Ухвала

від 30.04.2024 по справі 903/534/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

30 квітня 2024 року Справа № 903/534/23Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

розпорядник майна: Григор`єв В.В.

від ТОВ «Нові Продукти Україна»: Шкробтак І.В. довіреність від 02.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Продукти Україна» про визнання грошових вимог

по справі №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +» про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2023 представник ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» сформувала в системі «Електронний суд» заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Авіон+».

Ухвалою суду від 23.06.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ «Авіон +».

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 23.06.2023 за №70869 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство ТОВ «Авіон +».

20.07.2023 ТОВ «Нові Продукти Україна» надіслало на адресу суду заяву про визнання грошових вимог до ТОВ Авіон+ у розмірі 5465548,76 грн, з яких 5460180,76 грн основний борг та 5368,00 грн судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами (т.77, а.с.1-194).

Ухвалою суду від 26.07.2023 відкладено вирішення питання про прийняття заяви ТОВ «Нові Продукти Україна» про визнання грошових вимог до повернення справи до Господарського суду Волинської області (т.77, а.с.197).

01.08.2023 розпорядник майна подав до суду супровідний лист на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2023 (т.15, а.с.126-207).

Ухвалою суду від 25.01.2024 заяву кредитора ТОВ «Нові Продукти Україна» про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду. Розгляд заяви в призначено в попередньому судовому засіданні на 12.03.2024 о 12:30 год. Зобов`язано ТОВ «Авіон +» до попереднього засідання суду повідомити суд про результати розгляду відповідної заяви з майновими вимогами (т.77, а.с.199-200).

01.03.2024 представник ТОВ «Авіон+» сформував в системі «Електронний суд» відзив (т.16, а.с.1-64), в якому вказав, що переважна більшість заявлених кредиторських вимог ґрунтується на заборгованості ТОВ «Авіон+» за товари, поставлені контрагентами перед початком повномасштабної збройної агресії рф на територію України, на якій розміщені торгівельні приміщення, а саме: у Херсонській області, де боржник здійснював діяльність з роздрібної торгівлі. Прийом товару та супровідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджували кількість та асортимент товару здійснювався безпосередньо в місцях прийому товару. 17.03.2022 боржник звернувся до відділу поліції №1 Львівського районного управління №2 ГУ НП у Львівській обл. із заявою про вчинення кримінального правопорушення (копія надається). Заява була мотивована тим, що працівниками ТОВ «Авіон+» 12.03.2022р. виявлено факти розкрадання невідомими особами товарів та обладнання товариства, яке зберігалось у складських приміщеннях та магазинах товариства. Станом на момент подання даної заяви невідомими особами викрадено всі товари та обладнання, що зберігалось у складських приміщеннях та приміщеннях магазинів. Відповідно до даних бухгалтерського обліку станом на момент розкрадання у складських приміщеннях та магазинах зберігались товари і обладнання на загальну суму 403 538 360,99грн., з яких вартість товарів 208 106 432,61грн., вартість обладнання 195 431 928,38грн.

Станом на даний час, з об`єктивних та не залежних від волі Боржника причини, - ТОВ «Авіон+» не має у своєму розпорядженні оригіналів первинних документів, які підтверджують прийняття товарів та обладнання, які були поставлені до торгівельних приміщень, розташованих у Херсонській обл., що унеможливлює перевірку достовірності документів наданих кредиторами та виконання ухвал Господарського суду Волинської області про надання копій таких документів або підписання примірників, наданих кредиторами.

