Рішення

від 20.03.2024 по справі 557/163/24

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/557/131/2024

Справа № 557/163/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року селище Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі

головуючого судді Тишкуна П.В.

за участі секретаря судового засідання Гуменюк Н.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Макушенка В.Є.

представника відповідача адвоката Лук`янчука С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Гоща в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІС АГРО ГРУП» про стягнення заборгованості за штрафом, пенею, моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу за невиконання умов договорів оренди земельних ділянок, інфляційних втрат та процентів річних за прострочення сплати штрафу, а також моральної шкоди, заподіяної несвоєчасною сплатою штрафу.

ІІ. Стислий виклад позицій учасників справи.

А. Позиція позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі штрафу за невиконання умов п`яти Договорів суборенди землі від 03.12.2018, укладених між позивачем (орендар) і відповідачем (суборендар) на загальну суму 31370,15 грн. (6274,03 грн. за кожним договором), інфляційні втрати за період з 01.01.2021 по 30.11.2023 на загальну суму 15103 грн. (3020,60 грн. за кожним договором), 3% річних за період з 01.01.2021 по 30.11.2023 на загальну суму 2823 грн. (564,60 грн. за кожним договором), 25000,00 грн. моральної шкоди (5000,00 грн. за кожним договором), всього 74296,15 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн. та судові витрати.

При цьому посилається на п. 45 кожного із вказаних договорів суборенди землі, відповідно до яких у разі зміни розташування Суборендаря, чи третіх осіб до яких перейшли права Суборендаря (повністю або частково), вищевказані особи зобов`язуються повідомляти Орендаря про їх місце розташування протягом трьох місяців з моменту зміни їх місця розташування, цінним листом з описом. У разі неповідомлення Орендаря про зміну місця розташування Суборендаря, або третіх осіб, до яких перейшли права Суборендаря (повністю або частково) на дану сторону покладається штраф у розмірі однієї річної орендної плати, який виплачується в терміни одночасно з орендною платою.

Зазначає, що 05.08.2020 відповідач змінив місце розташування, не повідомивши про це позивача у тримісячний строк, тому у відповідача виник обов`язок зі сплати позивачу штрафу в розмірі, встановленому договорами суборенди, якого відповідача не виконав. Тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за цим штрафом з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача кошти на відшкодування моральної шкоди, заподіяної простроченням виконання обов`язку щодо оплати штрафу. При цьому посилається на душевні страждання, заподіяні невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, зокрема, потреба залучати фахівців у галузі права, неодноразові поїздки автомобілем до адвокатів, позбавлення можливості користуватися коштами, які відповідач мав йому сплатити.

Б. Позиція відповідача.

Представник відповідача ТОВ «Акріс Агро Груп» адвокат Лук`янчук С.М. просив відмовити позивачу у позові з огляду на безпідставність позовних вимог. У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що відповідач місця розташування не змінював, а змінив адресу місцезнаходження, що не є тотожним. Зазначив, що у договорах обов`язок повідомлення місця розташування обумовлювався окремо, оскільки на відміну від адреси офіційного місцезнаходження юридичної особи, місце її розташування неможливо дізнатися з офіційних джерел. Що стосується стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних представник відповідача у відзиві послався на ч. 2 ст. 550 ЦК України, відповідно до якої проценти на неустойку не нараховуються. Також стверджує, що позивач не поніс моральних страждань, на відшкодування яких мали б стягуватися кошти, оскільки відповідач не чинив протиправної поведінки. Крім того, позивач не довів, що йому заподіяно будь-яку моральну шкоду, а також не обгрунтував її розміру. Крім того, представник відповідача послався на пропуск позивачем річного строку позовної давності за вимогами про стягнення неустойки, оскільки зміна адреси місцезнаходження відповідача відбулася 05.08.2020.

ІІІ. Рух справи та процесуальні дії суду.

Ухвалою від 02.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 20.03.2024.

У судовому засіданні 20.03.2024 суд заслухав пояснення учасників справи, вийшов до нарадчої кімнати, по виходу з якої оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

IV. Пояснення учасників справи.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав у повному обсягу. Зазначив, що місце розташування відповідача в договорі не обумовлювалося, тому, коли йому потрібно було врегулювати деякі питання, то в нього виникли труднощі.

Представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з огляду на те, що місце розташування, тобто, місце здійснення своєї діяльності, відповідач не змінював, тому відсутні підстави для застосування відповідальності за договорами. І хоча місце розташування відповідача ніде не обумовлювалося, позивачу було відомо, де знаходиться офіс відповідача, він неодноразово там бував. Тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

V. Фактичні обставини справи, встановлені судом, зміст спірних правовідносин

03.12.2018 між ОСОБА_1 (орендар) та ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» (суборендар) укладено договір суборенди землі, за яким орендар передав суборендарю у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,22 гектара.

