Рішення

від 25.04.2024 по справі 920/604/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.04.2024м. СумиСправа № 920/604/23(920/1151/23)

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Павлючок І.М., розглянувши матеріали справи № 920/604/23(920/1151/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 34013028)

до відповідачів: 1. Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково- виробниче об`єднання (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 05747991); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Югсевморсервіс (вул. Івана Мазепи, 3, офіс 174, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 30120850),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, 3, оф. 14, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1057 від 04.07.2013, ідентифікаційний код 3088522439),

про визнання недійсним договору поруки

та за позовом третьої особи з самостійними вимогами: розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004; код за ЄДРПОУ 34013028); 2) Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код 05747991); 3) Товариства з обмеженою відповідальністю Югсевморсервіс (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 3, оф. 174, код ЄДРПОУ 30120850)

про визнання недійсним договір поруки

представники сторін: не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

05.10.2023 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області із позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд визнати недійсним Договір поруки від 14.02.2020, укладений між Акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково- виробниче об`єднання та Товариством з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково- виробниче об`єднання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2023 справу призначено судді Заєць С.В.

Ухвалою від 09.10.2023 суд передав матеріали позовної заяви від 04.10.2023 (вх. №3832 від 05.10.2023) (справа № 920/1151/23) для розгляду в межах справи №920/604/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 34013028), яка розглядається Господарським судом Сумської області.

На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.10.2023 матеріали позовної заяви передано судді Яковенку В.В.

Ухвалою від 16.10.2023 суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/604/23 банкрутство ТОВ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання; ухвалив здійснювати розгляд справи № 920/604/23(920/1151/23) у порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначити у судове засідання на 14.11.2023.

Однак 14.11.2023 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. перебував на лікарняному, що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою від 20.11.2023 суд призначив розгляд справи по суті на 07.12.2023.

30.11.2023 розпорядник майна ТОВ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання арбітражний керуючий Ткаченко Денис Володимирович звернувся з позовною заявою, як третя особа з самостійними вимогами, відповідно до якої просить визнати недійсним договір поруки від 14.02.2020, укладений між АТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання та ТОВ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання.

Ухвалою від 07.12.2023 суд постановив: позов третьої особи з самостійними вимогами розпорядника майна ТОВ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання; 2) Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю Югсевморсервіс про визнання недійсним договір поруки прийняти до розгляду (спільно з первісним позовом); перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 16.01.2024.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у Сумській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі 920/604/23(920/1151/23) не відбулось, про що складено акт суду від 16.01.2024.

Ухвалою від 16.01.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів до 05.03.2024, призначивши його на 08.02.2024.

Ухвалою від 08.02.2024 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 05.03.2024.

Ухвалою від 05.03.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 26.03.2024.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 26.03.2024 судом оголошено перерву до 25.04.2024, 11:00.

Згідно зі статтею 194 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК України) завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд дійшов висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

25.10.2010 між AT «Сумське НВО» та АЛВЕРОН ХОЛД1НГ Л1М1ТЕД (Кіпр) було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (далі Основний договір), за яким AT «Сумське НВО» (Україна) продав АЛВЕРОН ХОЛДІНГ Л1М1ТЕД (Кіпр) частку у статутному капіталі ТОВ «СМНВО» у розмірі близько 78.32% статутного капіталу товариства за ціною 78 111 175.71 доларів США зі строком оплати до 25.10.2015.

У період з 2011 по 2013 роки за умовами Основного договору на користь AT «Сумське НВО» покупцем було сплачено 47 870 420.25 доларів США.

01.03.2018 між AT «Сумське НВО» (Україна) та АЛВЕРОН ХОЛДІНГ Л1МІТЕД (Кіпр) було укладено додаткову угоду №1 до Основного договору, за умовами якої покупець зобов`язався сплатити загальну ціну частки не пізніше ніж 25.10.2019.

14.02.2020 в забезпечення виконання АЛВЕРОН ХОЛДІНГ Л1М1ТЕД (Боржник) зобов`язань за Основним договором, між AT «Сумське НВО» (Кредитор) та ТОВ «СМНВО» (Поручитель) було укладено договір поруки (далі договір поруки), за умовами якого Поручитель солідарно відповідає перед Кредитором за виконання Боржником, зобов`язань за Основним договором у тому ж обсязі, що і Боржник, згідно з частиною 1 ст. 554 Цивільного кодексу України.

За інформацією отриманою від AT «Сумське НВО», за умовами договору було частково сплачено заборгованість на суму 47 870 420,25 доларів США. Залишок заборгованості, станом на 14.02.2020 становив 30 240 755,46 доларів США.

Вимоги від AT «Сумське НВО» про сплату заборгованості за Договором поруки ТОВ «СМНВО» до 17.02.2020 не отримувало.

17.02.2020 між AT «Сумське НВО» (Кредитор) та ТОВ «Югсевморсервіс» (Новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого Кредитор відступає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває вимоги, що належить Кредитору за Договором поруки, та стає стороною по Договору поруки - кредитором.

Як зазначає позивач, вимоги від ТОВ «Югсевморсервіс» про сплату заборгованості за Договором поруки ТОВ «СМНВО» до 13.07.2023 не отримувало.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (ч. 2 ст. 42 КУзПБ).

Відтак, положення статті 42 КУзПБ розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

При цьому КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зокрема: щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Тому будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Слід зауважити, що цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема, через суд.

У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, викладеного у постанові від 05.04.2023 у справі 920/10/21 (920/868/21), що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина друга статті 96 ЦК України вимагає, щоб юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором.

У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).

У період протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Дії боржника, зокрема, але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредиторами, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

За переконанням позивача, вказаний договір поруки є фраудаторним правочином, направленим на зменшення обсягу майна боржника та на уникнення сплати боргу перед іншими кредиторами.

Також за переконанням позивача, ТОВ «СМНВО» було взято на себе зобов`язання перед АТ «Сумське НВО» (відступлене на ТОВ «Югсевморсервіс») по оплаті бульш ніж 30 мільйонів доларів США в інтересах заінтересованої юридичної особи без жодного економічного обгрунтування та без реальної можливості виконати відповідне зобов`язання, наслідком чого стала неплатоспроможність ТОВ «СМНВО» та неможливість виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення, а тому для з`ясування наявності чи відсутності таких обставин, суд повинен дослідити оспорюваний договір та надати йому правову оцінку.

Так, як убачається з матеріалів справи, 14.02.2020 в забезпечення виконання АЛВЕРОН ХОЛДІНГ Л1М1ТЕД (Боржник) зобов`язань за Основним договором, між AT «Сумське НВО» (Кредитор) та ТОВ «СМНВО» (Поручитель) було укладено договір поруки, за умовами якого Поручитель солідарно відповідає перед Кредитором за виконання Боржником, зобов`язань за Основним договором у тому ж обсязі, що і Боржник, згідно з частиною 1 ст. 554 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами 1 і 2 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2022 у справі № 925/36720 (925/107/21) акцентує, що при укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення.

Оскільки договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети (за виключенням випадку, коли поручитель бере плату за свої послуги з боржника відповідно до ст. 555 ЦК України), то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з`ясовувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви легітимними.

За загальним правилом, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Поручитель, який став солідарним боржником у зв`язку з невиконанням позичальником свого обов`язку у кредитному зобов`язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17).

Відповідно до стандартної ділової практики боржнику відома особа поручителя і презюмується наявність певних відносин між боржником та поручителем (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов`язаності, економічної залежності чи підпорядкування тощо). Саме ці відносини з боржником як правило спонукають поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань боржника.

Суд зауважує, що боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Разом з тим, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (висновок, викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Таким чином, усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.

З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення спірного договору поруки, до майбутнього поручителя було подано позов від кредитора ДПІ в м. Суми про стягнення 11693806,08 грн (позовна заява від 08.08.2016) та від Прокуратури Сумської області в інтересах ДПІ в м. суми про стягнення 16324822,71 грн (позовна заява від 18.01.2017), за результатами розгляду яких Сумським окружним адміністративним судом було прийнято рішення від 30.01.2020 по справі № 818/968/16 за яким стягнуто з ТОВ «СМНВО» податковий борг на загальну суму 20842874,39 грн, рішення набрало законної силди після його перегляду в апеляційному порядку 26.01.2021.

Рішення суду по справі № 818/968/16 залишаються невиконаними, зокрема заборгованість за таким рішенням стала підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «СМНВО» за заявою ініціюючого кредитора ГУ ДПС у Сумській області.

Крім того, як зазначає позивач, за договором поруки у боржника виникли зобов`язання поруки за сплату АТ «Сумське НВО» заборгованості в сумі 30240755,46 доларів США при тому, що на дату його укладення у поручителя вже була наявна прострочена заборгованість зі сплати податків та інших обов`язкових платежів до бюджету, зокрема станом на 14.02.2020 податковий борг підприємства становив 236873344,07 грн.

Згідно даних звіту про фінансові результати ТОВ «СМНВО» за 2019 рік боржник за наслідком 2019 фінансового року поніс збитки у розмірі 83833000 грн, що з урахуванням заборгованості перед іншими кредиторами та обтяження нерухомого майна та основних засобів виробництва підприємства заставою фактично вже виключало можливість виконання боржником зобов`язання за порукою як на дату укладення договору поруки, так і у майбутньому.

Таким чином, за встановлених обставин, очевидним є те, що боржник, який не може сплатити податки та інші обов`язкові платежі до бюджету, виконати свої зобов`язання перед кредиторами на суму понад 200 мільйонів гривень в силу власної неплатоспроможності не може виконати зобов`язання іншої сторони на суму більше 30 мільйонів доларів США.

Ці обставини є нетиповою діловою практикою, яка свідчить про те, що договір поруки було укладено з іншою метою, аніж реальне забезпечення виконання основного зобов`язання ТОВ «СМНВО».

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що дії ТОВ «СМНВО» щодо укладення спірного договору поруки від 14.02.2020 є недобросовісними і несправедливими по відношенню до інших кредиторів, є зловживанням правом на укладення договору поруки, спрямовані на позбавлення кредиторів, в майбутньому законних майнових прав.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, враховуючи встановлення обставин щодо наявності ознак фраудаторності спірного правочину, укладення його без жодних відповідних майнових дій іншої сторони, неспрямованість на реальне настання наслідків, а також за відсутності економічної мети для боржника, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним спірного правочину підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Стосовно позову тртеьої особи суд зазначає наступне.

Обгрунтовуючи своє право на звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору поруки, розпорядник майна ТОВ «СМНВО» арбітражний керуючий Ткаченко Д.В. зазначив, що укладаючи оспорювангий правочин, боржник діяв недобросовісно, уклав договір без певної правової та фактичної мети, який не спрямований на досягнення розумної ділової мети та на реальне настання правових наслідків, боржник до дня відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало неможливим. Боржник, який вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності (зокрема дії з укладення договорів поруки за яким набуває додаткових зобов`язань) після виникнення у нього зобов`язань перед кредиторами діє очевидно недобросовісно та зловживає парвами стосовно кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі КУзПБ).

За приписами ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

У відповідності до ст. 1 КУзПБ розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном.

Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації) (ч. 1 ст. 44 КУзПБ).

За частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.

Частиною третьою статті 44 КУзПБ визначено обов`язки розпорядника майна, одним з яких є обов`язок вживати заходів для захисту майна боржника.

Відповідно до ч. 9 ст. 44 КУзПБ розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.

Отже, на стадії розпорядження майном законодавець чітко визначив повноваження розпорядника майна щодо звернення з вимогою про визнання недійсними угод (правочинів) укладених боржником.

Ураховуючи наведене, розпорядник майна боржника має право на звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним договору поруки боржника та гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Оскільки судом встановлені обставини щодо наявності ознак фраудаторності спірного правочину, укладення його без жодних відповідних майнових дій іншої сторони, неспрямованість на реальне настання наслідків, а також за відсутності економічної мети для боржника, то позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору також підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір поруки від 14.02.2020, укладений між Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання».

3. Стягнути з Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково- виробниче об`єднання (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 34013028) 1342 грн (одна тисяча триста сорок дві гривні) судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Югсевморсервіс (вул. Івана Мазепи, 3, офіс 174, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 30120850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 34013028) 1342 грн (одна тисяча триста сорок дві гривні) судового збору.

5. Позов розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича задовольнити повністю.

6. Визнати недійсним договір поруки від 14.02.2020, укладений між Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання».

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004; код за ЄДРПОУ 34013028) на користь арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, 3, оф. 14, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1057 від 04.07.2013, ідентифікаційний код 3088522439) 894 грн 67 коп. (вісімсот дев`яносто чотири гривні 67 копійок) судового збору.

8. Стягнути з Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково- виробниче об`єднання (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 05747991) на користь арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, 3, оф. 14, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1057 від 04.07.2013, ідентифікаційний код 3088522439) 894 грн 67 коп. (вісімсот дев`яносто чотири гривні 67 копійок) судового збору.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Югсевморсервіс (вул. Івана Мазепи, 3, офіс 174, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 30120850) на користь арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, 3, оф. 14, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1057 від 04.07.2013, ідентифікаційний код 3088522439) 894 грн 67 коп. (вісімсот дев`яносто чотири гривні 67 копійок) судового збору.

10. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 30.04.2024.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

СуддяВ.В. Яковенко