Постанова

від 16.04.2024 по справі 904/5457/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/5457/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Примак С. А.) від 24.10.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Парусніков Ю. Б., судді: Верхогляд Т.А., Іванов О. Г.) від 14.02.2024

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мезон"

до Спільного українсько-швейцарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора - Алєксєєнко Р.Ю., адвокат,

представник боржника - не з`явився.

представник скаржника -Ювко В.О., адвокат.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 16.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мезон" (далі - Кредитор) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття, за правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справі про банкрутство Спільного українсько-швейцарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком" (далі - Боржник) у зв`язку з нездатністю останнього сплатити заборгованість Кредитору на загальну суму 1 258 057 грн 45 коп., а також призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Толстих А. В.

1.2. Заява обґрунтована заборгованістю Боржника перед Кредитором на заявлену суму за укладеними між сторонами договорами оренди.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1. 24.10.2023 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024) про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника за заявою Кредитора, визнання його грошових вимог до Боржника в сумі 1 258 057 грн 45 коп. - основного боргу (із задоволенням у четверту чергу) та в сумі 26 840 грн 00 коп. - судового збору (із задоволенням у першу чергу), введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Боржника, процедури розпорядження майном, призначення розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Толстих А. В. тощо.

2.2. Судові рішення мотивовані наявністю підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника через відсутність перешкод для цього, оскільки доказами у справі, зокрема договорами оренди та актами звірки взаєморозрахунків між сторонами, підтверджується заборгованість Боржника перед Кредитором за укладеними між сторонами договорами оренди нежитлових приміщень, що виникла внаслідок порушення Боржником умов виконання цих договорів.

2.3. Погодившись з цими висновками, апеляційний суд додав, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про банкрутство суд не вирішує спори щодо повноважень представника боржника укладати та підписувати договори, за якими виникла заборгованість, що є підставою для вимог Кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.

3. Встановлені судами обставини

3.1. 21.05.2015 та 22.05.2015 між Кредитором та Боржником були укладені Договори №№ 4, 10, 11, 12 оренди нежитлових приміщень, предметом яких було строкове платне користування нерухомим майном, що належало Орендодавцю на праві власності та знаходиться, зокрема за адресами: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, буд. 9/21 (Договір № 11) Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, буд. 9/24 (Договір № 12).

3.2. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Договору № 4 орендна плата, яка підлягає сплаті Орендарем щомісячно Орендодавцю становить 23 217 грн 00 коп. Орендна плата починає нараховуватись та оплачуватись з 21.05.2015. Розрахунки між Орендарем та Орендодавцем зі сплати орендної плати здійснюються щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Договору № 10 орендна плата, яка підлягає сплаті Орендарем щомісячно Орендодавцю, становить 22 184 грн 00 грн. Орендна плата починає нараховуватись та оплачуватись з 22.05.2015. Розрахунки між Орендарем та Орендодавцем зі сплати орендної плати здійснюються щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Договору № 11 орендна плата, яка підлягає сплаті Орендарем щомісячно Орендодавцю становить 87 691 грн 50 коп. Орендна плата починає нараховуватись та оплачуватись з 22.05.2015. Розрахунки між Орендарем та Орендодавцем зі сплати орендної плати здійснюються щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Договору № 12 орендна плата, яка підлягає сплаті Орендарем щомісячно Орендодавцю становить 29 944 грн 50 коп. Орендна плата починає нараховуватись та оплачуватись з 22.05.2015. Розрахунки між Орендарем та Орендодавцем зі сплати орендної плати здійснюються щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.

3.3. Пунктом 3.11 кожного із Договорів №№ 4, 10, 11, 12 визначено, що підтвердженням виконання сторонами обов`язків за даним Договором є Акти виконаних робіт, які надаються Орендодавцем, складаються та підписуються сторонами щомісячно, не пізніше п`ятого числа кожного місяця, наступного за місяцем у якому були надані послуги та сплачені платежі.

Сторони зобов`язані щорічно проводити звірку взаєморозрахунків згідно умов цього Договору. Підписання акту звірки взаєморозрахунків означає переривання перебігу позовної давності відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України (пункт 3.12. Договорів).

Згідно з підпунктом 4.4.15. Договорів №№ 4, 10, 11, 12 Орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату та інші платежі за Договором.

Пунктом 7.1 Договорів №№ 4, 10, 11, 12 визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.05.2016, а у частині взаємних розрахунків - до повного їх виконання.

3.4. Додатковою угодою № 1 від 30.06.2015 до Договору № 4 сторони дійшли взаємної згоди достроково 30.06.2015 припинити дію Договору оренди нежитлового приміщення № 4 від 21.05.2015. Також цією угодою було визначено, що Орендар зобов`язується не пізніше 5 (п`яти) днів з дати підписання цієї Додаткової угоди здійснити всі розрахунки із Орендодавцем та погасити всю наявну заборгованість.

30.06.2015 сторони підписали акт приймання-передачі (повернення) приміщення за Договором № 4, яким сторони підтвердили повернення зі строкового платного володіння та користування нерухоме майно, що визначене пунктом 1.1 Договору № 4.

3.5. Кредитор в повному обсязі виконав свої зобов`язання перед Боржником відповідно до умов Договору № 4, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000031 за травень 2015 року, № ОУ-0000064 за червень 2015 року.

Станом на день розгляду справи Боржник сплатив Кредитору 5 408 грн 70 коп. за користування об`єктом нерухомого майна за Договором № 4, що підтверджується виписками Орендодавця з банківського рахунку АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за період з серпня 2015 року до серпня 2016 року.

3.6. Боржник не виконав повністю свої зобов`язання з оплати орендної плати за користування об`єктом оренди в повному обсязі та не оплатив Кредитору грошові кошти в сумі 26 050 грн 34 коп., що також підтверджується Актами звірки взаєморозрахунків між Орендарем та Орендодавцем станом на 31.12.2016, 31.12.2018, 31.12.2020, 31.12.2022, 30.09.2023.

3.7. Додатковою угодою № 1 від 29.02.2016 до Договору № 10 сторони дійшли взаємної згоди достроково 29.02.2016 припинити дію Договору оренди нежитлового приміщення № 10 від 22.05.2015. Також цією угодою було визначено, що Орендар зобов`язується не пізніше 5 (п`яти) днів з дати підписання цієї Додаткової угоди здійснити всі розрахунки із Орендодавцем та погасити всю наявну заборгованість.

В цей же день сторони підписали акт приймання-передачі (повернення) приміщення за Договором № 10, яким підтвердили повернення зі строкового платного володіння та користування нерухоме майно, що визначене пунктом 1.1. Договору № 10.

3.8. Орендодавець надав, а Орендар прийняв послуги оренди приміщення, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000037 за травень 2015 року, № ОУ-0000070 за червень 2015 року, № ОУ-0000108 за липень 2015 року, № ОУ-0000156 за серпень 2015 року, № ОУ-0000202 за вересень 2015 року, № ОУ-0000255 за жовтень 2015 року, № ОУ-0000305 за листопад 2015 року, № ОУ-0000353 за грудень 2015 року, № ОУ-0000033 за січень 2016 року, № ОУ-0000066 за лютий 2016 року.

Кредитор в повному обсязі виконав свої зобов`язання перед Боржником відповідно до умов Договору № 10.

3.9. Докази виконання Боржником умов договору щодо сплати орендної плати в сумі 206 810 грн 34 коп. грн за користування об`єктом нерухомого майна за Договором № 10 в матеріалах справи відсутні.

Заборгованість Боржника перед Кредитором за Договором № 10 підтверджується також Актами звірки взаєморозрахунків між Орендарем та Орендодавцем станом на 31.12.2016, 31.12.2018, 31.12.2020,31.12.2022, 30.09.2023.

3.10. Додатковою угодою № 1 від 29.02.2016 до Договору № 11 сторони дійшли взаємної згоди достроково з 29.02.2016 припинити дію Договору оренди нежитлового приміщення № 11 від 22.05.2015. Також цією угодою було визначено, що Орендар зобов`язується не пізніше 5 (п`яти) днів з дати підписання цієї Додаткової угоди здійснити всі розрахунки із Орендодавцем та погасити всю наявну заборгованість. В цей же день між сторонами був підписаний акт приймання повернення приміщення за Договором № 11, яким сторони підтвердили повернення зі строкового платного володіння та користування нерухомого майна, що визначене пунктом 1.1. Договору №11.