Відповідно до п. 9 договору суборендна плата становить 8,7% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

06.02.2019 в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно зареєстровано право суборенди земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Посягвівської с/р Гощанського району Рівненської області площею 1.223 га, кадастровий номер 5621285900:04:003:0162, орендар ОСОБА_1 , суборендар ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП», строк дії 49 років з дати державної реєстрації права суборенди, але не більше ніж строк чинності договорів оренди, з правом пролонгації (витяг з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 155645097 від 08.02.2019).

06.02.2019 в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно зареєстровано зміни до речового права суборенди земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Посягвівської с/р Гощанського району Рівненської області площею 1.223 га, кадастровий номер 5621285900:04:003:0162, а саме, зареєстровано розмір оплати за 1 рік користування земельною ділянкою на рівні 15,5% від нормативної грошової оцінки (витяг з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 360725686 від 02.01.2024).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-9900161102024 від 03.01.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5621285900:04:003:0162 становить 43872,68 грн., дата проведення оцінки 17.09.2023.

Також, 03.12.2018 між ОСОБА_1 (орендар) та ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» (суборендар) укладено договір суборенди землі, за яким орендар передав суборендарю у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,59 гектара.

Відповідно до п. 9 договору суборендна плата становить 8,7% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

06.02.2019 в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно зареєстровано право суборенди земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Посягвівської с/р Гощанського району Рівненської області площею 1.59 га, кадастровий номер 5621285900:02:001:0233, орендар ОСОБА_1 , суборендар ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП», строк дії 49 років з дати державної реєстрації права суборенди, але не більше ніж строк чинності договорів оренди, з правом пролонгації (витяг з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 155642786 від 08.02.2019).

06.02.2019 в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно зареєстровано зміни до речового права суборенди земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Посягвівської с/р Гощанського району Рівненської області площею 1.59 га, кадастровий номер 5621285900:02:001:0233, а саме, зареєстровано розмір оплати за 1 рік користування земельною ділянкою на рівні 15,5% від нормативної грошової оцінки (витяг з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 360725052 від 02.01.2024).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-9900160522024 від 03.01.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5621285900:02:001:0233 становить 63849,86 грн., дата проведення оцінки 17.09.2023.

Також, 03.12.2018 між ОСОБА_1 (орендар) та ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» (суборендар) укладено договір суборенди землі, за яким орендар передав суборендарю у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,2749 гектара.

Відповідно до п. 9 договору суборендна плата становить 8,7% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

06.02.2019 в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно зареєстровано право суборенди земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Посягвівської с/р Гощанського району Рівненської області площею 2.2749 га, кадастровий номер 5621285900:02:001:0180, орендар ОСОБА_1 , суборендар ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП», строк дії 49 років з дати державної реєстрації права суборенди, але не більше ніж строк чинності договорів оренди, з правом пролонгації (витяг з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 155600141 від 08.02.2019).

06.02.2019 в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно зареєстровано зміни до речового права суборенди земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Посягвівської с/р Гощанського району Рівненської області площею 2.2749 га, кадастровий номер 5621285900:02:001:0180, а саме, зареєстровано розмір оплати за 1 рік користування земельною ділянкою на рівні 15,5% від нормативної грошової оцінки (витяг з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 360725142 від 02.01.2024).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-9900160722024 від 03.01.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5621285900:02:001:0180 становить 51809,72 грн., дата проведення оцінки 17.09.2023.

Також, 03.12.2018 між ОСОБА_1 (орендар) та ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» (суборендар) укладено договір суборенди землі, за яким орендар передав суборендарю у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,67 гектара.

Відповідно до п. 9 договору суборендна плата становить 8,7% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

24.04.2019 в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно зареєстровано право суборенди земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Посягвівської с/р Гощанського району Рівненської області площею 2.6729 га, кадастровий номер 5621285900:02:001:0179, орендар ОСОБА_1 , суборендар ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП», строк дії 49 років з дати державної реєстрації права суборенди, але не більше ніж строк чинності договорів оренди, з правом пролонгації (витяг з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 165127439 від 26.04.2019).

24.04.2019 в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно зареєстровано зміни до речового права суборенди земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Посягвівської с/р Гощанського району Рівненської області площею 2.6729 га, кадастровий номер 5621285900:02:001:0179, а саме, зареєстровано розмір оплати за 1 рік користування земельною ділянкою на рівні 15,5% від нормативної грошової оцінки (витяг з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 360725186 від 02.01.2024).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-9900161042024 від 03.01.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5621285900:02:001:0179 становить 49563,38 грн., дата проведення оцінки 17.09.2023.

