Рішення

від 24.04.2024 по справі 947/12764/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/12764/23

Провадження № 2-а/947/8/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2024 року Київський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Огренич І.В.

за участю секретаря Грабової Т.П.,

представника позивача адвоката Головко І.В.

представника відповідача Польщіної Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (65114, м. Одеса, вул. Лінія 12, 6 ст. Люстдорфської дороги, буд. 22) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась досуду зпозовом вякому проситьвизнати протиправноюта скасуватипостанову проадміністративне правопорушеннявід 11.04.2023р.за №000139,посилаючись нате,що зазначена постанова була прийнята з порушенням норм чинного законодавства, а тому вона вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Представник позивачки адвокат Головко І.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

Представник Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) Польщіна Т.Л. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, мотивуючи це тим, що посадова особа ТОВ «ЛУМАР» порушила ст. 23 Кодексу України «Про надра», а саме без відповідного дозволу використовувала надра під видобутку води для своїх господарських потреб.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, 06.04.2023 Державною екологічною інспекцією Південно-західного округу (Миколаївській та Одеській області) було складено Протокол № 000139 про адміністративне правопорушення щодо порушення директором ТОВ «ЛУМАР» ОСОБА_1 ст.ст.19,23 Кодексу України «Про надра», а саме видобуток 43 607,00 м3 води.

11.04.2023 директора ТОВ «ЛУМАР» (код ЄДРПОУ 39304689) ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення за № 000139 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 47 КУпАП та застосовано до неї стягнення у виді штрафу в розмірі 3 500,00 грн.

Протокол та оскаржувана постанова, як результат було складено виключно на підставі постанови про закриття кримінального провадження від 14.03.2023, яка була складена старшим слідчим СВ ВП № 3 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 , будь-яких інших доказів, які б встановлювали чи фіксували використання ТОВ «ЛУМАР» надр без відповідного дозволу Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до суду не надала. Як вбачається, із вищевказаної постанови про закриття кримінального провадження від 14.03.2023, в ході досудового розслідування були встановлені фактичні дані, які можуть свідчити про вчинення службовими особами ТОВ «ЛУМАР» адміністративного правопорушення, передбаченого ст.47 КУпАП (Порушення права державної власності на надра), яка передбачає відповідальність за самовільне користування надрами, укладення угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право власності на надра. Одночасно, відповідно до п. 3.9 спільного Наказу «Про затвердження Порядку взаємодії між органами прокуратури, Національної поліції У країни, Служби безпеки України, уповноваженими органами державного нагляду (контролю), державними спеціалізованими установами під час виявлення та здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень проти довкілля» від 16.06.2022 № 94/363/150/226/356 у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, невідшкодованої шкоди чи інших негативних наслідків, відповідна інформація разом із копіями підтверджувальних матеріалів не пізніше 5 днів із дня прийняття рішення надсилається до державного органу, уповноваженого на складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення або вжиття інших заходів реагування.

Однак, в резолютивній частині вказаної вище постанови, чітко не зазначається необхідність притягнення посадових осіб ТОВ «ЛУМАР» до адміністративної відповідальності. Вказана постанова фактично містить рекомендації щодо необхідності перевірки питання на предмет можливого притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності та в розумінні приписів Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 29.08.2011 за №303 не є доказом самовільного користування ТОВ «ЛУМАР» надрами.

Так, відповідно до п. 2.1. розділу II Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 29.08.2011 за №303 зафіксовано, що факт самовільного користування надрами може бути встановлено тільки особами, які уповноважені здійснювати державний контроль (нагляд) за використанням і охороною надр під час проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю). Відповідно до п. 2.2. вказаної Методики для встановлення факту самовільного користування надрами та визначення обсягу видобутих надр використовується пряме вимірювання (заміри розробок, кар`єрів, накопичених надр) разом з аналізом матеріалів геологорозвідувальних робіт (геологічні, гідрогеологічні карти родовищ за їх наявності). Отже, оскільки відповідачем не було зроблено відповідних прямих вимірювань, то й не можна вважати доведеним факт самовільного користування ТОВ «ЛУМАР» надрами виключно на підставі матеріалів кримінального провадження №420231630200000005 від 11.01.2023 за ч.1 ст.367 КК України.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України «Про надра» землевласники і землекористувачі в межах земельних ділянок, які перебувають у їх власності або користуванні, мають право без спеціального дозволу та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб, не пов`язаних із відчуженням видобутих корисних копалин, корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до 2 метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 метрів кубічних на добу.

ТОВ «ЛУМАР» в розумінні приписів ст. 23 Кодексу України про надра не перевищувало добовий ліміт видобування води в розмірі 300 куб. м. на добу і жодним документом подібне перевищення ліміту встановленого ст. 23 Кодексу України «Про надр» не було встановлено, будь-які докази з цього приводу відповідачем до суду також не надавалися. Стаття 23 Кодексу України «Про надра» також жодним чином не обмежує цілі та потреби по видобуванню підземних вод, оскільки містить формулювання (починаючи з редакції Закону № 867-VIII від 08.12.2015) для будь яких потреб, без визначення конкретний цілей, аналогічне формулювання міститься і в останній редакції норми.

Окрім того, суд вважає ТОВ «ЛУМАР» фактичним землекористувачем земельної ділянки, на якій розташовані скважини для видобування підземних вод, з огляду на наступне.

Статтею 380 Цивільного кодексу України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Житловий будинок, будівля або споруда не можуть бути відокремлені від земельної ділянки без їх пошкодження або істотного знецінення. Такі об`єкти є фактично складовою частиною земельної ділянки.

Водночас якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (ч. 1 ст. 188 Цивільного кодексу).

Фізично земельна ділянка і будинок (будівля, споруда) ідентифікуються як окремі речі, які в сукупності є однією річчю. Адже будинок (будівлю, споруду) неможливо використовувати без земельної ділянки, і навпаки земельна ділянка втрачає своє функціональне призначення при зміні (знищенні) того чи іншого об`єкта нерухомості, розміщеного на ній.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об`єкта нерухомості», встановлює обов`язковість одночасного оформлення прав на земельну ділянку у зв`язку з переходом прав на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю або споруду), який на ній розташовано, а також зворотній порядок одночасного переходу прав на нерухоме майно у випадку переходу прав на земельну ділянку, на якій розташовано вказане нерухоме майно (житловий будинок, будівля або споруда).

Статтею 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», одним з основних принципів державного нагляду (контролю) є принцип презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі Закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається. Вказана норма діє з 15.07.2021. Однак до 2021 року, діяла і інша норма, зокрема: відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час придбання Товариством нерухомого майна) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оренду землі» у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, якщо такий об`єкт розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, набувач має право вимагати внесення змін до договору оренди землі з визначенням його співорендарем земельної ділянки, а до внесення змін до договору зобов`язаний відшкодовувати орендарю частину орендної плати відповідно до належної йому частки у праві спільної власності на такий об`єкт. Порядок користування декількома орендарями орендованою земельною ділянкою у такому разі визначається договором, укладеним між ними, або за рішенням суду.

У разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, якщо такий об`єкт розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, набувач має право вимагати внесення змін до договору оренди землі з визначенням його співорендарем земельної ділянки, а до внесення змін до договору зобов`язаний відшкодовувати орендарю частину орендної плати пропорційно до його частки у праві власності на такий об`єкт. Вказана норма діє починаючи з 02.02.2021, однак до цього часу діяла інша редакція зокрема:

Частиною 3 ст. 7 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відтак за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України і ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про оренду землі", особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, набуває такі ж самі права на земельну ділянку, на яких вона належала попередньому власнику (землекористувачу) на час відчуження будівлі або споруди.

В свою чергу, ТОВ «ЛУМАР» є власником нежитлових споруд за адресою: АДРЕСА_2 починаючи з 23.07.2014, а земельні ділянки на яких розташовано об`єкт знаходяться в довгостроковій оренді землі із фізичною особою ОСОБА_3 починаючи з 22.12.2006. Вказані обставини, відповідачем під час розгляду справи не спростовувалися.

Великою Палатою Верховного Суду була винесена постанова від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, в якій суд прийшов до наступного висновку: «Якщо право власності на об`єкт нерухомості та на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, належать одній особі, то відчуження, у тому числі в процедурі виконавчого провадження, об`єкта нерухомості окремо від земельної ділянки або земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

У постановах від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 19.05.2020 у справі № 127/10011/18, 20.01.2021 у справі № 318/1274/18, Верховний Суд звертав увагу, що ст. 120 Земельного кодексу України закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Отже, перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16). Артезіанська скважина знаходиться в межах 1,4 метра від нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та під захисною спорудою, в межах ділянки для обслуговування нежитлового приміщення, що підтверджується фотографіями об`єкту нерухомого майна, які наявні в матеріалах справи.

Також,в матеріалахсправи містяться Квитанціїдо платіжноїінструкції напереказ готівкиза №СВ08349765/11від 19.04.2024р.,№ СВ08282278/1від 22.03.2024р.щодо сплати ТОВ«ЛУМАР» орендноїплати заоренду земельноїділянки кадастровий номер5110137300:24:006:0003та листи-претензії Департаментуземельних ресурсівОМР від23.01.2024р.за вих.№ 01-13/155,№ 01-13/154,№ 01-13/156, №01-13/157щодо сплати орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 5110137300:24:006:0003 та суміжну з нею земельну ділянку кадастровий номер 5110137300:24:006:0006 починаючи з 2020 року і по 2023 рік включно ТОВ «ЛУМАР» та інших землекористувачів на користь ОМР у зв`язку із переходом права власності не нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_2 .

Окрім цього, в матеріалах справи міститься лист Департаменту земельних ресурсів ОМР від 16.02.2024 за вих. № 01-18/247, який було адресовано відповідачу на його письмовий запит, який відповідач сам надав до суду разом із своїми додатковими поясненнями від 18.02.2024 відповідно до якого, Департамент зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» та ч.ч. 1.2, ст. 120 Земельного кодексу України, орендарем земельної ділянки площею 0.2911 га з кадастровим номером 5110137300:24:006:0003 є в тому числі, але не виключно ТОВ «ЛУМАР» та інші вказані в листі землекористувачі. Таким чином, твердження відповідача, що право оренди у порядку встановленому Законом України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно» на ТОВ «ЛУМАР» не зареєстровано, отже державним інспектором Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 47 КУпАП було вірно встановлено склад адміністративного правопорушення в діях директора ТОВ «ЛУМАР» - ОСОБА_1 є необґрунтованими, та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи все вищевикладене та оцінюючи відповідність оскаржуваної постанови вимогам ст. 283 КУпАП, зокрема наявності у ній опису обставин, установлених під час розгляду справи, суд вважає, що відповідач формально виконав вимоги цієї статті, та вказав загальну диспозицію відповідної статті 47 КУпАП. Очевидним є факт того, що ні місцезнаходження об`єкту водозабору, самовільне користування якими інкриміноване позивачу, ні акт, який чітко фіксує факт самовільного використання надр відповідач в оскаржуваній постанові не вказав та не надав.

Щодо періоду часу, відповідач вказав в протоколі про адміністративне від 06.04.2023 правопорушення період адміністративного правопорушення з 01.01.2019 по 30.06.2022, однак директор ОСОБА_1 приступила до виконання своїх функціональних обов`язків директора лише з 31.05.2019 відповідно до Наказу № 03-ОС від 31.05.2019 та протоколу за № 3/19 Загальних зборів учасників ТОВ «ЛУМАР» від 31.05.2019. Таким чином, ОСОБА_1 не може нести відповідальність за період часу коли вона не була директором товариства, а посилання відповідача з цього приводу на триваюче правопорушення не є обґрунтованим та законним.

Таким чином, такий підхід до складання постанови по справі порушує принцип верховенства права та законності, відповідно до якого, особа, щодо якої застосовано адміністративне стягнення має зрозуміти безпосередню суть адміністративного правопорушення, та мати право захиститись від конкретного правового обвинувачення, з іншого ж боку, суд, при перевірці законності та обґрунтованості винесеного рішення суб`єкта владних повноважень має перевірити відповідність викладених фактів, конкретним обставинам, та доказам, зібраним відповідною особою, що свідчать на користь прийнятого рішення.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні. При цьому, в свою чергу при складанні протоколу № 000139 про адміністративне правопорушення від 06.04.2023 та постанови про накладення адміністративного стягнення від 11.04.2024 за № 000139, відповідач керувався виключно змістом постанови слідчого про закриття кримінального провадження, про що чітко зазначив під час розгляду справи, яка в свою чергу, прямо вини директора ОСОБА_1 щодо самовільного використання надр не встановлює, а лише визначає можливість вчинення адміністративного правопорушення та визначає його певні ознаки, а не встановлює чітко склад адміністративного правопорушення.

На підставі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому, що ані протокол від 06 квітня 2023 року, ані оскаржувана постанова від 11 квітня 2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не міститься жодних посилань на відповідний акт перевірки відповідачем ТОВ «ЛУМАР» із чітким встановленням факту самовільного використання надр або на будь-які інші докази, які б фіксували факт забору підземних вод в період перебування позивача на посаді директора підприємства, що свідчить про недоведеність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена саме ст. 47 КУпАП.

Відповідно до статті 90КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, винесена відповідачем постанова розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, протоколом про адміністративне правопорушення т. і.), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.

Ст.77 ч.2 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стаття 7КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

При таких обставинах та враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.47 КпАП України, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.5,8,9,77,90,241-246,286 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) Островського Андрія Костянтиновича №000139 від 06 квітня 2023року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.47 КУпАПі закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073 грн.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 29.04.2024.

Суддя Огренич І. В.