Ухвала

від 29.04.2024 по справі 910/9224/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"29" квітня 2024 р. Справа№910/9224/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення та виклику учасників справи) апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021

у справі №910/9224/21 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестгрантранс»

до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»

про стягнення 127 400,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестгрантранс» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі-відповідач) про (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) стягнення 127 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу (як власнику транспортного засобу) було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем.

За результатами розгляду справи №910/9224/21 Господарським судом міста Києва ухвалено рішення від 12.11.2021, яким задоволено повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестгрантранс» до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестгрантранс» 127 400,00 грн страхового відшкодування, 2 270,00 грн судового збору, 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Вестгрантранс» з Державного бюджету України1 552,00 грн судового збору.

Приймаючи рішення суд першої інстанції встановив, що не увімкнення водієм ОСОБА_1 під час зупинки на проїжджій частині автомобіля «DAF XF 105 460», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «GROENEWEGEN DRO12-20», габаритних вогнів та будь-якого світла як задніх, так і передніх ліхтарів, а також не виставлення цим водієм знаку аварійної зупинки, свідчить про Порушення правил дорожнього руху. Зазначено, що згідно з позицією Верховного Суду (постанови №910/20199/17 від 01.06.2018, №910/5092/17 від 14.05.2018 та №922/1436/17 від 10.07.2018) виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити долучену до цієї скарги заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкрити провадження у справі; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/9224/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції встановив в діях апелянта наявність порушення Правил дорожнього руху, що стало причиною ДТП, поклавши в основу оскаржуваного рішення обставини встановлені постановою Макарівського районного суду Київської області від 14.01.2021 у справі №370/1655/20, яка не стосується апелянта та який не брав участь в цій справі, а отже обставини встановлені у справі №370/1655/20 не можуть вважатись преюдиційними.

Також апелянтом зазначено, що оскаржуване рішення беззаперечно стосується його інтересів, прав та обов`язків, оскільки в провадженні Немірівського районного суду Вінницької області перебуває справа за позовом ТОВ «Комерційно-Виробнича фірма «Надежда» до ФОП Шрамко Ніни Борисівни про стягнення регресивного відшкодування у розмірі 2 142 827, 18 грн, а апелянт відповідно до укладеного трудового договору із роботодавцем зобов`язаний буде відшкодувати збитки, заподіяні з його вини, які встановлені оскаржуваним рішенням. Проте, апелянт наголошує, що не є винним у ДТП.

Враховуючи ту обставину, що вина апелянта відсутня, що помилково не врахував суд першої інстанції, відсутній і обов`язок страховика щодо виплати страхового відшкодування позивачу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/9224/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9224/21. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/9224/21.

Матеріали справи №910/9224/21 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 08.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/9224/21 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.

Скаржник в апеляційній скарзі просив поновити строк на апеляційне оскарження. Клопотання мотивоване тим, що апелянт не брав участь у розгляді справи, однак на думку апелянта є особою, на чиї інтереси, права та обов`язки безпосередньо впливає оскаржуване рішення, оскільки в рішенні суду встановлено в діях апелянта наявність порушень Правил дорожнього руху, що стало причиною ДТП. Також апелянт зазначає, що про оскаржуване рішення апелянт дізнався 05.01.2024 отримавши лист від 02.01.2024 від власниці транспортного засобу DAF - ФОП Шрамко Ніни Борисівни.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 задоволено клопотання та поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/9224/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/9224/21. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/9224/21 на час апеляційного провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестгрантранс» подано додаткові пояснення та клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтовані тим, що наведені апелянтом доводи не підтверджують наявність його очевидного, безпосереднього та безумовного зв`язку з оскаржуваним судовим рішенням, оскільки цим рішенням не вирішувались питання про права та обов`язки апелянта.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Частиною 1 статті 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Водночас судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, за змістом якого таке порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Разом з тим згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

При цьому у разі застосування наведеної правової норми за вимогами статті 234 цього Кодексу в мотивувальній частині ухвали про закриття апеляційного провадження повинні бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушено та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 19.06.2018 у справі №910/18705/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 11.07.2018 у справі №5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі №918/115/16, від 04.12.2018 у справі №/1764/15, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15, від 11.12.2018 у справі №916/2878/14, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 15.01.2019 у справі № 7/74, від 27.02.2019 у справі №903/825/18, від 11.04.2019 у справі №8/71-НМ, від 03.06.2019 у справі №910/6767/17, від 09.07.2019 у справі №905/257/18, від 22.07.2019 у справі №911/2635/17, від 12.09.2019 у справі №905/946/18, від 12.09.2019 у справі №905/947/18, від 25.10.2019 у справі №910/16430/14, від 05.05.2020 у справі №910/9254/18).

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.09.2020 у справі № 910/13119/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3 сформульовано висновок про те, що у разі якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестгрантранс» (позивач) є власником транспортного засобу «SCANIA R500», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричепа марки «SCHMITZ SK024», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

13.07.2020 на 57 км автодороги М-06 Київ-Чоп в напрямку м. Житомира сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «SCANIA R500», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом марки «SCHMITZ SK024», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та транспортного засобу «DAF XF 105 460», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «GROENEWEGEN DRO12-20», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (відповідачем) 06.05.2020 укладено поліс №АР/0115076 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно з яким предметом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов?язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров?ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу «DAF XF 105 460», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що обставини цієї дорожньо-транспортної пригоди встановлені Макарівським районним судом Київської області (постанова від 14.01.2021) у справі № 370/1655/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Провадження у цій справі відносно ОСОБА_2 закрито у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

«Макарівський районний суд Київської області встановив, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок наїзду транспортного засобу «SCANIA R500», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом марки «SCHMITZ SK024», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , на нерухомий автомобіль «DAF XF 105 460», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «GROENEWEGEN DRO12-20», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , який був частково розташований на смузі його руху та частково на узбіччі. У нерухомого автомобіля, який стояв на дорозі, були вимкнені габаритні вогні та будь-яке світло як задніх, так і передніх ліхтарів. Крім того, на дорозі не було виставлено знаку аварійної зупинки, що не дозволило ОСОБА_2 вчасно виявити нерухомий автомобіль, щоб мати змогу уникнути зіткнення.

Не увімкнення водієм ОСОБА_1 під час зупинки на проїжджій частині автомобіля «DAF XF 105 460», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «GROENEWEGEN DRO12-20», габаритних вогнів та будь-якого світла як задніх, так і передніх ліхтарів, а також не виставлення цим водієм знаку аварійної зупинки, свідчить про Порушення правил дорожнього руху».

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Апелянт обґрунтовує наявність в нього права на апеляційне оскарження тим, що він є особою, на чиї інтереси, права та обов`язки безпосередньо впливає оскаржуване рішення, а також тим, що в провадженні Немірівського районного суду Вінницької області перебуває справа за позовом ТОВ «Комерційно-Виробнича фірма «Надежда» до ФОП Шрамко Ніни Борисівни про стягнення регресивного відшкодування у розмірі 2 142 827, 18 грн, а апелянт відповідно до укладеного трудового договору із роботодавцем зобов`язаний буде відшкодувати збитки, заподіяні з його вини, які встановлені оскаржуваним рішенням. Проте, апелянт наголошує, що не є винним у ДТП.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом долучено до апеляційної скарги трудовий договір від 04.02.2020 укладений між Шрамко Сергієм Олександровичем (приватний підприємець) та ОСОБА_1 (працівник), відповідно до умов якого працівник зобов?язаний виконувати роботу водія вантажного автомобіля, ремонт та обслуговування автомобіля, несе повну матеріальну відповідальність за вантаж, шо перевозиться без супроводжуючої особи, дотримуватись правил дорожного руху, заповнювати подорожні листи та інші супроводжуючі документи, розписуватись в документах, якщо вважає за потрібне, дотримуватись правил з охорони праці та трудової дисципліни (п. 2 договору).

Разом з тим, з листа від 02.01.2024 адресованого апелянту вбачається, що Шрамко Ніна повідомила апелянта, що в жовтні місяці 2023 року до Немирівського районного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю комерційної виробничо-комерційної фірми «Надежда» надійшла позовна заява про регресивне відшкодування шкоди завданої джерелом небезпеки на суму 2 142 827, 18 грн до ФОП Шрамко Ніни Борисівни (справа №930/2837/23) підставою до звернення про регресивне відшкодування є рішення господарського суду міста Києва №910/9224/21 від 12.11.2021.

Апелянта повідомлено, що згідно трудового договору, після «складного» регресу, апелянт буде нести відповідальність за заподіяні збитки, якщо не доведе протилежне, а саме, що він не винен у ДТП від 13.07.2021.

Вказаний лист став підставою для звернення скаржника до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/9224/21.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання апелянта на те, що відповідно до укладеного трудового договору із роботодавцем зобов`язаний буде відшкодувати збитки є припущенням.

Крім того, апелянтом не доведено, що ФОП Шрамко Ніна Борисівна є його роботодавцем.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні судом не вирішувалось питання щодо прав та обов`язків ОСОБА_1 , тоді як з`ясовувались обставини наявності у позивача прав вимоги до відповідача.

Разом з цим, встановлення місцевим господарським судом обставин наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестгрантранс» прав грошової вимоги до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не порушують прав, інтересів та обов`язків скаржника.

При цьому колегія суддів зауважує, що предметом позову в цій справі є стягнення страхового відшкодування, тобто в межах цієї справи спір щодо прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_1 не розглядався та не вирішувався.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення безпосередньо прав, інтересів та обов`язків скаржника не зачіпає.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому, доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Так, Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами заява №52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення у справі "Устименко проти України").

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Згідно ч. 2 наведеної статті про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Зважаючи на викладені вище обставини та враховуючи, що скаржник не є учасником даної справи, судом першої інстанції не було вирішено питання про його права, інтереси та обов`язки, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/9224/21 підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 264, 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/9224/21.

2. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/9224/21.

3. Матеріали справи № 910/9224/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова