Рішення

від 29.04.2024 по справі 904/877/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2024м. ДніпроСправа № 904/877/24

за позовом Комунального підприємства "Міські активи" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Приватного підприємства фірма "Промар", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Комунальне підприємство "Міські активи" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Приватного підприємства фірма "Промар" заборгованість з орендної плати в розмірі 77087,72 грн, пеню в розмірі 16555,14 грн, 3% річних 4530,83 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста №585-ДРА/18 від 14.12.2018 в частині повного та своєчасного внесення орендної плати.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву. Направлена за його місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ухвала суду повернулася на адресу суду, як не вручена. Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

Суд наголошує на тому, що, ухвала суду надсилалася відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Поштове відправлення з копією ухвали суду від 01.03.2024 повернулося на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується інформацією з сайту Укрпошти.

Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді.

Господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Додатково суд намагався повідомити відповідача про перебування справи на розгляді телефонограмою, проте за наявними в матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номером телефону абонент повідомив, що не має відношення до вказаного підприємства.

Крім того, суд звертає увагу, що до позовної заяви додані докази направлення позивачем відповідачу копії позовної заяви з додатками, що також свідчить про належне повідомлення відповідача (обізнаність відповідача про подання позивачем позову до суду) (правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 у справі №910/1384/21).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2024, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору оренди майна, строк дії договору, умови передачі об`єкта в оренду та повернення його з оренди, факт передачі майна в оренду, час користування ним орендарем, настання строку сплати орендної плати та її розмір, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення сплати орендної плати, правомірність заявленої до стягнення пені та 3% річних.

Так, судом встановлено, що 14.12.2018 між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством фірмою "Промар" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 585-ДРА/18, відповідно до пункту 1.1. якого, з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлові приміщення (надалі об`єкт оренди) загальною площею 268,10 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпро, проспект Пилипа Орлика, будинок 19, в підвалі 5-ти поверхового будинку, вартість яких, згідно з незалежною оцінкою становить 1 893 668,00 грн без ПДВ, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", для розміщення камери схову - 150,0 кв.м., пункту доочищення та реалізації доочищеної питної води - 60,0 кв.м., торговельного об`єкту з продажу товарів підакцизної групи - 21,0 кв.м. та торговельного об`єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи - 37,1 кв.м. Використання об`єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.

Відповідно до п. 2.2, 2.3 договору орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі об`єкта оренди. Передача об`єкта оренди в оренду здійснюється за вартістю згідно з незалежною оцінкою, проведеною станом на 12.10.2018, на підставі акта приймання-передачі об`єкта оренди, підписаного балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що обов`язок щодо складання акта приймання-передачі при передачі об`єкта в оренду покладається на балансоутримувача, а при поверненні об`єкта з оренди на орендаря.

14.12.2018 складено акт приймання-передачі, з якого вбачається, що на виконання умов договору орендодавцем передано, а орендарем прийнято об`єкт оренди нежитлові приміщення загальною площею 268,10 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпро, проспект Пилипа Орлика, будинок 19, вартість яких, згідно з незалежною оцінкою становить 1 893 668,00 грн без ПДВ. Вказаний акт складений також за участю балансоутримувача - Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" (а.с.18).

Згідно з п. 3.3 договору за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:

- 70 % від загальної суми орендної плати у розмірі 6436,33 грн, до загального фонду міського бюджету,

- 30 % від загальної суми орендної плата у розмірі 2758,43 грн, на рахунок балансоутримувача об`єкта оренди.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п.3.4 договору).

У пункті 3.5 договору обумовлено, що орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря.

Орендна плата сплачується Орендарем за весь час фактичного використання об`єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди включно.

Цей договір діє 14.12.2018 до 12.12.2021 включно. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на переукладання договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюється за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право відповідача на переукладання договору припиняється (п.10.1, 10.2 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що 18.10.2022 орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем підписаний акт повернення об`єкта з оренди, за яким балансоутримувач - Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" прийняв, а орендар передав об`єкт оренди - нерухоме майно нежитлові приміщення у підвалі 5-ти поверхового будинку, загальною площею 262,10 кв.м., розміщені за адресою: м. Дніпро, просп. Пилипа Орлика, 19, у комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди від 14.12.2018 №585-ДРА/18.

У пункті 3 вказаного акту зазначено, що орендодавець, балансоутримувач і орендар погодилися, що станом на 18.10.2022 за орендарем існує заборгованість балансоутримувачу по сплаті орендної плати у розмірі 77 087,72 грн.

21.09.2022 Дніпровською міською радою прийнято рішення №48/27 "Про припинення реорганізації Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпровської міської ради, зміну його найменування та затвердежння Статут в новій редакції", яким, в тому числі, було змінено найменування з Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпровської міської ради на Комунальне підприємство "Міські активи" Дніпровської міської ради. 02.11.2022 було внесено зміни щодо найменування до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач зазначає, що відповідач у повному обсязі не виконує свої зобов`язання зі сплати орендної плати, у зв`язку з чим за період з 01.06.2021 по 18.10.2022 має непогашену заборгованість перед позивачем (балансоутримувачем) у розмірі 77 087,72 грн. Із вказаним боргом перед балансоутримувачем орендар поголився і в акті повернення об`єкту з оренди. Вказане і стало причиною виникнення спору.

Пунктом 10 ч.1 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що оренда - це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1, 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 77 087,72 грн.

З урахуванням умов договору, строк сплати орендної плати є таким, що настав.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 77 087,72 грн. відповідач не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

За викладеного надані позивачем докази в підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 77 087,72 грн є більш вірогідними.

Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 16 555,14 грн та 3% річних у розмірі 4530,83 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 9.2 договору визначено, що за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у п. 3.3 цього договору.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 16 555,14 грн за загальний період з 16.07.2021 по 28.02.2024, при цьому розрахунки здійснюються по кожному місяцю оренди окремо.

При перевірці розрахунку пені суд звертає увагу на наступне.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивачем при нарахуванні пені не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України (15.08.2021 (неділя), 15.01.2022 (субота), 15.05.2022 (неділя) та 15.10.2022 (субота) - вихідні дні), а тому останніми днями оплати за цими періодами є 16.08.2021, 17.01.2022, 16.05.2022 та 17.10.2022 відповідно, а тому прострочка настала з 17.08.2021, 18.01.2022, 17.05.2022 та 18.10.2022. Також позивачем не враховано, що 20.07.2021, 19.08.2021 та 28.10.2021 відповідачем здійснено часткову оплату боргу, при цьому 28.10.2021 здійснено оплату в розмірі 10822,75, тобто за два місяці оренди.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Крім того, позивач здійснює нарахування пені за шість місяців та 1 день.

Таким чином, за розрахунком суду у правильні періоди розмір пені становить 15 981,37 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне врахувати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на наступні обставини.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, оскільки нарахування (пеня, 3% річних) у загальному розмірі складають більш ніж 25% від невиконаного зобов`язання. Господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи викладене, суд вважає дані обставини винятковими, що дають підстави для зменшення неустойки на 20%, в результаті розмір пені що підлягає стягненню становить 12 785,10 грн.

Суд зазначає про неможливість більшого зменшення розміру неустойки. Порушення строків оплати має місце. Відповідач не довів допустимими доказами наявності обставин, які б суттєво перешкоджали виконати зобов`язання у визначений договором строк. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою своїх функцій, що є недопустимим.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п.90) звернула увагу на неспростування відповідачем розрахунків позивача.

Суд зазначає, що відповідач не скористався правом подати контррозрахунок чи іншим чином заперечувати проти розрахунків позивача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4530,83 грн за загальний період з 16.07.2021 по 28.02.2024.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом встановлено допущення позивачем аналогічних помилок, що і при нарахуванні пені (не враховано вихідні дні та взято до розрахунку дні фактичної сплати).

Таким чином, вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 4144,53 грн.

За викладеного, позовні вимог підлягають частковому задоволенню у розмірі 77 087,72 грн основний борг, 12 785,10 грн пеня та 4144,53 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2998,39 грн.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства "Міські активи" Дніпровської міської ради до Приватного підприємства фірма "Промар" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства фірма "Промар" (49054, м. Дніпро, вул. Максима Дія, буд. 13, ідентифікаційний код 20305629) на користь Комунального підприємства "Міські активи" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, 6, ідентифікаційний код 03341763) основний борг у розмірі 77 087,72 грн (сімдесят сім тисяч вісімдесят сім грн 72 коп), пеню в розмірі 12 785,10 грн (дванадцять тисяч сімсот вісімдесятп`ять грн 53 коп), 3% річних у розмірі 4144,53 грн (чотири тисячі сто сорок чотири грн 53 коп) та судовий збір у розмірі 2998,39 грн (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім грн 39 коп).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.04.2024

Суддя О.М. Крижний