Постанова

від 24.04.2024 по справі 940/751/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 940/751/20

провадження № 61-12563св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс»,

відповідачі: Білоцерківська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом першого заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» до Білоцерківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта та скасування запису про його державну реєстрацію, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - КОДА) та Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (далі - ДП «СЛП «Київоблагроліс») звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації Київської області (далі - Тетіївська РДА) від 24 лютого 2010 року за № 98 «Про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, яка розташована на території Скибинецької сільської ради за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства», яким ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 1,6473 га, кадастровий номер 3224686200:02:009:0017, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Скибинецької сільської ради Тетіївського району Київської області; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 15 серпня 2011 року серії ЯЛ № 910432, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,6473 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Скибинецької сільської ради Тетіївського району Київської області, та скасувати його реєстрацію за № 322460001000642; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі КОДА та у постійне користування ДП «СЛП «Київоблагроліс» земельну ділянку площею 1,6473 га, кадастровий номер 3224686200:02:009:0017, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Скибинецької сільської ради Тетіївського району Київської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури посилався на те, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні установлені порушення вимог земельного та лісового законодавства під час відведення у власність земель лісогосподарського призначення ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Так, розпорядженням Тетіївської РДА від 24 лютого 2010 року № 98 ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 1,6473 га, кадастровий номер 3224686200:02:009:0017, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Скибинецької сільської ради. Вказане розпорядження прийнято всупереч вимогам ЗК України та ЛК України, оскільки надана ОСОБА_1 земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «СЛП «Київоблагроліс» та належить до земель лісового фонду, а рішення про вилучення її із постійного користування та зміну цільового призначення не приймалися. Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави всупереч нормам законодавства, волі власника та постійного користувача ділянки, тому незаконно відчужене майно підлягає поверненню його власнику.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року замість Білоцерківської місцевої прокуратури до участі у справі залучено Білоцерківську окружну прокуратуру Київської області та залучено правонаступника Тетіївської РДА - Білоцерківську районну державну адміністрацію (далі - Білоцерківська РДА).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Тетіївський районний суд Київської області рішенням від 20 вересня 2022 року позовні вимоги першого заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі ДП «СЛП «Київоблагроліс» до Білоцерківської РДА, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта та скасування запису про його державну реєстрацію, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння залишив без розгляду.

Позовні вимоги першого заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі КОДА до Білоцерківської РДА, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта та скасування запису про його державну реєстрацію, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задовольнив.

Визнав незаконним та скасував розпорядження Тетіївської РДА від 24 лютого 2010 року за № 98 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, яка розташована на території Скибинецької сільської ради за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства», яким ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 1,6473 га, кадастровий номер 3224686200:02:009:0017, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Скибинецької сільської ради Тетіївського району Київської області.

Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 15 серпня 2011 року серії ЯЛ № 910432, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,6473 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Скибинецької сільської ради Тетіївського району Київської області, та скасував його реєстрацію за № 322460001000642.

Витребував з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі КОДА та у постійне користування ДП «СЛП «Київоблагроліс» земельну ділянку площею 1,6473 га, кадастровий номер 3224686200:02:009:0017, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Скибинецької сільської ради Тетіївського району Київської області. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки прокурор довів той факт, що спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «СЛП «Київоблагроліс» та належить до земель лісового фонду, а відповідні рішення про вилучення її із постійного користування та зміну цільового призначення не приймалися, тому оспорюване розпорядження є незаконним, а державний акт про право власності на земельну ділянку - недійсним, і вони підлягають скасуванню, а земельна ділянка - витребуванню.

При цьому суд дійшов висновку про те, що прокурор не пропустив строк звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 22 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 20 вересня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що позивач не надав належним чином оформлених планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, які підтверджували би належність спірної земельної ділянки до лісового фонду, а отже, не надав доказів того, що передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка належить до земель лісового фонду. Спірна земельна ділянка виділена відповідачу саме із земель запасу сільськогосподарського призначення, а твердження прокурора про віднесення їх до земель лісу не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У серпні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункти 132 - 148), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (пункт 190), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 107), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14 (пункт 117), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункт 124) та постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/1998/18, від 06 квітня 2021 року у справі № 380/375/17, від 15 липня 2020 року у справі № 369/9900/16, від 21 лютого 2018 року у справі № 488/5476/14, від 13 листопада 2019 року у справі № 361/6826/16, від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16, від 01 березня 2018 року у справі № 911/2049/16, від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14 та № 488/6211/14, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 від 13 червня 2018 року у справі № 369/1777/13, від 05 квітня 2023 року у справі № 2-570/12, від 09 червня 2021 року у справі № 369/16416/18, від 16 червня 2021 року у справі № 359/11910/14, від 24 листопада 2021 року у справі № 369/16317/18, від 30 січня 2018 року у справі № 707/2192/15.

Касаційна скарга мотивована неврахування судом того, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. У матеріалах справи є беззаперечні докази належності як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на сьогодні спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення. Отже, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував, що на момент виникнення спірних правовідносин спірна земля на законних підставах перебувала у титульному володінні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, а тому відповідно до статей 55 - 57, 84 ЗК України відносилась до категорії земель лісогосподарського призначення державної форми власності, що є імперативно обмеженими в цивільному обороті та взагалі не могли бути передані у приватну власність.

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чистова А. С. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, посилаючись на те, що це судове рішення є законним та обґрунтованим. Водночас прокурор не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, і, крім того, звернувся до суду з цим позовом з пропуском позовної давності.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що до 2001 року лісові масиви, у тому числі й спірна земельна ділянка, належали на праві колективної власності Акціонерному товариству сільськогосподарському акціонерному товариству «Скибинці» (далі - АТ «Скибинці»).