Щодо заяви ТОВ «Нові Продукти Україна» зазначив, що на грошові вимоги заявлено на підставі Договору відповідального зберігання № С/18-СВЗ від 01.04.2018 та Договору поставки № С/18 від 01.04.2018. Кредитор посилається на те, що на виконання Договору відповідального зберігання № С/18-СВЗ від 01.04.2018 передав на тимчасове зберігання боржнику товар, який не було повернуто на вимогу кредитора. Вартість неповернутого майна 1 880 984,16грн.. Відповідно до п. 2.2. Договору відповідального зберігання № С/18-СВЗ від 01.04.2018 повернення майна від Зберігача Поклажодавцю здійснюється на підставі письмової заявки Поклажодавця чи його уповноваженої особи. З наданих кредитором доказів направлення боржнику письмової заяви про повернення майна не вбачається. Надана кредитором претензія про відшкодування вартості неповернутого майна від 13.03.2023р. вих. № 1359 не містить доказів її отримання боржником. Таким чином вважає, що кредитором не надано доказів виникнення у боржника обов`язку з повернення майна до відкриття провадження у справі про банкрутство, а отже не доведено вимогу про відшкодування вартості неповернутого майна у сумі 1 880 984,16 грн. Кредитор посилається на те, що на виконання Договору поставки № С/18 від 01.04.2018 ним було поставлено товар на загальну суму 3579 96,60 грн. Надані на підтвердження грошових вимог видаткові накладні підтверджують, що товар було поставлено на адресу: м. Херсон, вул. Некрасова, 2 перед початком збройної агресії. З підстав, наведених вище (окупація м.Херсон) у боржника відсутні примірники видаткових накладних на які посилається кредитор. Вказує, що видаткова накладна №НПЛ0000232 від 05.01.2022 на суму 433 813,92 грн. та зворотня тара 2 300,00грн. надана у вигляді копії з копії, що додатково викликає сумнів у її достовірності. (т.16, а.с.8).

У відповідності до листа-повідомлення від 25.07.2023, розпорядник майна визнав в повному обсязі заявлені вимоги в наступній черговості: 5368,00 грн. (судовий збір) вимоги першої черги; 5460180,76 грн (заборгованість за договором) вимоги четвертої черги (т.15, а.с.155).

27.02.2024 розпорядник майна подав до суду супровідний лист на виконання вимог ухвал суду. Також просив проводити судові засідання, що призначені на 05.03.2024, 12.03.2024, 19.03.2024 та 26.03.2024 без участі розпорядника майна ТОВ «Авіон+».

Протокольною ухвалою від 12.03.2024 суд оголосив перерву по розгляду заяви кредитора ТОВ «Нові Продукти Україна» до 09.04.2024 о 10:45 год. в режимі відеоконференції для надання представнику кредитора подати письмові пояснення на відзив ТОВ «Авіон+» (т.77, а.с.209-211).

28.03.2024 представник ТОВ «Нові Продукти Україна» надіслав до суду письмові пояснення (т.77, а.с.218-229), в яких вказав, що твердження боржника не може вважатися підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора, оскільки згідно умов укладених договорів первинні документи складалися сторонами в 2-х екземплярах (по одному для кожної сторони). Для підтвердження своїх вимог кредитором надано належним чином посвідчені копії відповідних первинних документів, які містять всі необхідні дані про господарські операції, їх зміст та форма відповідає вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також на них наявні підписи відповідальних працівників боржника та печатка боржника.

Крім того, боржником вказано, що внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24.02.2022 року в його складських приміщеннях зберігалися товари (майно) та відповідні первинні документи, які були в подальшому втрачені, а також повідомляє про подання ним заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, заява про вчинення кримінального правопорушення не містить достатньої інформації про те, чи включається до її суми саме вартість майна і товарів, що були передані кредитором боржнику в рамках укладених сторонами договорів, так само як і не містить обґрунтування самої суми злочину, враховуючи той факт, що боржник посилається на відсутність у нього первинних документів.

Також, долучена до відзиву довідка структурного підрозділу Національної поліції України від 19.03.2022 містить інформацію про прийняття заяви, натомість відсутня жодна інформація про її подальший рух, зважаючи на те, що від дати такої довідки спливло вже понад 2 роки, а також враховуючи ту обставину, що з 11.11.2022 року місто Херсон є звільненим від тимчасової окупації.

Твердження боржника про те, що йому невідомі особи, які приймали товар та/або майно кредитора є безпідставним та спрямованим на те, аби створити враження про непричетність до відповідних господарських операцій.

В той же час, для отримання товарно матеріальних цінностей протягом 2020, 2021, 20202 років боржником було надано кредитору відповідні довіреності з переліком осіб, що мають право на отримання відповідних товарно-матеріальних цінностей, а також наведено зразки їх підписів. Саме цими особами і були отримані товарно-матеріальні цінності та підписанні відповідні первинні документи.

Також всі первинні документи містять печатку боржника, яка повністю ідентична на всіх договорах та первинних документах, що також є підтвердженням факту отримання товарно-матеріальних цінностей особами, які уповноважені боржником на їх отримання.

Щодо посилання на лист ТПП України від 24.02.2022 як на підтвердження факту існування форс-мажорних обставин за зобов`язаннями боржника, то вказав, що боржником не надано відповідних сертифікатів ТТП України про засвідчення факту настання форс-мажорних обставин за зобов`язаннями боржника в рамках укладених з кредитором договорів поставки та відповідального зберігання.

Крім того, навіть сам сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (Постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Сам факт подачі кредитором претензії від 13.03.2023 за вих.№1359 є підтвердженням звернення кредитора до боржника з відповідною письмовою вимогою про повернення майна зі зберігання. Щодо відсутності доказів отримання боржником претензії від 13.03.2023 за вих.№1359, то кредитором до матеріалів справи надано чек про відправку такої претензії боржнику. Подальше отримання кореспонденції боржником за місцем його реєстрації є виключно обов`язком самого боржника, який не може перекладатися на інших осіб.

Додатково, кредитор долучив до письмових пояснень належним чином посвідчену копію видаткової накладної №НПЛ0000232 від 05.01.2022, а також довіреності від 01.01.2020 до договору №С/18-СВЗ від 01.04.2018, від 01.01.2020 до договору №С/18 від 01.04.2018р, від 08.02.2021 до договору №С/18-СВЗ від 01.04.2018, від 08.02.2021 до договору №С/18 від 01.04.2018, від 01.01.2022 до договору №С/18-СВЗ від 01.04.2018, від 01.01.2022 до договору №С/18 від 01.04.2018.

Протокольною ухвалою від 09.04.2024 суд відклав розгляд зави ТОВ Нові Продукти Україна в режимі відеоконференції за заявою ТОВ Нові Продукти Україна та ТОВ «Партнер Дістрібьюшн». Явку розпорядника майна та представника (директора) ТОВ «Авіон +» визнав обов`язковою. Зобов`язав ТОВ «Авіон +» до наступного судового засідання надати інформацію щодо повернення/ не повернення поклажодавцю майна, яке було передано згідно договору відповідального зберігання №С/18-СВ3 від 01.04.2018. У разі не повернення майна, зобов`язав ТОВ «Авіон +» здійснити інвентаризацію майна переданого згідно договору відповідального зберігання №С/18-СВ3 від 01.04.2018, про що докази подати суду.

25.04.2024 представник ТОВ «Авіон+» сформував в системі «Електронний суд» додаткові пояснення на виконання ухвали суду від 09.04.2024, в яких вказав, що боржником майно на суму 1880984,16 грн згідно договору відповідального зберігання №С/18-СВ3 від 01.04.2018 не було повернуто ТОВ «Нові Продукти Україна» в силу відсутності відповідної письмової заяви, передбаченої п.2.2. такого договору. Зазначив, що відповідно до п. 2.2. Договору відповідального зберігання № С/18-СВЗ від 01.04.2018, повернення майна від Зберігача Поклажодавцю здійснюється на підставі письмової заявки Поклажодавця чи його уповноваженої особи. З наданих кредитором заяви з кредиторськими вимогами та письмових пояснень слідує, що доказів направлення боржнику саме письмової заяви про повернення майна, передбаченої п. 2.2. Договору відповідального зберігання № С/18-СВЗ від 01.04.2018, - не надано.

Вказує, що майно, передане ТОВ «Нові Продукти Україна» згідно договору відповідального зберігання №С/18-СВ3 від 01.04.2018 та актів (Акт здачі-прийому продукції/вантажу № Прм-17187 від 21.12.21, Акт здачі-прийому продукції/вантажу № Прм-17452 від 23.12.21, Акт здачі-прийому продукції/вантажу № Прм-18383 від 06.01.2022, Акт здачі-прийому продукції/вантажу №Прм-18383 від 06.01.2022, Акт здачі-прийому продукції/вантажу № НПЛ00000404 від 10.01.2022, Акт здачі-прийому продукції/вантажу № НПЛ00000405 від 10.01.2022, Акт здачі-прийому продукції/ вантажу № НПЛ00000404 від 10.01.2022, Акт здачі-прийому продукції/вантажу № Прм19919 від 24.01.2022, Акт здачі-прийому продукції/вантажу № Прм20548 від 31.01.2022, Акт здачі-прийому продукції/вантажу № Прм21918 від 14.02.2022, Акт здачі-прийому продукції/вантажу № Прм22641 від 22.02.2022) і доданих ТОВ «Нові Продукти Україна» товарно-транспортних накладних, передавалось на зберігання Боржнику ТОВ «Нові Продукти Україна» в період грудень 2021-лютий 2022 і зберігалось за адресою: м. Херсон, вул. Некрасова, буд. 2, яка на період повномасштабного вторгнення опинилась під окупацією російської федерації і перебувала під нею досить тривалий час, то доступ до нього був унеможливленим, його доля Боржнику не відома Зазначив, що неможливо здійснити інвентаризацію майна переданого згідно Договору відповідального зберігання №С/18-СВ3 від 01.04.2018, як того вимагав суд в ухвалі від 09.04.2024.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ТОВ Нові Продукти Україна просив суд визнати заявлені грошові вимоги.

У визначений судом день та час боржник своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

Заслухавши в судовому засіданні представника ТОВ Нові Продукти Україна та розпорядника майна, дослідивши в судовому засіданні матеріали заяви і додатково долучених арбітражним керуючим до неї документів, суд приходить до наявність підстав для визнання грошових вимог ТОВ Нові Продукти Україна, з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства "конкурсні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; "поточні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; "забезпечені кредитори" - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Частиною п. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

За змістом ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, 01.04.2018 між ТОВ «НАПОЇ ПЛЮС» (08.02.2021 змінено найменування на ТОВ «НОВІ ПРОДУКТИ УКРАЇНА», далі - кредитор) та ТОВ «АВІОН+» (далі - боржник) укладено договір відповідального зберігання №С/18-СВЗ (далі - Договір відповідального зберігання, т.77, а.с.10-36), відповідно до умов п.1.1 якого кредитор передає, а боржник приймає і зобов`язується зберігати майно кредитора, перелік якого вказаний у накладних, які є додатками до цього Договору та невід`ємними його частинами.

Пунктом 1.3 Договору відповідального зберігання передбачено, що боржник не має права користуватися майном кредитора.

Згідно п.2.1 Договору відповідального зберігання, передача майна від кредитора до боржника здійснюється на підставі накладної внутрішнього переміщення товару кредитора та ТТН.

У відповідності до п.2.2 Договору відповідального зберігання, повернення майна від боржника до кредитора здійснюється на підставі письмової заявки кредитор чи його уповноваженої особи. Повернення майна зі складу боржника здійснюється на підставі накладної та товарно-транспортної накладної (ТТН).

Відповідно до п.2.4 Договору відповідального зберігання, сторони оформлюють передачу майна на зберігання, шляхом підписання двостороннього Акту здачі-приймання продукції/вантажу.

Пунктом 3.1.5 Договору відповідального зберігання встановлено, що боржник зобов`язаний повернути майно на першу вимогу кредитора.

Згідно п.3.1.9 Договору відповідального зберігання, боржник зобов`язаний повернути майно, що знаходяться на відповідальному зберіганні, протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання вимоги кредитора щодо повернення майна з відповідального зберігання. Сторони дійшли згоди, що порядок (механізм) повернення майна, що знаходиться на відповідальному зберіганні, визначається кредитором у відповідній вимозі.

Відповідно до п.7.1. Договору відповідального зберігання, у випадку втрати боржником майна, чи його псування, які виникли з вини боржника, боржник зобов`язаний компенсувати кредитору вартість втраченого чи зіпсованого майна

Згідно п.7.3 Договору відповідального зберігання, у випадку невиконання боржником вимоги кредитора щодо повернення майна, що знаходиться на відповідальному зберіганні, в строки, які передбачені цим Договором, боржник зобов`язаний компенсувати кредитору вартість такого майна протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання від кредитора вимоги про компенсацію вартості майна. Крім цього, за несвоєчасне повернення майна кредитора боржник сплачує штрафну неустойку в розмірі 0,1% від вартості майна, за кожен день несвоєчасного повернення товару.

