Ухвала

від 10.04.2024 по справі 522/24514/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/575/24

Справа № 522/24514/23 1-кс/522/1536/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18 березня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №22023160000000448, внесеному до ЄРДР 21.12.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.333 КК України,-

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою було відмовлено у задоволені клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна, яке було вилучене у ході обшуку 04 березня 2024 року у складському приміщенні, розташованого на території торговельного комплексу «Анжеліка» на земельній ділянці з кадастровим номером: 5110137300:01:001:0004, за адресою: АДРЕСА_1 (географічні координати: 46.4877993, 30.6168221).

Рішення слідчого мотивоване тим, що органом досудового розслідування не доведено, що вилучені світильники, гофри, прожектори, монтажні щити, вимикачі, лампочки, ящики для інструментів, розетки та інші речі є товарами подвійного призначення, які підлягають державному експертному контролю та можуть бути використано як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення саме у даному кримінальному провадженні з правовою кваліфікацією ч.1 ст.333 КК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

На вказану ухвалу прокурор Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що слідчим суддею не було враховано, що метою накладення арешту на зазначене майно у клопотанні слідчого, визначено його збереження, як речового доказу, з огляду на наступне:

- завантаження транспортного засобу здійснено ОСОБА_9 зі складського приміщення на території торговельного комплексу «Анжеліка» на земельній ділянці з кадастровим номером: 5110137300:01:001:0004 у АДРЕСА_1 , тому вилучено у ході обшуку майно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а після відповідного експертного дослідження, можуть бути і предметами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України;

- враховуючи походження вилучених предметів торгової марки "TDM Electric", який, згідно з маркуванням є власністю російського підприємства, у діях окремих (невстановлених на даний час осіб) вбачаються ознаки пособництва країні агресору шляхом провадження зовнішньо-економічної діяльності в обхід обмежувальних заходів (санкцій) із залученням компаній-нерезидентів, афілійованих з комерційними структурами російської федерації.

На підставі викладеного прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання про арешт майна.

Уважаючи апеляційну скаргу сторони обвинувачення необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, представник власника майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах ТОВ "ТДМ ЕЛЕКТРІК", подав письмові заперечення, в яких звертає увагу на наступне:

- ухвалою надано дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення товарів, які підлягають державному експертному контролю, мобільних телефонів, електронних носіїв інформації, флеш-накопичувачів, комп`ютерної техніки, чорнових записів, документів, які містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення. В результаті проведеного обшуку, встановлено, що в складському приміщенні №4 не зберігаються товари, які підлягають державному експертному контролю, комп`ютерна техніка, мобільні пристрої, чернетки, документи, в яких міститься інформація про обставини вчинення кримінального правопорушення. Втім, з незрозумілих підстав слідчий ОСОБА_10 прийняв рішення про вилучення у ТОВ «ТДМ Електрік»;

- вилучене майно не містить ознак речових доказів у вказаному кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 333 КК України. Посадові особи підприємства не є підозрюваними;

- вилучений товар ТОВ «ТДМ Електрік» поставлений на територію України 2020- 2022 роках та був задекларований у митних органах України, за нього сплачені всі митні збори та платежі, про що наявні всі необхідні документи, які долучені до матеріалів справи;

- вилучення та арешту товару призводить до порушення зобов`язань перед замовниками по поставці товару, що спричиняє негативні фінансові та репутаційні наслідки для підприємства.

Позиції учасників судового розгляду.

У судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник власника майна заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіривши матеріали судової справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що слідчий суддя при розгляді клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №22023160000000448, внесеному до ЄРДР 21.12.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.333 КК України, у повному обсязі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства та дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання у повному обсязі.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого/прокурора та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

За змістом ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.2 ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що СВ УСБУ в Одеській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023160000000448 від 21.12.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.333 КК України.

Згідно клопотання прокурора, 15.12.2023, о 21:17 год., в зону митного контролю міжнародного автомобільного пункту пропуску «Старокозаче -Тудора» митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці у напрямку виїзду з України до Республіки Молдова по смузі руху «зелений коридор» прибув легковий автомобіль марки «VW TOUAREG», д.н.з. НОМЕР_1 (реєстраційний номер Республіки Молдови), під керуванням громадянина Республіки ОСОБА_11 VITALI ( ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В ході огляду транспортного засобу в багажному відділенні автомобіля в картонних коробах було виявлено деталі, які попередньо, згідно з нанесеним на них маркуванням, призначенні для використання в бортових системах військових літаків та гелікоптерів, в асортименті, загальною кількістю 256 шт.

Будь-які дозвільні документи, зокрема, дозвільні документи Держекспортконтролю, щодо переміщення вказаного товару (деталей) CRASNUHA VITALI ( ОСОБА_12 ) митному органу не надав.

В подальшому, переміщувані товари (деталі) та транспортний засіб, у якому вони транспортувались, вилучені співробітниками Одеської митниці відповідно до протоколу про порушення митних правил № 2025/50000/23 від 16.12.2023.

23.01.2023 в ході тимчасового доступу до речей і документів слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області вилучено вищевказані товари (деталі) та документи, складені Одеською митницею щодо їх переміщення15.12.2023 громадянином Республіки Молдови CRASNUHA VITALI ( ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з приховуванням від митного контролю.

Відповідно до інформації, наданої 4 відділом ГВ ЗНД Управління СБ України в Одеській області у відповідь на доручення про проведення слідчих (розшукових) дій (в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України), встановлено, що на території України функціонує організована група осіб, до складу якої входять як діючі, так і колишні військовослужбовці, цивільні особи та громадяни іноземних країн, діяльність яких направлена на придбання, акумулювання та вивезення з України товарів подвійного призначення з порушенням порядку здійснення міжнародних передач товарів, які підлягають державному експертному контролю що, в умовах ведення рф агресивної війни проти України, вкрай негативно впливає на обороноздатність держави.

Так, до вищевказаної протиправної діяльності причетний громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який15.12.2023, перебуваючи у м. Одесі, особисто завантажив транспортний засіб марки «VW TOUAREG», д.н.з. НОМЕР_1 (реєстраційний номер Республіки НОМЕР_2 ), під керуванням громадянина Республіки Молдови CRASNUHA VITALI ( ОСОБА_12 ), товарами подвійного призначення для подальшого їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

04.03.2024 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку складського приміщення, розташованого на території торговельного комплексу «Анжеліка» на земельній ділянці з кадастровим номером: 5110137300:01:001:0004 за адресою: АДРЕСА_1 (географічні координати: 46.4877993, НОМЕР_3 ), яке згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради та перебуває в оренді ТОВ «ІНТЕРНАФТА», код ЄДРПОУ 25028040, з метою виявлення товарів, які підлягають державному експертному контролю, мобільних телефонів, електронних носіїв інформації, флеш-накопичувачів, комп`ютерної техніки, чорнових записів, документів, які містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення.

На виконання вказаної ухвали у період часу з 11:07 год. 12.03.2024 до 10:45 год. 13.03.2024 року проведено обшук складського приміщення, розташованого на території торговельного комплексу «Анжеліка» на земельній ділянці з кадастровим номером: 5110137300:01:001:0004, за адресою: АДРЕСА_1 (географічні координати: 46.4877993, НОМЕР_3 ), у ході якого було вилучено майно, вказане у протоколі обшуку (а.с. 39-58 т.1).

На підставі аналізу змісту клопотання прокурора про накладення арешту на майно в межах вказаного кримінального провадження, прокурор визначив метою накладення арешту на майно, яке було вилучено під час обшуку складського приміщення, розташованого на території торговельного комплексу «Анжеліка» на земельній ділянці з кадастровим номером: 5110137300:01:001:0004, за адресою: АДРЕСА_1 (географічні координати: НОМЕР_4 , НОМЕР_3 ), його збереження як речового доказу.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що з клопотання вбачається відсутність жодного належного обґрунтування необхідності накладення арешту на вилучене майно. Фактично клопотання прокурора містить лише загальне посилання на норми ст.ст. 98, 170, 172 КПК України, та вказівку про те, що клопотання про арешт майна подане з метою вивчення вищевказаних речей та отримання інформації, яка самостійно або в сукупності має доказове значення для злочину, тобто клопотання слідчого не містить належного мотивування необхідності накладення арешту на майно.

Відповідно до положень ч. 1 ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення,зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числіпредмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Обмеження права власності на речові докази не буде свавільним та відповідатиме засаді законності із дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності особи лише у разі, якщо досягнення мети збереження речового доказу неможливо у інший спосіб, окрім як застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Частиною 1 статті 333 КК України, за якою здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному проваджені, передбачена кримінальна відповідальність за порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.

Так, предметом вказаного злочину є товари, що підлягають державному експортному контролю. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» такими товарами є: 1) товари військового призначення; 2) товари подвійного використання.

До товарів військового призначення належать: вироби військового призначення - озброєння, боєприпаси, військова та спеціальна техніка, спеціальні комплектуючі вироби для їх виробництва, вибухові речовини, а також матеріали та обладнання, спеціально призначені для розроблення, виробництва або використання зазначених виробів; послуги військового призначення - надання іноземним юридичним чи фізичним особам в Україні або за її межами послуг, у тому числі посередницьких (брокерських), у сфері розроблення, виробництва, будівництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, демілітаризації, знищення, збуту, зберігання, виявлення, ідентифікації, придбання або використання виробів чи технологій військового призначення, а також надання зазначеним юридичним особам іноземної держави чи її представникам або іноземцям послуг із фінансування таких робіт; технології військового призначення - спеціальна інформація у будь-якій формі (за винятком загальнодоступної інформації), яка необхідна для розроблення, виробництва або використання виробів військового призначення та надання послуг військового призначення. Ця інформація може надаватися у формі технічних даних або технічної допомоги: технічні дані - проекти, плани, креслення, схеми, діаграми, моделі, формули, специфікації, програмне забезпечення, посібники та інструкції, розміщені на папері або інших, у тому числі й електронних, носіях інформації; технічна допомога - проведення інструктажів, надання консультацій, здійснення заходів з метою підвищення кваліфікації, навчання, практичного освоєння методів роботи; базові технології - технології, які визначають принцип роботи і використання техніки, та елементи технологій, без яких військова техніка не може бути створена й використана.

До товарів подвійного призначення належать: окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціально не призначені для військового використання, а також роботи і послуги, пов`язані з ними, які, крім цивільного призначення, можуть бути використані у військових або терористичних цілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення, зброї масового знищення, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв, у тому числі окремі види ядерних матеріалів, хімічних речовин, бактеріологічних, біологічних та токсичних препаратів.

Списки конкретних видів цих товарів розробляються Державною службою експортного контролю та затверджуються КМУ.

У свою чергу, є не зрозумілим, яке відношення майно ТОВ "ТДМ ЕЛЕКТРІК", яке займається оптовою торгівлею побутових електротоварів побутового призначення, зокрема: світильники, гофри, прожектори, монтажні щити, вимикачі, лампочки, ящики для інструментів, розетки та інші речі, мають відношення до кримінального правопорушення за ознаками ч.1 ст.333 КК України, з огляду на виклад фактичних обставин справи, зазначених у клопотанні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором не доведено, що вилучені під час обшуку предмети та речі можуть містити на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та в подальшому можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за правовою кваліфікацією ч.1 ст. 333 КК України.

Апеляційний суд звертає увагу, що слідчий суддя здійснює судовий контроль в аспекті достатності підстав вважати, що було вчинене певне кримінальне правопорушення та можливості використання певного майна як доказів у кримінальному провадженні щодо такого кримінального правопорушення. Тобто на теперішній час під час досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд вже під час розгляду кримінального провадження за сутністю щодо встановлення винуватості чи невинуватості певної особи, а лише визначає, що вчинення кримінального правопорушення є вірогідним та достатнім для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що вилучене під час обшуку майно не має ознак речових доказів, визначених статтею 98 КПК, та що прокурором не доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно внаслідок відсутності правової підстави для арешту, не доведення можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні, тобто втручання у право власності буде явно непропорційним.

Враховуючи вищевикладене у всій сукупності, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно необхідно відмовити з огляду на вищевикладені положення кримінального процесуального закону.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18 березня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №22023160000000448, внесеному до ЄРДР 21.12.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.333 КК України,- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4