3.11. Орендодавець надав, а Орендар прийняв послуги оренди приміщення за Договором № 11, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000038 за травень 2015 року, № ОУ-0000071 за червень 2015 року, № ОУ-0000109 за липень 2015 року, № ОУ-0000157 за серпень 2015 року, № ОУ-0000203 за вересень 2015 року, № ОУ-0000256 за жовтень 2015 року, № ОУ-0000306 за листопад 2015 року, № ОУ-0000354 за грудень 2015 року, № ОУ-0000034 за січень 2016 року, № ОУ-0000067 за лютий 2016 року.

Кредитор в повному обсязі виконав свої зобов`язання перед Боржником відповідно до умов Договору № 11.

3.12. Боржник своє зобов`язання з оплати орендної плати виконав частково, сплативши 72 492 грн 09 коп. за користування об`єктом нерухомого майна за Договором № 11, що підтверджується виписками Орендодавця з банківського рахунку АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за період з серпня 2015 року до серпня 2016 року.

Залишок заборгованості становить 746 034 грн 18 коп.

Зазначена вище заборгованість Боржника перед Кредитором за Договором № 11 підтверджується Актами звірки взаєморозрахунків між Орендарем та Орендодавцем станом на 31.12.2016, 31.12.2018, 31.12.2020, 31.12.2022, 30.09.2023.

3.13. Додатковою угодою № 1 від 29.02.2016 до Договору № 12 сторони дійшли взаємної згоди достроково 29.02.2016 припинити дію Договору оренди нежитлового приміщення № 12 від 22.05.2015. Також цією угодою було визначено, що Орендар зобов`язується не пізніше 5 днів здати підписання цієї Додаткової угоди здійснити всі розрахунки із Орендодавцем та погасити всю наявну заборгованість.

3.14. Орендодавець надав, а Орендар прийняв послуги оренди приміщення за Договором № 12, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000043 за травень 2015 року, № ОУ-0000081 за червень 2015 року, № ОУ-0000115 за липень 2015 року, № ОУ-0000160 за серпень 2015 року, № ОУ-0000207 за вересень 2015 року, № ОУ-0000260 за жовтень 2015 року, № ОУ-0000310 за листопад 2015 року, № ОУ-0000358 за грудень 2015 року, № ОУ-0000038 за січень 2016 року, № ОУ-0000071 за лютий 2016 року.

Кредитор в повному обсязі виконало свої зобов`язання перед Боржником відповідно до умов Договору № 12.

Докази виконання Орендарем свого обов`язку щодо сплати грошових коштів Орендодавцеві за користування об`єктом нерухомого майна за Договором № 12 в сумі 279 162 грн 59 коп. в матеріалах справи відсутні.

Зазначена вище заборгованість Боржника перед Кредитором за Договором № 12 підтверджується також Актами звірки взаєморозрахунків між Орендарем та Орендодавцем станом на 31.12.2016, 31.12.2018, 31.12.2020, 31.12.2022, 30.09.2023.

3.15. 23.10.2023 до господарського суду надійшов відзив Боржника, в якому зазначається про неспроможність виконати грошові зобов`язання в сумі 1 258 057 грн 45 коп. (один мільйон двісті п`ятдесят вісім тисяч п`ятдесят сім гривень 45 коп.) за Договорами №№ 4, 10, 11, 12 оренди нежитлових приміщень у зв`язку із зупиненням ведення підприємницької діяльності ще з 2016 року.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 01.03.2024 Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" як кредитор Боржника, вимоги якого забезпечені заставою майна Боржника, подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 і прийняти нове рішення, яким відмовити Кредитору у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами заявника в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди попередніх інстанцій порушили та неправильно застосували норми: статті 215 Господарського кодексу України, статей 2, 34, 39, 39 Кодексу України з процедур банкрутства, порушили норми процесуального права - статей 12, 73, 77-80, 86, 236 ГПК України, не врахувавши висновків щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 10.11.2021 у справі № 916/1101/21, від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20, від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 01.06.2021 у справі № 911/2581/14, від 07.12.2021 у справі № 908/964/21, від 23.12.2021 у справі № 904/6175/21, щодо обов`язку суду, який розглядає заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, провести правовий аналіз поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог на підставі достатніх доказів.

Тоді як ініціюючий кредитор не надав суду першої інстанції достатніх доказів виникнення, існування заборгованості Боржника перед Кредитором та її розміру, а суд першої інстанції, проігнорувавши свій обов`язок, не дослідив надані докази, що призвело до визнання безпідставних вимог та відкриття провадження у справі.