В порядку, передбаченому Договором, кредитором було передано на відповідальне зберігання боржнику майно (товар та піддони) в кількості 96 000 штук на загальну суму 1880984,16 гри. з ПДВ, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами (актами приймання-передачі, накладними на переміщення, товарно-транспортними накладними), а саме:

-накладна на внутрішнє переміщення №Прм-17187 від 21.12.2021, акт здачі-прийому продукції/вантажу №Прм-17187 від 21.12.2021, ТТН на переміщення алкогольних напоїв №Прм-17187 від 21.12.2021р., ТТН №Прм-17187 від 21.12.2021 (т.77, а.с.37-40);

- накладна на внутрішнє переміщення №Прм-17452 від 23.12.2021, акт здачі-прийому продукції/вантажу №Прм-17452 від 23.12.2021, ТТН на переміщення алкогольних напоїв №Прм-17452 від 23.12.2021, ТТН №Прм-17452 від 23.12.2021 (т.77, а.с.41-44);

- накладна на внутрішнє переміщення №Прм-18383 від 06.01.2022, акт здачі-прийому продукції/вантажу №Прм-18383 від 06.01.2022, ТТН на переміщення алкогольних напоїв №Прм-18383 від 06.01.2022, ТТН №Прм-18383 від 06.01.2022 (т.77, а.с.45-48);

- накладна на внутрішнє переміщення №НПЛ00000404 від 10.01.2022, акт здачі-прийому продукції/вантажу № НПЛ00000404 від 10.01.2022, ТТН на переміщення алкогольних напоїв №НПЛ00000404 від 10.01.2022., ТТН №НПЛ00000404 від 10.01.2022 (т.77, а.с.49-52);

- накладна на внутрішнє переміщення №НПЛ00000405 від 10.01.2022, акт здачі-прийому продукції/вантажу № НПЛ00000405 від 10.01.2022, ТТН №НПЛ00000405 від 10.01.2022 (т.77, а.с.53-55);

- накладна на внутрішнє переміщення №Прм-19919 від 24.01.2022, акт здачі-прийому продукції/вантажу №Прм-19919 від 24.01.2022, ТТН на переміщення алкогольних напоїв №Прм-19919 від 24.01.2022, ТТН №Прм-19919 від 24.01.2022 (т.77, а.с.56-59);

- накладна на внутрішнє переміщення №Прм-20548 від 31.01.2022, акт здачі-прийому продукції/вантажу №Прм-20548 від 31.01.2022, ТТН на переміщення алкогольних напоїв №Прм-20548 від 31.01.2022, ТТН №Прм-20548 від 31.01.2022 (т.77, а.с.60-63);

- накладна на внутрішнє переміщення №Прм-21918 від 14.02.2022, акт здачі-прийому продукції/вантажу №Прм-21918 від 14.02.2022, ТТН на переміщення алкогольних напоїв №Прм-21918 від 14.02.2022, ТТН №Прм-21918 від 14.02.2022 (т.77, а.с.64-68);

- накладна на внутрішнє переміщення №Прм-22641 від 22.02.2022, акт здачі-прийому продукції/вантажу №Прм-22641 від 22.02.2022, ТТН на переміщення алкогольних напоїв №Прм-22641 від 22.02.2022, ТТН №Прм-22641 від 22.02.2022 (т.77, а.с.69-75).

13.03.2023 кредитор направив боржнику претензію про відшкодування вартості неповернутого зі зберігання майна (вих№1359 від 13.03.2023р.), яка залишена без відповіді та задоволення зі сторони боржника.

Згідно ч.1 ст.953 Цивільного кодексу України зберігай зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Оскільки, боржником повернення майна у строки, визначені Договором відповідального зберігання, не здійснено, кредитор вважає таке майно втраченим, що має наслідком здійснення боржником кредитору компенсації вартості такого майна, з урахуванням податку на додану вартість.

Частиною 1 ст.936 ЦК Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч.1 ст.942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Частинами 1-2 ст.949 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно ч.1 ст.950 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Статтею 951 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи закінчення строку дії Договору відповідального зберігання, незважаючи на неодноразові звернення кредитора до боржника з вимогами повернути майно зі зберігання, боржник майно не повернув та не компенсував його вартість, що свідчить про порушення умов Договору відповідального зберігання та норм чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 185.1 ст.185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України).

Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 п.14.1 ст.14 ПК України).

Пунктом 188.1 ст.188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку - превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (найменування) (стаття 4 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Тобто, у випадку виставлення вимоги зберігачу за неповернуте зі зберігання майно така вимога за своєю сутністю є відшкодуванням вартості цього майна, а тому сума відшкодування включається до бази оподаткування ПДВ, та в такому випадку нараховується ПДВ за ставкою 20 відсотків.

З врахуванням вищевикладеного, у зв`язку з неповерненням боржником кредитору майна у строки, передбачені Договором відповідального зберігання, боржник зобов`язаний компенсувати кредитору вартість такого майна (товарів та піддонів) у загальному розмірі 1880984,16 грн з ПДВ.

Як слідує з матеріалів заяви, 01.04.2018 між боржником та кредитором укладено договір поставки №С/18 (далі - Договір поставки, т.77, а.с.82-87).

03.06.2019, 01.03.2020, 02.03.2020, 08.02.2021 між боржником та кредитором укладено додаткові угоди до поставки №С/18 (т.77, а.с.88-103).

Відповідно до умов п.1.1 договору, кредитор зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з замовленням боржника поставити Товар, а боржник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.

Пунктом 4.1 Договору поставки передбачено, що право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходять від кредитора до боржника з моменту передачі товару боржнику, і засвідчуються товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Дата прийому товару боржником вказується в товарно-транспортній накладній, про що боржник робить відповідну відмітку.

Згідно п.4.2 Договору поставки, поставка вважається завершеною у момент передачі партії товару боржнику у власність і засвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупровідними документами. При ненаданні кредитором відповідно до цього Договору товаросупровідних документів на партію товару одночасно з передачею товару поставка вважається не здійсненою, а зобов`язання кредитора по поставці не виконаними.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 Договору поставки, боржник оплачує товар за цінами, що визначені в специфікації. Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях. Ціна Товару зазначається в накладних та при кожній наступній поставці не має перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.

Пунктом 6.7 Договору поставки (в редакції, викладеній в додатковій угоді №1-ЗН/П від 08.02.2021) передбачено, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок кредитора протягом 60 календарних днів з дати прийняття товару боржником. Сторони прийшли до згоди вважати днем прийняття товару боржником день підписання боржником товарно-транспортної накладної на товар. У випадку, якщо день оплати випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються в останній робочий день перед днем оплати.

Згідно п.9.1 Договору поставки (в редакції, викладеній в додатковій угоді №1-ЗН/П від 08.02.2021) даний Договір набирає силу з моменту підписання його Сторонами і діє до 28.02.2022. У разі, якщо на момент закінчення строку його дії Сторонами не виконані свої зобов`язання, передбачені цим Договором, дія цього Договору продовжується до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його невиконання, що мало місце під час дії Договору.

На виконання умов Договору кредитором протягом 2021-2022 поставлено боржнику товар на загальну суму 3579196,60 грн. з ПДВ, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме (т.77, а.с.104-115, 228):

-видаткова накладна №НПЛ00029392 від 07.12.2021;

- видаткова накладна №НПЛ00030004 від 13.12.2021;

- видаткова накладна №НПЛ00030005 від 13.12.2021;

- видаткова накладна №НПЛ00030006 від 13.12.2021;

- видаткова накладна №НПЛ00000232 від 05.01.2022;

- видаткова накладна №НПЛ00000233 від 05.01.2022;

- видаткова накладна №НПЛ00000524 від 10.01.2022;

- видаткова накладна №НПЛ00002077 від 02.02.2022;

- видаткова накладна №НПЛ00002078 від 02.02.2022;

- видаткова накладна №НПЛ00002079 від 02.02.2022;

- видаткова накладна №НПЛ00002995 від 16.02.2022;

- видаткова накладна №НПЛ00002996 від 16.02.2022.

13.03.2023 кредитор направив боржнику претензію про стягнення вартості поставленого товару (вих.№1359 від 13.03.2023), яка залишена без відповіді та задоволення зі сторони боржника (т.77, а.с.77-81).

Як слідує з оборотно-сальдової відомості по рахунку361 за квітень 2018 червень 2023, картки рахунку 361 за період з грудень 2021 червень 2023, виписки по рахунку за період з 01.01.2018 до 14.07.2023 (т.77, а.с.116-181) боржник частково оплачував заборгованість за вказаними вище договорами (т.77, а.с.68-84).

Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Жодних зауважень з приводу кількості чи якості товару від відповідача до позивача не надходило. Видаткова накладна підписана та скріплена печаткою Відповідача без жодних застережень, що свідчить про належне прийняття останнім товару.

Підписання видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і які відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Отже, відтиск печатки є свідченням участі особи в здійсненні господарської операції (ВС в постанові №916/922/19 від 29.01.2020).

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

В силу ст.538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо

Щодо доводів боржника, щодо відсутності у боржника первинних документів, судом враховано наступне.

Таке твердження боржника не може вважатися підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора, оскільки згідно умов укладених договорів такі первинні документи складалися сторонами в 2-х екземплярах (по одному для кожної сторони). Для підтвердження своїх вимог кредитором надано належним чином посвідчені копії відповідних первинних документів, які містять всі необхідні дані про господарські операції, їх зміст та форма відповідає вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також на них наявні підписи відповідальних працівників боржника та печатка боржника.

Крім того, боржником вказано, що внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24.02.2022 в його складських приміщеннях зберігалися товари (майно) та відповідні первинні документи, які були в подальшому втрачені, а також повідомляє про подання ним заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, заява про вчинення кримінального правопорушення не містить достатньої інформації про те, чи включається до її суми саме вартість майна і товарів, що були передані кредитором боржнику в рамках укладених сторонами договорів, так само як і не містить обґрунтування самої суми злочину, враховуючи той факт, що боржник посилається на відсутність у нього первинних документів.

Також, долучена до відзиву довідка структурного підрозділу Національної поліції України від 19.03.2022 містить інформацію про прийняття заяви, натомість відсутня жодна інформація про її подальший рух, зважаючи на те, що від дати такої довідки спливло вже понад 2 роки, а також враховуючи ту обставину, що з 11,11.2022 року місто Херсон є звільненим від тимчасової окупації.

Твердження боржника про те, що йому невідомі особи, які приймали товар та/або майно кредитора є безпідставним оскільки для отримання товарно-матеріальних цінностей протягом 2020, 2021, 20202 років боржником було надано кредитору відповідні довіреності з переліком осіб, що мають право на отримання відповідних товарно-матеріальних цінностей, а також наведено зразки їх підписів. Саме цими особами і були отримані товарно-матеріальні цінності та підписанні відповідні первинні документи.

Також всі первинні документи містять печатку боржника, яка повністю ідентична на всіх договорах та первинних документах, що також є підтвердженням факту отримання товарно-матеріальних цінностей особами, які уповноважені боржником на їх отримання.

Щодо посилання на лист ТПП України від 24.02.2022, як на підтвердження факту існування форс-мажорних обставин за зобов`язаннями боржника, то боржником не надано відповідних сертифікатів ТТП України про засвідчення факту настання форс-мажорних обставин за зобов`язаннями боржника в рамках укладених з кредитором договорів поставки та відповідального зберігання.

Крім того, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (Постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Згідно висновків, які сформулював Верховний суд у своїх Постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, було серед іншого зазначеного, то форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Щодо неотримання боржником вимоги про повернення товару зі зберігання, судом враховано наступне.

Боржник повідомляє, що кредитором останньому не заявлялося вимоги про необхідність повернення майна з відповідального зберігання та вказано про ненадання кредитором доказів вручення претензії від 13.03.2023 за вих.№1359.

При цьому, відповідно до п.2.2 Договору відповідального зберігання повернення майна від боржника до кредитора здійснюється на підставі письмової заявки кредитор чи його уповноваженої особи. Повернення майна зі складу боржника здійснюється на підставі накладної та товарно-транспортної накладної (ТТН).

Пунктом 3.1.5 Договору відповідального зберігання встановлено, що боржник зобов`язаний повернути майно на першу вимогу кредитора. При цьому, ані договором, ані діючим законодавством не визначено, в якій формі має бути заявлена така вимога, а тому заявлення такої вимоги засобами телефонного зв`язку не є порушенням умов Договору відповідального зберігання або діючого законодавства.

Згідно ч.1 ст.953 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний на першу вимогу кредитора повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, боржник повідомив суд у письмових поясненнях від 25.04.2024, що майно, передане ТОВ «Нові Продукти Україна» згідно договору відповідального зберігання №С/18-СВ3 від 01.04.2018 та актів (Акт здачі-прийому продукції/вантажу № Прм-17187 від 21.12.21, Акт здачі-прийому продукції/вантажу № Прм-17452 від 23.12.21, Акт здачі-прийому продукції/вантажу № Прм-18383 від 06.01.2022, Акт здачі-прийому продукції/вантажу №Прм-18383 від 06.01.2022, Акт здачі-прийому продукції/вантажу № НПЛ00000404 від 10.01.2022, Акт здачі-прийому продукції/вантажу № НПЛ00000405 від 10.01.2022, Акт здачі-прийому продукції/ вантажу № НПЛ00000404 від 10.01.2022, Акт здачі-прийому продукції/вантажу № Прм19919 від 24.01.2022, Акт здачі-прийому продукції/вантажу № Прм20548 від 31.01.2022, Акт здачі-прийому продукції/вантажу № Прм21918 від 14.02.2022, Акт здачі-прийому продукції/вантажу № Прм22641 від 22.02.2022) і доданих ТОВ «Нові Продукти Україна» товарно-транспортних накладних, передавалось на зберігання Боржнику ТОВ «Нові Продукти Україна» в період грудень 2021-лютий 2022 і зберігалось за адресою: м. Херсон, вул. Некрасова, буд. 2, яка на період повномасштабного вторгнення опинилась під окупацією російської федерації і перебувала під нею досить тривалий час, то доступ до нього був унеможливленим, його доля Боржнику не відома. Зазначив, що неможливо здійснити інвентаризацію майна переданого згідно Договору відповідального зберігання №С/18-СВ3 від 01.04.2018, як того вимагав суд в ухвалі від 09.04.2024.

З врахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ «Авіон +» відкрито 23.06.2023, кредитор звернувся із заявою про визнання грошових вимог 20.07.2023, на день розгляду зави (30.04.2024) боржнику не відомо про наявність переданого майна на зберігання, інвентаризація майна переданого згідно Договору відповідального зберігання №С/18-СВ3 від 01.04.2018 боржником не здійснена (на даний час місто Херсон є звільненим від окупації), то вимога про визнання грошових вимог за договором відповідального зберігання №С/18-СВ3 від 01.04.2018 в розмірі 1880984,16 грн підлягає до задоволення.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Під час розгляду заявлених грошових вимог, арбітражний керуючий та суд користуються правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Розглядаючи кредиторські вимоги арбітражний керуючий та суд зобов`язані належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності) та з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19).

Разом з тим, судом враховано приписи ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1)у першу чергу задовольняються:

вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;

вимоги кредиторів за договорами страхування;

витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

2) у другу чергу задовольняються:

вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються:

вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів);

вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Розглянувши заяву ТОВ «Нові Продукти Україна» про визнання грошових вимог, господарський суд вважає за можливе кредиторські вимоги останнього визнати із наступною черговістю їх задоволення:

- 5368,00 грн. (судовий збір) - вимоги першої черги;

- 5 460 180,76 грн (основна заборгованість) вимоги четвертої черги.

При цьому судом враховано, що кредиторські вимоги були розглянуті розпорядником майна, повністю визнаються ним та включені до реєстру вимог кредиторів у вказаному розмірі, що підтверджується відповідним листом-повідомленням розпорядника майна від 25.02.2023 (т.15, а.с.155).

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст.ст 1, 2, 47-49 КУзПБ, ст.ст. 234, 235 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Продукти Україна» до боржника задовольнити.

2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Продукти Україна» (Спортивна Площа,3, м.Київ, 01033, код ЄДРПОУ 36843876) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (вулиця Рівненська,48, місто Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 40110917) у наступній черговості:

- 5368,00 грн. (судовий збір) - вимоги першої черги;

- 5 460 180,76 грн (заборгованість за договорами) вимоги четвертої черги.

3. Зобов`язати розпорядника майна Григор`єва Валерія Васильовича відповідно до ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Ухвала господарського суду набирає законної негайно з моменту її прийняття відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.9 КУзПБ, ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено 30.04.2024.

Суддя І. О. Гарбар