Рішення

від 30.04.2024 по справі 199/10765/23

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 199/10765/23

Провадження № 2-др/711/37/24

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Копаєвій Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, -

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебувала на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

11.04.2024р. суд ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги повністю та визнав таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., зареєстрований в реєстрі за №3847, про стягнення із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТФІНАНС» заборгованості за Кредитним договором №0471-9352 від 27.08.2020 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 , за період з 05.11.2020 року по 12.05.2021 року в загальній сумі 20 400 грн. та витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 350 грн. Додатково суд стягнув з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

16.04.2024р. на адресу суду надійшла заява позивачки ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій заявлено вимогу про відшкодування позивачці за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн. В обґрунтування вимог в заяві зазначено, що умовами договору про надання правової допомоги, який укладений між позивачкою та адвокатом Воронцовим В.В., було погоджено розмір витрат на правничу допомогу 10000 грн., який замовник (позивачка) оплачує у готівковій або безготівковій формі шляхом стовідсоткової передоплати. Оскільки позов було задоволено в повному обсязі, то витрати позивачки з оплати послуг адвоката слід покласти на відповідача.

Заперечення інших учасників справи проти заяви позивачки про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу на адресу суду не надходили.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, проте направила до суду заяву від 25.04.2024 року (надійшла до суду 26.04.2024 року), в якій просила розглянути подану нею заяву про ухвалення додаткового рішення без її участі та ухвалити рішення про задоволення такої заяви.

18.04.2024р. приватний виконавець Лисенко Ю.О. подав до суду заяву, в якій просив розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №199/10765/23 без його участі.

Інші учасники справи в судове засідання також не з`явилися, але про причини неявки не повідомили, хоча про час і місце засідання були повідомлені належним чином, а відтак, на підставі ч. 4 ст. 270 ЦПК України їхня неявка не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи та надані суду докази на підтвердження вимог позивачки про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За обставинами справи судом встановлено, що під час ухвалення остаточного рішення по справі судом не вирішувалося питання про розподіл витрат позивачки на правову допомогу.

Беручи до уваги, що за наслідками розгляду справи позовні вимоги були задоволені судом, то за загальним правилом всі понесені позивачкою судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Оцінюючи розмір заявлених стороною позивачки вимог для компенсації витрат на правову допомогу суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів розміру витрат позивачки на професійну правничу допомогу суду надано: договір №2411/23/-2 про надання правової допомоги від 24.11.2023 року; акт приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2024 року; квитанція до прибуткового касового ордера №3 від 24.11.2023 року про сплату позивачкою адвокату 10 000 грн.

Позивачкою заявлено вимогу про компенсацію їй за рахунок відповідача витрат з оплати правової допомоги адвоката в сумі 10 000 грн.

Надаючи оцінку вимогам позивачки про відшкодування витрат на правову допомогу в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Проте, у частині третій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК , під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Також у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:

- попередня консультація замовника, ознайомлення із наявними документами 2 год. (вартість однієї години 500 грн.), всього на суму 1000 грн.;

- написання позовної заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису 8 год. (вартість однієї години 500 грн.), всього на суму 4000 грн.;

- написання заяви про забезпечення позову 6год. (вартість однієї години 500 грн.), всього на суму 3000 грн.;

- написання клопотання про витребування доказів 4 год. (вартість однієї години 500 грн.), всього на суму 2000 грн.

В той же час слід звернути увагу, що необґрунтованою є вимога щодо оплати послуг адвоката за написання заяви про забезпечення позову, витрати за яку складають 3000 грн., оскільки матеріали справи не містять такої заяви заяви про забезпечення позову. При цьому, слід врахувати, що позивачкою не надано суду належних доказів того, що така заява нею подавалася до суду та була судом розглянута, в тому числі до пред`явлення даного позову до суду. А в силу ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, ч. 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невченням нею процесуальних дій.

Разом з тим, оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на оспоренні виконавчого напису нотаріуса вчиненого на кредитному договорі, що укладений не в нотаріальній формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Правова допомога, яка надавалася позивачці, включала наступні послуги: попередня консультація замовника, ознайомлення із наявними документами 2 год. (вартість однієї години 500 грн.), всього на суму 1000 грн.; написання позовної заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису 8 год. (вартість однієї години 500 грн.), всього на суму 4000 грн.; написання клопотання про витребування доказів 4 год. (вартість однієї години 500 грн.), всього на суму 2000 грн. Загальна сума послуг 7000 грн. Надання правової допомоги позивачці здійснювалось адвокатом Воронцовим В.В., який має значний досвід адвокатської діяльності (свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю видане в 2001 році) і, відповідно, володіє належним рівнем компетентності для надання якісної правової допомоги. Тому витрати часу адвоката на його знайомлення із документами та попередню консультацію 2 год., написання позовної заяви 8 год. та заяви про витребування доказів 4 год. є занадто завищеними.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивачки в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 10 000 грн. є необґрунтованою та неспівмірною з реальним обсягом правової допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, а також не відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується консультаціями, написанням позовної заяви та заяви про витребування доказів, з урахуванням вартості/ціни однієї години роботи адвоката 500 грн.).

За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивачки робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивачки на правову допомогу в межах суми 4000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи, а також результату розгляду справи судом та змісту і значенню остаточного рішення суду для сторін.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 133, 137, 141, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Доповнити рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.04.2024 року у справі №199/10765/23 таким абзацом:

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження за адресою: м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, оф. 407) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст додаткового рішення складений 30.04.2024 року.

Головуючий: В.М. Скляренко