Рішення

від 23.04.2024 по справі 918/721/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/721/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі Мельник В.Я. розглянувши у матеріалах справи

за позовом Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" (33018, м. Рівне, вул. Володимира Стельмаха (Курчатова), буд.16А, код ЄДРПОУ 21096866)

до відповідачів: Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12А, код ЄДРПОУ 34847334); Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12А, код ЄДРПОУ 26259563); Фізичної особи-підприємця Буян Романа Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 )

про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним протоколу про результати електронного аукціону та договору-купівлі продажу об`єкта малої приватизації

Заяву представника Фізичної особи-підприємця Буян Романа Анатолійовича про прийняття додаткового рішення

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: директор Тимошицький О.К., адвокат Бондар Ю.М.

від відповідачів: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Кантар" (далі по тексту Позивач, ТОВ "Кантар", Товариство) звернулось в Господарський суд Рівненської області з позовом до Рівненської міської ради (далі по тексту Рада), Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі по тексту Управління, УКВ), Фізичної особи-підприємця Буян Романа Анатолійовича (далі по тексту ФОП Буян Р.А.) про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним протоколу про результати електронного аукціону та договору-купівлі продажу об`єкта малої приватизації.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні позову. Судові витрати у справі покладено на позивача.

Через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником Фізичної особи-підприємця Буян Романа Анатолійовича подана Заява про прийняття додаткового рішення, в якій просить стягнути з Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" на користь Фізичної особи-підприємця Буян Романа Анатолійовича 35 000 грн.00 коп. за надані послуги із професійної правничої допомоги. До Заяви додано Акт приймання-передачі виконаної роботи від 26.10.2023 року; копію платіжної інструкції №505787451 від 26.10.2023 року. Представник відповідача Буян Р.А. зазначає, що у відзиві на позовну заяву від 10.08.2023 року Відповідач Буян Р.А. повідомив суд, що попередній розрахунок витрат на правничу допомогу адвоката у даній справі становить 120000,00 грн., а докази витрат на професійну правничу допомогу будуть подані у порядку ч.8 ст. 129 ГПК України.

Ухвалою суду від 01.11.2023 року розгляд Заяви представника Фізичної особи-підприємця Буян Романа Анатолійовича про прийняття додаткового рішення призначено у судовому засіданні на "15" листопада 2023 року.

Виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Кантар" надало суду клопотання в якому просить суд в задоволені заяви про прийняття додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відмовити, а в разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката зменшити їх розмір. При цьому посилається на те, що договором про надання правничої допомоги, укладеним між ФОП Буян Р.А. та АБ «Павлюк Ірини» не передбачено порядку обчислення таких витрат на правничу допомогу, не передбачено розміру (ціни) послуги, зокрема ціни години роботи адвоката, визначена представником відповідача вартість години роботи в акті суперечить умовам договору та є неоднаковою для різних послуг. Вважає, що заявлені витрати є завищеними, не співрозмірними та не обґрунтованими.

Ухвалою суду від 15.11.2023 року відкладено розгляд Заяви представника Фізичної особи-підприємця Буян Романа Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення на "05" грудня 2023 року.

27.11.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов лист-запит, в якому останній просить надіслати на адресу суду належним чином оформлені матеріали справи №918/721/23, у зв`язку із поданням Виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "Кантар" апеляційної скарги на Рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2023 року.

Ухвалою суду від 30.11.2023 року відкладено розгляд Заяви представника Фізичної особи-підприємця Буян Романа Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення до повернення матеріалів справи з апеляційної інстанції до Господарського суду Рівненської області.

12.04.2024 року матеріали справи №918/721/23 повернулись із апеляційної інстанції.

Ухвалою суду від 15.04.2024 року розгляд Заяви представника Фізичної особи-підприємця Буян Романа Анатолійовича про прийняття додаткового рішення призначено у судовому засіданні на "23" квітня 2024 року.

В судове засідання "23" квітня 2024 року не з`явилися представники відповідачів, при цьому про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, зокрема в електронний кабінет. Представник заявника у поданій заяві просила розглянути заяву без її участі.

Відповідно до ч. ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, суд ухвалює додаткове рішення за участю учасників справи лише за необхідності, критерії якої визначаються судом самостійно.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників позивача, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що Заява представника ФОП Буяна Р.М. про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні позову Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" до Рівненської міської ради, Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Фізичної особи-підприємця Буян Романа Анатолійовича про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним протоколу про результати електронного аукціону та договору-купівлі продажу об`єкта малої приватизації. Представником ФОП Буяна Р.А. у відзиві на позов було заявлено, що у відповідності до положень ст. 129 ГПК України, докази понесення Відповідачем судових витрат будуть подані до суду у порядку ч.8 ст. 129 ГПК України.

Відтак у Заяві про ухвалення додаткового рішення представник ФОП Буяна Р.А. просить стягнути з Позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35000 грн. 00 копійок.

На підтвердження розміру витрат ФОП Буяна Р.А. на професійну правничу допомогу адвоката пов`язаних з розглядом справи № 918/721/23 представник надав суду засвідчені копії: Договору про надання правової допомоги б/н від 10.08.2023, Акту приймання-передачі виконаної роботи від 26.10.2023 року; платіжної інструкції №505787451 від 26.10.2023 року.

