Ухвала

від 21.02.2024 по справі 910/333/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

зміну способу виконання рішення

м. Київ

21.02.2024Справа № 910/333/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Степов`юк С.О., розглянувши в судовому засіданні матеріали

заяви Головного управління державної казначейської служби України

про зміну способу виконання судового рішення у справі № 910/333/21

за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського,1, м. Київ, 01033)

до Держави Україна в особі:

1. Національного антикорупційного бюро України (03035, місто Київ, вул. Василя Сурикова, буд. 3)

2. Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6)

3. Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 3/5)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, місто Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1)

про стягнення 1 181 469,00 грн.

учасники справи:

від позивача: не з`явився.

від відповідача 1: не з`явився.

від відповідача 2: не з`явився.

від відповідача 3: Кудіна Т.А.

від третьої особи: Бончева О.С.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Держави України в особі Національного антикорупційного бюро України та Державної казначейської служби України про стягнення 940 849,46 грн. витрат, пов`язаних із зберіганням речового доказу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на здійснення АТ "ДПЗКУ" з 23.10.2017 року зберігання зерна пшениці та ячменю як речового доказу у кримінальному провадженні №42014000000000256 від 10.04.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209, статті 219, частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366, частинами 2, 3 статті 382, частиною 1 статті 388 Кримінального кодексу України згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.10.2017 року у справі № 757/59635/17-к, у зв`язку з чим вартість такого зберігання у вказаній сумі має бути відшкодована державою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 року, за результатами розгляду заяви № 130-2-1-19/618 від 24.02.2021 року про усунення недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/333/21, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 910/33/21 та призначено розгляд справи по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 37243279) 1 181 469 (один мільйон сто вісімдесят одну тисячу чотириста шістдесят дев`ять) грн. 00 коп. витрат, пов`язаних із зберіганням речового доказу, та витрати зі сплати судового збору у сумі 17 722 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 03 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на Рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року у справі № 910/333/21 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 року, які набрали законної сили 27.02.2023 року видано наказ від 14.03.2023 року.

Постановою від 27.06.2023 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 року та рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року у справі № 910/333/21 змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови та в іншій частині Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 року та рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року у справі № 910/333/21 залишено без змін.

Поряд із тим, через канцелярію суду 05.07.2023 року від Головного управління державної казначейської служби України надійшла заява 04.1-03-10/6858 від 04.07.2023 року про зміну способу виконання судового рішення.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2023 року на підставі розпорядження керівника апарату суду № 05-23/622/23 від 05.07.2023 року у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. у відпустці матеріали заяви про зміну способу виконання судового рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року у справі № 910/333/21 в порядку ст. 331 ГПК України передані на розгляд судді Паламар П.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 року (суддя Паламар П.І.) вирішення питання про прийняття заяви Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зміну способу виконання судового рішення відкладено до надходження справи № 910/333/21 до господарського суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/333/21 повернуто 20.07.2023 року до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року (суддя Паламар П.І.) заяву Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зміну способу виконання судового рішення у справі № 910/333/21 з доданими до неї документами повернуто без розгляду.

В свою чергу, через систему "Електронний суд" 17.01.2024 року від Головного управління державної казначейської служби України надійшла заява б/н від 17.01.2024 року про зміну способу виконання рішення у справі № 910/333/21, в якій заявник просить суд:

- змінити спосіб виконання судового рішення по справі № 910/333/21 в частині стягнення на користь АТ "ДПЗКУ" пов`язаних із зберіганням речового доказу, в сумі 1181469,00 грн. у спосіб: шляхом стягнення коштів в розмірі 1181469,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора. Визначити боржником в частині стягнення за рішенням суду 1181469, 00 грн. Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву передано на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року заяву прийнято до розгляду суддею Селівоном А.М., судове засідання призначено на 21.02.2024 року.

У судове засідання з розгляду заяви 21.02.2024 року з`явились прокурор та уповноважений представник третьої особи, уповноважені представники заявника, позивача та відповідача 1 в судове засідання не з`явились.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Сторони про дату, час і місце проведення судового засідання відповідно до норм ст. 6 ГПК України повідомлені належним чином шляхом надсилання копії ухвали суду від 29.01.2024 року про призначення засідання у справі № 910/333/21 до їх електронних кабінетів, факт отримання якої 30.01.2024 року підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронних листів до електронних кабінетів.

Про поважні причини неявки уповноважених представників заявника, позивача та відповідача 1 в судове засідання 21.02.2024 року суд не повідомлено.

Будь - яких інших заяв та клопотань, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін та заявника станом на час проведення судового засідання 21.02.2024 року до суду не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, оскільки учасники справи не скористалась наданими їм процесуальними правами, зокрема, представники заявника, позивача та відповідача 1 не прибули в судове засідання з розгляду заяви 21.02.2024 року, вказані особи та прокурор не подали пояснень та/або заперечень щодо поданої ГУДКСУ заяви про зміну способу виконання рішення, за відсутності клопотань про відкладення судового засідання суд здійснював розгляд справи 21.02.2024 року виключно за наявними матеріалами, за відсутності уповноважених представників заявника, позивача та відповідача 1.

У судовому засіданні 21.02.2024 року прокурор та представник третьої особи надали пояснення щодо заяви про зміну способу виконання рішення.

Дослідивши матеріали справи та заяви про зміну способу виконання рішення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, та об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду заяви суд зазначає, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 р. в справі "Півень проти України").

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У частині 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України.

При цьому під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими; наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом відозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу/порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2015 №11-рп/2012).

Під зміною порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом інших механізмів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в порядку раніше встановленому.

Суд зазначає, що зміна способу виконання рішення, здійснена судом в порядку, визначеному статтею 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.

Таким чином процедура зміни порядку та способу виконання остаточного судового рішення, визначена ч. 1, ч.3 ст.331 ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін, як і не передбачає при цьому зміни резолютивної частини рішення.

Зокрема, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення суд не може змінювати останнє по суті.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Частиною другою статті 6 цього Закону встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року № 215, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів є Державна казначейська служба України (Казначейство). Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Головне управління Казначейства є територіальним органом Казначейства (Положення про Головне управління Казначейства, затверджене наказом казначейства від 10.05.2018 року №163).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).

Так, згідно з пунктом 4 Порядку № 845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів.

Відповідно до пунктів 3, 26 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного бюджету або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів; безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Згідно з пунктом 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

За пунктом 19 Порядку № 845 безспірне списання коштів місцевого бюджету і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані.

Як встановлено судом, у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві перебуває на виконанні наказ Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 року у справі № 910/333/21 про стягнення з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 37243279) 1 181 469 (один мільйон сто вісімдесят одну тисячу чотириста шістдесят дев`ять) грн. 00 коп. витрат, пов`язаних із зберіганням речового доказу, та витрати зі сплати судового збору у сумі 17 722 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 03 коп., який виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 року, які набрали законної сили 27.02.2023 року.

При цьому в поданій заяві зазначено, що ГУДКСУ 17.05.2023 року здійснено перерахування коштів в сумі 17 722,03 грн. з Державного бюджету України на користь АТ "ДПЗКУ", проте в частині витрат в сумі 1 181 469,00 грн., пов`язаних із зберіганням речового доказу, за рахунок Державного бюджету України рішення суду не виконано, оскільки, як зазначено заявником, резолютивна частина рішення суду унеможливлює його виконання у встановлений судом спосіб в межах повноважень органів Казначейства, врегульованих Порядком № 845.

Заявник наголошує, що витрати АТ "ДПЗКУ", пов`язані із зберіганням речового доказу, в сумі 1 181 469,00 грн., на рахунки Державного бюджету України не зараховувались, відповідно, припис резолютивної частина рішення суду щодо стягнення зазначених витрат за рахунок коштів Державного бюджету України належним чином не співвідноситься з нормами пункту 1 статті 9 Закону та пункту 19 Порядку.

Отже, посилаючись на стягнення рішенням суду з Державного бюджету України на користь АТ "ДПЗКУ" витрат, пов`язаних із зберіганням речового доказу в сумі 1 181 469,00 грн. на підставі абз.4 пункту 13 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 року, яка, як наголошує заявник, не зареєстрована в органах Міністерства юстиції України, стягнення витрат, пов`язаних із зберіганням речового доказу має бути здійснено на підставі Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 року № 1104 (далі - Постанова №1104) за рахунок коштів, державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, який здійснив передачу речових доказів на зберігання - Офісу Генерального прокурора (до 02.01.2020 - Генеральна прокуратура України) та просить суд змінити спосіб виконання рішення шляхом: стягнення коштів в розмірі 1 181 469,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального Прокурора та визначити боржником в частині стягнення за рішенням суду 1 181 469,00 грн. Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (п. 2. Порядку № 845).

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (п. 3. Порядку № 845).

В свою чергу суд зазначає, що необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, норма ст. 238 ГПК України не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Аналогічний правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 910/23967/16.

При цьому судом враховані висновки, викладені в постанові Верхового Суду від 27.06.2023 року у даній справі, згідно яких суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що обов`язок забезпечити схоронність речового доказу (в цьому випадку зернових) у позивача виник в межах кримінального провадження, про що свідчить протокол передачі речових доказів, а відшкодування витрат за зберігання цього майна має здійснюється не позивачами, а відповідно до Порядку № 1104, Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах - за рахунок Держави.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За результатами перегляду справи № 910/333/21 в касаційному провадженні Колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної частини оскаржуваних постанови апеляційного суду та рішення місцевого суду та викладення мотивації зазначених рішень в редакції мотивувальної частини постанови від 27.06.2023 року, що, як зазначено Верховним Судом, не впливає на законність та обґрунтованість ухваленого рішення, яке прийнято по суті правильно.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги приписи Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно якого висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, оскільки судом касаційної інстанції залишено без змін рішення судів першої та другої інстанції у даній справі № 910/333/21, в тому числі в частині змісту резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року про стягнення на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 37243279) 1 181 469,00 грн. витрат, пов`язаних із зберіганням речового доказу, саме з Державного бюджету України, суд не вбачає правових підстав для зміни способу виконання рішення у справі № 910/333/21.

Крім того, органи державної влади у відповідності до положень ст. 2 Закону України "Про джерела фінансування органів державної влади" здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, відтак, стягнення коштів з органу державної влади є стягненням коштів з того ж самого Державного бюджету України.

Поряд із цим судом встановлено, що у поданій заяві фактично заявник просить суд змінити не спосіб, а порядок виконання рішення у даній справі шляхом стягнення частини грошових коштів не з державного бюджету України, а з бюджетних асигнувань Офісу Генерального Прокурора, якого має бути визначено боржником, тобто з визначеного рахунку останнього.

Таким чином, зважаючи на нормативно - правове регулювання порядку виконання рішення суду у справі № 910/333/21 та неможливість його виконання у спосіб, відмінний від визначеного стягнення коштів в розмірі 1 181 469,00 грн. з Державного бюджету України, за висновками суду відсутня необхідність зміни порядку його виконання, який не впливає на суть рішення, у зв`язку з чим заява Головного управління державної казначейської служби України про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року у справі № 910/333/21 задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Головного управління державної казначейської служби України про зміну способу виконання судового рішення у справі № 910/333/21 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя А.М. Селівон