить 60000 грн. (5000х12=60000).

Вказана сума була виплачена страховою компанією позивачу ОСОБА_4 , що підтверджується випискою з банківського рахунку останнього (т. 1 а.с. 33).

У судовому засіданні представником відповідача ТОВ «Каблук» - адвокатом Охріменко Н.І. було звернуто увагу суду на те, що позивачами до участі по справі в якості співвідповідача не було залучено належного, на її думку, співвідповідача ПрАТ «УСК» Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

На вищезазначене твердження представник позивачів - адвокат Солод В.М. зазначив, що позивачами не було заявлено жодних позовних вимог до страхової компанії, оскільки останні виплатили позивачам матеріальну та моральну шкоду у повному обсязі, передбаченому ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому страхова компанія правомірно не була залучена позивачами в якості співвідповідача.

На вищезазначені твердження суд зазначає наступне.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Згідно із статтею 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, а відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого.

Пунктом 27.1 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

До вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Натомість у постанові від 13.03.2024, справа № 569/4753/23, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийшов до наступних висновків: «Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди на підставі 1194 ЦК України з підстав незалучення до участі у справі страховка та відсутності доказів звернення позивача до страхової компанії з приводу виплати страхового відшкодування, не врахував, що розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 ЗаконуУкраїни «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, тобто станом на 23 лютого 2022 року складає 78 000,00 грн (6 500,00 грн х 12), і відповідач у відзиві на позовну заяву визнав, що страховик фактично провів виплату страхового відшкодування позивачу у межах ліміту відповідальності за полісом страхування, яка включає відшкодування моральної шкоди в розмірі 78 000,00 грн, а тому суд дійшов помилкового висновку про неможливість розгляду справи без залучення до участі у справі страховика відповідача».

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що розгляд цивільної справи без залучення до участі по справі страховика ТОВ «Каблук» не є підставою для відмови у задоволенні позову з цих підстав. Також, на думку суду, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивачів в частині стягнення моральної шкоди відсутність в матеріалах справи доказів звернення позивачів до страхової компанії з приводу виплати страхового відшкодування, оскільки, як було встановлено судом, страховою компанією здійснено позивачу ОСОБА_4 виплату страхового відшкодування моральної шкоди в межах ліміту відповідальності, передбаченому пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в розмірі 60000 грн. та на вказану суму страхового відшкодування позивачем ОСОБА_4 були зменшені позовні вимоги.

Однак, в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди докази звернення позивачів до страхової компанії з виплати страхового відшкодування мають велике значення.

Відповідно до п. 27.4. ст. 27 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до статті 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про поховання та похоронну справу», поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на:

забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла);

забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є;

створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань;

організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих);

надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Отже, зі змісту вказаного Закону вбачається, що не всі витрати пов`язані з похованням померлого підлягають відшкодуванню страховою компанією.

Так, наприклад, витрати на поминальні обіди не входять до переліку витрат, передбачених ст. 1 ЗУ «Про поховання та похоронну справу», а отже не підлягають до відшкодування страховою компанією.

Таким чином, отримавши заяву потерпілої особи щодо отримання відшкодування матеріальної шкоди страхова компанія повинна перевірити додані до заяви докази та прийняти рішення чи виплачувати страхове відшкодування чи - ні.

Отже, на думку суду, під час розгляду вимог щодо стягнення матеріальної шкоди пов`язаної із похованням потерпілого, аналізу підлягають докази звернення позивачів до страхової компанії з приводу виплати страхового відшкодування, додані позивачами до заяви про виплату страхового відшкодування докази понесення останніми витрат та зміст прийнятого страховою компанією рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування.

Однак, позивачами до матеріалів позовної заяви не були приєднані докази звернення до страхової компанії (заява про виплату страхового відшкодування із переліком приєднаних до заяви документів) та не надані відомості щодо прийнятого страховою компанією рішення (страховий акт).

Отже, у даному випадку, суд погоджується із твердженням представника відповідача ТОВ «Каблук» - адвоката Охріменко Н.І. про те, що не подання позивачами вказаних доказів перешкоджає суду прийняти обґрунтоване рішення по справі. У зв`язку із чим у задоволенні даної вимоги слід відмовити у зв`язку із її недоведеністю.

Також, не підлягає до задоволення позовна вимога позивачів в частині стягнення витрат на правову допомогу адвоката під час розгляду кримінального провадження в суді в розмірі 6000 грн., оскільки факт здійснення вказаної витрати позивачами не доведено матеріалами справи.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно зі статтею 1193 ЦК України зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.

Разом із тим, наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, його вина та наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача підтверджується вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.02.2021, який набрав законної сили.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, між іншим, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ст. 1167 ЦК під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести у рішенні відповідні мотиви.

Отже, як установлено ч. 3ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, законом установлено загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

За сукупністю встановлених обставин судом підтверджена проблематизація життя позивачів після загибелі єдиного сина, нав`язане залучення їх до тривалого процесу правового відстоювання своїх прав, що стало додатковою психотравмуючою проблемою для них та спричинила психоемоційний стрес. Безспірно у позивачів були порушені привичні стосунки, які стали наслідком втрати сина, якому на момент загибелі виповнилося лише 19 років, а тому ситуація, яка досліджується по справі, може розглядатися як психотравматична основа для спричинення моральної шкоди для них.

Суд беззаперечно констатує, що втрату рідної людини не можна зрівняти ні з чим, а моральні переживання оцінити неможливо. Однак, також враховує те, що вчинений ОСОБА_2 злочин є необережним, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення в розмірі по 250 000 грн. кожному із позивачів, що на думку суду буде відповідати вимогам розумності, справедливості та пропорційності.

Однак, із вказаної суми підлягає відрахуванню моральна шкода виплачена ОСОБА_4 страховою компанією в розмірі 60 000 грн., а отже на користь останнього слід стягнути моральну шкоду в розмірі 190 000 грн. (250 000 - 60 000 = 190 000).

Стосовно того яка особа повинна відповідати за завдану позивачам моральну шкоду, винуватець ДТП - ОСОБА_2 або ТОВ «Каблук», з яким останній, за його твердженням, перебував у трудових відносинах, або ОСОБА_2 та ТОВ «Каблук» у солідарному порядку, як просять позивачі, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівникам під час виконання ними своїх трудових обов`язків.

У частині першій статті 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

У даному випадку шкоди позивачам було завдано не спільними діями ОСОБА_2 та СТОВ «Каблук», а лише діями ОСОБА_2 , що підтверджується вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.02.2021. Отже, при таких обставинах солідарна відповідальність вказаних осіб не передбачена Законом.

Судом в ході розгляду справи були досліджені матеріали кримінального провадження № 12020251010003306 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Так вказані матеріали кримінального провадження містять характеристику на ОСОБА_2 складену 14.09.2020 засновником ТОВ «Каблук» ОСОБА_8 , відповідно до відомостям якої ОСОБА_2 працював у ТОВ «Каблук» з 01.08.2020 по 10.08.2020 та з 07.09.2020 по теперішній час на посаді кур`єра відповідно до цивільно-правового договору, одночасно проходячи стажування для зарахування на посаду водія (а.с. 224).

В інших процесуальних документах, складених під час досудового розслідування, таких як протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.09.2020 (а.с. 28-31), письмових поясненнях ОСОБА_2 від 14.09.2020 (а.с. 39), повідомленні про підозру від 14.09.2020 (а.с. 72-75), протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 17.09.2020 (а.с. 106-107), повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри від 29.10.2020 (а.с. 218-221) зазначено, що ОСОБА_2 працює водієм в ТОВ «Каблук».

Відповідно до відомостям відповіді на запит від 12.05.2023 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів за період з другого кварталу 2020 року по четвертий квартал 2020 року, у четвертому кварталі 2020 року ОСОБА_2 отримав дохід в розмірі 2500 грн. за цивільно-правовим договором, джерелом доходу є ТОВ «Каблук» (т. 3 а.с. 74).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка засновник ТОВ «Каблук» ОСОБА_8 суду повідомив, що ОСОБА_2 працював у ТОВ «Каблук» водієм, однак йому невідомо на якій правовій підставі він працював у товаристві.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який працював на посаді водія ТОВ «Каблук», суду показав, що ОСОБА_2 на час ДТП працював у ТОВ «Каблук» на посаді водія. Він був присутній коли ОСОБА_2 приймали на роботу. Пам`ятає, що останній писав заяву про прийняття на роботу.

Відповідно до письмових показів свідка ОСОБА_11 , який на момент події був директором ТОВ «Каблук», ОСОБА_2 з липня 2020 року по жовтень 2020 року працював у ТОВ «Каблук» на посаді водія, виконував безпосередні обов`язки водія, отримував заробітну плату в касі підприємства, працював по встановленому роботодавцем графіку, проходив інструктаж.

За положеннями статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні контракту; при укладенні трудового договору з фізичною особою.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи (частини друга - четверта статті 24 КЗпП України).

Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 квітня 2020 року у справі № 344/2293/19 (провадження №61-1121св20).

Отже, судом в ході розгляду справи було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 виконував посадові обов`язки водія таксі, дотримувався правил трудового розпорядку, отримував заробітну плату за виконану роботу та був допущений роботодавцем до керування автомобілемNissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Таким чином, не дивлячись на те, що судом в ході розгляду справи не було отримано копію наказу про прийняття ОСОБА_2 на роботу у ТОВ «Каблук» на посаду водія та/або звільнення його з посади, трудової книжки та заяви про прийняття останнього на роботу та/або звільнення з роботи, передусім враховуючи позицію ТОВ «Каблук, які не сприяли суду в отриманні вказаних доказів (ухвала Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 31.05.2023 залишилася не виконаною відповідачем), суд із аналізу досліджених судом доказів вважає, що факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ «Каблук», на момент ДТП, достовірно встановлений судом, а отже обов`язок відшкодувати моральну шкоду позивачам покладається на ТОВ «Каблук», який в подальшому не позбавлений можливості звернутися до винної у ДТП особи з вимогою про відшкодування сплачених коштів в порядку регресу відповідно до положень ст. 1191 ЦК України.

Оскільки суд прийшов до висновку, що моральна шкода підлягає до стягненню з відповідача ТОВ «Каблук», у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 слід відмовити.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги позивачів були задоволені частково, з відповідача ТОВ «Каблук» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України

слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 4399,70 грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає

принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших

органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони

ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних

свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий,

що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення

(справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каблук», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Каблук», адреса: вул. Гоголя, 137, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 41697390, на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , завдану моральну шкоду у розмірі 190000,00 (сто дев`яносто тисяч гривень 00 копійок) гривень.

Стягнути з ТОВ «Каблук», адреса: вул. Гоголя, 137, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 41697390, на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , завдану моральну шкоду у розмірі 250000,00 (двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень.

У задоволенні позовних вимог до ТОВ «Каблук» в іншій частині - відмовити.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ТОВ «Каблук», адреса: вул. Гоголя, 137, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 41697390, на користь держави в особі Державної судової адміністрації України

(вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) судовий збір у розмірі 4399,70 (чотири тисячі триста дев`яносто дев`ять гривень 70 копійок) гривень.

Платіжні реквізити для сплати судового збору: стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 29 квітня 2024 року.

Суддя О.Г. Романова