5.2. При цьому скаржник, заперечуючи висновки судів про доведення поданими Кредитором доказами факту заборгованості Боржника у цій справі, зазначив, що:

- відповідно до наданих Кредитором доказів (банківських виписок) Боржник виконав умови Договору від 21.05.2015 № 4 оренди нежитлового приміщення (а отже заборгованість за цим договором відсутня), а також здійснив оплату у розмірі більшому, ніж встановлено таким договором;

- Кредитор у претензії визначив рахунок для виконання зобов`язань за договорами оренди нежитлових приміщень інший (в АТ "Райффайзен Банк"), ніж був вказаний у договорах оренди, однак відсутність банківської виписки щодо наданого рахунку в АТ "Райффайзен Банк" спростовує висновки судів в оскаржуваних рішеннях про підтверджену первинними документами заборгованість, оскільки задавнений борг Боржника (за 2015-2016 роки) міг бути сплачений саме на наданий в претензії рахунок Кредитора в АТ "Райффайзен Банк";

- за відсутності касової книги Боржника суди не здійснили перевірку обставин та зазначених скаржником в апеляційній скарзі аргументів щодо готівкового розрахунку Боржника за договорами оренди, умови яких допускали такий спосіб розрахунку;

- апеляційний суд не надав оцінку аргументам в апеляційній скарзі щодо декларування Боржником у 2016 році розрахунку за договорами оренди, а також доходів за 2017-2018 роки, що спростовує доводи Боржника про неможливість погасити борг перед Кредитором через фактичне припинення підприємницької діяльності у 2016 році (у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство);

- апеляційний суд не надав оцінку аргументам в апеляційній скарзі про підписання з боку Боржника договорів оренди особою, яка була призначена директором Боржника після укладення зазначених угод.

- правильність висновків суду не може ґрунтуватися на неподанні ініціюючим кредитором належних та допустимих доказів у справі;

- АТ КБ "Приватбанк" не був стороною правовідносин між Кредитором та Боржником, а отже не має та не може мати доказів щодо виконання або не виконання сторонами договорів оренди своїх зобов`язань, тоді як саме ініціюючий кредитор, враховуючи принцип "affirmanti incumbit probatio" який означає, що "хто стверджує, той і доводить" та підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство, мав довести належними та допустимими доказами, наявність заборгованості боржника, чого зроблено не було.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Кредитор у відзиві на касаційну скаргу заперечує аргументи в касаційній скарзі з мотивів, що аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, наголошуючи, що скаржник не врахував презумпцію правомірності правочинів з оренди нежитлових приміщень, за якими у Боржника виникла заборгованість перед Кредитором, скаржник фактично не погоджується зі здійсненою судами попередніх інстанцій оцінкою наданих у справі доказів і аргументи зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо ініціювання провадження у справі про банкрутство на підставі боргу, який заперечує забезпечений кредитор

7.1. Суди встановили, що предметом розгляду стали вимоги Кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, а предметом спору - підстави для відкриття цієї справи через заперечення скаржником заявленої Кредитором до Боржника заборгованості, що стала підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у цій справі про банкрутство.

У зв`язку із цим Суд звертається до нормативного регулювання підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, критеріїв, за якими законодавець визначає вимоги кредитора, що є підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство.

7.2. Правила та умови відкриття провадження у справі про банкрутство визначені положеннями статті 39 КУзПБ.

Суд зазначає, що норми частини шостої статті 39 КУзПБ, як і інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, як необґрунтованість вимог ініціюючого кредитора, однак протилежний підхід, тобто відкриття провадження за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, інших його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства у сфері неплатоспроможності.

Так, з огляду на одночасне введення мораторію на задоволення вимог кредиторів з відкриттям провадження у справі про банкрутство, що передбачено частиною восьмою статті 39 КУзПБ, стадія відкриття провадження у цій категорії справ має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового, оскільки поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

7.3. Отже, виходячи зі змісту положень КУзПБ: статті 1 (щодо визначення неплатоспроможності, грошового зобов`язання, його складу), частини першої, другої статті 34 (щодо вимог до форми та змісту заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), частини першої статті 35, частин першої - п`ятої статті 39 (щодо порядку відкриття провадження у справі про банкрутство), - завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Обов`язком же ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство

У цих висновках Суд звертається до правової позиції, сформульованої судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 з посиланням на також на висновки Верховного Суду в постанові від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).

7.4. Положення частини восьмої статті 39 КУзПБ містять вимоги до змісту ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, в якій суд, окрім іншого, має також зазначити про визнання вимог кредитора та їх розмір.

Ураховуючи важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство (пункт 7.2), на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що має здійснюватися судом незалежно від згоди боржника із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Неможливість суду встановити факт заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором та визначити, без вирішення у порядку позовного провадження спору щодо цієї заборгованості, конкретний розмір його вимог до боржника, що підлягає визнанню згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі про банкрутство, є перешкодою для ухвалення судом рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

А тому, у випадку необґрунтованості/непідтвердження вимог ініціюючого кредитора господарський суд має відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство з посиланням на норму частини шостої статті 39 КУзПБ, яка, з урахуванням концепції недостатньої якості закону, є найбільш близькою за предметом регулювання до сфери спірних правовідносин.

Суд звертається до висновків, сформульованої Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство в постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 та в постанові Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 913/101/23

7.5. Враховуючи викладене та встановлені судами, з посиланням на додані до заяви Кредитора первинні та інші документи (договори, акти здачі-прийняття послуг, акти звірки взаєморозрахунків, виписки з банківського рахунку тощо) обставини щодо правовідносин між сторонами та підстав, за яких у Боржника перед Кредитором виникла заборгованість, що стала підставою для вимог в заяві про відкриття провадження у цій справі про банкрутство, а саме:

- укладення між сторонами 21.05.2015 та 22.05.2015 договорів №№ 4, 10,11, 12 оренди нежитлових приміщень та виникнення між ними відповідних правовідносин, у яких Боржник як орендар зобов`язувався сплачувати Кредитору орендну плату (пункти 3.1-3.4);

- часткового виконання Боржником зобов`язань зі сплати Кредитору орендної плати та виникнення у Боржника заборгованості перед Кредитором в сумі 1 258 057 грн 45 коп. (пункти 3.5-3.15);

Суд погоджується із висновками судів в оскаржуваних рішеннях про доведення доказам у справі наявності у Боржника боргу перед Кредитором на заявлену ним суму, який визнаний Боржником, однак не погашений ним, невставновлення підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника, а відповідно доведення доказами у справі та обґрунтованість у цій справі визначених законом підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Боржник за заявою Кредитора.

7.6. Дійшовши зазначеного висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункти 5.1, 5.2), наголошуючи при цьому на такому.

У своїх аргументах в пунктах 5.1, 5.2 скаржник посилається на недостатність поданих Кредитором доказів у цій справі та фактично робить припущення про погашення Боржником боргу перед Кредитором, враховуючи, зокрема те, що суд не дослідив та не надав оцінку доказам щодо можливого погашення Боржником відповідного боргу (готівковим розрахунком, на рахунок, що не був зазначений в договорах оренди між сторонами тощо), що відповідні зобов`язання у Боржника виникли ще у 2015-2016 роках, а цю справу про банкрутство ініційовано Кредитором у 2023 році.

Між тим скаржник не посилається на докази, що доводять аргумент про погашення Боржником боргу перед Кредитором за договорами оренди і спростовують встановлені судами обставини та зроблені ними висновки.

При цьому Суд враховує, що стандарти доказування у господарському судочинстві, згідно з положеннями ГПК України (статті 73-79 ГПК України), не містять положень про достатність доказів.

Такий критерій як достатність доказів зазнав змін згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019, № 132-IX (пункт 3 частини третьої) та є неактуальним, оскільки законодавець цим законом запровадив новий критерій - "вірогідність доказів", застосування якого судами при ухваленні оскаржуваних рішень скаржник не заперечує.

Суд зазначає, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

7.7. Крім викладеного Суд зазначає, що апелювання скаржником в аргументах в пункті 5.2 зводиться до необхідності здійснити касаційним судом переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України, тоді як аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

7.8. Таким чином, оскільки скаржник не спростував висновки судів першої і апеляційної інстанцій про обґрунтованість вимог Кредитора до Боржника, відповідні висновки про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника за заявою Кредитора зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених обставин справи.

У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвала місцевого суду та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

7.9. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 320 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 у справі № 904/5457/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк