Постанова

від 30.04.2024 по справі 210/5320/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5076/24 Справа № 210/5320/23 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р. Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 210/5320/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О.

сторони:

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідачі Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев Ігор В`ячеславович, Державне підприємство «СЕТАМ»,,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13ст.7,ч.2 ст.369ЦПК України,безповідомлення учасниківсправи,за наявнимиу справіматеріалами, апеляційнускаргу позивачки ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якоїдіє адвокатГриб ОлегВасильович,на ухвалуДзержинського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 28лютого 2024року,яка постановлена суддеюСкотарем Р.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 28 лютого 2024 року, -

В С Т А Н О В И В :

27 лютого 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення її позову до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича, державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», Приватне підприємство «Констракт-реалті» про визнання електронних торгів недійсними та їх скасування, який перебуває в провадженні суду.

Заява мотивована тим, що предметом спору у цивільній справі №210/5320/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В. та ДП «СЕТАМ» є визнання недійсними та скасування електронних торгів з реалізації майна, котрі були проведені Державним підприємством «Сетам», згідно протоколу № 335151 від 28.05.2018 року, щодо реалізації майна (лота № 276939) нежитлового приміщення площею 53,4 кв.м, вбудованого в 1-й поверх 4-х поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи існування можливості подальшого відчуження третьою особою спірного майна, ОСОБА_1 змушена звернутись до суду за захистом своїх прав, зокрема права власності, яке було порушене незаконними діями відповідачів.

У зв`язку з викладеним, заявниця просила суд накласти арешт та заборонити відчуження спірного майна: нежитлового приміщення, площею 53,4 кв.м, вбудованого в 1-й поверх 4-х поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на час розгляду судом справи.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 року заяву про забезпечення позову повернуто на підставі ч. 10ст. 153 ЦПК України.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якоїдіє адвокатГриб О.В., просить ухвалу суду скасувати та вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту та заборони відчуження спірного майна - нежитлового приміщення, площею 53,4 кв.м, вбудованого в 1-й поверх 4-х поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на час розгляду судом справи, посилаючись на те, що судом невірно застосовано норми права та безпідставно вирішено питання про повернення заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, третя особа Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм процесуального права, а тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що, в порушення п. 6 ч. 1ст. 151 ЦПК України,заява не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, яке є гарантією захисту прав та інтересів відповідача та має забезпечити відшкодування збитків відповідача, що можуть бути спричинені забезпеченням позову. Крім того, в порушення п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заявниця у заяві про забезпечення позову належним чином не обґрунтувала необхідності забезпечення позову, а саме: не підтвердила доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року № ETS № 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Зміст і форма заяви про забезпечення позову, а також інші вимоги до неї визначені статтею 151 ЦПК України.

За положеннями частини першої даної статті заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульований статтею 153 ЦПК України, зокрема частиною десятою якої визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову про визнання електронних торгів недійсними та їх скасування, позивачка ОСОБА_1 зазначала, що враховуючи суть позовних вимог та можливості подальшого відчуженя спірного майна, вона вважає, що у даному випадку наявні підстави для застосування забезпечення позову, шляхом накладеня арешту на спірне майно. Пропозиції щодо зустрічного забезпечення нею не висловлено (а.с. 2).

Повертаючи заяву про забезпечення позову заявниці, суд першої інстанції формалізовано підійшов до перевірки відповідності зазначеної заяви вимогам частини першої статті 151 ЦПК України, не з`ясував характер спірних правовідносин та предмет позовних вимог, які пред`явила позивачка, не вирішив питання доцільності застосування зустрічного забезпечення позову з огляду на обставини справи та положення статті 154 ЦК України.

За змістом статті 154 ЦПК України особа, що якої вжито заходів забезпечення позову не позбавлена права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову, не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову.

Крім того, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення лише за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України.

У постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 910/3802/19, на яку позивач посилається в апеляційній скарзі, зазначено, що «наведені в касаційній скарзі доводи скаржника (з помилковим посиланням на приписи статті 151 Цивільного процесуального кодексу України) стосовно незазначення в заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення колегія суддів відхиляє, оскільки названа заява таку пропозицію містить. Зокрема, у заяві про забезпечення позову позивач просив суд «не застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки вважає, що відсутні підстави для його застосування», у зв`язку з чим зазначена заява формально відповідає вимогам статті 139 ГПК України».

Отже, у даному випадку відсутність пропозиції щодо зустрічного забезпечення не є обов`язковою підставою для повернення зазначеної заяви позивачу, в іншому випадку це можна розцінювати, як формальний підхід до розгляду заяви.

Колегія суддів за системним аналізом Глави 10 Розділу І ЦПК України вважає за необхідне зазначити, що від позивача обов`язково повинно вимагатися вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, у заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову зазначено, що предметом спору у цивільній справі №210/5320/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В. та ДП «СЕТАМ» є визнання недійсними та скасування електронних торгів з реалізації майна, котрі були проведені Державним підприємством «Сетам», згідно протоколу № 335151 від 28.05.2018 року, щодо реалізації майна (лота № 276939) нежитлового приміщення площею 53,4 кв.м, вбудованого в 1-й поверх 4-х поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи існування можливості подальшого відчуження третьою особою Приватним підприємствоим «Констракт-реалті» спірного майна, ОСОБА_1 просила суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладеня арешту та заборони відчуження вказаного нерухомого майна, а тому є необгрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України.

Вказана заява ОСОБА_1 про забезпечення позову могла бути вирішена по суті без застосування наслідків, передбачених частиною десятою статті 153 ЦПК України, оскільки заява не містила недоліків, при яких суд повинен безумовно її повернути заявнику.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким вимоги заяви про забезпечення позову задовольнити.

Разом з тим, ухвала суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення позову заявнику перешкоджає подальшому провадженню у справі щодо розгляду такої заяви. Відповідно, при оскарженні цієї ухвали в апеляційному порядку та у разі її скасування апеляційний суд повинен направити справу для продовження розгляду заяви про забезпечення позову до суду першої інстанції відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України.

Оскільки суд першої інстанції заяву про забезпечення позову по суті не розглядав, а повернув її заявнику, тому ухвалення судового рішення по суті апеляційним судом за наслідком розгляду такої заяви виходить за межі повноважень апеляційного суду.

Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 757/395/19-ц.

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, а висновок суду щодо повернення заяви про забезпечення позову заявнику є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відповідності до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті позовних вимог не розглядається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гриб Олег Васильович, - задовольнити частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 року скасувати та направити заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича, державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», Приватне підприємство «Констракт-реалті» про визнання електронних торгів недійсними та їх скасування, до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 30 квітня 2024 року.

Головуючий:

Судді: