Справа № 947/10977/20
Провадження № 1-кп/947/203/24
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.04.2024 року колегія суддів Київського районного суду м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_8
за участю прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
ОСОБА_12 , ОСОБА_13
представників потерпілого ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16
потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_18
захисників ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,
ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24
обвинувачених ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі кримінальне провадження №12020160480000281 від 29.01.2020 року відносно:
ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, українця, не одруженого, працюючого за наймом, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.187, 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,
ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Республіки Казахстан, громадянина України, українця, не одруженого, с середньою освітою, працюючого за наймом, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.187, 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,
ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Одеси, громадянина України, українця, не одруженого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_28 , 11.09.2014 року, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,
в с т а н о в и в:
Органом досудового розслідування ОСОБА_26 і ОСОБА_27 обвинувачуються в тому, що у ОСОБА_26 виник умисел на незаконне збагачення. Способом отримання швидкого та незаконного заробітку останній обрав скоєння злочинів проти власності із застосуванням насильства на території м. Одеси, й прийняв рішення щодо залучення до вчинення вказаних дій ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким тривалий час мав довірливі відносини і підтримував дружні стосунки, та який мав аналогічні з ним наміри щодо вчинення злочинів, спрямованих проти власності громадян.
Помітивши, приблизно о 22:00 годині, 20.12.2019 року ОСОБА_18 , який перебував поряд з рестораном швидкого харчування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: АДРЕСА_6 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 домовились про вчинення розбійного нападу шляхом застосування насильства, небезпечного для здоров`я потерпілого, визначивши об`єктом свого посягання майно, яке належить потерпілому ОСОБА_18 , у вигляді ланцюжка з жовтого золота якірного плетіння вагою 40 грам з православним хрестиком з розп`яттям « ОСОБА_29 » із білого та жовтого золота вагою 6 грам розташованого на його шиї.
Переслідуючи мету не викриття своєї злочинної діяльності ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , враховуючи надмірну жвавість вулиці Черняховського, прийняли рішення щодо здійснення подальшого візуального спостереження за потерпілим ОСОБА_18 для здійснення розбійного нападу у найбільш сприятливому місці, де їх дії не будуть помічені сторонніми особами, що забезпечить їм можливість швидко та непомітно покинути місце вчинення злочину.
Орієнтовно о 22:10 годині ОСОБА_18 сів за кермо автомобіля марки «Toyota» моделі «Yaris», н/з НОМЕР_1 , який перебував у його користуванні, та поїхав наступним маршрутом: від ресторану швидкого харчування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: АДРЕСА_6 , до торгівельного центру «Галерея Афіна» за адресою: АДРЕСА_7 , проїжджаючи, зокрема, вулиці Фонтанська дорога, Сегедська, проспект Гагаріна, площу Середньофонтаська, вулицю Середньофонтаська, площу Привокзальна, вулиці Пантелеймонівка, Катерининська, Грецька, де зупинився та перебував у справах, близько години, після чого поїхав у напрямку свого дому за адресою: АДРЕСА_8 , проїжджаючи, зокрема, вулиці Грецька, Преображенська, Буніна, Рішельєвська, Середньофонтаська, Краснова, площа Толбухіна, Люстдорфська дорога.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , очікуючи сприятливого часу для скоєння розбійного нападу на ОСОБА_18 , використовуючи автомобіль марки «Chevrolet» моделі «Cruze», н/з НОМЕР_2 , чорного кольору, за кермом якого перебував ОСОБА_26 , провели візуальне спостереження за місцями пересування автомобілю потерпілого, рухаючись за ним по вказаному маршруту.
Далі 21.12.2019 року приблизно о 01:20 годині, ОСОБА_18 прибув до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_8 , припаркувавши свій автомобіль неподалік від в`їзних воріт на територію свого домоволодіння, та вийшов з салону авто щоб відкрити ворота та заїхати у двір.
У цей час, ОСОБА_26 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_27 , маючи спільний умисел на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння майном потерпілого, помітивши, що автомобіль потерпілого зупинився, припаркувались на відстані, що виключає можливість ідентифікації марки, моделі та номерного знаку автомобіля, на якому вони пересувались.
Далі, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, направленим на заволодіння майном потерпілого шляхом розбою, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, 21.12.2019 року приблизно о 01:22 годині, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, здійснили напад на ОСОБА_18 . Реалізуючи спільний умисел, ОСОБА_26 наніс ОСОБА_18 декілька ударів кулаками рук в обличчя, ударами ногами по ногам потерпілого, у зв`язку з чим потерпілий втратив рівновагу та впав на землю, а ОСОБА_27 дістав з кишені куртки газовий балончик, вміст якого випустив в обличчя і очі потерпілого, від чого останній відчув фізичний біль і на деякий час втратив можливість бачити, що призвело до безпорадного стану і неможливості чинити опір, тим самим застосував насильство, яке є небезпечним для здоров`я потерпілого.
Подолавши опір потерпілого, ОСОБА_26 шляхом ривку з шиї ОСОБА_18 зірвав ланцюжок з жовтого золота якірного плетіння вагою 40 грам з православним хрестиком з розп`яттям « ОСОБА_29 » із білого та жовтого золота вагою 6 грам загальною вартістю 100 000 гривень, які належать ОСОБА_18 .
Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_26 та ОСОБА_27 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, отримавши можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_18 майнову шкоду на загальну суму 100 000 гривень.
Дії обвинувачених ОСОБА_26 і ОСОБА_27 кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Обвинувачений ОСОБА_26 вину у вказаному кримінальному правополрушеннні не визнав, обвинувачення по епізоду ОСОБА_30 категорично заперечує. Пояснив, що потерпілого ОСОБА_30 не знає та ніколи не бачив його, злочину відносно потерпілого ОСОБА_18 не вчиняв.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_27 не визнав себе винуватим по епізоду нападу на ОСОБА_18 . З ОСОБА_26 про вчинення розбійного нападу на ОСОБА_18 не домовлявся та не вчиняв таке. З 21.12.2019 року прибирав квартиру АДРЕСА_3 , де тимчасово проживав з дівчиною, сам. ОСОБА_31 було знайдено в цій квартирі під час обшуку в арці в стіні коридору, до якої був вільний доступ, куди на його думку працівники поліції поклали хрестик. Хрестик не належав ні його дівчині, ні йому, і він не міг там лежати, під час прибирання його було б видно.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_18 пояснив суду, що з обвинуваченими він не знайомий. 21.12.2019 року пізно вночі, він повертався додому, було темно та туманно, заїхав машиною у двір, пішов закривати ворота та побачив двох чоловіків, справа ОСОБА_26 , а зліва ОСОБА_27 , який був у накинутому капюшоні. Подія відбулась на вулиці. В цей час, як і вдома, нікого не було. ОСОБА_26 також був одягнений у куртку з капюшоном, попри це він дуже добре запам`ятав нападників. ОСОБА_26 ударив його в обличчя кулаком, а ОСОБА_32 ногою в бедро. ОСОБА_33 почав душити його, стягуючи з шиї ланцюжок, який він тримав руками. ОСОБА_33 перекусив ланцюжок та побіг в бік монастиря, за ним побіг ОСОБА_27 .
Поліцію після нападу на нього 21.12.2019 року він не викликав і не повідомив по телефону про цю подію батькові, який працює в поліції, бо мав синяк на обличчі. Коли синяк пройшов тоді і звернувся до поліції. Судово медичну експертизу тілесних ушкоджень він не проходив. Документів, які підтверджують вартість ланцюжка та хрестика у нього немає. В позовній заяві вказав приблизну вагу хрестика та ланцюжка і їх вартість. В поліцію вирішив звернутись 30.01.2020 року, через 40 днів після події, після того, як побачив передачу по телебаченню, що когось затримали. Хто саме та коли повернув хрестик не пам`ятає.
Крім того, колегією суддів досліджені докази, на які посилається сторона обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_26 та ОСОБА_27 у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_18 біля будинку за адресою: АДРЕСА_8 , а саме:
-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020160480000313 від 30.01.2020, з якого вбачається, що 30.01.2020 о 20:23:11 до ЄРДР внесено відомості про те, що 21.12.2019 року ьприблизно о 01:30 невстановлені особи, біля будинку АДРЕСА_8 , із застосуванням небезпечного для життя насилля, шляхом нанесення ударів в обличчя, по ногам, розпилення газового балончика в обличчя, відкрито заволоділи ланцюжком вагою 40 грамів та золотим хрестиком вагою 6 грамів, чим завдали ОСОБА_18 матеріальну шкоду на суму 100 000 грн.
-протокол прийняття заяви ОСОБА_18 про вчинення злочину від 30.01.2020 року відповідно до якого 21.12.2019 року відносно нього дві невідомі особи скоїли розбійний напад. В п.6 зазначеної заяви потерпілий вказує, що зможе впізнати нападників, при цьому надає опис нападників, описуючи загальні ознаки, а саме: слов`янська зовнішність, вік 24-28 років, мовою оригіналу: «легкая небритость, короткая стрижка. Жодних інших ознак нападників, зокрема зріст, статура, форма обличчя, тощо, потерпілий не вказує.
-протокол огляду CD-R диска з відеозаписами з камер відеоспостереження за адресою: АДРЕСА_9 , який відтворений у судовому засіданні, якому зафіксовано дії двох осіб, які здійснюють розбійний напад на ОСОБА_34 ;
-протоколи пред`явлення для впізнання потерпілому ОСОБА_18 обвинувачених ОСОБА_27 та ОСОБА_26 від 29.02.2020 року;
-інформація отриманої з системи відеоспостереження «Безпечне місто» та схема; - інформація від операторів телекомунікації про телефонні з`єднання обвинувачених;
-Протокол обшуку за адресою: АДРЕСА_3 від 29.01.2020 року за місцем проживання ОСОБА_27 в ході якого серед іншого майна, було виявлено та вилучено хрестик з металу жовтого кольору;
Також судом досліджені процесуальні документи, надані стороною обвинувачення, які не є доказами у кримінальному провадженні.
На підставі досліджених в ході судового розгляду доказів, колегія суддів приходить до наступного.
Суд зазначає, що витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів. Такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи 761/28347/15-к.
Щодо протоколу обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , а саме за місцем проживання ОСОБА_27 в ході якого було виявлено та вилучено хрестик з металу жовтого кольору, колегія суддів зазначає наступне.
Обшук проведено слідчим в рамках кримінального провадження №12020160480000281 від 29.01.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, як невідкладний у відсутність та без згоди власника квартири ОСОБА_35 , яка не була присутня при його проведенні та без ухвали слідчого судді.
Постановою слідчого від 29.01.2020 року вилучений хрестик в результаті обшуку визнаний речовим доказом, серед іншого вилученого майна у кримінальному провадженні №12020160480000281 від 29.01.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Тільки після проведення зазначених процесуальних дій, 30.01.2020 року о 20 годин 23 хвилини, тобто у неробочий час, потерпілий ОСОБА_18 звернувся до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яке мало місце 21.12.2019 року, на підставі якої 30.01.2020 року о 20.25 годин були внесені відомості до ЄРДР за №1202016048000313 за ознаками ч.2 ст.187 КПК України.
Дорученням т.в.о заступника начальника СВ Київського ВП в м.Одесі 01.02.2020 року проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №1202016048000313 за ознаками ч.2 ст.187 КПК України доручено слідчому ОСОБА_36 .
Постановою прокурора від 18.03.2020 року кримінальні провадження №12020160480000281 від 29.01.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України і №1202016048000313 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КПК України об`єднані в одне провадження.
Відповідно до приписів ст. 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається.
За приписами ч. 1 ст. 214 КПК досудове розслідування всієї злочинної діяльності конкретної особи, яку утворюють окремі повторні самостійні кримінальні правопорушення (за відсутності ознак єдиного триваючого або продовжуваного кримінального правопорушення), в межах кримінального провадження, дедо ЄРДР внесено відомості лише про обставини першого із вчинених самостійних (окремих) правопорушень, КПК не передбачає, що дає суду підстави вважати, що була застосована неналежна правова процедура і підлягають застосуванню наслідки, визначені в ч. 2 ст. 86 КПК України. Така позиція викладена у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду 22 березня 2023 року у справі № 161/1921/20провадження № 51-3024км22.
За таких обставин, суд вважає, що обшук за адресою: АДРЕСА_3 , а саме за місцем проживання ОСОБА_27 в ході якого було виявлено та вилучено хрестик з металу жовтого кольору, проведений до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, у відсутність власника житла, що свідчить про недопустимість отриманих доказів та як наслідок неможливість суду використовувати їх при ухваленні рішення.
Колегія суддів вважає, що дані, викладені в протоколі у зазначеному протоколі обшуку в частині виявлення та вилучення хрестика, належного потерпілому ОСОБА_18 , не можуть використовуватися як допустимий доказ в кримінальному провадженні, оскільки отримані з порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України.
Протокол обшукувід 29.01.2020року вчастині виявленнята вилученняхрестика належного потерпілому ОСОБА_18 є недопустимим доказом, оскільки не зважаючи на те, що ухвалою слідчого судді був наданий дозвіл на обшук, безпосередньо сам обшук був проведений з порушеннями діючого КПК України, тому колегія суддів вважає неналежним процесуальним джерелом, оскільки одержання фактичних даних за епізодом обвинувачення з потерпілим ОСОБА_18 отримано у неналежному процесуальному порядку, тому використання таких даних буде порушенням права на справедливий суд, а це право особи, закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.
Щодо протоколу впізнання потерпілим хрестика, вилученого відповідно до протоколу обшуку від 29.01.2020 року, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.6 ст.9 КПК України колегія суддів враховує правову концепцію «отруєного дерева» (або «ефект доміно»), яка знайшла своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ (справи «Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany), від 30.06.2008); «Яременко проти України» (Yaremenko v. Ukraine), від 30.04.2015), згідно якої визнання одного доказу недопустимим має наслідком невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі («отруєне дерево дає отруйні плоди»), тобто матеріали, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу, самі є недопустимими як докази.
У Постанові Першої судової палати Касаційного кримінального судуВерховного Суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 455/844/16-к, провадження № 51- 3583 км 23 зазначено, що при вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини та використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3ст. 87 КПК України. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченимиКПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1ст. 87 КПК України.
Крім того, при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннямиКПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.
Враховуючи, що золотий хрестик, визнаний постановою слідчого від 29.01.2020 року, тобто до внесення відомостей в ЄРДР, речовим доказом та який вилучений відповідно до протоколу обшуку від 29.01.2020 року, який суд визнав недопустимим доказом, тому колегія суддів визнає недопустимим доказом протокол впізнання потерпілим хрестика від 14.04.2020 року, вилученого відповідно до протоколу обшуку від 29.01.2020 року, оскільки він є похідним доказом, здобутим саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі ст. 87 КПК України.
Крім того, відповідно до ч.1, 2 ст. 229 КПК України перед тим,як пред`явитидля впізнанняріч,слідчий,прокурор абозахисник спочаткузапитує вособи,яка впізнає,чи можевона впізнатицю річ,опитує проознаки цієїречі іобставини,за якихвона цюріч бачила,про щоскладається протокол.Якщо особазаявляє,що вонане моженазвати ознаки,за якимивпізнає річ,проте можевпізнати їїза сукупністюознак,особа,яка проводитьпроцесуальну дію,зазначає цеу протоколі.Забороняється попередньопоказувати особі,яка впізнає,річ,яка повиннабути пред`явленадля впізнання,та надаватиінші відомостіпро їїприкмети. Річ, що підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.
Відповідно до протоколу прийняття заяви ОСОБА_18 про вчинення злочину від 30.01.2020 року, який не є процесуальним джерелом доказів, потерпілий крім обставин вчинення на нього нападу 21.12.2019 року, надав опис викраденого у нього майна, зокрема хрестика, зазначивши, що «крестик (распятие Іісуса), 5-6 грам из белого и желтого золота». Жодних інших ознак, тому числі наявність каменю на хрестику, потерпілим не зазначено.
Водночас, відповідно до протоколу впізнання потерпілим хрестика від 14.04.2020 року вбачається, що потерпілий впізнав хрестик, який у нього був викрадений 21.12.2019 року та описав ознаки, за якими впізнав хрестик, а саме щодо кріплення, потертостей та наявність недорогоцінного каменю на хрестику, які не зазначені у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення, що викликає сумніви у достовірності дослідженого доказу, оскільки відомості, отримані в ході впізнання, не відповідають обставинам вчиненого злочину та іншим обставинам, які підлягають доказуванню.
Щодо протоколів пред`явлення для впізнання потерпілому ОСОБА_18 обвинуваченого ОСОБА_27 від 29.02.2020 року та обвинуваченого ОСОБА_26 від 29.02.2020 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до протоколу прийняття заяви ОСОБА_18 про вчинення злочину від 30.01.2020 року, який не є процесуальним джерелом доказів 21.12.2019 року відносно потерпілого дві невідомі особи скоїли розбійний напад. В п.6 зазначеної заяви потерпілий вказує, що зможе впізнати нападників, при цьому надає опис обох нападників, описуючи загальні ознаки, не конкретизуючи які самі ознаки кому з нападників належать, а саме: двоє чоловіків, слов`янська зовнішність, вік 24-28 років, мовою оригіналу: «легкая небритость, короткая стрижка. Жодних інших ознак нападників, зокрема: зріст, статура, форма обличчя, тощо, потерпілий не вказує.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.228 КПК України перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі.
Водночас, відповідно до протоколу пред`явлення для впізнання потерпілому ОСОБА_18 обвинуваченого ОСОБА_27 від 29.02.2020 року, якого потерпілий впізнав як особу, яка вчинили відносно нього кримінальне правопорушення, потерпілий зазначив ознаки, за якими він впізнав ОСОБА_27 , а саме: зріст, статура, спортивна тілобудова, форма обличчя, загальні характерні ознаки зовнішності. Відповідно до додатку до протоколу впізнання, встановлено, що всупереч вимогам ст.228КПК України ОСОБА_27 є єдиною особою, яка має спортивну тілобудову, інші учасники мають худощаву тілобудову, та тільки ОСОБА_27 одягнений у спортивний костюм, що суд розцінює як процесуальне порушення при проведенні пред`явлення особи до впізнання.
Аналогічна процедура впізнання ОСОБА_26 потерпілим проведена відповідно до протоколу впізнання від 29.02.2020 року, в ході якого зазначено, що потерпілий впізнав ОСОБА_26 та зазначив ознаки, за якими він впізнав ОСОБА_26 , а саме: загальні риси обличчя, тонкі губи, очі (запам`ятав погляд), спортивна тілобудова. Зазначені ознаки не описані потерпілим у протоколі прийняття заяви ОСОБА_18 про вчинення злочину від 30.01.2020 року та не описані перед проведенням впізнання. Відповідно до додатку до протоколу впізнання, встановлено, що всупереч вимогам ст.228КПК України ОСОБА_26 є єдиною особою, яка має спортивну тілобудову, інші учасники мають худощаву тілобудову, що суд розцінює як процесуальне порушення при проведенні пред`явлення особи до впізнання.
Також суд зазначає, що відповідно до показань потерпілого у судовому засіданні встановлено, що напад на нього двома невідомими особами відбувся вночі, о 01.30 годин, було темно та туманно, що викликає сумніви щодо можливості у потерпілого при нападі двома особами із застосування насильства, запам`ятати погляд та форму губ одного з нападників.
Крім того, відповідно до показань потерпілого, який зазначив, що його родич є працівником поліції та він звернувся до поліції із заявою після перегляду повідомлення по телебаченню про затримання осіб, що також викликає сумніви щодо достовірності доказу, оскільки не виключена можливість отримання потерпілим інформації щодо затриманих осіб та інформації щодо вилученого майна в ході обшуку, до звернення потерпілого із заявою до поліції, з якою він звернувся через 40 днів після нападу на нього.
Суд враховує, що процесуальні порушення при проведенні пред`явлення особи до впізнання відповідно до вищезазначених протоколів впізнання потерпілим ОСОБА_27 і ОСОБА_26 , спричинили появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії, які неможливо усунути за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування, тому суд визнає протокол пред`явлення для впізнання потерпілому ОСОБА_18 обвинуваченого ОСОБА_27 від 29.02.2020 року і протокол пред`явлення для впізнання потерпілому ОСОБА_18 обвинуваченого ОСОБА_26 від 29.02.2020 року недопустимим доказом.
Також суд зазначає, що «покладення в основу засудження заявниці результатів процедури її впізнання потерпілою особою, що була здійснена з процесуальними порушеннями, як єдиного доказу її винуватості становить порушення права на справедливий суд у значенні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.» Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі KOLOMPAR v. Serbia (№ 34167/15).
Вимогами ст.91КПК Українипередбачені обставини,які підлягаютьдоказуванню укримінальному провадженні,а самеу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1)подія кримінальногоправопорушення (час,місце,спосіб таінші обставинивчинення кримінальногоправопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу положень ст.ст.92-93 КПК Українивбачається, що обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91КПК України покладається на слідчого, прокурора.
Відповідно до положеньст.2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
Згідно припису ч.1ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази, які досліджені у судовому засіданні, суд дійшов переконання, що протокол огляду CD-R диска з відеозаписами з камер відеоспостереження за адресою: АДРЕСА_9 , який відтворений у судовому засіданні, на якому зафіксовано дії двох осіб, які здійснюють розбійний напад на ОСОБА_37 , жодним чином не доводить, що кримінальне правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_18 вчинено саме обвинуваченими ОСОБА_26 і ОСОБА_27 .
Крім того, аналіз інформації отриманої з системи відеоспостереження «Безпечне місто», а саме щодо маршруту руху автомобіля потерпілого ОСОБА_18 та автомобіля «Шевролет Круз», н/з НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_38 , які отримані на запит начальника Київського ВП у м.Одесі та оформлені рапортом і план-схемою, складеними оперуповноваженим ВК Київського ВП, не є доказом у розумінні ст.84 КПК України, тому суд не бере до уваги відомості, викладені у вищезазначених рапорті та план-схемі.
Також суд вважає, що інформація від операторів телекомунікації про телефонні з`єднання обвинувачених та аналітичною довідкою Управління оперативно-технічних заходів ГУ НП в Одеській області відповідно до якої мобільний телефон ОСОБА_26 перебував в місці скоєння злочину відносно ОСОБА_18 , телефон ОСОБА_27 в момент скоєння злочину не працював, жодним чином не доводять, що кримінальне правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_18 вчинено саме обвинуваченими ОСОБА_26 і ОСОБА_27 .
Виходячи з положеньст. 187 КК України, розбій характеризується нападом, який може бути відкритим або несподіваним для потерпілого (таємним). При цьому напад завжди супроводжується насильством над потерпілим як способом подолання дійсного чи можливого опору з метою заволодіння чужим майном. Обов`язковою ознакою розбійного нападу є небезпечне для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, насильство.
При цьому фізичне насильство полягає у силовому впливові на потерпілого, який призводить до заподіяння йому легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я або незначною втратою працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також в інших насильницьких діях, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх заподіяння.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що застосування до потерпілого насильства, небезпечного для його здоров`я, та як наслідок отримання ним тілесних ушкоджень, не підтверджено жодним доказом та базується виключно на показаннях потерпілого.
Крім того, як визначено п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
При цьому положення ч. 1 ст. 92 КПК України передбачають, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках,на потерпілого.
Виходячи з аналізу положень статей 55, 61, 62, 91, 127, 128, 130, 170, 242,291 КПК України під шкодою у кримінальному провадженні розуміються втрати, яких зазнала потерпіла сторона у результаті викрадення, знищення або пошкодження майна, або шкода, завдана безпосередньо особі, її здоров`ю, діловій репутації внаслідок протиправної поведінки іншої особи.
У кримінальному провадженні під матеріальними збитками у п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слід розуміти грошову оцінку (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди (втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення її прав та інтересів іншою особою), а відшкодування збитків є одним із способів відшкодування шкоди.
Положення п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України спрямовано насамперед на визначення правильної кваліфікації злочинів, за умови, що розмір шкоди є ознакою складу злочину або його кваліфікуючою ознакою, а також на забезпечення повноти досудового розслідування та забезпечення достовірності інформації, яка відображується в підсумкових рішеннях стадії досудового розслідування, враховуючи, що згідно з п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, окрім іншого, має містити відомості про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
У даному кримінальному провадженні визначення розміру матеріальної шкоди впливає на правильність правової кваліфікації дій обвинувачених, оскільки розмір такої шкоди є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ст. 194 КК України.
Оскільки у цьому кримінальному провадженні безпосереднім об`єктом злочину є золотий хрестик, а також враховуючи, що відповідно до матеріалів справи потерпілим не надані документи, підтверджуючі вартість викраденого у нього майна, а сума матеріальної шкоди визначена потерпілим приблизно на власний розсуд, експертиза для визначення вартості майна не проведена, колегія суддів вважає, що розмір матеріальної шкоди не доведений належними допустимими доказами.
Така позиція щодо визначення та доказування розміру матеріальної шкоди викладена у Постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 листопада 2021 року у справі № 148/427/18, провадження № 51-3973км 21.
Згідно частини третьоїстатті 17 КПК Українипідозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Частиною четвертоюстатті 17 КПК Українипередбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до кримінальної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своєму рішенні, а згідно ч.2 ст.17 КПК ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Національне законодавство України повністю узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, що сформульована зокрема у п. 43 рішення від 14.02.2008 в справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine) (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом». При цьому розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом кримінального провадження, крім того, що інкримінований злочин вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Колегія суддів зазначає, що обвинувачення повинно довести "кожний факт", пов`язаний із злочином, щоб "не існувало жодної розумної підстави для сумнівів". Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинувачених по суті означає, що одна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинувачених і служить гарантією досягнення істини у справі.
Про це також йдеться у справі "Барбера, Мессеге І Хабардо проти Іспанії"" від 06.12.1988 року (п.146), де Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного".
Враховуючи наведене, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказівз точки зору достатності і взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що винуватість обвинувачених ОСОБА_26 і ОСОБА_27 у вчиненні інкримінованого їм кримінального провадження не була доведена під час судового розгляду даного кримінального провадження, оскільки не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які у своїй сукупності та взаємозв`язку були б достатніми для прийняття рішення про доведеність їх вини.
Відповідно до ч.1ст.373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першоїстатті 284 цього Кодексу.
За встановлених фактичних обставин, виходячи із закріпленого в ст.62Конституції України принципу презумпції невинуватості, враховуючи недоведеність в суді вчинення кримінального правопорушення обвинуваченими та вичерпність можливостей збирання доказів, що є підставою для визнання обвинувачених невинуватими, колегія суддів дійшла висновку про необхідність виправдати обвинувачених ОСОБА_26 і ОСОБА_27 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України - за недоведеністю вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченими.
Відповідно до ч.3 ст.129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбаченихчастиною першою статті 326цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
За викладенихобставин,цивільний позовпотерпілого ОСОБА_18 про стягненняматеріальної таморальної шкодиз ОСОБА_26 та ОСОБА_27 в сумі150000гривень необхіднозалишити без розгляду.
Крім того, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_26 , орієнтовно наприкінці грудня 2019 року, дізнався від раніше знайомого ОСОБА_25 , з яким він мав дружні та родинні стосунки, який у період часу з 10.12.2019 по 27.12.2019 працював у ТОВ «КВІК ПЕЙ», (ЄДРПОУ 38351771), про те, що на автомобілі марки «Renault» моделі «Kangoo», в кузові жовтого кольору, н/з « НОМЕР_3 », регулярно у нічний час доби здійснюється транспортування по місту Одесі великої суми грошових коштів ТОВ «КВІК ПЕЙ», які інкасуються з платіжних терміналів самообслуговування.
Цього ж дня у ОСОБА_26 виник умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами ТОВ «КВІК ПЕЙ», шляхом вчинення розбійного нападу із застосуванням фізичного та психологічного насильства та зброї.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, а саме грошових коштів які належать ТОВ «КВІК ПЕЙ» ОСОБА_26 , переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, вступив у попередню змову з ОСОБА_27 , з яким тривалий час мав довірливі відносини і підтримував дружні стосунки, та з ОСОБА_25 , з яким він мав дружні та родинні стосунки, а також який володів інформацією щодо автомобіля, маршруту й графіку перевезення грошових коштів, які належать ТОВ «КВІК ПЕЙ»,
У невстановлений час, ОСОБА_25 разом з ОСОБА_26 і ОСОБА_27 прибули за адресою: АДРЕСА_10 , де ОСОБА_25 указав ОСОБА_26 і ОСОБА_27 місце останньої зупинки автомобілю марки «Renault» моделі «Kangoo», н/з « НОМЕР_3 », відповідно до маршруту його руху за адресами місцезнаходження платіжних терміналів самообслуговування ТОВ «КВІК ПЕЙ» в процесі інкасації готівкових коштів, де за попередньою домовленістю було визначено місце вчинення розбійного нападу із застосуванням фізичного та психологічного насильства та зброї.
Крім того, відповідно до попередньої домовленості між обвинуваченими, з метою полегшення заволодіння грошовими коштами ТОВ «КВІК ПЕЙ» в результаті розбійного нападу, а також мінімізації часу перебування на місці скоєння злочину, обвинувачені вирішили здійснити в ході розбійного нападу протиправне вилучення автомобіля марки «Renault» моделі «Kangoo», н/з « НОМЕР_3 » у водія, всупереч його волі, та відігнати вказаний транспортний засіб у безпечне місце, де, без ризику бути викритими у скоєнні протиправних дій, заволодіти грошовими коштами, які перевозитимуться в салоні автомобілю.
Реалізуючи злочинний умисел, спрямований на вчинення розбійного нападу на осіб, які здійснюють перевезення грошових коштів ТОВ «КВІК ПЕЙ» на автомобілі марки «Renault» моделі «Kangoo», в кузові жовтого кольору, н/з « НОМЕР_3 », діючи умисно та узгоджено, за попередньою змовою, зі спільнимумислом, ізметою заволодіннячужим майном, 29.01.2020 рокуорієнтовно о 01:00 годині, ОСОБА_26 разом з ОСОБА_27 на автомобілі марки «Chevrolet» моделі «Cruze», н/з НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_26 , а ОСОБА_25 за кермом автомобіля марки «Kia» моделі «Sportage», н/з НОМЕР_4 , прибули до місця стоянки автомобіля марки «Honda» моделі «Civic», номерний знак Республіки Польщі (PL) «KGR UM71», за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 86а.
29.01.2020 року приблизно о 04:00 годині, ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_25 , рухаючись на автомобілі марки «Honda» моделі «Civic», номерний знак Республіки Польщі (PL) «KGR UM71», за кермом якого перебував ОСОБА_25 , під`їхали до ймовірного місця зупинки автомобілю марки «Renault» моделі «Kangoo», н/з « НОМЕР_3 », за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Крут, 12, де стали очікувати прибуття автомобілю потерпілих.
Орієнтовно о 04:20 годині за адресою: АДРЕСА_10 , приїхав та припаркувався автомобіль марки «Renault» моделі «Kangoo», н/з « НОМЕР_3 », за кермом якого перебував ОСОБА_39 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_40 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . З метою інкасації готівкових коштів з платіжних терміналів самообслуговування ТОВ «КВІК ПЕЙ» ОСОБА_41 вийшов з автомобіля та пішов в напрямку зазначеного терміналу самообслуговування за вказаною адресою, а ОСОБА_42 залишився його очікувати в салоні автомобіля.
Оцінивши дані обставини, як сприятливі для скоєння розбійного нападу, діючи з прямим умислом, відповідно до попередньої домовленості та розподілених ролей, з метою заволодіння чужим майном, переслідуючи корисливі мотиви, маючи при собі завчасно підготовлене знаряддя для вчинення кримінального правопорушення у вигляді мисливської рушниці, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , разом ОСОБА_25 наблизились до автомобілю потерпілих на автомобілі марки «Honda» моделі «Civic», номерний знак Республіки Польщі (PL) «KGR UM71», за кермом якого перебував ОСОБА_25 .
Діючи швидко та несподівано, ОСОБА_27 , взявши з собою мисливську рушницю, разом з ОСОБА_26 вибігли з автомобілю марки «Honda» моделі «Civic», номерний знак Республіки Польщі (PL) «KGR UM71», за кермом якого залишився ОСОБА_25 та підбігли до автомобілю марки «Renault» моделі «Kangoo», н/з « НОМЕР_3 », за кермом якого перебував ОСОБА_43 .П після чого ОСОБА_27 , погрожуючи застосувати насильство, небезпечне для життя ОСОБА_44 , використав завчасно підготовлену мисливську рушницю, за допомогою якої декілька раз вистрілив в кузов автомобіля «Renault», чим пошкодив задні вікна транспортного засобу з обох сторін, заподіявши майнову шкоду власнику автомобіля ОСОБА_17 у розмірі 21 067,52 гривень.
ОСОБА_42 , приголомшений зухвалістю, цинічним характером застосованих відносно нього протиправних дій невідомими особами, сприйняв дані обставини, як реальну загрозу його життю, не чинячи опору, миттєво залишив автомобіль, в замку запалювання якого залишились ключі та почав втікати в напрямку парку культури та відпочинку ім. М. Горького.
Скориставшись тим, що автомобіль, на який здійснено напад, залишився без нагляду водія, який покинув салон зазначеного автомобілю внаслідок погрози застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого, які потерпілий сприйняв як реальну загрозу його життю, продовжуючи узгоджені протиправні дії, ОСОБА_27 через відчиненні двері сів за кермо та залишеними ключами в замку запалювання запустив двигун, а ОСОБА_26 сів на переднє пасажирське сидіння зазначеного автомобілю.
Привівши автомобіль марки «Renault» моделі «Kangoo», н/з « НОМЕР_3 , в рух, ОСОБА_27 разом з ОСОБА_26 на вказаному транспортному засобі під керуванням ОСОБА_27 зникли з місця вчинення злочину, тим самим незаконно заволодівши грошовими коштами ТОВ «КВІК ПЕЙ» в сумі 494 397 гривень, які знаходились в салоні автомобілю, таким чином обвинувачені, відповідно до попередньої домовленості, незаконно заволоділи транспортним засобом, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого.
В цей час, ОСОБА_25 усвідомлюючи, що викрадені грошові кошти перебувають у розпорядженні ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , на автомобілі марки «Honda» моделі «Civic», номерний знак Республіки Польщі (PL) «KGR UM71», залишив місце вчинення злочину.
Вказаними спільними, узгодженими протиправними діями, ОСОБА_26 разом з ОСОБА_27 , діючи у співучасті з ОСОБА_25 , діючи з прямим умислом, з метою заволодіння чужим майном, переслідуючи корисливі мотиви, діючи відповідно до попередньої домовленості, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, відкрито, протиправно та безоплатно, із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого ОСОБА_44 , заволоділи автомобілем марки «Renault» моделі «Kangoo», н/з « НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_17 , ринкова вартість якого станом на час вчинення злочину складала 84 312,88 гривень.
В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_25 отримали можливість розпорядитись викраденими грошовими коштами, що знаходилися в салоні автомобілю марки «Renault» моделі «Kangoo», н/з « НОМЕР_3 , на власний розсуд, спричинивши вказаними злочинними діями ТОВ «КВІК ПЕЙ» майнову шкоду на суму 494 397 гривень.
У подальшому, скориставшись викраденим за вказаних обставин автомобілем марки «Renault» моделі «Kangoo», н/з « НОМЕР_3 , як засобом пересування, ОСОБА_26 з ОСОБА_27 позбавились даного транспортного засобу, залишивши його на узбіччі дороги за адресою: АДРЕСА_11 .
Таким чином, ОСОБА_26 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.187 КК України напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб та ч.3 ст.289 КК України незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Таким чином, ОСОБА_27 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.187 КК України напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб та ч.3 ст.289 КК України незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Таким чином, ОСОБА_25 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.187 КК України напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб та ч.3 ст.289 КК України незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_25 визнав себе винуватим частково та показав суду, що розбійний напад на осіб, які здійснювали перевезення грошових коштів ТОВ «КВІК ПЕЙ» він не скоював. Підтвердив, що дійсно працював у ТОВ «КВІК ПЕЙ», проходив стажування два тижні. В пограбуванні приймав участь, взимку 2020 року приїхав на авто ОСОБА_45 вночі підвіз ОСОБА_26 та ОСОБА_27 на вул. Варненську у м. Одесі. Хто саме та для яких цілей попросив підвезти їх саме вночі не пам`ятає. Також не пам`ятає де взяв автомобіль Хонда Цивік. Про те, що ОСОБА_26 та ОСОБА_27 їдуть вчиняти розбійний напад знав. Звідки дізнався про розбій не пам`ятає, скоріше ОСОБА_26 розповідав про це жінці, а він почув їх розмову. ОСОБА_26 брат його дружини. ОСОБА_27 він бачив лише 1 раз. Хто спланував напад він не знає. Він особисто постріли не здійснював, як і не бачив особисто саму подію розбійного нападу, оскільки був лише водієм. Наперед з ОСОБА_26 та ОСОБА_27 про розбійний напад не домовлявся. Зброї він не бачив.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_26 визнав себе винуватим повністю у пред`явленому обвинуваченні, проте не визнає кваліфікацію дій щодо вчинення злочину організованою групою. Пояснив, що якось йому подзвонив співмешканець його двоюрідної сестри та повідомив, що є автомобіль ТОВ «КВІК ПЕЙ» та вислав йому відео про це. За два тижні від цього дзвінка він був у ОСОБА_46 та сестри, ОСОБА_47 запросив його в гості. Між ними була розмова. Він розповів своєму знайомому ОСОБА_32 про все, що йому говорив ОСОБА_48 . Приблизно через місяць після розмови він випадково зустрів ОСОБА_49 , який сказав, що вже не працює у ТОВ «КВІК ПЕЙ», після чого ОСОБА_25 показав йому та ОСОБА_27 місце у парку ОСОБА_50 , де зупиняється авто ТОВ «КВІК ПЕЙ», поки інкасатор іде забирати гроші в термінал, оскільки на автомобілі до нього проїхати неможливо. Через декілька тижнів ОСОБА_25 приїхав до нього та вони поїхали на вул. Героїв Крут, там був ОСОБА_27 , там вони стали чекати автомобіль Рено, належний ТОВ «КВІК ПЕЙ» і коли автомобіль під`їхав, ОСОБА_27 здійснив постріл у його вікно, після чого він відкрив двері автомобіля, аби забрати сумку з грошима. Оскільки сумка була пристебнута ременем безпеки і він не зміг відстебнути її, ОСОБА_27 сів за кермо автомобіля та вони поїхали з місця злочину, згодом кинули автомобіль ТОВ «КВІК ПЕЙ» на одній з вулиць та всі утрьох поїхали до нього додому, де через годину їх затримали. Також пояснив, що автомобіль ОСОБА_51 ніхто не купував, ОСОБА_27 говорив, що цей автомобіль залишив йому на зберігання товариш. Автомобіль ОСОБА_52 належить чоловіку його матері, проте ОСОБА_53 мав ключі та іноді користувався цим авто. Для вчинення злочину нічого не готували, оскільки ОСОБА_53 сказав, що жодного опору не буде. Рушницю ОСОБА_27 взяв ініціативно, оскільки вона лежала в авто, залишеному йому на зберігання. Переслідування після вчинення злочину не бачив. ОСОБА_25 не міг не знати, що вони їдуть вчиняти розбійний напад, оскільки він же розповів, що в авто може бути 500 600 тисяч гривень.
Також пояснив, що вони не організовувались у спільне об`єднання для вчинення двох злочинів, жодних розвідувальних дій не вчиняли, оскільки ОСОБА_25 чітко показав де зупиниться автомобіль потерпілого, в який проміжок часу, пояснив, що жодного опору вчиняти водій та інкасатор не будуть, оскільки їм дана вказівка за інструкцієюб, що при перших ознаках небезпеки ніхто не повинен чинити опір, а негайно покинути автомобіль. Жодних вказівок ОСОБА_27 та ОСОБА_25 не надавав щодо того, як діяти при нападі, так як не давав вказівок ОСОБА_27 купити автомобіль або рушницю, яку побачив коли їхали в автомобілі, на що ОСОБА_32 сказав, що вона потрібна аби розбити скло інкасаторської машини. Шляхів відходу після вчинення злочину не обговорювали, хто саме буде долати опір потерпілого не оговорювали, оскільки ОСОБА_47 сказав, що опору не може бути. Хто саме буде здійснювати перевезення викраденого майна та куди не обговорювали, ОСОБА_27 спонтанно сів за руль автомобіля потерпілого, оскільки ОСОБА_26 не зміг відстебнути сумку з грошима. Жодних балаклав, сокир, молотків, засобів зв`язування не мали. ОСОБА_25 взяв собі пачку грошей, купити сигарети, тощо, скільки в ній було грошей не знає. Розвідку у формі візуального спостереження 13, 14, 17, 23, 24, 26 січня 2020 року не проводили, оскільки ОСОБА_25 все розповів, тому в її проведенні не було жодної необхідності. В яких частинах поділять гроші не говорили навіть, однозначно поділили би порівну на всіх трьох. Заявлені потерпілими позовні вимоги визнає в повному обсязі, матеріальну та моральну шкоду відшкошкодував у повному обсязі.
ОСОБА_25 не міг не бачити, що заблокували автомобіль ТОВ «КВІК ПЕЙ», оскільки вони втрьох були в салоні автомобіля, коли заблокували Рено, а ОСОБА_25 був за кермом, коли блокували інкасаторський автомобіль.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_27 визнав себе винуватим повністю у пред`явленому обвинуваченні, проте не визнав кваліфікацію щодо вчинення злочину організованою групою та пояснив, що йому подзвонив знайомий ОСОБА_26 та сказав, що ОСОБА_33 повідомив йому, що є «справа на мільйон». За два тижні він приїхав з раніше невідомим йому ОСОБА_54 , поїхали всі разом в парк, куди за словами ОСОБА_46 приїздить інкасаторське авто збирати гроші. За 1,5 2 місяці подзвонив ОСОБА_26 ю та сказав, що вони з ОСОБА_25 приїдуть в парк, всі були в автомобілі, коли приїхав автомобіль ТОВ «КВІК ПЕЙ», ОСОБА_25 перегородив йому дорогу, водій відразу ж втік, він дістав рушницю, яку знайшов у автомобілі ОСОБА_51 , залишеному його товаришем, який виїхав за кордон та здійснив постріл у заднє вікно автомобіля з метою розбити його, оскільки вікно не розбилось, він здійснив другий постріл. ОСОБА_26 не зміг відстебнути сумку з грошима, тому він вимушений був сісти за кермо інкасаторського автомобіля і вони поїхали. Згодом вони залишили інкасаторську машину, відстебнувши сумку з грошима, пересіли до автомобіля, де знаходився ОСОБА_25 , і згодом він взяв пачку грошей з сумки, після чого пішов, а він з ОСОБА_26 вирішили поїхати до нього додому. Вони розклали викрадені гроші по купюрам, проте їх не встигли порахувати, оскільки були затримані відразу як вийшли з квартири, де їх відразу затримали біля під`їзду.
Про те, що в ТОВ «КВІК ПЕЙ» все дуже погано з охороною інкасаторів та грошей, і працівники відразу покидають машину у разі небезпеки, не здійснюючи жодного спротиву повідомив ОСОБА_25 . Рушницю брав з метою розбити пострілом вікно. Автомобіль ОСОБА_51 з польськими номерами передав товариш, який виїхав до Європи, вона стояла зо три місяці по вул. Варненській.
Також пояснив, що він з ОСОБА_25 ні про що не домовлявся, вчинити постріл та поїхати на інкасаторській машині було його спонтанне та ситуативне рішення. В автомобілі всі троє перебували до трьох годин, чекаючи інкасаторську машину і ОСОБА_25 бачив у нього в руках рушницю, тому не міг не знати для чого вона. Мотивом пограбування було отримання грошей. Автомобіль ОСОБА_51 з номерними знаками Польщі не покупав перед вчиненням нападу на інкасаторів, оскільки він перебував там більше трьох місяців, з моменту коли його товариш, який виїжджав за кордон, попросив приглянути за автомобілем. До вчинення розбою на інкасаторів не готувались, діяли спонтанно. Перцевий балончик мав, оскільки працював охоронцем у клубі і його видали для роботи. 22.01.2020, 24.01.2020, 27.01.2020 розвідку у формі візуального спостереження за інкасаторським автомобілем не проводив. Номера телефону ОСОБА_25 не мав, спілкувався з ним двічі особисто, вперше, коли він розповідав про графік пересування автомобіля ТОВ «КВІК ПЕЙК» та яку суму грошей може мати після інкасації. Вдруге в ніч розбійного нападу. Особисто вказівку ОСОБА_25 підвезти ОСОБА_26 не надавав. ОСОБА_26 з ним не обговорював, що він має робити під час нападу. Хто саме та куди повинен був перевезти викрадені гроші не знає. У вчиненому розкаюється, погасив матеріальну та моральну шкоду, завдану ОСОБА_17 та підприємству «КВІК ПЕЙК». Не згоден з кваліфікацією їх дій, як вчинення злочинів у складі організованої групи, так як їх об`єднання не мало стійкого характеру, вони не підпорядковувались будь-кому, а питання щодо вчинення злочинів вирішувались спонтанно і без погодження між всіма співучасниками.
Крім часткового визнання вини обвинуваченим ОСОБА_25 та повним визнанням вини обвинуваченими ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , їх вина у вчиненні інкримінованого злочину по епізоду нападу на автомобіль ТОВ «КВІК ПЕЙ» та заволодіння ним, підтверджується доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, які зібрані в порядку, передбаченому процесуальним законом, а саме фактичними даними, що містяться в показаннях допитаних під час судового розгляду потерпілих та свідків.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_17 показав, що ОСОБА_25 працював у ТОВ «КВІК ПЕЙ» саме по маршруту, де було скоєно розбійний напад, добре знав цей маршрут. Він особисто майже відразу приїхав на місце події, за ним приїхали чотири патрульних. На місці побачив отвір в автомобілі від помповика. Трохи пізніше йому повідомили, що це вчинили Кравченки. Всю суму викраденого знайшли в будинку, де жив обвинувачений ОСОБА_26 . Він був присутній при цьому. Автомобіль належав йому особисто, працівники поліції знайшли всі гроші, крім 50-70 тисяч гривень, які взяв ОСОБА_53 . ОСОБА_55 , в якому були завернуті пачки грошей, знайшли коло будинку ОСОБА_26 в урні. Цивільний позов підтримує та просить його задовольнити.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_42 суду показав, що обвинуваченого ОСОБА_25 пам`ятає погано, тому що він працював приблизно два тижні, перевозив інкасаторів. В день нападу з напарником ОСОБА_56 починали маршрут з п. Котовського до п. Таїрове, він залишався в автомобілі, інкасатор збирав гроші. Ближче до ранку, в районі парку Горького, інкасатор ОСОБА_57 пішов до терміналу, який знаходиться в середині парку, оскільки під`їхати до терміналу автомобілем неможливо. Він, перебуваючи в автомобілі, почув звук, схожий на постріл, при другому пострілі посипалось скло, він вибіг з салону автомобіля. На вулиці було темно, він особисто бачив не менше двох людей. В машині на задньому сидінні було не менше ніж пів мільйона гривень інкасованих грошей. Він кричав інкасатору, потім побачив, що від`їхала машина сірого кольору та машина, на якій вони везли гроші. Йому особисто матеріальної чи моральної шкоди не завдано. Відносно покарання обвинуваченим покладається на розсуд суду.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_57 суду показав, що два роки тому працював інкасатором, почув постріли, побачив, як автомобіль Рено, на якому вони везли інкасовані гроші, поїхав. Маршрут інкасаторів був завжди однаковий. Йому відомо зі слів правоохоронців, що в автомобілі було приблизно пів мільйона гривень. В парку ОСОБА_50 була середина маршруту інкасаторів. За автомобілем інкасаторів Рено, він бачив, що поїхав автомобіль Тойота Камрі. ОСОБА_49 знає особисто, оскільки два тижні з ним працював на цьому ж маршруті. На місці пограбуванні він не бачив нікого, лише чув два постріли.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_58 суду показав, що працює в управлінні карного розшуку та пам`ятає, що зимою 2020 року переслідував правопорушників, вони пересувались у сріблястій Хонді, їх було три особи. Це було вночі, за метрів п`ятсот від них почув один чи два постріли одиночні та побачив, як водій автомобіля почав тікати в парк ОСОБА_50 . Після чого автомобіль ОСОБА_51 та ще один автомобіль виїхали в сторону вул. Космонавтів. Вони все це спостерігали, доповіли про це керівництву та чекали спецгрупу. Потім їм подзвонили та сказали їхати на вул. Мала Арнаутська, співробітники поліції були вже там.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_59 суду показав, що працює старшим оперуповноваженим поліції, впізнав ОСОБА_33 та ОСОБА_60 січні 2020 з працівниками поліції ОСОБА_61 та ОСОБА_62 , під час чергування знаходились на вул. Героїв Крут. У них викликали підозру три чоловіки та автомобіль Хонда Цивік. Один чоловік вийшов з авто та відразу почав стріляти, двоє сіли в Хонду, а третій сів в жовтий автомобіль. Вони почали переслідувати автомобілі ОСОБА_63 та Рено. Рено зупинився біля 7 пологового будинку, один чоловік сів в Хонду, поїхав в сторону Київського суду м. Одеси де стояв автомобіль Шевроле, в нього пересіли два чоловіка, а один чоловік сів в автомобіль Кіа. Вони поїхали за автомобілем ОСОБА_64 , проте в районі залізничного вокзалу загубили його. Вони зрозуміли, що це було пограбування, бачили сумку Глово, викликали загін спецпризначення. Через двадцять хвилин з будинку вийшли ОСОБА_26 та ОСОБА_27 вже без сумки і вони їх затримали. Обличчя ОСОБА_65 та ОСОБА_33 він побачив, коли вони несли сумку Глово. Також пояснив, що потерпілий ОСОБА_66 приймав участь при обшуку квартири.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_67 суду показав, що працює оперуповноваженим поліції, разом з КОРДом затримував ОСОБА_26 та ОСОБА_27 . В січні 2020 року відпрацьовували грабежі з ОСОБА_68 , ОСОБА_69 та ОСОБА_62 . Побачили сіру ОСОБА_63 , яка проїхала та зупинилась біля автомобіля Рено. Згодом почули постріл, побачили, що ОСОБА_65 сів за руль автомобілю Рено Кенго, а в Хонду сіло три чоловіка, які згодом, а саме двоє, пересіли в автомобіль Шевроле. В районі залізничного вокзалу випустили автомобіль з поля зору. Оскільки власником автомобіля був ОСОБА_27 , то поїхали до нього додому. Коли вони з ОСОБА_26 вийшли з арки, вони разом з КОРДом їх затримали.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_70 судупоказав,що працюєприватним охоронцему клубі«Стерео»,працював назміні,в січні2020року йогопопросили працівникиполіції бутисвідком приогляді автомобіляКІА білогокольору,який відбувався у АДРЕСА_12 , робили фото авто, журналіст знімала це на відео, півтора години чекали слідчо оперативну групу. ОСОБА_25 весь цей час стояв в кайданках біля автомобіля.
Колегією суддів досліджені докази, на які посилається сторона обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 29.01.2020 року розбійного нападу із застосуванням вогнепальної зброї на автомобіль «Рено Кенго», н.з. НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_10 та незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а саме:
-Витяг з інтегрованої інформаційно-пошукової системи АРМОР відповідно до якого 29.01.2020 о 04:31 годині капітан поліції Мазурцев повідомив про розбійний напад з застосуванням вогнепальної зброї на автомобіль «Рено Кенго», н.з. НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_11 ;
-Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.01.2020 року від ОСОБА_42
-Протокол прийняттязаяви провчинене кримінальнеправопорушення від29.01.2020року від ОСОБА_17
-Протокол огляду місця події від 29.01.2020 року, відповідно до якого проведено огляд ділянки місцевості за адресою: АДРЕСА_11 , на якій заходиться автомобіль «Renault» моделі «Kangoo», в кузові жовтого кольору, н/з « НОМЕР_3 » в ході якого виявлено пошкодження на автомобілі в результаті застосування вогнепальної зброї, а також вилучено: 5 слідів пальців рук, біологічні змиви з керма, з ручки . перемикання передач та з внутрішньої ручки відкривання передніх лівих дверей, ґрунт з гумового килимка під водійським сидінням, мобільний телефон «Redmi Note 5» чорного кольору, предмет з пластмаси сірого кольору неправильної форми, 42 зв`язки з ключами (усього 171 ключ) та бейджиками, автомобіль марки Renault Kangoo, н.з. НОМЕР_3 ;
-Протокол огляду місця події від 29.01.2020 року відповідно до якого проведено огляд ділянки місцевості за адресою: АДРЕСА_10 , на проїзній частині за результатами якого вилучено гільзу 67 мм з написом «Куля практика чемпіон тахо 12x70 27,5»;
-Протокол огляду місця події від 29.01.2020 року, відповідно до якого проведено огляд ділянки місцевості за адресою: АДРЕСА_13 , на відстані 2 м. від будинку АДРЕСА_13 , за результатами якого вилучено: полімерний пакет синього кольору зі стяжкою білого кольору, в середині якого фрагменти паперу прямокутної та квадратної форми на яких синім кольором наявні рукописні написи, які складаються з 3 чисел, гумові рукавиці червоного кольору, 44 гумових резинки;
-Постанова про визнання речового доказу та передання до камери схову від 29.01.2020 року відповідно до якої вилучені в ході огляду ділянки місцевості за адресою: АДРЕСА_13 , фрагменти паперу прямокутної та квадратної форми на яких синім кольором наявні рукописні написи, які складаються з 3 чисел, гумові рукавиці червоного кольору, 44 гумових резинки визнано речовими доказами та передано до камери схову Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області;
-Протокол обшуку від 29.01.2020 року в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України відповідно до якого проведено за адресою: АДРЕСА_14 обшук автомобіля Honda Civic, н.з. НОМЕР_6 , в ході якого вилучено: кусачки чорного кольору з зеленими ручками, змиви з ручки коробки передач та керма, документи на автомобіль Honda Civic, н.з. НОМЕР_6 ;
-Ухвала слідчого судді від 30.01.2020 року відповідно до якої надано дозвіл на проведений раніше обшук в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України автомобіля Honda Civic, н.з. НОМЕР_6 ;
-Витяг з інтегрованої інформаційно-пошукової системи АРМОР відповідно до якого автомобіль Chevrolet Cruze, н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_71 ;
-Заява ОСОБА_72 від 29.01.2020 відповідно до якої вона надає дозвіл на проведення обшуку автомобілю Chevrolet Cruze, н.з. НОМЕР_2 ;
-Протокол обшуку від 29.01.2020 рокув порядку ч. 3 ст. 233 КПК України відповідно до якого проведено за адресою: АДРЕСА_13 обшук автомобіля Chevrolet Cruze, н.з. НОМЕР_2 , в ході якого вилучено: автомобіль Chevrolet Cruze, н.з. НОМЕР_2 , посвідчення водія на ім`я ОСОБА_27 , свідоцтво про реєстрацію, власник ОСОБА_73 ;
-Ухвала слідчого судді від 30.01.2020 рокувідповідно до якої надано дозвіл на проведений раніше обшук в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України автомобіля Chevrolet Cruze, н.з. НОМЕР_2 від 30.01.2020 року;
-Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.01.2020 року;
Протокол обшуку від 29.01.2020 в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України відповідно до якого проведено за адресою: АДРЕСА_15 обшук в ході якого вилучено: пістолет «Ekolalp» cal. 9 мм з патронами, грошові кошти в сумі 419925 грн., фрагмент паперу квадратної форми з написом синього кольору «910», сумку GLOVO
Ухвала слідчого судді від 30.01.2020 відповідно до якої надано дозвіл на проведений раніше обшук в порядку ч. 3 cm. 233 КПК України за адресою: АДРЕСА_1
-Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.01.2020 року;
-Протокол обшуку від 29.01.2020 в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України відповідно до якого проведено за адресою: АДРЕСА_3 обшук в ході якого вилучено: військовий квиток ОСОБА_27 , патрони, протирка для зброї, мастило, рукавиці, ганчірка, газовий балончик терен;
-Ухвала слідчого судді від 30.01.2020 року, відповідно до якої надано дозвіл на проведений раніше обшук в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України за адресою: АДРЕСА_16 ;
-Постанова про визнання речового доказу та передання до камери схову від 29.01.2020 року відповідно до якої майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , військовий квиток ОСОБА_27 , патрони, протирка для зброї, мастило, рукавиці, ганчірка, газовий балончик терен визнано речовими доказами та передано до камери схову Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області
-Протокол огляду місця події від 10.03.2020 року в ході якого оглянуто АДРЕСА_17 та приміщення під`їзду, у якому знаходиться квартира АДРЕСА_11 ;
-Ухвала слідчого судді від 18.03.2020 відповідно до якої надано дозвіл на проведений раніше обшук в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України за адресою: АДРЕСА_3 ;
-Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.01.2020;
-Протокол обшуку від 29.01.2020 року в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України відповідно до якого проведено за адресою: АДРЕСА_5 , обшук в ході якого вилучено: паспорт ОСОБА_25
-Витяг з інтегрованої інформаційно-пошукової системи АРМОР від відповідно до якого автомобіль Кіа Sportage, н.з. НОМЕР_4 належить ОСОБА_74 ;
-Протокол огляду від 29.01.2020 року в порядку ч.3 ст. 233 КПК України відповідно до якого проведено за адресою: АДРЕСА_12 , огляд автомобіля Кіа Sportage, н.з. НОМЕР_4 , в ході якого вилучено: грошові кошти (в сумі 38 грн. та 7356 грн.), мобільний телефон Meizu з чохлом, банківську картку Приватбанк, 2 ключі з брелоком Honda, свідоцтво про реєстрацію т/з, посвідчення водія ОСОБА_25 ;
-Ухвала слідчого судді від 30.01.2020 відповідно до якої надано дозвіл на проведений раніше огляд в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України автомобіля Кіа Sportage, н.з. НОМЕР_4 ;
- Ухвала слідчого судді від 30.01.2020 року відповідно до якої накладено арешт на: грошові кошти (в сумі 38 грн. та 7356 грн.) мобільний телефон Meizu з чохлом, банківську картку Приватбанк, 2 ключі з брелоком Honda, свідоцтво про реєстрацію т/з, посвідчення водія ОСОБА_25 ;
- Протокол огляду місця події від 30.01.2020 року відповідно до якого проведено огляд ділянки місцевості за адресою: АДРЕСА_18 , в ході якого виявлено та вилучено: сумку синьо-білого кольору та поліетиленовий пакет чорного кольору;
- Протокол огляду оптичного носія DVD-R з відеозаписом з камер відеоспостереження Київського районного суду м. Одеси, на якому зафіксовано: 29.01.2019о 04:16годині заадресою: АДРЕСА_19 ,під`їжджаєавтомобіль «HondaCivic»та зупиняєтьсяна узбіччідороги,з автомобілявиходить однаособа тапочинає протиратидвері автомобіля,після чоговтікає внапрямку вул.Люстдорфської дороги; 29.01.2019о 04:20годині дозазначеного автомобіляпід`їжджаєавтомобіль «ChevroletCruze»,який зупиняєтьсябезпосередньо біляавтомобіля «HondaCivic»,з пасажирськогомісця виходитьособа таоглядає автомобіль«HondaCivic»,після чогосідає назаддо авто,який від`їжджає ;
- Протокол огляду оптичного носія DVD-R з відеозаписом з камер відеоспостереження ФОП Бражник « ІНФОРМАЦІЯ_7 » за адресою; АДРЕСА_13 , на якому зафіксовано: 29.01.2019 року о 05:01:44 годині за адресою: АДРЕСА_13 , під`їжджає автомобіль «Chevrolet Cruze», який заїжджає узбіччя дороги; 29.01.2019 року о 05:33:31 годині зафіксовано як ОСОБА_26 входить через ворота до будинку за адресою: АДРЕСА_13 ; 29.01.2019 року о 05:33:41 годині зафіксовано як з ОСОБА_26 входить через ворота до будинку ще одна особа чоловічої статі в чорному одязі, на спині якої наявна сумка з написом GLOVO; 29.01.2019 року о 05:34:21 годині зафіксовано як на території двору вказаного будинку зафіксовано 2 особи чоловічої статі, які разом рухаються по периметру двору; 29.01.2019 року о 07:25:15 годині зафіксовано як 2 особи чоловічої статі рухаються по периметру двору, в однієї з яких в руках наявний заповнений пакет чорного кольору.