Тетіївська районна рада народних депутатів XXII скликання рішенням від 17 березня 1995 року № 11 затвердила розроблений Київським відділенням Інституту землеустрою проект роздержавлення та приватизації земель АТ «Скибинці» і рішенням від 17 березня 1996 року № 3 передала у колективну власність АТ «Скибинці» 1665,1 га земель та у постійне користування 443,7 га земель.

Відповідно до Указу Президента України від 03 рудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» та наказу Мінагрополітики України від 11 червня 2001 року № 156 «Про прискорення передачі земель лісового фонду, що перебували у користуванні реформованих колективних сільськогосподарських підприємств» Тетіївська районна рада надіслала до Київської обласної ради лист про передачу у постійне користування лісів сільськогосподарських підприємств Тетіївському державному агролісництву, в тому числі і по Скибинецькій сільській раді.

Наказом КОДА від 09 серпня 2012 року № 92 Київську обласну державну організацію «Київагроліс» реорганізовано шляхом перетворення внаслідок зміни організаційно-правової форми в ДП «СЛП «Київоблагроліс». Припинено шляхом приєднання до ДП «СЛП «Київоблагроліс» Іванківське спеціалізоване державне агролісогосподарське підприємство «Держагролісгосп», Богуславське державне агролісництво, Бородянське державне агролісництво, Києво-Святошинське державне агролісництво, Миронівське державне агролісогосподарське підприємство, державне підприємство «Поліське агролісництво», Таращанськівське державне агролісогосподарське підприємство і Тетіївське державне агролісництво.

Згідно зі статутом ДП «СЛП «Київоблагроліс», затвердженим розпорядженням голови КОДА від 01 грудня 2016 року № 503, підприємство засноване на основі державної власності шляхом приєднання агролісогосподарських підприємств, агролісництв.

Розпорядженням Тетіївської районної державної адміністрації від 24 лютого 2010 року № 98 ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 1,6473 га, кадастровий номер 3224686200:02:009:0017, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Скибинецької сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку від 15 серпня 2011 року серії ЯЛ № 910432, який зареєстрований за № 322460001000642.

За інформацією ДП «СЛП «Київоблагроліс» від 20 вересня 2019 року № 241, в Тетіївському агролісництві виявлено порушення - самовільне зайняття земельних ділянок, які були призначені для ведення лісового господарства, в тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером 3224686200:02:009:0017, що оформлено актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 01 липня 2019 року з додатком 1.

Згідно з картографічними матеріалами (планшет № 3) земельна ділянка з кадастровим номером 3224686200:02:009:0017 накладається на землі лісогосподарського призначення 7-го кварталу 4-го виділу філії ДП «СЛП «Київоблагроліс», які розташовані на території Скибинецької сільської ради за межами населеного пункту. Із фрагменту накладення вказаної земельної ділянки на планово-картографічні матеріали 7-го кварталу Тетіївського державного агролісництва на Публічну кадастрову карту України, наданого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект», відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224686200:02:009:0017, надана ОСОБА_1 у приватну власність, накладається на 4-ий виділ 7-го кварталу Тетіївського державного агролісництва.

З інформації ДП «СЛП «Київоблагроліс» від 30 січня 2020 року № 60 видно, що підприємство як постійний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 3224686200:02:009:0017 не надавало згоди на припинення користування нею, вилучення та зміну цільового призначення.

З інформації Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 03 лютого 2020 року № 04-48/235 відомо, що управління не надавало погоджень на вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3224686200:02:009:0017.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. У мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зазначеним вимогам оскаржувана постанова відповідає не повною мірою.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частини друга, третя статті 1 ЛК України; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною другою статті 3 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються нормами ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (стаття 5 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а в частині другій зазначеної Інструкції визначено процедуру їх виготовлення.

Отже, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що спірна земельна ділянка розташована в 7-му кварталі 4-го Тетіївського державного агролісництва за межами населеного пункту Скибинецької сільської ради, перебуває у постійному користуванні ДП «СЛП «Київоблагроліс» та належить до земель лісового фонду, а відповідні рішення про вилучення її з постійного користування та зміну цільового призначення не приймалися.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд на підставі одних і тих самих доказів, наявних у матеріалах справи, дійшов протилежного висновку про те, що спірна земельна ділянка не належала до земель лісового фонду, посилаючись, зокрема на відсутність належним чином завірених планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Разом з цим, визначаючи правовий статус спірної земельної ділянки, суд не звернув належної уваги на те, що саме по собі незавірення планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування не свідчить про недоведення належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду. Суд не надав оцінки іншим наявним у матеріалах справи доказам, зокрема не взяв до уваги інші документи, які мають значення для правильного визначення правового режиму спірної земельної ділянки, а саме: лист ДП «СЛП «Київоблагроліс» від 20 вересня 2019 року № 241 та акт огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства від 01 липня 2019 року № б/н з додатком 1 та документи додані Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект» ( далі - ВО «Укрдержліспроект») до листа від 22 квітня 2020 року, а саме фрагмент з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами 7-го кварталу та його виділів земель лісогосподарського призначення Тетіївського агролісництва за матеріалами лісовпорядкування, що дозволяє візуально визначити розташування кварталу.

При цьому ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову через ненадання позивачем належним чином завірених планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які суди не дослідили, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Враховуючи зазначене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, зокрема в разі доведеності вимог позову про дотримання строку звернення до суду з цим позовом, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов