Постанова

від 24.04.2024 по справі 940/668/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 940/668/21

провадження № 61-16918св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Горошків-Агро»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області, державний реєстратор Шамраївської сільської ради Білоцерківського району Київської області Панасюк Валентина Леонідівна,

третя особа - Тетіївська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горошків-Агро» до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, державного реєстратора Шамраївської сільської ради Білоцерківського району Київської області Панасюк Валентини Леонідівни, третя особа - Тетіївська міська рада, про скасування наказу про передання у власність земельної ділянки, державної реєстрації земельної ділянки та рішення державного реєстратора

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Порхун Олесі Павлівни на постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Мазурик О. Ф., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Горошків-Агро» (далі - ТОВ «Горошків-Агро», товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру) вiд 15 грудня 2020 року № 10-18917/15-20-сг, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3224682000:06:003:0023, загальною площею 2,0000 га; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 грудня 2020 року за індексним номером 55982444 Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області Панасюк В. Л. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 за ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 (номер запису про речове право індексний номер 39965049 від 24 грудня 2020 року).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Горошків-Агро» посилалося на те, що воно є власником об`єктів нерухомого майна на АДРЕСА_1 , які воно набуло у власність на підставі ухвал Тетіївського районного суду Київської області від 27 липня 2006 року та від 05 квітня 2007 року у справі № 2-169/07, якими затверджено мирові угоди про викуп майнових паїв.

Нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці загальною площею 3,5 га, яка перебуває у комунальній власності Тетіївської міської ради. У зв`язку з набуттям права власності товариство є користувачем зазначеної земельної ділянки, за яку воно сплачувало орендну плату.

04 лютого 2021 року між ним і Тетіївською міською радою був укладений договір оренди землі, за умовами якого в користування орендарю передано земельну ділянку комунальної власності загальною площею 3,5 га, та підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки.

Водночас 15 грудня 2020 року ГУ Держгеокадастру наказом № 10-18917/15-20-сг передало земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 у власність ОСОБА_1 ..

Належна позивачу частина будівель і споруд, а саме нежитлова будівля (навіс для с/г техніки) загальною площею 390,0 кв. м (літера «Л-1»), розташована на земельній ділянці, яка передана у приватну власність ОСОБА_1 . Ця обставина перешкоджає позивачу у здійсненні господарської діяльності, використанні та обслуговуванні цілісного майнового комплексу, а також суперечить принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна, який регулює перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на будівлі і споруди, які на ній розташовані. У зв`язку цим позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Тетіївський районний суд Київської області рішенням від 20 червня 2023 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , будівлі, споруди та інше нерухоме майно, належне ТОВ «Горошків-Агро», відсутні, а будь-яких перешкод позивачу здійснювати господарську діяльність, використовувати та обслуговувати цілісний майновий комплекс внаслідок передання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 немає. Також суд не встановив порушень прав позивача як титульного землекористувача і власника об`єктів нерухомого майна внаслідок прийняття ГУ Держгеокадастру оспорюваного наказу, оскільки товариство не є законним користувачем спірної земельної ділянки, і відповідно до статей 120 ЗК України та 377 ЦК України до нього не перейшло право власності на спірну земельну ділянку, а тому оспорюваний наказ не порушує його прав і охоронюваних законом інтересів, підстав для скасування цього наказу немає. Враховуючи, що право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване саме за ОСОБА_1 , позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру є неефективним способом захисту прав позивача, оскільки це не дозволяє позивачу реалізувати свої права щодо спірної земельної ділянки. Оскільки інші позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру, вони також не підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Горошків-Агро» задовольнив. Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 20 червня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував наказ головного управління Держгеокадастру у Київській області від 15 грудня 2020 року № 10-18917/15-сг, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023. Скасував державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3224682000:06:003:0023. Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 55982444 від 29 грудня 2020 року Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області Панасюк В. Л. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 за ОСОБА_1 Скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023, номер запису про речове право індексний номер 39965049 від 24 грудня 2020 року.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що місцевий суд, вирішуючи спір, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, не врахувавши при цьому, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній споруд особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під таким будинком і спорудою після їх набуття. Нежитлова будівля (навіс для с/г техніки) загальною площею 390,0 кв. м (літера «Л-1), яка з 2007 року перебуває у власності товариства, знаходиться на земельній ділянці, яка передана у приватну власність ОСОБА_1 , що детально зазначено на схематичному зображенні, доданому до позову. Позивач як власник об`єкта нерухомого майна має право користуватися земельною ділянкою, на якій безпосередньо розташовані об`єкти його нерухомості.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Порхун О. П. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16 та постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 357/4406/20, від 19 січня 2022 року у справі № 592/10260/16

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що позивач не довів факту порушення його прав при відведенні у власність земельної ділянки. Позивач після набуття у власність будівель, які розташовані на несформованій земельній ділянці, не вчинив жодних дій для належного оформлення своїх прав на землю під будівлями, а натомість звернувся до суду з вимогою про скасовування права власності на землю ОСОБА_1 , земельна ділянка якого не має жодного відношення до будівель позивача. Апеляційний суд не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам про те, що на земельній ділянці не розташовані будь-які об`єкти нерухомого майна, належні товариству.