Крім того, 03.12.2018 між ОСОБА_1 (орендар) та ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» (суборендар) укладено договір суборенди землі, за яким орендар передав суборендарю у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,36 гектара.

Відповідно до п. 9 договору суборендна плата становить 8,7% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

06.02.2019 в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно зареєстровано право суборенди земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Посягвівської с/р Гощанського району Рівненської області площею 1.3646 га, кадастровий номер 5621285900:04:002:0198, орендар ОСОБА_1 , суборендар ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП», строк дії 49 років з дати державної реєстрації права суборенди, але не більше ніж строк чинності договорів оренди, з правом пролонгації (витяг з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 155646738 від 08.02.2019).

06.02.2019 в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно зареєстровано зміни до речового права суборенди земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Посягвівської с/р Гощанського району Рівненської області площею 1.3646 га, кадастровий номер 5621285900:04:002:0198, а саме, зареєстровано розмір оплати за 1 рік користування земельною ділянкою на рівні 15,5% від нормативної грошової оцінки (витяг з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 360725687 від 02.01.2024).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-9900160902024 від 03.01.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5621285900:04:002:0198 становить 344393,, грн., дата проведення оцінки 17.09.2023.

Згідно з п. 45 розділу «Прикінцеві положення», який наявний у кожному з вказаних договорів в однаковій редакції, у разі зміни розташування Суборендаря, чи третіх осіб до яких перейшли права Суборендаря (повністю або частково), вищевказані особи зобов`язуються повідомляти Орендаря про їх місце розташування протягом трьох місяців з моменту зміни їх місця розташування, цінним листом з описом. У разі неповідомлення Орендаря про зміну місця розташування Суборендаря, або третіх осіб, до яких перейшли права Суборендаря (повністю або частково) на дану сторону покладається штраф у розмірі однієї річної орендної плати, який виплачується в терміни одночасно з орендною платою.

05.08.2020 приватним нотаріусом Тригуб Є.О. внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «АКРІС АГРО ГРУП» зміну місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.03.2024, станом на цю дату місцезнаходження ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» зареєстровано за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 106-Б.

20.03.2023 ОСОБА_1 надіслано ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» претензію про сплату штрафних санкцій за порушення вимог п. 45 Договорів суборенди в розмірі однієї річної плати за кожним договором оренди земельної ділянки.

13.04.2023 ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» надіслало ОСОБА_1 відповідь на претензію № 159, у якій з метою об`єктивного розгляду претензії просило надати копію договору, об`єктом оренди в якому є всі 7 земельних ділянок, на які посилається ОСОБА_1 .

Спірні правовідносинирегулюються главою3«Захист цивільнихправ таінтересів» розділу1«Основні положення» першої книги ЦК України, зокрема, статтею 23 «Відшкодування моральної шкоди», главою 7 «Загальні положення про юридичну особу» підрозділу 2 «Юридична особа» Розділу 2 першої книги ЦК України, параграфом 2 «Неустойка» глави 49 «Забезпечення виконання зобов`язання», главою 82 «Відшкодування шкоди» підрозділу 2 «Недоговірні зобов`язання» п`ятої книги ЦК України, зокрема, статтею 1167 «Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду».

VІ. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом

А. Щодо стягнення штрафу.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України, статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Закон передбачає механізми забезпечення виконання зобов`язань. Зокрема, одним із видів забезпечення зобов`язань є неустойка (штраф, пеня). Так, відповідно до частин 1 і 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України.

Стаття 610 ЦК України дає визначення поняттю «порушення зобов`язання». Так, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із правових наслідків порушення зобов`язання, якщо такий передбачений договором, є сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Таким чином, для того, щоб кредитор мав право застосувати щодо боржника такий вид зобов`язання, як штраф (який є різновидом неустойки), мають бути дотримані наступні умови: сплата штрафу і його розмір має бути передбачена договором; правочин щодо забезпечення зобов`язання має бути вчинено в письмовій формі; боржник має порушити зобов`язання, тобто, не виконати його, чи виконати неналежно.

Як вбачається із наданих суду копій договорів, відповідальність для суборендаря за п. 45 договорів суборенди настає за невчасне повідомлення про зміни РОЗТАШУВАННЯ Суборендаря, чи третіх осіб до яких перейшли права Суборендаря.

Цивільне законодавство України не визначає поняття «розташування», як щодо фізичних, так і щодо юридичних осіб. Натомість, містить визначення та правове регулювання інших понять, що стосуються фізичного чи юридичного місця перебування та/або реєстрації осіб.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Разом з тим, відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Стаття 3 цього Закону визначає місце проживання, як житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги. Також, ця стаття визначає поняття «місце перебування», де може тимчасово проживати особа.

Із системного аналізу норм законодавства можна зробити висновок, що місце, зареєстроване, як місце проживання фізичної особи, і місце її фактичного проживання (перебування) може не співпадати.

Що стосується юридичних осіб, то ст. 93 ЦК України визначає поняття «місцезнаходження юридичної особи», яким є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

Крім того, Податковий кодекс України крім поняття місцезнаходження суб`єкта господарювання оперує поняттями податкової адреси, місця провадження господарської діяльності, які можуть відрізнятися.

Таким чином, не зважаючи на твердження позивача, жодної інформації з приводу того, що «розташування» означає місцезнаходження юридичної особи - відповідача не зазначено ні у самому договорі суборенди, ні у актах цивільного законодавства.

Словник української мови (в 11 томах, Київ: Наукова думка, 19701980) визначає «розташування», як: 1. Дія за знач. розташувати, розташовувати. 2. Стан за знач. розташуватися 3. Місце, зайняте якою-небудь військовою частиною (розташування полку, батальйону). 4. Порядок розміщення чого-небудь десь.

Тобто, поняття «розташування» може мати більш, ніж одне значення, в тому числі визначати дію.

Тому суд приходить до висновку, що між ОСОБА_1 та ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» не було досягнуто згоди щодо розуміння поняття «розташування», як місцезнаходження, чи як місце фактичного здійснення господарської діяльності, чи як місце знаходження офісу по роботі з орендарями тощо.

Згідно правового висновку ВС, зробленого у справі № 352/1950/15-ц (61-2973св22) (постанова від 05.10.2022 р.) у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (принцип Сontra proferentem).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Договір як приватно-правова категорія є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, тому має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів.

Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.

У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що «у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» («no individually negotiated»), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін». Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище, оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Як встановлено судом із пояснень позивача, та підтверджено відповідачем, саме позивач наполіг на включення до договорів суборенди пункту 45 про відповідальність за неповідомлення про зміну розташування суборендаря у чинній редакції.

Отже, зважаючи на неоднозначність тлумачення умов договору суборенди в частині закріплення умови про відповідальність за неповідомлення про зміну розташування суборендаря, а також на те, що згаданий пункт 45 у договорах суборенди викладені на умовах позивача, суд вважає за доцільне застосувати принцип contra proferentem і відповідно має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище, тобто, відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Б. Щодо стягнення індексу інфляції та процентів.

Відповідно до вимог ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з того, що суд прийшов до висновку про безпідставність позовної вимоги щодо стягнення заборгованості з несплаченого штрафу, то і похідна від неї вимога про стягнення інфляційних втрат та процентів за прострочення її сплати є безпідставною, оскільки у відповідача не виникло зобов`язання, за неналежне виконання якого позивачем стягуються проценти та інфляційні.

Крім того, за своєю правовою природою штраф, заборгованість за яким позивач вимагає стягнути з відповідача, є неустойкою (ст. 549 ЦК України). За умовами ж ч. 2 ст. 550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються.

В. Щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до чч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкодаполягає,зокрема,у фізичномуболю тастражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я;у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`їчи близькихродичів;у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуіз знищеннямчи пошкодженнямїї майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 49-51 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зазначено, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 766/21131/18 (провадження № 61-18770св19), аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» (далі Постанова ПВСУ) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пункт 9 зазначеної Постанови ПВСУ передбачає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на вищевикладене, для покладення відповідальності на заподіювача моральної шкоди необхідна сукупність таких обов`язкових умов: наявність моральної шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст.81 ЦПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому моральної шкоди протиправною поведінкою відповідача, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі ст.81 ЦПК України, є процесуальним обов`язком позивача.

Більш того, позивачем не доведено протиправності поведінки відповідача по відношенню до позивача.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і, відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований, у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні цих позовних вимог.

VІІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Позивачем було сплачено 1211,80 грн. судового збору, крім того, заявлено вимогу щодо сплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. Оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсягу, то, у відповідності до норм ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІС АГРО ГРУП» про стягнення заборгованості за штрафом, пенею, моральної шкоди.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АКРІС АГРО ГРУП», код ЄДРПОУ 41846549, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ вул. Жилянська, буд. 106-Б.

Повне рішення складено 29.04.2024.

Суддя Тишкун П.В.