Надавши правову оцінку поданим представником Фізичної особи-підприємця Буян Р.А. доказам в обгрунтування понесення судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.123 ГПК України).

Разом з тим, відповідно до ч. 1,2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Порядок розподілу судових витрат регламентований ст.129 ГПК України.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення суду зазначається, зокрема, розподіл судових витрат (пункт 2 частини 5 статті 238 ГПК України), а в разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат (пункт 5 частини 6 статті 238 ГПК України).

Проаналізувавши наведені положення процесуального закону у їх системному взаємозв`язку і в контексті заявлених позивачем вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу шляхом ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 244 ГПК України, суд зазначає, що такий механізм виправлення чи усунення допущеного судом не вирішення таких вимог при ухваленні рішення передбачає, що питання, які не вирішив суд, ухваливши рішення, яким закінчено розгляд справи, повинні існувати на дату його ухвалення; відповідно до процесуального закону суд мав їх вирішити і результат їх вирішення мав би бути відображений в тексті ухваленого рішення (зокрема, в резолютивній частині).

За правилами ст.237,238 ГПК України питання щодо розподілу судових витрат має бути вирішеним при ухваленні рішення у справі. Водночас, суд може і повинен вирішувати це питання в межах та на підставі тих документів, які є в матеріалах справи на момент ухвалення рішення у справі.

У зв`язку з тим, що відповідач - ФРП Буян Р.А. до винесення рішення у справі не подавав доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд при ухваленні рішення по суті позовних вимог не вирішував питання щодо їх розподілу.

В той же час суд зазначає, що до закінчення судових дебатів представником відповідача до суду була подана Заява про те, що у нього будуть наявні судові витрати пов`язані з наданням правничої допомоги адвоката у розмірі 120000,00 грн., і докази понесення цих судових витрат будуть подані до суду додатково.

Представник Відповідача в підтвердження понесення ФОП Буном Р.А. витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35000,00 грн. надав суду копії: Договору про надання правової допомоги б/н від 10.08.2023, Акту приймання-передачі виконаної роботи від 26.10.2023 року; платіжної інструкції №505787451 від 26.10.2023 року.

Оцінивши вказані докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Згідно з частинами 1, 3 цієї статті судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2 частини 2 статті 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Крім того, частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, інші істотні обставини, гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/Wеst Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 904/3583/19.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

12 серпня 2023 року між Фізичною особою-підприємцем Буяном Романом Анатолійовичем та Адвокатським бюро "Павлюк Ірини" був укладений Договір про надання правничої допомоги б\н за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту правничу допомогу у справі щодо визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, протоколу про результати електронного аукціону та договору-купівлі продажу об`єкта малої приватизації, а Клієнт зобов`язується оплатити оплатити вартість послуг та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору розмір гонорару Бюро становить 120 000 грн..

Адвокатським бюро "Павлюк Ірини" на надання правової допомоги ФОП Буяну Р.А. у Господарському суді Рівненської області видано адвокату Павлюк І.А. ордер серії ВК № 1098468 від 10.08.2023.

Як вбачається з Акту приймання-передачі виконаної роботи від 26.10.2023 року Адвокатське бюро надало, а Клієнт отримав наступні послуги:

№п/пНайменування послугиКількість витраченого часу, ціна послуги за 1 год.Вартість професійної правничої послуги (допомоги, грн.1. Первинна консультація щодо правової позиції позовної заяви ВТОВ «Кантар» у справі №918/721 /231x1500,00 грн.1500,00 грн.2.Дослідження позовної заяви та доказів наданих ВТОВ «Кантар» у справі №918/721/231x1500,00 грн.1500,00 грн.3.Аналіз судової практики Верховного Суду та підготовка відзиву на позовну заяву ВТОВ «Кантар» у справі №918/721/236x2000 грн./ 1 год12 000, 00 грн.4.Участь у судовому засіданні господарського судуЗх 1800,00 грн. 1 год5400, 00 грн.5.Аналіз відзивів на позовну заяву ВТОВ «Кантар» від управління комунальною власністю та Рівненської міської ради1x600,00 грн.600,00 грн.6.Підготовка та подача суду заперечення на відповідь на відзив ВТОВ «Кантар» у справі №918/721/234x2000,00 грн8000, 00 грн.7.Підготовка та подача суду відзиву на заяву про зміну підстав позову у справі №918/721/232x2000 грн.4000, 00 грн.8.Підготовка та подання до суду промови у судових дебатах у справі №918/721/231x2000, 00 грн.2000,00 грн.Всього 35 000,00 грн.

Як уже зазначалося вище при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відтак, з огляду на вищевказане суд зазначає, що судові витрати відповідача на правничу допомогу в частині аналізу судової практики Верховного Суду та підготовка відзиву на позовну заяву ВТОВ «Кантар» у даній справі (п.3 Акту), є дійсними, обґрунтованими, розумними і співмірними відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, а відтак, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, на підставі п.4 ст.129 ГПК України, покладаються на позивача.

В той же час судові витрати відповідача на правничу допомогу в частині первинна консультація щодо правової позиції позовної заяви ВТОВ «Кантар» у справі та дослідження позовної заяви та доказів наданих ВТОВ «Кантар» у справі (п.1, 2 Акту) не підлягають відшкодуванню, так як сама підготовка відзиву на позов включає в себе вказані елементи правничої роботи адвоката.

Дійсними, обґрунтованими, розумними і співмірними є витрати на участь адвоката у судовому засіданні господарського суду (п.4 Акту) в сумі 5400.00 грн. з огляду на те, що адвокат відповідача приймала участь у трьох засіданнях суду. Суд зазначає, що кількість витраченого адвокатом часу (1 год. на засідання) та ціна такої послуги (1800 грн/год) не є завищеним щодо іншої сторони спору та є співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Відтак, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, на підставі п.4 ст.129 ГПК України, вказані витрати покладаються на позивача.

Дійсними, обґрунтованими, розумними і співмірними є витрати відповідача на правничу допомогу в частині аналіз відзивів на позовну заяву ВТОВ «Кантар» від Управління комунальною власністю та Рівненської міської ради, яка оцінена сторонами у 600,00 грн.

Натомість суд вважає, що кількість витраченого часу на правничу допомогу в частині підготовка та подача суду заперечення на відповідь на відзив ВТОВ «Кантар» (п.6 Акту) та підготовка та подача суду відзиву на заяву про зміну підстав позову у справі (п.7 Акту) є завищеним, так як вказані документи не є надто об`ємними за своїм змістом (до 4-х стор.), складені без будь-яких додатків до них та не потребували для їх складання значного вивчення (узагальнення) правових позицій з зазначених у них висновків. Відтак суд доходить висновку що на вказані послуги не може бути затрачено більше як 2 год. на кожну. З огляду на те, що сторони в Акті погодили вартість вищевказаних послуг в розмірі 2000, 00 грн. за 1 год., то відповідно, загальна вартість кожної з таких послуг складає 4000, 00 грн.. Відтак, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, на підставі п.4 ст.129 ГПК України, вказані витрати покладаються на позивача.

Судові витрати відповідача на правничу допомогу в частині підготовка та подання до суду промови у судових дебатах у справі (п.8 Акту) не підлягають відшкодуванню, так як нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено подання до суду письмової промови сторони у судових дебатах.

Відтак, з огляду на вищевказане, зокрема і клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат, суд зазначає, що судові витрати відповідача - ФОП Буяна Р.А. на правничу допомогу є дійсними, обґрунтованими, розумними і співмірними відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін в розмірі 25 000 грн. 00 коп., які, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, на підставі п.4 ст.129 ГПК України, покладаються на позивача.

Заперечення позивача, наведені у клопотанні про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, спростовуються всім вищенаведеним.

Крім того, суд зазначає, що ціна послуг адвоката, зокрема ціна години роботи адвоката та кількість годин витрачених адвокатом погоджена ФОП Буяном Р.А. та АБ «Павлюк Ірини» в Акті приймання-передачі виконаної роботи від 26.10.2023 р., а відтак безпідставними є твердження позивача про те, що в договорі про надання правничої допомоги укладеного між ФОП Буян Р.А. та АБ «Павлюк Ірини» не передбачено порядку обчислення витрат на правничу допомогу, не передбачено розміру (ціни) послуги, зокрема ціни години роботи адвоката.

Крім того суд зазначає про те, що згідно з частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже розмір понесених стороною витрат на професійну правничу визначається на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Як зазначено вище представником ФОП Буяна Р.А. до Заяви про прийняття додаткового рішення додано Акт приймання-передачі виконаної роботи від 26.10.2023 р. в якому, зокрема, міститься детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Безпідставним є і посилання позивача на те, що визначена представником відповідача вартість години роботи адвоката в акті є неоднаковою для різних послуг, з огляду на те, що законодавством України не визначено вартості роботи (години роботи) адвоката, а відтак така вартість визначається саме за погодженням між адвокатом і клієнтом відносно до ціни позову, складності та значення справи для сторони.

Відхиляються судом і заперечення позивача про те, що представником відповідача безпідставно включено до вартості наданих послуг участь в 3-х судових засіданнях, в яких вона брала участь, тривалістю в три години, так як останні не тривали стільки часу, з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту приймання-передачі виконаної роботи від 26.10.2023 р. (п.4) на відвідування трьох судових засідань адвокат затратив три години. Суд зазначає, що витрата часу на відвідування судового засідання в розмірі однієї години є обгрунтованою, так як в даний час включається не тільки безпосередня участь адвоката у судовому засіданні, а включається й час необхідний для подолання відстані між судом та місцезнаходженням адвоката та час можливого очікування самого засідання.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 129, 221, 236-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Фізичної особи-підприємця Буяна Романа Анатолійовича про прийняття додаткового рішення задоволити частково.

2. Стягнути з Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" (33018, м. Рівне, вул. Володимира Стельмаха (Курчатова), буд.16А, код ЄДРПОУ 21096866) на користь Фізичної особи-підприємця Буян Романа Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) 25000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення підписано 30 квітня 2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.