У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Порхун О. П. подала додаткові пояснення, в яких зазначила, що оспорюваним наказом ГУ Держгеокадастру передано у власність земельні ділянки двом фізичним особам: ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , яка не залучена до розгляду цієї справи як співвідповідач.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28 травня 2021 року № 25893367 ТОВ «Горошків-Агро» з 02 квітня 2021 року на підставі ухвал Тетіївського районного суду Київської області від 27 липня 2006 року та від 05 квітня 2007 року у справі № 2-169/07 є власником нерухомого майна, а саме:

- нежитлової будівлі (навіс для с/г техніки) загальною площею 381,4 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлової будівлі (пилорама) загальною площею 28,1 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлової будівлі (вагова) загальною площею 6,8 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлової будівлі (будинок вагонного типу) загальною площею 17,4 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлової будівлі (котельня) загальною площею 111,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлової будівлі (стара майстерня) 1963 року побудови, загальною площею 387,7 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3;

- нежитлової будівлі (будинок механізаторів) загальною площею 132,1 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_4;

- нежитлової будівлі (ПТО), загальною площею 127,7 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_5;

- нежитлової будівлі (майстерня тракторної бригади) загальною площею 802,8 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_6;

- нежитлової будівлі (склад запчастин) загальною площею 114 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_7;

- нежитлової будівлі (комора) загальною площею 4,4 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_8;

- нежитлової будівлі (навіс) загальною площею 402,4 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_9:

- нежитлової будівлі (ПММ) загальною площею 6,0 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_8.

Рішенням 5-ої позачергової сесії VIII скликання Тетіївської міської ради від 04 лютого 2021 року № 124-05П-VIII «Про укладання попередніх договорів оренди на користування земельними ділянками по Тетіївській міській раді» вирішено укласти попередні договори оренди із суб`єктом підприємницької діяльності, підприємствами та організаціями, що використовують землі комунальної власності Тетіївської міської ради в межах м. Тетієва, до реєстрації договорів згідно з чинним законодавством, зокрема з ТОВ «Горошків-Агро» на земельну ділянку площею 3,5 га на АДРЕСА_10 під землі сільськогосподарського призначення (господарські будівлі та двори).

04 лютого 2021 року між Тетіївською міською радою і ТОВ «Горошків-Агро» був укладений договір оренди землі, який зареєстровано у книзі реєстрації договорів оренди Тетіївської міської ради 04 лютого 2021 року за № 160. За умовами цього договору в оренду ТОВ «Горошків-Агро» передано під землі сільськогосподарського призначення (господарські будівлі та двори) земельну ділянку комунальної власності, яка розташована в с. Горошків за межами населеного пункту, загальною площею 3,5 га та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

Разом з тим згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28 травня 2021 року № 258893578 відомо, що на підставі наказу від 15 грудня 2020 року № 10-18917/15-20-сг, виданого ГУ Держгеокадастру, земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Державна реєстрація права власності на земельну ділянку здійснена 24 грудня 2020 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Згідно зі статтею 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України (в редакції, чинній на час реєстрації права власності на нежитлові будівлі за товариством) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами першою, другою статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час реєстрації права власності на нежитлові будівлі за товариством) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Згідно з цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного й цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули право власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Горошків-Агро» зазначило, що належна йому частина будівель і споруд, а саме нежитлова будівля (навіс для с/г техніки) загальною площею 390,0 кв. м (літера «Л-1»), розташована на земельній ділянці, яка передана у власність ОСОБА_1 . На його думку, переданням у власність спірної земельної ділянки порушено його права як власника об`єктів нерухомого майна, яке на ній розташоване.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що навіс для с/г техніки(літера «Л-1»), який з 2007 року перебуває у власності товариства, розташований на спірній земельній ділянці, а тому воно має право на цю земельну ділянку.

Зазначені висновки апеляційного суду є передчасними з огляду на таке.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти (див. правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 585/2843/17).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому хоча реєстрація права власності є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Близький за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постановах від 27 червня 2018 року у справі № 921/403/17-г/6, від 08 серпня 2019 року у справі № 909/472/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 911/1455/19.

Під час дослідження судом обставин існування в особи права власності насамперед необхідно встановити підставу, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності і такої підстави закон не передбачає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зробила висновок, що сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Задовольняючи позов, апеляційний суд не надав правової оцінки тому факту, що право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 набув на підставі оспорюваного наказу від 15 грудня 2020 року, а державна реєстрація права власності на земельну ділянку здійснена 24 грудня 2020 року. Водночас товариство зареєструвало право власності на навіс для с/г техніки лише 02 квітня 2021 року, тобто після набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку.

Отже, у цій справі позивач, який зареєстрував право власності на майно пізніше, ніж ОСОБА_1 , хоче позбавити відповідача права власності на землю. На зазначене апеляційний суд достатньої уваги не звернув, та не перевірив, чи є в такому разі порушення прав позивача на землю, а також у зв`язку з цим не врахував принципу пропорційності такого втручання у право власності відповідача.

Крім того, суд не надав належної оцінки текстам мирових угод (не встановив обсягу майна, яке перейшло товариству), які стали підставою набуття права власності на навіс для с/г техніки, загальною площею 390,0 кв. м (літера «Л-1»), оскільки з огляду на наведені норми та висновки Верховного Суду, державна реєстрація права власності на цей об`єкт нерухомого майна сама по собі не є підставою виникнення права власності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (провадження № 12-37гс21) зроблено такий висновок: … «Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил, зокрема Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року за № 44, Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 № 173, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 року за № 379/1404; Державних будівельних норм «Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», затверджених наказом Держбуду України від 18 травня 2005 року № 80 (надано чинності наказом Держбуду України від 28 вересня 2005 року № 175). Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. З`ясування в такому випадку дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна, забезпечує розумний баланс між індивідуальними та колективними інтересами, що зумовлює пропорційність втручання».

Водночас у цій справі апеляційний суд не встановив і площу ділянки, необхідну для обслуговування нерухомого майна позивача, яке, як він вважає, розташоване на земельній ділянці відповідача.

Без встановлення цих обставин передчасними є висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позову.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які суди не дослідили, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

У зв`язку з цим оскаржувана постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Порхун Олесі Павлівни задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов