Рішення

від 19.04.2024 по справі 384/533/23

ВІЛЬШАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 384/533/23

№пр. 2/384/11/2024

19 квітня 2024 року смт.Вільшанка

Вільшанський районний суд

Кіровоградської області

у складі:

головуючої судді Сорокіної О.О.

з участю секретаря судового засідання Рябова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Вільшанка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Оніщука Володимира Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі неукладеною та скасування державної реєстрації права оренди,

в с т а н о в и в:

Адвокат Оніщук Володимир Іванович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗГОДА» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі неукладеною та скасування державної реєстрації права оренди.

В обгрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 3524380800:02:000:0441, розташованої на території бувшої Добрянської сільської ради, теперішньої Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,8308 га, якою він володіє на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 №402815. Між позивачем та ТОВ «ЗГОДА» був укладений договір оренди землі від 25.12.2006 відносно вищевказаної земельної ділянки, право оренди на підставі якого зареєстроване у Вільшанському ДП ЦДЗК 03.09.2007. Строк дії договору 5 років. В подальшому, на підставі додаткової угоди про внесення змін до Договору строк його дії було подовжено до 03.09.2022. Оскільки позивача не влаштовували умови договору та фактичний розрахунок по ньому, він не мав наміру продовжувати його дію, а тому звернувся до відповідача із відповідною заявою від 02.09.2021, яку отримано останнім через поштове відправлення 07.09.2021. Також позивачем було повторно надіслано відповідачу заяву про припинення дії договору, яку було отримано відповідачем 19.07.2022.

Крім того, позивач не отримував від відповідача проекту договору та повідомлень про намір ТОВ «ЗГОДА» на укладення договору оренди землі на новий строк. Відтак, дія вказаного договору припиняється 03.09.2023.

18.07.2023 з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №339510358, позивачу стало відомо про те, що право оренди належної йому земельної ділянки, на підставі Додаткової угоди до договору серія та номер: б/н від 15.07.2021, нібито укладеної між ТОВ «ЗГОДА» та ОСОБА_1 , продовжено до 03.09.2032 з автоматичним продовженням дії договору. Позивач стверджує, що додаткової угоди від 15.07.2021 до договору оренди землі він не підписував, згоди на її укладення не давав та навіть не отримував її для ознайомлення.

У зв`язку з наведеним просив визнати додаткову угоду від 15.07.2021 до договору оренди землі від 25.12.2006, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «ЗГОДА», відносно земельної ділянки за кадастровим номером 3524380800:02:000:0441, розташованої на території бувшої Добрянської сільської ради, теперішньої Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,8308 га, неукладеною та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права за №46076345 від 04.01.2022, вчинений на підставі реєстрації змін до іншого речового права від 04.01.2022, індексний номер рішення 62753718.

Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи визначено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи на 06вересня 2023року(а.с.21-22).

06 вересня 2023 року підготовче засідання перепризначено на 26 жовтня 2023 року.

26 жовтня 2023 року підготовче засідання відкладено на 08 листопада 2023 року у зв`язку з неявкою сторін (а.с.37).

Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2023 року призначено судово-почеркознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено судовому експерту Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Провадження у справі зупинено до надходження висновку експерта (а.с.54-56).

Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2021 року поновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням висновку експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Підготовче засідання призначено на 29 лютого 2024 року.

29 лютого 2024 року підготовче засідання відкладено на 28 березня 2024 року за клопотанням представника позивача.

Відповідно до ухвали Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19 квітня 2024 року.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, авдокат ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі.

У зв`язкуз неявкоюв судовезасідання всіхучасників справи,відповідно доч.2ст.247ЦПК України,фіксування судовогопроцесу задопомогою звукозаписувальноготехнічного засобуне здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками; право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У силу припису частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. За частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України, ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимо розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається в письмовій формі.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку, що також відповідає загальним вимогам вчинення правочину, визначеним цивільним законодавством України. При цьому орендодавцями земельних ділянок є, зокрема, громадяни, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина перша статті 4 названого Закону).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,83 га, кадастровий номер 3524380800:02:000:0441, яка розташована на території Добрянської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, що підтверджується копією Державного акта на право приватної власності на землю серії Р3 №402815, виданого Вільшанською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 28 липня 2002 року (а.с.8).

Відповідно до копії договору оренди землі від 25 грудня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Згода», ОСОБА_1 передає, а ТОВ «Згода» приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Добрянської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, загальною площею 5,83 га, строком на 5 років (а.с.9).

Згідно з копією додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №441 від 25.12.2006, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «Згода», зокрема, внесено зміни в пункт 8 договору оренди землі в частині «Договір укладено на 5 років» - викласти в редакції «Договір укладено з___по 03.09.2022 року» (а.с.10).

У відповідності до додаткової угоди до договору оренди землі від 25.12.2006, зареєстрованого 03.09.2007, укладеної 15 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Згода», внесено зміни до договору оренди землі від 25.12.2006. Відповідно до п. 3.1 додаткової угоди, договір укладено строком на 25 (двадцять п`ять) років з дати реєстрації Договору (а.с.30).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №339510358 від 18.07.2023 вбачається: земельна ділянка площею 5,8308 га, кадастровий номер 3524380800:02:000:0441, номер запису про інше речове право 46076345, дата державної реєстрації 04 січня 2022 року, підстава для державної реєстрації додаткова угода до договору б/н, укладена 15.07.2021, видавник ТОВ «ЗГОДА» / ОСОБА_1 , дата закінчення дії: 03.09.2032, з автоматичним продовженням дії договору (а.с. 11-12).

Як вбачається з висновку експерта Волинського НДЕКЦ МВС від 18.01.2024 за №СЕ-19/103-23/14079-ПЧ, підпис від імені орендодавця ОСОБА_1 в розділі 11 «Реквізити сторін», в графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» в додатковій угоді від 15 липня 2021 року до договору оренди землі від 25.12.2006, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 72-79).

Матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що особа, яка підписала оспорюваний правочин від імені ОСОБА_1 , була його представником або ж виконала підпис з його відома, і таких доказів не надано суду відповідачем.

Водночас, позивач заперечує підписання з відповідачем додаткової угоди від 15.07.2021 і стведжує, що волевиявлення на його укладення у нього не було, а тому підписання вказаної додаткової угоди не відповідало волевиявленню позивача та було здійснено всупереч його бажанню, що свідчить про порушення істотних умов договору та його невідповідність вимогам ст.203 ЦК України. Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 у справі №6-127цс13 зазначено, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки. Крім того, у постанові Верховного Суду України у справі №6-162цс13 від 19.02.2014, вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами.

Враховуючи наведене, а також специфіку договору оренди землі, а саме: необхідність обов`язкового повідомлення сторони про певні істотні умови договору та його державну реєстрацію, суд вважає, що відсутність особистого підпису сторони в оспорюваній додатковій угоді до договору оренди землі свідчить про те, що сторони не узгодили всі істотні умови договору, передбачені законом.

Отже, підпис на договорі оренди землі є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого у письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Таким чином, підписання правочину здійснюється кожною зі сторін власноручно або власноручно уповноваженими на те стороною особами.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Як встановлено в судовому засіданні, оспорювана додаткова угода від 15 липня 2021 року зареєстрована 04 січня 2022 року державним реєстратором Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області Коваль Я.Ю., номер запису про інше речове право 46076345, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєструречових правна нерухомемайно тареєстру праввласності нанерухоме майно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктівнерухомого майнащодо об`єктанерухомого майназа №339510358від 18.07.2023 (а.с.11-12).

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою. Отже, реєстрація права оренди за орендарем на вказану земельну ділянку, коли договір оренди орендодавець фактично не підписував (тобто цей правочин є неукладеним), не відповідає вимогам закону.

За таких обставин, реєстрація права оренди ТОВ «Згода» на підставі неукладеної між сторонами додаткової угоди не відповідає вимогам закону, порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 5,8308 га (кадастровий номер 3524380800:02:000:0441), що розташована на території Добрянської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року в справі № 704/360/18 (провадження № 61-396св21) зазначено, що: «реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою… Отже, реєстрація права оренди ТОВ «Міжлісся» на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_2 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістомстатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права. На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації договору оренди (запису про проведену державну реєстрацію)…»

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21, пункт 98) зазначено, що у практиці Великої Палати закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто, державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).

Отже, державна реєстрація права оренди відповідача на належну позивачу земельну ділянку - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття ним права оренди.

У справі, яка розглядається, встановлено, що реєстрація права оренди відповідача порушує права позивача.

Одним із способів захисту порушеного права відповідно до пункту 4 частини другоїстатті 16 ЦК Україниє відновлення становища, яке існувало до порушення.

Абзацом другим частини третьоїстатті 26 Закону № 1952-IV(у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1частини сьомоїстатті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за відповідачем, заявлена вимога про скасування такої державної реєстрацій спрямована на відновлення становища, яке існувало до порушення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 16 ЦК України(Постанова Верховного Суду від 23.01.2023 року справа №656/242/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначенийЦК України) суперечить завданням цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом цивільних спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, аби убезпечити особу повторно звертатись до суду за захистом своїх прав.

У пункті 123 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 14-83гс21) Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що положеннястатті 26 Закону № 1952-IV(у редакції, чинній на момент звернення з позовом) обумовлено тим, що суд вирішує спір про право; скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме право, яке реєструється. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права, а є офіційним засвідченням державою факту набуття особою такого права.

Отже, під час розгляду справи судом безспірно встановлено, що додаткову угоду від 15 липня 2021 року до договору оренди землі від 25 грудня 2006 року ОСОБА_1 не підписував, істотних умов цієї угоди не погоджував, що достеменно підтверджено висновком експерта Волинського НДЕКЦ МВС від 18.01.2024 за №СЕ-19/103-23/14079-ПЧ, за яким підпис від імені орендодавця ОСОБА_1 в розділі 11 «Реквізити сторін», в графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» в додатковій угоді від 15 липня 2021 року до договору оренди землі від 25.12.2006, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Аналізуючи зібрані у справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд дійшов переконливого висновку про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 (орендодавця) на укладення оспорюваної додаткової угоди до договору оренди землі, що зокрема підтверджується висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, а тому вказана додаткова угода є неукладеною. З огляду на викладене, зважаючи на те, що порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права оренди за ТОВ «Згода» на підставі додаткової угоди, яка позивачем не укладалася, суд вважає, що підлягають задоволенню заявлені позивачем позовні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» на земельну ділянку площею 5,8308 га, кадастровий номер 3524380800:02:000:0441, що розташована на території Добрянської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, зареєстрованої 04 січня 2022 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 46076345, проведеної на підставі додаткової угодт від 15 липня 2021 року. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки є ефективним, а задоволення позову забезпечить реальне відновлення порушеного права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір сплачений ним при подачі позовної заяви до суду у розмірі 1073 грн. 60 коп..

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача-адвокат ОніщукВ.І.просив стягнутиз відповідачавитрати направничу допомогуадвоката всумі 10000 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»;

- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. п. 7, 48 постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, на підтвердження здійснених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано копії наступних документів:

1) копію угоди про захист (представництво) та надання правової допомоги від 18 липня 2023 року, укладеної між адвокатом Оніщуком В.І. та ОСОБА_1 ;

2) копію додаткової угоди до угоди про надання правничої допомоги від 18 липня 2023 року;

3) опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по справі на загальну суму 10000 грн.;

4) копію акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 19.04.2024 на суму 10000 грн. та рахунку №1/384/533/23 від 19.04.2024.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

Суд враховує, що складання позову не потребувало аналізу великої кількості документів, оскільки у справах даної категорії наявна усталена судова практика. Як вбачається зі змісту позовної заяви, представник позивача також ґрунтував свої вимоги на висновках, викладених у постановах Верховного Суду в аналогічних справах.

Враховуючи предмет позову, складність справи та незначний обсяг матеріалів, що потребували вивченню адвокатом, кількість підготовлених ним процесуальних документів, конкретні обставини справи, сталість судової практики з відповідного питання, участі у судовому засіданні, суд вважає за доцільне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з ТОВ «ЗГОДА» на користь ОСОБА_1 , з 10000 грн. 00 коп. до 5000 грн. 00 коп. що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Крім, цього, згідно з п.2 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч.6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно з рахунком-фактурою Волинського НДЕКЦ МВС вартість послуг експерта склала 7269 грн. 89 коп., які 03 січня 2024 року були сплачені ОСОБА_1 (а.с.65).

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість проведеної судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 7269 грн. 89 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,суд

у х в а л и в:

Позов адвоката Оніщука Володимира Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі неукладеною та скасування державної реєстрації права оренди - задовольнити.

Визнати неукладеною додаткову угоду від 15.07.2021 до договору оренди землі від 25.12.2006, укладену між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Згода», щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3524380800:02:000:0441, розташованої на території Добрянської сільської ради Кіровоградської області, загальною площею 5,8308 га, та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права за № 46076345 від 04.01.2022, вчинений на підставі реєстрації змін до іншого речового права від 04.01.2022, індексний номер рішення: 62753718.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», код ЄДРПОУ: 23100419, на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп., 7269 (сім тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн. 89 коп. витрат, пов`язаних із проведенням судово-почеркознавчої експертизи, та 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 13343 (тринадцять тисяч триста сорок три) грн. 49 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Вільшанський районний суд Кіровоградської області.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Згода», ЄДРПОУ 23100419, місцезнаходження: смт. Добровеличківка, вул. Центральна, 84, Новоукраїнський район, Кіровоградська область.

Повний текст судового рішення складено 29 квітня 2024 року.

Суддя О.О. Сорокіна