- Протокол огляду оптичного носія DVD-R з відеозаписом з камер відеоспостереження КУ «Геріатричний дім милосердя імені Святого Цілителя Пантелеймона» від 07.03.2020 року за адресою: АДРЕСА_10 , на якому зафіксовано: 29.01.2019 року со 05:30:08 годині за адресою: АДРЕСА_10 , під`їжджає автомобіль «Renault Kangoo» і зупиняється на узбіччі дороги; 29.01.2019 року о 05:30:17 годині з пасажирського сидіння виходить одна особа, яка зникає з огляду камер спостереження, а автомобіль продовжує рух за вказаною особою; 29.01.2019 о 05:31:16 годині з`являється автомобіль схожий ззовні на « ОСОБА_75 », який рухається по маршруту « ІНФОРМАЦІЯ_8 »; 29.01.2019 о 05:32:09 годині чотири особи біжать по маршруту руху автомобілів;
- Протокол огляду оптичного носія DVD-R з відеозаписом з камер відеоспостереження КНП «Пологовий будинок № 7» ОМР за адресою: АДРЕСА_16 від 07.03.2020, на якому зафіксовано: 29.01.2019 о 04:21:17 годині за адресою: АДРЕСА_16 , зафіксовано як зупиняються автомобілі «Renault Kangoo» та «Honda Civic», з першого автомобіля дві особи сідають до останнього, тримаючи в руках пакет, та зникають з місця події;
-Протокол огляду оптичного носія DVD-R з відеозаписом з інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси від 14.03.2020, на якому зафіксовано інформацію про пересування транспортних засобів: Honda Civic, н.з. НОМЕР_6 за січень 2020 року пересувався по місту лише декілька разів та переважно у нічний час, а 08.01.2020 у нічний час переїхав у район майбутнього скоєння злочину та більше не пересувався до його вчинення; Chevrolet Cruze, н.з. НОМЕР_2 ; Кіа Sportage, н.з. НОМЕР_4 ; Renault Kangoo, н.з. НОМЕР_3 на ньому здійснювалась інкасація грошових коштів; в січні 2020 року автомобілі Chevrolet Cruze, н.з. НОМЕР_2 та Кіа Sportage, н.з. НОМЕР_4 неодноразово в нічний час потрапляли в поле зору камер відеоспостереження, проїжджаючи в районі перебування автомобіля Renault Kangoo, н.з. НОМЕР_3 , а саме 22.01.2020, 24.01.2020, 27.01.2020;
-Протокол оглядувід 25.03.2020року мобільних телефонів: ОСОБА_26 , ОСОБА_76 та ОСОБА_27 ;
-Постанова про визнання речовим доказом мобільних телефонів ОСОБА_26 , ОСОБА_25 та ОСОБА_27 від 25.03.2020 року;
-Протокол огляду предметів від 28.04.2020 року відповідно до якого за участю представника потерпілого ОСОБА_17 , оглянуто 116 паперових фрагментів вилучених за адресою: АДРЕСА_13 . Представник пояснив, що вказані фрагменти паперу використовувались під час інкасування грошових коштів з платіжних терміналів, а саме фіксувались номери терміналів з яких здійснювалось зняття грошових коштів;
-Постанова про визнання речовим доказом 116 паперових фрагментів вилучених за адресою: АДРЕСА_13 від 28.04.2020 року;
-Протокол огляду предметів від 28.04.2020 року, відповідно до якого за участю представника потерпілого ОСОБА_17 оглянуто сумку синьо-білого кольору, вилучену за адресою: АДРЕСА_18 , згідно пояснень представника саме ця сумка використовувалась для інкасування грошових коштів;
-Висновок судової балістичної експертизи від 20.02.2020 року, відповідно до якої стріляна мисливська гільза знайдена на місці події тотожна мисливським патронам, знайденим за місцем проживання ОСОБА_27 ;
-Висновок судової балістичної експертизи від 27.02.2020 відповідно до якої на одязі усіх обвинувачених знайдено сліди пороху, з якого виготовлено патрони, що вилучені у ОСОБА_27 ; вказані ж сліди пороху виявлено на гільзі, знайденій на місці події; на змивах з рук та голови ОСОБА_25 та ОСОБА_26 знайдені сліди пострілу;
-Висновок судової балістичної експертизи від 16.03.2020 відповідно до якої на автомобілі Renault Kangoo, н.з. НОМЕР_7 , є ряд пошкоджень утворених в результаті пострілу з гладкоствольної вогнепальної зброї;
-Висновок судово-медичної імунологічної експертизи від 15.04.2020 року відповідно до якої кров ОСОБА_26 відноситься до групи 0 із ізогемаглютинінами анти А та анти В;
-Висновок судово-медичної імунологічної експертизи від 16.04.2020 року відповідно до якої кров ОСОБА_27 відноситься до групи 0 із ізогемаглютинінами анти А та анти В;
-Висновок судово-медичної імунологічної експертизи від 17.04.2020 року відповідно до якої на змивах з салону автомобіля Кіа Sportage, н.з. НОМЕР_4 виявлено потові виділення, походження яких можливе від ОСОБА_25 ;
-Висновок судово-медичної імунологічної експертизи від 27.04.2020 року відповіднодо якоїна змивахз салонуавтомобіля HondaCivic,н.з, НОМЕР_6 виявлено потовівиділення,походження якихне виключаєтьсявід усіхобвинувачених (а.п. 224-227);
-Висновок судово-медичної імунологічної експертизи від 27.04.2020 року відповідно до якої на змивах з салону автомобіля Renault Kangoo, н.з. НОМЕР_8 виявлено потові виділення, походження яких можливе від ОСОБА_25 та не виключається наявності потових виділень від ОСОБА_26 та ОСОБА_27 ;
-Висновок судово-медичної імунологічної експертизи від 22.04.2020 року відповідно до якої на рукавичках та гумових резинках, вуличних за адресою: АДРЕСА_13 , знайдені потові виділення, походження яких не виключається від усіх обвинувачених;
-Висновок судово-медичної імунологічної експертизи від 22.04.2020 року відповідно до якої на фрагментах паперу з числами, вуличних за адресою: АДРЕСА_13 , знайдені потові виділення, походження яких не виключається від усіх обвинувачених;
-Висновок судової автотоварознавчої експертизи від 16.04.2020 року відповідно до якої ринкова вартість автомобіля Renault Kangoo, н.з. НОМЕР_9 складає 84 312,88 грн., а вартість матеріального збитку становить 21 067,52 грн.;
-Заява ОСОБА_17 від 08.04.2020 року відповідно до якої він отримав на відповідальне зберігання автомобіль Renault Kangoo, н.з. НОМЕР_3 ;
-Висновок судової балістичної експертизи від 22.04.2020 відповідно до якої полімерний предмет, вилучений в ході огляду місщ події за адресою: АДРЕСА_11 , є стріляним деформованим пижем- обтюратором кульового патрона;
-Протокол огляду предмета від 20.04.2020 року в ході якого оглянуто грошові кошти, вилучені за місцем мешкання ОСОБА_26 в сумі 419 925 грн., та в автомобілі Кіа Sportage, н.з. НОМЕР_4 , в сумі 7 356 грн., загалом в сумі 427 281 грн. та виготовлено їх фотокопії;
-Додаток до протоколу огляду предмета від 20.04.2020 року в ході якого оглянуто грошові кошти, вилучені за місцем мешкання ОСОБА_26 в сумі 419 925 грн., та в автомобілі Кіа Sportage, н.з. НОМЕР_4 , в сумі 7 356 грн., загалом в сумі 427 281 грн. та виготовлено їх фотокопії;
-Довідка ТОВ «КВІК ПЕЙ» про те, що на момент скоєння розбійного нападу 29.01.2020 року в автомобілі Renault Kangoo, н.з. НОМЕР_3 , перебували грошові кошти в сумі 494 397,00 гривень;
Ухвала Київського районного суду м.Одеси від 26.06.2020 року, відповідно до якої скасований арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.01.2020 року на грошові кошти номіналами 10 гривень, 20 гривень, 2 гривні, 5 гривень, 50 гривень, 100 гривень, 200 гривень, 500 гривень, 1 гривня загальною сумою 419 925,00 гривень, які вилучено та упаковано в полімерний пакет 4449826 гривень; скасований арешт на транспортний засіб марки "КІА SPORTAGE білого кольору, VІN № НОМЕР_10 , д.н.з. НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_77 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ключі від запалювання транспортного засобу "КІА SPORTAGE", свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу "КІА SPORTAGE" накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.01.2020 року.
-Наказ про виконання обов`язків генерального директора ТОВ «КВІК ПЕЙ» ОСОБА_17 ;
-Виписка про розмір грошових коштів, що вилучені з платіжних терміналів ТОВ «КВІК ПЕЙ» за результатами їх інкасації, загальна сума яких складає 494 397,00 гривень;
-Копія заяви ОСОБА_25 про прийняття на роботу до ТОВ «КВІК ПЕЙ» в якості водія від 11.12.2019 з копією паспорта та РНОКПП;
-Характеристика на водія ТОВ «КВІК ПЕЙ» ОСОБА_25 .
Учасники судового провадження проти закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами не заперечували.
Колегія суддів, дослідивши та проаналізувавши в сукупності надані сторонами докази, перевіривши їх на предмет належності та допустимості, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості, дійшла висновку, що під час судового розгляду винуватість ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб та у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб доведена у повному обсязі.
Колегія суддів критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_25 про те, що він особисто не приймав участь у розбійному нападі, виконував тільки функцію водія, підвіз ОСОБА_26 та ОСОБА_27 до місця вчинення злорчину, з ОСОБА_26 та ОСОБА_27 про розбійний напад не домовлявся. Зброї він не бачив, пострілів не здійснював, оскільки такі покази спростовані дослідженими судом доказами, в тому числі показаннями обвинувачених ОСОБА_26 і ОСОБА_27 про те, що саме ОСОБА_25 надав інформацію про автомобіль, який здійснював інкасацію та перевезення грошових коштів ТОВ «КВІК ПЕЙ», та маршрут пересування та місце зупинки зазначеного автомобіля. Зазначені відомості були відомі ОСОБА_25 через те, що він раніше працював ТОВ «КВІК ПЕЙ», приймав участь у вчиненні злочинів спільно з ними, отримав частину викрадених грошей.
Показання обвинувачених ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , колегія суддів вважає відвертим зізнанням у вчиненому та такими, що відповідають як суті пред`явленого обвинувачення, так і наданим стороною обвинувачення доказам, безпосередньо дослідженим під час судового розгляду.
Суд зазначає, що домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.
При кваліфікації злочину, що вчинене групою осіб, виконавці (співучасники) діють узгоджено, з єдиним умислом і кожен з них безпосередньо виконує діяння, що утворюють повністю чи частково об`єктивну сторону складу злочину.
Спільність умислу, спрямованого на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб та у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб підтверджено діями всіх обвинувачених, а саме підготовка умов та вибір місця вчинення кримінального правопорушення за інформацією, наданою саме обвинуваченим ОСОБА_25 , поведінка ОСОБА_25 на місці вчинення злочину, а саме перебування його за кермом автомобіля на місці вчинення злочину увесь період його вчинення до моменту незаконного заволодіння транспортним засобом ТОВ «КВІК ПЕЙ» та грошовими коштами в сумі 494 397 гривень, які знаходились в його салоні, тобто залишення ним місця вчинення злочину тільки після його завершення та в подальшому отримання обвинуваченим ОСОБА_25 частини викрадених грошових коштів в сумі 7356 грн., тощо, свідчить про те, що обвинувачені ОСОБА_26 і ОСОБА_27 та ОСОБА_25 діяли, як співвиконавці.
Обрану позицією обвинуваченого ОСОБА_25 колегія суддів розцінює як спробу уникнення відповідальності за вчинені злочини та способом захисту останнього від пред`явленого йому обвинувачення, що свідчить про відсутність щирого каяття у вчиненні злочинів та намаганням зменшити свою роль у вчиненні злочинів за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, аналізом досліджених судом доказів, колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до протоколу обшуку від 29.01.2020 року в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, обшук проведено за адресою: АДРЕСА_5 , в ході якого вилучено: паспорт ОСОБА_25 .
Колегія суддів погоджується з доводами сторони захисту про те, що він не має доказового значення по даній справі, через відсутність будь-яких слідів кримінального правопорушення - тобто невідповідність вимогам ст. 98 КПК України, відсутність відомостей, що підлягають доказуванню за правилом ст. 91 КПК України. Паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_25 не є предметом, вилученим з обігу, дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на обшук не надавався - отже паспортний документ, вилучений в ОСОБА_25 відповідно до ст.85 КПК України, не підтверджує обставин вчинення ОСОБА_25 інкримінованих ним правопорушень, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, тому колегія суддів визнає протокол обшукувід 29.01.2020року за адресою: АДРЕСА_5 неналежним доказом.
Судом перевірені доводи сторони захисту щодо визнання недопустимим доказом протоколу огляду від 29.01.2020 року в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, відповідно до якого проведено за адресою: АДРЕСА_12 , огляд автомобіля Кіа Sportage, н.з. НОМЕР_4 .
Щодо зазначених доводів сторони захисту, колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту протоколу огляду місця події 29.01.2020 року встановлено, що слідчим проведений огляд автомобіля Кіа Sportage, н.з. НОМЕР_4 у присутності понятих, за участю ОСОБА_25 . В ході огляду вилучено: грошові кошти (в сумі 38 грн. та 7356 грн.), мобільний телефон Meizu з чохлом, банківську картку Приватбанк, 2 ключі з брелоком Honda, свідоцтво про реєстрацію т/з, посвідчення водія ОСОБА_25 .
Посилання захисника на те, що огляд місця події був проведений із порушенням вимог процесуального закону без дозволу суду чи особи, у володінні якої перебував транспортний засіб, а отже протокол цієї слідчої дії є недопустимим доказом, не ґрунтується на законі.
За частиною 3 ст. 214 КПК огляд місця події може проводитися до внесення відомостей до ЄРДР і вимагає негайного внесення відомостей до ЄРДР після його завершення. За наявності ознак, передбачених ст. 233 КПК стосовно огляду житла чи іншого володіння особи, необхідно дотримуватися як певних правил, передбачених статтями 233,234,237 КПК, так і підстав, визначених зазначеними статтями, що за відсутності добровільної згоди володільця до внесення відомостей до ЄРДР неможливо.
Проте проведений огляд місця події 29.01.2020 року, а саме огляд автомобіля Кіа Sportage, н.з. НОМЕР_4 істотно відрізняється від тих оглядів транспортного засобу, проведення яких вимагає дотримання підстав та правил, передбачених статтями233,234та237 КПК.
Огляд місця події це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію речових доказів, з`ясування характеру події та інших обставин, що підлягають доказуванню. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Колегією суддів встановлено, що підставою для проведення огляду місця події стало затримання ОСОБА_25 , в користуванні якого перебував автомобіль Кіа Sportage, н.з. НОМЕР_4 , який був затриманий у результаті переслідування безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення біля місця свого проживання, де також знаходився автомобіль, який є знаряддям злочину. Отже, зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації та не потребувала попереднього дозволу суду.
Метою цього огляду була фіксація слідів кримінального правопорушення шляхом обстеження транспортного засобу, як предмету, що зберіг на собі його сліди до переміщення його з місця події, що могло призвести до неможливості вирішення завдань кримінального провадження. Огляд здійснений суто зметою з`ясування та фіксації слідової інформації безпосередньо після вчинення злочину.
За таких обставин у даному випадку огляду автомобіля не притаманні ознаки примусової слідчої дії, що порушує недоторканність іншого володіння особи (транспортного засобу), а тому він не потребував одержання ухвали слідчого судді стосовно його проведення.
Водночас, ухвалою слідчого судді від 30.01.2020 року надано дозвіл на проведений 29.01.2020 року огляд зазначеного транспортного засобу.
Відповідно дост. 237 КПКпри проведенні огляду дозволяється вилучення речей ідокументів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Водночас на відміну від обшуку, вилучення таких речей під час огляду не завжди має примусовий характер пошуку прихованих слідів злочину та не за всякчас пов`язане із вторгненням у сферу особистих прав та інтересів громадян.
Згідно зіст. 84 КПКдоказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Відповідно до цього докази це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані це не факти об`єктивної дійсності, авідомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Збирання доказів, у тому числі й речових, відбувається через інститут слідчих дій. Відповідно до ч. 1ст. 223 КПКсаме слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. У цьому контексті потрібно зазначити, що автомобіль Кіа Sportage,н.з. НОМЕР_4 ,грошові кошти(всумі 38грн.та 7356грн.),мобільний телефонMeizuз чохлом,банківську карткуПриватбанк,2ключі збрелоком Honda,свідоцтво прореєстрацію т/з,посвідчення водія ОСОБА_25 ,як речові докази були отримані шляхом проведення слідчої дії.
Отже, підстав вважати недопустимим доказом протокол огляду місця події від 29.01.2020 року, а також похідні докази, здобуті на підставі цього документа, як про це зазначає захисник, колегія суддів не вбачає.
Зазначена позиціявикладена уПостанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №333/1539/16-к, провадження № 51-5646км20.
Судом перевірені доводи сторони захисти щодо визнання в силу положень ч. 1 ст. 88 КПК України недопустимими доказами копії заяви про прийняття на роботу до ТОВ «КВІК ПЕЙ» в якості водія від 11.12.2019 року, а також характеристики з ТОВ «КВІК ПЕЙ», оскільки, на думку захисника, інформація у заяві про прийняття на роботу ОСОБА_25 суперечить офіційній інформації щодо його працевлаштування у вказаній організації, а також відомості, викладені у характеристиці та копії заяви про прийняття на роботу стосуються характеру та окремих рис характеру ОСОБА_25 , що за ч 1 ст. 88 КПК України є недопустимими доказами.
Відповідно до ч.1 ст. 88 КПК України докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Враховуючи, що характеристика з ТОВ «КВІК ПЕЙ» відносно ОСОБА_25 , містить відомості щодо характеру або окремих рис характеру обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, колегія суддів визнає зазначену характеристику недопустимим доказом.
Щодо заяви про прийняття на роботу ОСОБА_25 , колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.п.2, 3 ч.2 ст.88 КПК України докази тавідомості,передбаченіч.1цієїстатті,можуть бутивизнані допустимими,якщо: вониподаються,що доказуваннятого,що обвинувачениймав можливість,підготовку,обізнаність,потрібні длявчинення нимвідповідного кримінальногоправопорушення,або неміг помилитисящодо обставин,за якихвін вчиниввідповідне кримінальнеправопорушення; їх подає сам підозрюваний, обвинувачений.
Колегія суддів дійшла висновку, що копія заяви про прийняття на роботу ОСОБА_25 в ТОВ «КВІК ПЕЙ» в якості водія від 11.12.2019 року з копією паспорта та РНОКПП містить відомості, які підтверджують факт про прийняття ОСОБА_25 на роботу до ТОВ «КВІК ПЕЙ», який заперечує захисник, проте, підтверджує ОСОБА_25 , відповідно до його показань у судовому засіданні про те, що дійсно у 2019 році останній протягом двох тижнів проходив стажування в ТОВ «КВІК ПЕЙ».
Викладене свідчить про те, що ОСОБА_25 мав можливість, підготовку, обізнаність, потрібні для вчинення ним відповідного кримінального правопорушення, надавши іншим обвинуваченим інформацію, яка стала йому відома саме через працевлаштування в ТОВ «КВІК ПЕЙ» та яка була потрібна та була використана для вчинення кримінального правопорушення, тому колегія суддів визнає копію заяви про прийняття на роботу ОСОБА_25 в ТОВ «КВІК ПЕЙ» допустимим доказом, оскільки не встановлено підстав, передбачених ч.1 ст.88 КПК України, на які посилається сторона захисту, для визнання зазначеної заяви недопустимим доказом.
Суд перевірив доводи сторони обвинувачення про наявність у діях ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 складу злочинів, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, ч.3 ст.289 КК України.
Дослідивши надані докази, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, безпосередньо дослідивши та оцінивши кожен доказ окремо, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що зібрані докази за обвинуваченням ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 складу злочинів, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, ч.3 ст.289 КК України, є належними, допустимими, достовірними, але у своїй сукупності є не достатніми для підтвердження факту вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень у складі організованої групи з наступних підстав.
У разі вчинення злочину стійким об`єднанням необхідно обов`язково встановити факт існування такого об`єднання та визначити його вид як організованого. Суб`єкт кваліфікації повинен виходити за межі події злочину, поглиблюючись у юридичну природу розвитку та злочинної діяльності відповідного об`єднання.
Відповідно до ч.3 ст.28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні та вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які зорганізувались у стійке об`єднання для вчинення цих злочинів, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на здійснення цього плану, відомого всім учасникам групи.
Визначальною рисою організованої групи є стійкість такого об`єднання. Групу можна визнати стійкою лише за умови, якщо вона є стабільною та згуртованою. Згуртованість групи проявляється у наявності постійних міцних внутрішніх зв`язків між учасниками групи, їх правил поведінки, організатора, чіткого визначення ролі кожного учасника, високого рівня узгодженості дій учасників, єдиного плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи і який доведено до їх відома. Стабільність групи виявляється у системності та детальній організації функціонування групи, здатності до заміни учасників, прикритті своєї діяльності, як своїми силами, так і за допомогою сторонніх осіб, наявності для функціонування групи фінансових та інших матеріальних засобів. Утворення (створення) організованої групи слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об`єднання для зайняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації до злочину і включають підшукування співучасників, об`єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов`язків, складання плану, визначення способів його виконання. Проте основною метою організатора такої групи є утворення стійкого об`єднання осіб для зайняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв`язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних зв`язків.
Прокурором має бути наведено не тільки докази щодо конкретного злочину, вчиненого злочинним об`єднанням, але й щодо діяльності винних, безпосередньо пов`язаної з утворенням такого об`єднання (від ситуативних дій осіб, які мали наміри поєднати свої умисли щодо утворення злочинного об`єднання з метою вчинення конкретних злочинів, до цілком змістовних зв`язків цих осіб, які набувають по суті статусу учасників такого об`єднання, яке за своїми видовими характеристиками точно відповідає законодавчо визначеному його змісту).
Стороною обвинувачення перед судом не доведено, що ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 переслідували мету вчинення певної множини злочинів, що їх злочинна діяльність мала плановий характер та здійснювалась з розподілом функцій учасників групи, виділення яких пов`язане із вчиненням запланованих групою діянь. Організована група, на відміну від групи з попередньою змовою (без попередньої змови), утворюється не одномоментно, а впродовж тривалого часу.
Обвинуваченими ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 не вчинялось спільних злочинів, до розбійного нападу на автомобіль. ОСОБА_25 не знав ОСОБА_27 , бачив лише один раз до вчинення злочину, показуючи місце, де буде знаходитись інкасаторський автомобіль. Про рушницю в автомобілі товариша ОСОБА_27 решта обвинувачених не знали, як і те, що він здійснить два постріли з неї у вікно автомобіля з метою розбити скло. Судом встановлено, що зробити постріл та поїхати на автомобілі ТОВ «КВІК ПЕЙ» ОСОБА_27 прийняв одноособово та ситуативно, побачивши, що ОСОБА_26 не може відстебнути сумку з грошима.
В ході судового розгляду встановлено, що обвинувачені не обумовлювали дії кожного для здійснення нападу; не продумували шляхи відходу з місця скоєння злочину; не домовлялись хто саме буде долати опір потерпілого, якщо він його буде чинити та хто саме повинен був здійснити перевезення викраденого майна та куди; до нападу обвинувачені не готували ні рукавички, ні маски по типу «балаклав», сокири, молотки, засоби зв`язування, тощо.
Із хронології та послідовності діянь обвинувачених, встановлених в ході судового розгляду на підставі аналізу зазначеної вище сукупності доказів, висновується виключно те, що ОСОБА_25 під впливом корисливого мотиву з метою заволодіння майном ТОВ «КВІК ПЕЙ» підшукуючи співучасника, повідомив ОСОБА_26 про можливість легко заволодіти грошовими коштами підприємства, де він раніше працював, у великому розмірі, про що ОСОБА_26 , не ставлячи до відома ОСОБА_25 , повідомив знайомого ОСОБА_27 , з яким ОСОБА_25 знайомий не був, в подальшому ними втрьох вчинено один злочин.
Поєднання та оцінка наведених вище обставин у сукупності свідчить про те, що діяння обвинувачених, які передували вчиненню інкримінованих епізоду злочину напад на інкасаторський автомобіль, за своїми ознаками має розцінюватись не як організація (утворення) стійкого злочинного об`єднання (організованої групи) і вчинення злочинів у складі саме такої (складної) форми співучасті, а як організація конкретного злочину і їх вчинення за попередньою змовою групою осіб, тобто в менш простій формі співучасті. Більше того, всупереч доводам прокурора, колегія суддів зазначає, що для визнання групи організованою недостатньо встановлення наміру однієї (декількох) особи/осіб займатися злочинною діяльністю, якими б широкомасштабними не були її/їх плани. Самі по собі наміри можуть свідчити лише про можливу перспективу розвитку групи, але не про рівень цього розвитку.
Під час розгляду кримінального провадження, допитавши обвинувачених, потерпілих, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не встановила, що обвинуваченими було створено стійке об`єднання для вчинення розбою, оскільки: жоден із обвинувачених не був керівником групи, не віддавав обов`язкових до виконання іншими учасниками групи наказів, не застосовував заходи впливу щодо учасників групи за невиконання наказів і доручень, не встановлював у групі певні правила поведінки та не вчиняв дій, спрямованих на управління їхніми функціонуванням як стійкого об`єднання осіб; група не мала централізованого підпорядкування та єдиних для всіх правил поведінки; кожен із обвинувачених виконував свої функції при вчиненні розбою- нападу, з метою заволодіння чужим майном, відповідно до відведеної йому ролі, при цьому діяли обвинувачені на паритетних умовах, рівноправно і вносили рівноцінний вклад у злочинну діяльність; при вчиненні злочинів не було забезпечено взаємозв`язку між діями всіх співучасників, а відповідно і керованості їх діями; планування злочину всіма співучасниками (або одним із них) не здійснювалось, матеріали справи не містять взагалі даних про планування злочинної діяльності в цілому; група не мала ознак здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування.
Викладені в обвинувальному акті обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст. 289 КК України у складі організованої групи є припущеннями органу досудового розслідування.
Прокурором не доведено ознаки організованої групи у вигляді запровадження практики підпорядкування всіх членів групи єдиним правилам поведінки та вказівкам керівника, не доведено за фактичними обставинами цього провадження, що ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 організували стійке об`єднання осіб для заняття злочинною діяльністю, що виключає можливість надання правової оцінки їх діянням за ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України у складі організованої групи.
Колегія суддів зазначає, що злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.
Аналіз фактичних та правових підстав кваліфікації діянь, інкримінованих ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , дає підстави для висновку що діяння вчинені цими особами дійсно вчинялись групою осіб, проте така група за рівнем стійкості, природи та міцності взаємозв`язків не була організованою та не була структурованою за своєю побудовою. Група вказаних осіб фактично була ситуативна, спонтанна і вона не була стійка. В основі утворення цієї групи лежало бажання задоволення особистого інтересу, а не зайняття спільною злочинною діяльністю - вчинення нападів на окремих осіб у складі стійкого організованого об`єднання.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про необхідність виключення з обвинувачення кваліфікуючої ознаки передбаченої ч.4 ст.187 КК України та ч.3 ст.289 КК України, а саме - «вчинені організованою групою», оскільки така кваліфікуюча ознака не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.
Крім того, колегія суддів дійшла висновку про необхідність виключення з обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_26 та ОСОБА_27 кваліфікуючої ознаки за ч.4 ст.187 КК України, а саме - «особою, яка раніше вчинила розбій», а також кваліфікуючої ознаки за ч.3 ст.289 КК України, а саме - «вчинене повторно», оскільки дії ОСОБА_26 та ОСОБА_27 були кваліфіковані за вказаними кваліфікуючими ознаками зазначених статей КК України, з урахуванням пред`явленого їм обвинувачення за ч.2 ст.187 КК України, яке не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про необхідність виправдання обвинувачених ОСОБА_26 і ОСОБА_27 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України - за недоведеністю вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченими.
За встановлених колегією суддів вищезазначених обставин, оцінивши отримані в суді докази, заслухавши показання учасників судового провадження, колегія суддів дійшла висновку, що:
- вина обвинуваченого ОСОБА_26 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187 КК України напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб та ч.3 ст.289 КК України незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, доведена в повному обсязі.
-вина обвинуваченого ОСОБА_27 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187 КК України напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб та ч.3 ст.289 КК України незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, доведена в повному обсязі.
-вина обвинуваченого ОСОБА_25 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187 КК України напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб та ч.3 ст.289 КК України незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, доведена в повному обсязі.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченим суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети не тільки кари, а й виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду.
Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покараннявиправлення засудженого.
Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_25 є відшкодування заподіяної шкоди.
Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_25 , судом не встановлено.
Також суд враховує особу ОСОБА_25 , що він раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину та мати похилого віку, має постійне місце проживання, характеризується позитивно.
Крім того, ОСОБА_25 , заперечуючи свою участь у вчиненні кримінальних правопорушень за попередньою змовою з ОСОБА_26 і ОСОБА_27 , відшкодував заподіяну шкоду шляхом внесення грошових коштів у сумі 13690 грн. ОСОБА_25 у справі №947/10977/20 за позовом ОСОБА_17 та кошти у сумі 22372, 00 грн. за позовом ТОВ «КВІК ПЕЙ» від ОСОБА_25 , які обліковано на рахунках ТУ ДСА.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_25 колегія суддів враховує суспільну небезпеку і характер вчинених ним кримінальних правопорушень, тяжкість скоєного, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, його роль у вчиненні кримінальних правопорушень за попередньою змовою з ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , що саме ОСОБА_25 надав інформацію про автомобіль, який здійснював інкасацію та перевезення грошових коштів ТОВ «КВІК ПЕЙ», маршрут пересування та місце зупинки зазначеного автомобіля.
Зазначені відомості були відомі ОСОБА_25 через те, що він раніше працював ТОВ «КВІК ПЕЙ» та в подальшому на підставі зазначених відомостей була досягнута попередня змова між ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 на незаконне заволодіння грошовими коштами ТОВ «КВІК ПЕЙ», шляхом вчинення розбійного нападу.
Вказані обставини, встановлені в ході судового розгляду, свідчать про те, що роль ОСОБА_25 була значною та вагомою для подальшого вчинення кримінальних правопорушень всіма обвинуваченими за попередньою змовою групою осіб, тобто його роль не зводилась до виконання функцій водія для доставки інших обвинувачених до місця вчинення кримінального правопорушення та не його обізнаність про наміри інших обвинувачених вчинити кримінальне правопорушення, як стверджував ОСОБА_25 в ході судового розгляду.
Встановлене в ході судового розгляду ставлення обвинуваченого до скоєних діянь свідчить про відсутність каяття також про те, що ОСОБА_25 з моменту вчинення кримінальних правопорушень та в ході судового розгляду не усвідомив негативні наслідки своїх протиправних дій, не надав їм належну оцінку, тобто не засуджує свої дії, а навпаки вибрав захисну позицію щодо зменшення своєї ролі у вчиненні кримінальних правопорушень, з метою уникнення відповідальності або пом`якшення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.
За викладених обставин, колегія суддів вважає обвинуваченого ОСОБА_25 схильним до скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів і особою, яка має високий рівень небезпеки для суспільства.
Керуючись вимогамививаженості тасправедливості,з метоювиправлення ізапобігання вчиненнюнових злочинів,колегія суддіввважає,що виправленнята перевиховання ОСОБА_25 можливо лишев умовахізоляції відсуспільства зпризначенням покарання,передбаченого санкціямистатей ККУкраїни увигляді позбавленняволі із конфіскацією майна.
Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_26 суд відносить щире каяття у вчиненні кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування матеріальної шкоди.
Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_26 , судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_26 суд враховує суспільну небезпеку і характер вчинених ним кримінальних правопорушень, тяжкість скоєного, пом`якшуючі обставини, а саме щире каяття у вчиненні кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування матеріальної шкоди та відсутність обтяжуючих обставин.
Також суд враховує особу ОСОБА_26 , що він раніше не судимий, має сім`ю та має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання, характеризується позитивно. До затримання ОСОБА_26 офіційно працював, за місцем проживання та роботи позитивно характеризується, добровільно відшкодував заподіяну шкоду шляхом внесення грошових коштів у сумі 13690 грн. у справі №947/10977/20 за позовом ОСОБА_17 та кошти у сумі 22372, 00 грн. за позовом ТОВ «КВІК ПЕЙ», які обліковано на рахунках ТУ ДСА.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Колегія суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 03 лютого 2021 року №629/2739/18 зауважила про те, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_26 , при визначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, обставини вчинення кримінальних правопорушень, а саме ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та усвідомив неправомірність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, засуджує свої протиправні дії. Крім того, суд враховує, що саме завдяки правдивим та достовірним показанням ОСОБА_26 в ході судового розгляду встановлені всі обставини вчинених ним кримінальних правопорушень та завдяки його показанням доведена винуватість іншого обвинуваченого ОСОБА_25 . Також суд враховує позитивну характеристику ОСОБА_26 , що раніше не судимий, має сім`ю та має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання, характеризується позитивно. До затримання ОСОБА_26 офіційно працював, за місцем проживання та роботи позитивно характеризується, добровільно відшкодував заподіяну шкоду.
Згідно з приписами ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Санкція ч.4 ст. 187 КК України передбачає відповідальність у видіпозбавлення волі від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна, санкція ч.3 ст. 289 КК України передбачає відповідальність у видіпозбавлення волі від восьми до дванадцяти років із конфіскацією майна або без такої.
З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин у справі, особи обвинуваченого, відсутність обтяжуючих обставин та наявність виключно пом`якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та те, що під час проведення досудового розслідування, судового розгляду відсутні будь-які відомості, які б свідчили про ухилення обвинуваченого від органів досудового розслідування або суду, що свідчить на його намагання відвернути негативні наслідки вчиненого ним злочину, що дає підстави для застосування ст.69 КК України із призначенням основного покарання нижчевід найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.187 та ч.3 ст.289 КК Українита без призначення додаткового покарання, передбаченого ч.4 ст.187 КК України у виді конфіскації майна.
Аналогічної позиції при застосуванні ч.1ст.69 КК Українидотримався Касаційний кримінальний суд Верховного Суду в ухвалі від 30.04.2021 року (справа №325/1421/18, провадження №51-748ск20), який зауважив, що питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, та вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Крім того, суд враховує, що дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням прийнятого рішення в процесуальному документі суду, тощо.
Враховуючи поведінку обвинуваченого, який свою вину визнав, жалкував про вчинене, засуджував свої дії, в період досудового розслідування та судового розгляду перебував під вартою в період з 29.01.2020 року по 23.07.2020 року, заподіяна ним шкода добровільно усунута та просив надати можливість виправитись без відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства суд вважає, що зазначені обставини в їх сукупності, свідчать про усвідомлення протизаконності вчинених ним злочинних дій.
Положеннями частини 1 статті 75 КК України визначено - якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Реалізація даної норми становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності вказують на можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
З урахуванням вищевикладених встановлених судом обставин в їх сукупності, та з огляду на те, що обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства і така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності, суд дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_26 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням на обвинуваченого відповідних обов`язків, передбачених ст.76 КК України.
Аналогічні правові позиції висловлені в ухвалі Одеського апеляційного суду від 26.09.2022 року (провадження 11-кп/813/1120/22) і у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (провадження №51-3674км22 від 01.06.2023 року.
На переконання суду дане покарання, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) відповідно до практики ЄСПЛ та перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_27 суд відносить щире каяття у вчиненні кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування матеріальної шкоди.
Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_27 , судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_27 суд враховує суспільну небезпеку і характер вчинених ним кримінальних правопорушень, тяжкість скоєного, пом`якшуючі обставини, а саме щире каяття у вчиненні кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування матеріальної шкоди та відсутність обтяжуючих обставин.
Також суд враховує особу ОСОБА_27 , що він раніше не судимий, працевлаштований, позитивно характеризується за місце роботи за місцем проживання, активно займається волонтерською та благодійною діяльністю, за що неодноразово відзначався подяками та нагороджений нагрудним знаком «Волонтер України» добровільно відшкодував заподіяну шкоду шляхом внесення грошових коштів у сумі 13690 грн. у справі №947/10977/20 за позовом ОСОБА_17 та кошти у сумі 22372, 00 грн. за позовом ТОВ «КВІК ПЕЙ», які обліковано на рахунках ТУ ДСА.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Колегія суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 03 лютого 2021 року №629/2739/18 зауважила про те, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_27 , при визначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, обставини вчинення кримінальних правопорушень, а саме ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та усвідомив неправомірність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, засуджує свої протиправні дії. Крім того, суд враховує, що саме завдяки правдивим та достовірним показанням ОСОБА_27 в ході судового розгляду встановлені всі обставини вчинених ним кримінальних правопорушень та завдяки його показанням доведена винуватість іншого обвинуваченого ОСОБА_25 . Також суд враховує чисельні позитивні характеристики ОСОБА_27 , що він активно займається волонтерською та благодійною діяльністю, за що неодноразово відзначався подяками та нагороджений нагрудним знаком «Волонтер України», що раніше не судимий, працює, за місцем проживання та роботи позитивно характеризується, добровільно відшкодував заподіяну шкоду.
Згідно з приписами ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Санкція ч.4 ст. 187 КК України передбачає відповідальність у видіпозбавлення волі від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна, санкція ч.3 ст. 289 КК України передбачає відповідальність у видіпозбавлення волі від восьми до дванадцяти років із конфіскацією майна або без такої.
З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин у справі, особи обвинуваченого, відсутність обтяжуючих обставин та наявність виключно пом`якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та те, що під час проведення досудового розслідування, судового розгляду відсутні будь-які відомості, які б свідчили про ухилення обвинуваченого від органів досудового розслідування або суду, що свідчить на його намагання відвернути негативні наслідки вчиненого ним злочину, що дає підстави для застосування ст.69 КК України із призначенням основного покарання нижчевід найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.187 та ч.3 ст.289 КК Українита без призначення додаткового покарання, передбаченого ч.4 ст.187 КК України у виді конфіскації майна.
Аналогічної позиції при застосуванні ч.1ст.69 КК Українидотримався Касаційний кримінальний суд Верховного Суду в ухвалі від 30.04.2021 року (справа №325/1421/18, провадження №51-748ск20), який зауважив, що питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, та вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Крім того, суд враховує, що дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням прийнятого рішення в процесуальному документі суду, тощо.
Враховуючи поведінку обвинуваченого, який свою вину визнав, жалкував про вчинене, засуджував свої дії, в період досудового розслідування та судового розгляду перебував під вартою в період з 29.01.2020 року по 26.04.2022 року, заподіяна ним шкода добровільно усунута та просив надати можливість виправитись без відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства суд вважає, що зазначені обставини в їх сукупності, свідчать про усвідомлення протизаконності вчинених ним злочинних дій.
Положеннями частини 1 статті 75 КК України визначено - якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Реалізація даної норми становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності вказують на можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
З урахуванням вищевикладених встановлених судом обставин в їх сукупності, та з огляду на те, що обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства і така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності, суд дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_27 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням на обвинуваченого відповідних обов`язків, передбачених ст.76 КК України.
Аналогічні правові позиції висловлені в ухвалі Одеського апеляційного суду від 26.09.2022 року (провадження 11-кп/813/1120/22) і у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (провадження №51-3674км22 від 01.06.2023 року.
На переконання суду дане покарання, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) відповідно до практики ЄСПЛ та перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Судом розглянуті цивільний позов потерпілого ОСОБА_78 про стягнення на його користь солідарно з обвинувачених ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 матеріальної шкоди у розмірі 21067 гривень 52 копійок та моральної шкоди у розмірі 20000 гривень та цивільний позов ТОВ «КВІК ПЕЙ» про стягнення солідарно з обвинувачених ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 матеріальної шкоди у розмірі 494397 гривень.
Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ч.1ст.1166 ЦК Українишкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності дост.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою яка її завдала,за наявності її вини.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_78 про стягнення на його користь солідарно з обвинувачених ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 матеріальної шкоди у розмірі 21067 гривень 52 копійок та моральної шкоди у розмірі 20000 гривень документально підтвердженим.
Водночас, судом встановлено, що в період судового розгляду обвинувачені ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 визнали цивільний позов потерпілого ОСОБА_78 про стягнення з них на його користь солідарно матеріальної шкоди у розмірі 21067 гривень 52 копійок та моральної шкоди у розмірі 20000 гривень, тобто у розмірі 13689 гривень 17 копійок з кожного обвинуваченого.
Відповідно до квитанцій, долучених до матеріалів кримінального провадження, судом встановлено, що за обвинуваченого ОСОБА_26 , відповідно до квитанції № 0.0.1768801416.1 від 15.07.2020 року ОСОБА_79 внесено 13690 гривень за цивільним позовом ОСОБА_17 , в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди, які обліковано на депозитному рахунку ТУ ДСА України в Одеській області; за обвинуваченого ОСОБА_25 , відповідно до квитанції № 53 від 08.09.2020 року ОСОБА_80 внесено 13690 гривень за цивільним позовом ОСОБА_17 , в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди, які обліковано на депозитному рахунку ТУ ДСА України в Одеській області.
Щодо цивільного позову ТОВ «КВІК ПЕЙ» про стягнення солідарно з обвинувачених ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 матеріальної шкоди у розмірі 494397 гривень, колегія суддів вважає, що позов є документально підтвердженим.
Відповіднодо протоколуогляду від29.01.2020року за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 118а проведено огляд автомобіля Кіа Sportage, н.з. НОМЕР_4 , в ході якого вилучено: грошові кошти у розмірі в сумі 7356 грн., належними ТОВ «КВІК ПЕЙ», якими протиправно заволоділи обвинувачені в ході розбійного нападу 29.01.2020 року.
Ухвалою слідчого судді від 30.01.2020 року накладено арешт на грошові кошти у розмірі 7356 грн., які належать ТОВ «КВІК ПЕЙ», тобто підлягають повернененню за належністю власнику.
Відповідно допротоколу обшукувід 29.01.2020року за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук, в ході якого вилучено грошові кошти в сумі 419925 грн., належними ТОВ «КВІК ПЕЙ», якими протиправно заволоділи обвинувачені в ході розбійного нападу 29.01.2020 року.
Ухвалою слідчого судді від 30.01.2020 року накладено арешт на грошові кошти у розмірі 419925 грн., які належать ТОВ «КВІК ПЕЙ».
В ході судового розгляду ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 26.06.2020 року, скасований арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.01.2020 року на грошові кошти номіналами 10 гривень, 20 гривень, 2 гривні, 5 гривень, 50 гривень, 100 гривень, 200 гривень, 500 гривень, 1 гривня загальною сумою 419 925,00 гривень, які вилучено та упаковано в полімерний пакет 4449826 гривень та зобов`язано СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області передати на відповідальне зберігання ТОВ "КВІК ПЕЙ" в особі генерального директора ОСОБА_17 , грошові кошти номіналами 10 гривень, 20 гривень, 2 гривні, 5 гривень, 50 гривень, 100 гривень, 200 гривень, 500 гривень, 1 гривня загальною сумою 419 925,00 гривень, які вилучено та упаковано в полімерний пакет 4449826, тобто зазначені грошові кошти у сумі 419 925,00 гривень повернуті за належністю генеральному директору ТОВ "КВІК ПЕЙ" ОСОБА_17 .
За викладених встановлених судом обставин, колегією суддів встановлено, що матеріальна шкода, заподіяна ТОВ "КВІК ПЕЙ" частково відшкодована в період досудового розслідування шляхом повернення грошових коштів у сумі 419 925,00 гривень і 7356 грн., вилучених у обвинувачених безпосередньо після вчинення злочину, тобто сума не відшкодованої матеріальної шкоди на момент пред`явлення цивільного позову складала 67116 гривень, яка в ході судового розгляду повністю добровільно відшкодована обвинуваченими у рівних частинах, а саме по 22372 гривень з кожного обвинуваченого.
Відповідно до квитанцій, долучених до матеріалів кримінального провадження, судом встановлено, що за обвинуваченого ОСОБА_26 , відповідно до квитанції № 0.0.1770373831.1 від 16.07.2020 року ОСОБА_79 внесено 22372 гривень за цивільним позовом ТОВ "КВІК ПЕЙ" в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, які обліковано на депозитному рахунку ТУ ДСА України в Одеській області; за обвинуваченого ОСОБА_25 . відповідно до квитанції №54 від 08.09.2020 року, ОСОБА_80 внесено 22372 гривень за цивільним позовом ТОВ "КВІК ПЕЙ" в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, які обліковано на депозитному рахунку ТУ ДСА України в Одеській област.
Відповідно до квитанції №2 від 05.02.2024 року обвинуваченим ОСОБА_27 внесено 36062 гривень (13689, 17+22372=36061,17 ) за цивільними позовами ОСОБА_17 в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди, ТОВ "КВІК ПЕЙ" в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, які обліковано на депозитному рахунку ТУ ДСА України в Одеській області.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що у цивільних позовах ОСОБА_17 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та ТОВ "КВІК ПЕЙ" про відшкодування матеріальної шкоди відсутній предмет спору, оскільки заявлені цивільними позивачами позовні вимоги відшкодовані обвинуваченими ОСОБА_26 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 у повному обсязі, що відповідно до вимог вимог п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі за цивільним позовом.
Тому, колегія суддів вважає необхідним цивільний позов ОСОБА_17 до обвинувачених ОСОБА_26 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та цивільний позов ТОВ "КВІК ПЕЙ" до обвинувачених ОСОБА_26 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 про відшкодування матеріальної шкоди залишити без розгляду.
Представником потерпілого ОСОБА_17 адвокатом ОСОБА_81 подано клопотання про розподіл судових витрат стягнення на користь потерпілого солідарно з обвинувачених витрати на правничу допомогу адвоката.
Згідно ж ч. 1 ст. 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
До таких витрат відповідно до п.1 ч.1 ст.118 КПК України належать витрати на правову допомогу.
Згідно з п.3 ч.1 ст.91 КПК України розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо).
При вирішенні цього питання суд також враховує відповідні висновки Верховного Суду. Так, за висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 27.10.2022 у справі № 753/10228/20, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20).
Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК).
В обгрунтування клпотання про розподіл судових витрат адвокат вказала, що особливість та значність роботи адвоката підтверджується текстами складених документів.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До клопотання додано акт приймання наданої правничої допомоги від 06.02.2024, в якому вказано, що починаючи з 25.04.2023 по 05.03.2024 адвокат Б. Клачок приймала участь у судових засіданнях по справі, кількість яких становить 20, зазначивши, що витрачений час на участь у судових засіданнях 2, 5 годин, що складає в загальному обсязі 50 годин, які адвокат витратила на участь у судових засіданнях, що не відповідає дійсності, оскільки, згідно відомостей з журналів судових засідань в період з 25.04.2023 по 05.03.2024 загальний час судових засідань складає 6 годин 13 хвилин.
У якості документа, який підтверджує всі здійснені потерпілим процесуальні витрати, адвокат ОСОБА_81 надала суду довідку №2-02-06/24 від 06.02.2024 року, видану нею особисто та завірену її особистою печаткою про те, що вона отримала від ОСОБА_17 гонорар у готівковій формі у розмірі 40000 гривень, посилаючись на Постанову Верховного Суду у справі №727/4597/19 від 16.04.2020 року.
У зв`язку з тим, що у договорі про надання правничої допомоги не визначена вартість послуг адвоката 1 годину участі у судовому засіданні, проте адвокатом заявлена сума понесених потерпілим процесуальних витрат у розмірі 40000 гривень за участь адвоката у судових засіданнях загальною тривалістю 50 годин, тобто вартість 1 години участі адвоката у судових засіданнях складає 800 гривень.
Враховуючи, що наданий суду адвокатом обсяг послуг в частині обсягу послуг в частині витраченого часу на надання адвокатом потерпілому консультацій, роз`яснень, складання заяв, скарг, тощо та витраченого часу адвокатом часу в судових засіданнях не відповідає критерію реальності витрат, у зв`язку з чим колегія суддів клопотання представника потерпілого ОСОБА_17 про розподіл судових витрат задовольняє частково, тобто за участь у судових засіданнях протягом 6 годин 13 хвилин у розмірі 5000 гривень.
Питання про процесуальні витрати на залучення експертів суд вирішує в порядку ст.124 КПК України.
Питання про речові докази суд вірішує на підставі ст.100 КПК України.
Арешти майна, накладені ухвалами слідчих суддів підлягають скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 373-374, 376, 392- 395, КПК України, суд,
УХВАЛИВ
ОСОБА_26 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.187 КК України та виправдати його, у зв`язку з недоведеністю його вини у пред`явленому обвинуваченні.
ОСОБА_27 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.187 КК України та виправдати його, у зв`язку з недоведеністю його вини у у пред`явленому обвинуваченні.
Цивільний позов ОСОБА_18 до ОСОБА_26 , ОСОБА_27 про стягнення матеріальної і моральної шкоди у розмірі 150000 гривень залишити без розгляду.
ОСОБА_26 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України та призначити йому покарання:
-за ч.4 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна;
-за ч.3 ст.289 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 місяців без конфіскації майна;
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_26 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_26 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.
Відповідно до п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_26 наступні обов`язки:
-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
У разі виконання вироку зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_26 строк його перебування під вартою з 29.01.2020 року по 23.07.2020 року.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_26 не застосований.
ОСОБА_27 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України та призначити йому покарання:
-за ч.4 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна;
-за ч.3 ст.289 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 місяців без конфіскації майна;
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_27 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_27 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.
Відповідно до п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_27 наступні обов`язки:
-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
У разі виконання вироку зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_27 строк його перебування під вартою з 29.01.2020 року по 26.04.2022 року .
Запобіжний захід відносно ОСОБА_27 не застосований.
ОСОБА_25 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України та призначити йому покарання:
-за ч.4 ст.187 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна на користь держави.
-за ч.3 ст.289 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років без конфіскації майна;
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_25 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна на користь держави.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_25 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеській слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Строк відбуття покарання ОСОБА_25 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 29.01.2020 року.
Цивільний позов ОСОБА_78 про стягнення на його користь солідарно з обвинувачених ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 матеріальної шкоди у розмірі 21067 гривень 52 копійок та моральної шкоди у розмірі 20000 гривень залишити без розгляду.
Цивільний позов ТОВ «КВІК ПЕЙ» про стягнення солідарно з обвинувачених матеріальної шкоди у розмірі ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 матеріальної шкоди у розмірі 494397 гривень залишити без розгляду.
Грошові кошти, внесені на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, згідно квитанції №0.0.1770373831.1 від 16.07.2020 року ОСОБА_79 за обвинуваченого ОСОБА_26 у розмірі 22372 гривень за цивільним позовом ТОВ "КВІК ПЕЙ" в рахунок відшкодування матеріальної шкоди вважати фактичним відшкодуванням завданої матеріальної шкоди, заявленої у цивільному позові ТОВ «КВІК ПЕЙ» до обвинувачених ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 .
Грошові кошти, внесені на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, згідно квитанції №54 від 08.09.2020 року ОСОБА_80 за обвинуваченого ОСОБА_25 у розмірі 22372 гривень за цивільним позовом ТОВ "КВІК ПЕЙ" в рахунок відшкодування матеріальної шкоди вважати фактичним відшкодуванням завданої матеріальної шкоди, заявленої у цивільному позові ТОВ «КВІК ПЕЙ» до обвинувачених ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 .
Грошові кошти, внесені на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, згідно квитанції № 0.0.1768801416.1 від 15.07.2020 року ОСОБА_79 за обвинуваченого ОСОБА_26 у розмірі 13690 гривень за цивільним позовом ОСОБА_17 в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди - вважати фактичним відшкодуванням завданої матеріальної шкоди, заявленої у цивільному позові ОСОБА_17 до обвинувачених ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 .
Грошові кошти, внесені на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, згідно квитанції № 53 від 08.09.2020 року ОСОБА_80 за обвинуваченого ОСОБА_25 у розмірі 13690 гривень за цивільним позовом ОСОБА_17 , в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди вважати фактичним відшкодуванням завданої матеріальної шкоди, заявленої у цивільному позові ОСОБА_17 до обвинувачених ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 .
Грошові кошти, внесені обвинуваченим ОСОБА_27 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, згідно квитанції №2 від 05.02.2024 року у розмірі 36062 гривень (13689, 17+22372=36061,17) за цивільними позовами ОСОБА_17 в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди, ТОВ "КВІК ПЕЙ" в рахунок відшкодування матеріальної шкоди вважати фактичним відшкодуванням завданої матеріальної та моральної шкоди, заявленої у цивільному позові ОСОБА_78 до обвинувачених ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 та у цивільному позові ТОВ «КВІК ПЕЙ» до обвинувачених ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 .
Вищезазначені грошові кошти позивач ОСОБА_17 і позивач ТОВ "КВІК ПЕЙ" мають можливість отримати з депозитного рахунку ТУ ДСА України в Одеській області, відповідно до зазначених квитанцій, в рахунок відкодування шкоди, заявленої у цивільних позовах.
Стягнути з ОСОБА_26 на користь ОСОБА_78 (РНОКПП НОМЕР_11 ) процесуальні витрати на правничу допомогу у розмірі 1667 гривень 17 копійок.
Стягнути з ОСОБА_27 на користь ОСОБА_78 (РНОКПП НОМЕР_11 ) процесуальні витрати на правничу допомогу у розмірі 1667 гривень 17 копійок.
Стягнути з ОСОБА_25 на користь ОСОБА_78 (РНОКПП НОМЕР_11 ) процесуальні витрати на правничу допомогу у розмірі 1667 гривень 17 копійок.
Стягнути з ОСОБА_26 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 3811 гривень 17 копійок.
Стягнути з ОСОБА_27 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 3811 гривень 17 копійок.
Стягнути з ОСОБА_25 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 3811 гривень 17 копійок.
Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 30.01.2020 року на майно: грошові кошти в сумі 38 грн. та 7356 грн.; фрагменти паперу прямокутної та квадратної форми на яких синім кольором наявні рукописні написи, які складаються з 3 чисел, гумові рукавиці червоного кольору, 44 гумових резинки кусачки чорного кольору з зеленими ручками, документи на Honda Civic, н.з. НОМЕР_6 , автомобіль Honda Civic, н.з. НОМЕР_6 ; мобільний телефон «Meizu М6 Note», спортивну кофту сірого кольору, джинси синього кольору, чорні туфлі; мобільний телефон «Iphone 6s» з чохлом, куртку чорного кольору, спортивні штани чорного кольору; мобільний телефон «Iphone 7», кофту чорного кольору, кофту темно-сірого кольору, жилет чорного кольору скасувати.
Речові докази:
-оптичні носії DVD-R з відеозаписами з камер відео спостереження Київського районного суду м. Одеси, з камер відеоспостереження ФОП Бражник «Стоматологія» за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 55, камер відеоспостереження КУ «Геріатричний дім милосердя імені Святого Цілителя Пантелеймона», камер відеоспостереження КНП «Пологовий будинок № 7» ОМР за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 11/13, з камер відеоспостереження інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси зберігати у матеріалах кримінального провадження.
-фрагменти паперу прямокутної та квадратної форми на яких синім кольором наявні рукописні написи, які складаються з 3 чисел, гумові рукавиці червоного кольору, 44 гумових резинки кусачки чорного кольору з зеленими ручками знищити.
-116 паперових фрагментів вилучених за адресою: АДРЕСА_13 , ключі у кількості 171 шт. та автомобіль марки Renault Kangoo, н.з. НОМЕР_3 ; мобільний телефон кRedmi Note 5» чорного кольору вважати повернутими за належністю власникам.
-Грошові кошти в сумі 7356 гривень повернути власнику ТОВ «КВІК ПЕЙ».
-Мобільний телефон Meizu з чохлом, належний ОСОБА_25 грошову кошти в сумі38гривень конфіскувати накористь держави.
-Банківську картку Приватбанк, 2 ключі з брелоком Honda, свідоцтво про реєстрацію т/з, посвідчення водія ОСОБА_25 повернути власникам;
Грошові кошти в сумі 419 925,00 гривень вважати повернутими за належністю власнику ТОВ «КВІК ПЕЙ».
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3
Суд | Київський районний суд м. Одеси |
Дата ухвалення рішення | 30.04.2024 |
Оприлюднено | 01.05.2024 |
Номер документу | 118715339 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти власності Розбій |
Кримінальне
Київський районний суд м. Одеси
Прохоров П. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні